ХВОРОБИ

Часті позиви до сечовипускання причини і лікування

Нормальні показники сечовипускання

Перш чим приступити до питання про те, що ж таке прискорене сечовипускання, і які його основні причини, необхідно розібратися в тому, яка частота випорожнення сечового міхура вважається варіантом норми.

Для людей різних вікових груп кількість походів в туалет «по-маленькому» варіює. На це впливають такі фактори, як час доби, об’єм випитої рідини протягом дня, характер харчування, рівень рухової активності і т. д.

Часті позиви до сечовипускання причини і лікування

У маленьких дітей бажання помочитися з’являється набагато частіше, чим у підлітків і людей старшого віку, що є абсолютною нормою

Вік Кількість сечовипускань на добу Об’єм виділеної сечі в добу
Дитина від народження і до 28 днів 20-25 150-450 мл
Дитина від 1 місяця і до року 8-10 300-800 мл
Дитина від 1 року до 5 років 5-8 500-1000 мл
Дитина від 5 до 10 років 6-7 650-1200 мл
Дитина від 10 до 14 років 5-6 1000-1500 мл
Дорослі чоловіки та жінки 4-8 800-1600 мл

Причини синдрому у жінок

Часте сечовипускання, як було сказано вище, є симптомом багатьох захворювань та фізіологічних станів. У ряді випадків цього прояву супроводжує:

  • Больовий синдром при здійсненні акту сечовипускання. Біль частіше різка, пронизує, що віддають у пряму кишку і сусідні органи;
  • Неповне спорожнення сечового міхура. Може бути суб’єктивною (по відчуттях) або істинним, коли після процесу сечовипускання жінка все одно відчуває позив до здійснення заходу, при цьому сама сеча вже не виділяється навіть із зусиллям;
  • Дискомфорт у нижній частині живота. Може супроводжуватися больовим синдромом неясної локалізації, частіше всього легким або середнім, що зникає через 10-20 хвилин після акту;
  • Кров’янисті виділення сечі. Зазвичай характеризують гострий перебіг патології сечостатевої сфери. На початкових стадіях захворювань присутні лише у слідових кількостях, при запущених ускладненнях виражаються у великих згустках, видимих неозброєним оком;
  • Зниження статевого потягу. Як правило, запальні процеси сечостатевої сфери тягнуть за собою ослаблення статевого потягу і зниження лібідо;
  • Нефрологічний симптомакомплекс. При залученні в патологічний процес нирок, у пацієнтки може виникнути комплекс симптомів, характерних для проявів цього типу — загальна інтоксикація, слабкість, нудота з блюванням, судоми, свербіж, зміна кольору шкірних покривів, аритмія та інше;
  • Симптомакомплекс ендокринологічного типу. Класичні прояви ЦД характеризуються первинної симптоматикою у вигляді поліурії, полідипсії, поліфагії та різкої зміни маси тіла;
  • Інші неспецифічні симптоми, пов’язані з особливістю перебігу конкретного захворювання, одним з проявів якої виступає часте сечовипускання.

Зазвичай скарги на такий симптом, як часте сечовипускання у жінок, пов’язані з запальними процесами в сечовому міхурі. Цистит (так називається ця хвороба) – поширена патологія, рідко зустрічається у чоловіків, але з якою часто стикаються жінки з-за особливостей будови жіночого сечового каналу.

При даній патології відчувається печіння, бажання спорожнити сечовий міхур відразу після сечовипускання, відзначаються розлади статевого життя, біль внизу живота та невиражена гіпертермія.

Причиною характерною неприємної симптоматики циститу є бактеріальне запалення в слизовій оболонці сечового міхура. І чим швидше будуть видалені хвороботворні бактерії зі слизової, тим швидше будуть усунені хворобливі прояви.

Добре зарекомендував себе в якості лікувального засобу при циститі Макмірор – антибактеріальний препарат, який має широкий спектр дії, чим препарати нітрофуранового ряду, часто застосовуються в лікуванні інфекцій сечовивідних шляхів.

Також часто даний симптом властивий жінкам під час вагітності. Зокрема, часте сечовипускання при вагітності обумовлено підвищеним тиском на сечовий міхур, з-за якого зменшуються обсяги.

Якщо відзначається часте сечовипускання у жінок, що причини можуть полягати у вікових змінах і гормональні розлади в організмі. Якщо говорити про вікові зміни, то відбувається ослаблення еластичності м’язів сечової системи, із-за чого знижується тонус сечового міхура і жінка відчуває бажання мочитися в кілька разів частіше, чим раніше.

Якщо говорити про гормональні порушення, то вони також стають причиною появи такого симптому, як часте сечовипускання у жінок без больових відчуттів. Зокрема, це може свідчити про початковому цукровому діабеті.

Хвороби та інфекції теж можуть викликати появу цього симптому. Зокрема, при уретритах відзначається підвищення температури тіла, зміна кольору і запаху урини і навіть поява в ній домішок крові, болі внизу живота, печіння і біль при виділенні сечі.

  • гіпертермія;
  • безболісне прискорене виділення сечі;
  • тягнуть болі в попереку;
  • колька (найхарактерніший ознака).

Є й інші причини частого сечовипускання у жінок, і полягають вони в захворюваннях внутрішніх органів. Наприклад, такий симптом може спостерігатися при анемії, реактивних артритах, а також при неврологічних порушеннях роботи тазових м’язів.

Підвищена кислотність сечі теж може викликати збільшення кількості позивів, при цьому виділення сечі буде супроводжуватися печіння в уретрі. Тому при появі такого симптому потрібне ретельне обстеження пацієнтки – обов’язково призначають і розгорнутий загальний аналіз сечі, а інші дослідження проводяться з урахуванням симптоматики.

У чоловіків причини частих сечовипускань зовсім інші і пов’язані з особливостями їх будови сечостатевої системи.

Простатит

Часте сечовипускання у чоловіків в більшості випадків є ознакою порушення роботи передміхурової залози. При простатит (запалення передміхурової залози) та аденомі простати (пухлини залози) такий синдром, як часте сечовипускання присутній обов’язково, причому виділення урини болісне, супроводжується різями і печіння в уретрі.

Більше схильні даної патології чоловіки у віці старше 50 років, але іноді хвороба вражає і молодих чоловіків, особливо тих, хто веде безладне статеве життя.

Слід пам’ятати, що у випадку з інфекціями уражаються сечові шляхи, і часте сечовипускання поєднується з іншою симптоматикою (наявністю виділень, неприємного запаху, печіння та свербежу і т. д.).

Зрідка у чоловіків теж розвивається цистит, але зазвичай він носить бактеріальний характер, коли в сечовий міхур потрапляє та чи інша інфекція.

Пієлонефрит, уретрит і теж викликають цей симптом, причому процес спорожнення сечового міхура в цих випадках буде болючим і з малою кількістю урини.

 

Є й такі патологічні стани, при яких відзначається часте сечовипускання у чоловіків без болю. Наприклад, це відбувається при нецукровому діабеті, а також при гіперактивності сечового міхура.

Не можна відкладати відвідування лікаря, якщо, крім частого сечовипускання, спостерігається один з наступних симптомів:

  • раптово підвищується температура тіла, з’являється апатія, нездужання та інші ознаки інтоксикаційного синдрому;
  • сечовипускання часте і хворобливе, при цьому болять нирки, область поясниці або нижня частина живота;
  • підвищується артеріальний тиск, з’являється головний біль дифузного характеру і т. д.;
  • з просвіту сечівника з’являються виділення різного характеру (слизові, гнійні, кров’янисті та інші);
  • змінюється природний колір і запах сечі, вона стає каламутною або більш темною;
  • урина виділяється невеликими порціями, при цьому хворому доводиться докласти зусилля, щоб спорожнити сечовий міхур.
Часті позиви до сечовипускання причини і лікування

Нерідко прискорене сечовипускання супроводжується вираженим больовим синдромом

Основні причини частого сечовипускання

Далеко не завжди часті позиви до сечовипускання свідчать про початок якого-небудь патологічного процесу, іноді вони пов’язані з впливом одного або кількох з перелічених нижче чинників:

  • великий обсяг випивається рідини протягом дня (більше 3 літрів води), в яку входять компоти, морси, кава, алкоголь, газовані напої і т. д. (при цьому виникає часте і рясне сечовипускання);
  • вживання в їжу продуктів, що володіють сильним сечогінним ефектом (наприклад, огірків, кавуна, дині, брусниці та інших);
  • перебування організму в стані стресу або сильного хвилювання (на нервовому грунті виникає кисневе голодування клітин всього організму, при цьому з’являється часте сечовипускання без болю та інших неприємних симптомів);
  • при застуді або загальному переохолодженні організму, на тлі якого відбувається централізація кровообігу і поліпшується кровотік в нирках, що стимулює акт сечовипускання (найчастіше спостерігається у молодих дівчат, які перебувають на холоді);
  • період вагітності (мова йде про ранніх і пізніх термінах гестації, коли відбувається найбільш інтенсивний ріст матки і її тиск на сечовий міхур).
Часті позиви до сечовипускання причини і лікування

Кавун володіє відмінним сечогінним ефектом, тому його вживання в їжу завжди стає причиною частого і рясного спорожнення сечового міхура

Часті позиви до сечовипускання причини і лікування

Якщо часте сечовипускання безболісне спровоковано одним з цих факторів, то після їх усунення, самопочуття пацієнта нормалізується, при цьому ніякого спеціального лікування не потрібно.

Основною причиною частого сечовипускання у чоловіків являетсяинфекция сечовивідних шляхів. Патогенні мікроорганізми викликають роздратування клітин слизової оболонки сечового міхура, тому виникають часті позиви в туалет.

Область локалізації запалення не грає ролі. Все залежить лише від типу запального процесу.

Захворювання може бути гострої або хронічної форми. Характерною рисою є те, що позиви виникають раптово, вони нестерпні. При спробі сходити в туалет спостерігається лише невелика кількість урини.

  • Аденома передміхурової залози.

Захворювання доброякісної природи, при якому спостерігається гіперплазія тканин передміхурової залози, з її подальшим збільшенням. У молодих людей воно діагностується значно рідше, чим у літніх. Характерною особливістю є позиви до сечовипускання без результату, особливо вночі, або безконтрольне нетримання сечі.

Захворювання, що означає розростання тканини простати, виникнення обструкції уретри. Симптоматика схожа з аденомою.

Запалення сечового міхура часто супроводжується гострим болем і печінням, помутнінням урини, наявністю в ній домішок, але може спостерігатися просто часте сечовипускання без болю. Також підвищується температура, хворого морозить, відчувається втрата сил. Потрібно невідкладне лікування, так як можливий перехід з гострою в хронічну форму.

В нирковій мисці, сечоводах і сечовому міхурі утворюються камені, пісок або солі. Часті позиви до сечовипускання у чоловіків – лише один із симптомів, який турбує найменше. При проходженні каменів по сечоводу або уретрі спостерігається інтенсивна біль. Може початися ниркова коліка.

  • Пієлонефрит або гломерулонефрит.

Складні і, безумовно, небезпечні для життя захворювання нирок. Часте сечовипускання супроводжується низкою інших симптомів.

При пієлонефриті основною ознакою є тупа ниючий біль, що віддає в поперекову область. Її інтенсивність може змінюватись в залежності від типу запалення, наявності ускладнень. Супроводжується високою температурою до 41 градуса, ознобом, слабкістю.

Для гломерулонефриту характерна наявність лихоманки, набряків, підвищення артеріального тиску, зменшення кількості урини, домішки крові в ній.

Ця хвороба пов’язана з порушенням вуглеводного обміну. Тривалий час протікає безсимптомно. Першим симптомом стає прискорене сечовипускання, особливо в нічні години. При цьому кількість виділеної рідини збільшено.

Також хворого часто мучить спрага, свербіння шкірних покривів, особливо в області статевих органів. Різко знижується працездатність, з’являється хронічна втома, млявість, з’являються проблеми з ерекцією, може розвинутися безпліддя.

По своїй суті, це збій у системі сечовипускання. У нормі, вдень виділяється 60% рідини, а вночі — 40%. При порушеннях це співвідношення змінюється. Тоді спостерігається часте нічне сечовиділення у чоловіків.

При цьому людина встає в туалет більше 2 разів. Таке нічне сечовипускання у чоловіків є патологією. Причина проблеми криється в порушеному кровопостачанні нирок з-за захворювань серцево-судинної системи. Тому часте сечовипускання вночі може бути тільки симптомом більш серйозних проблем.

Це захворювання, при якому запалюється сечовипускальний канал з-за поразки різноманітними патогенними мікроорганізмами. Є однією з найбільш поширених причин. Уретра легко піддається будь-яким інфекціям.

Часті позиви до сечовипускання причини і лікування

Бажання помочитися виникає відразу після сильного хвилювання.

  • Гіперактивність сечового міхура.

При даній патології запальний процес відсутній. Часте сечовипускання відбувається за гіперфункції м’язи сечового міхура, яка постійно знаходиться в активному стані. Гіперактивний сечовий міхур у чоловіків є індивідуальною особливістю.

Люди з цим явищем страждають від регулярних позивів в денний і нічний час доби. Наявність навіть невеликої кількості рідини всередині гостро відчувається людиною, у більшості людей таке бажання виникає тільки при наповненості міхура.

Буває нетримання, при якому представники сильної статі не встигають дійти до туалету. В цьому випадку відбуваються безконтрольні скорочення м’язів сечового міхура, після чого він випорожнюється. Але це відбувається не завжди.

Це вроджене або набуте звуження сечовивідного каналу. При даній патології виникає утруднення при сечовипусканні, натиск струменя поступово слабшає.

Такі венеричні інфекції, як трихомоніаз, сифіліс, хламідіоз, гонорея, є провідними причинами частого сечовипускання у чоловіків. Патогенні мікроорганізми вражають простату і насінні бульбашки. Біль, різі і неприємний запах виділень – також симптоми цих захворювань.

  • Пошкодження ділянки в головному або спинному мозку.

При патологічних змінах мостового центру сечовипускання, околоводопроводного сірого речовини і кори головного мозку спостерігається порушення координації м’язів тазового дна. При цьому сеча виділяється безконтрольно при найменшому напруженні: кашлі або бігу, сміху.

 

Не варто залишати без уваги часте сечовипускання, адже воно може бути симптомом багатьох хвороб. Своєчасне лікування гарантує збереження здоров’я чоловіка і відсутність проблем в майбутньому.

Причини частих позивів до сечовипускання у жінок

Як показує сучасна медична статистика, зі збільшенням віку жінки, часте сечовипускання стає для неї регулярної проблемою, позбавитися від якої часом дуже важко. Це пояснюється низкою об’єктивних причин:

  • Накопичення з роками хронічних захворювань. Хронічні хвороби з плином часу при відсутності адекватної терапії практично не піддаються навіть комплексного лікування, в результаті чого істотно впливають на якість життя та розвиток стійких форм патологій;
  • Багаторічний фізична праця. Якщо представниця прекрасної статі протягом десятків років вела активне життя, а її роботи була пов’язана з регулярними фізичними навантаженнями, то після 50-ти у жінки виявляються специфічні проблеми, що викликають опущення матки і погіршення роботи мускулатури тазового дна, що призводить до механічного тиску на сечовий міхур і викликає патологію;
  • Фізіологічне старіння. З роками, клітини органів відновлюються повільніше, м’які тканини втрачають еластичність, слизові оболонки поступово втрачають захисну функцію, що призводить до збільшення ризиків інфекційних поразок навіть при сприятливій гігієнічної та епідеміологічної ситуації;
  • Клімакс. Серйозні гормональні зміни на постійній основі — додатковий фактор ризику для розвитку ряду синдромів, патологій, хвороб, що викликають часте сечовипускання;
  • Інші причини, прямо чи опосередковано створюють передумови для розвитку патології.

Вирішити проблему з сечовипусканням після 50 років набагато складніше, чим, будучи в молодому віці, однак при своєчасному зверненні до гінеколога, уролога, іншим профільним фахівцям, шанси на одужання значно зростають.

Нетримання сечі або часте сечовипускання в переважній більшості випадків є одним із проявів серйозного захворювання, патології, синдрому, яке не може бути вилікуване методами народної медицини.

Найбільш відомими народними засобами прийнято вважати настої з споришу, мучниці, польового хвоща, чистотілу, ромашки, ягоди брусниці і журавлини, використовувані як внутрішньо в якості перорального прийому, так і місцево, при спринцювання.

Конкретний склад, концентрація, схема використання та інші характеристики позначаються кваліфікованим фітотерапевтом за обов’язкової участі в процесі уролога, гінеколога та інших профільних фахівців, що займаються лікуванням пацієнтки.

Лікувальна фізкультура при нетриманні сечі включається в схему базової терапії на етапі постреактивного періоду захворювання при реабілітації пацієнток або ж наявності стійкої ремісії хронічної хвороби.

Базові заходи переважно спрямовані на недопущення опускання матки, а також тренування м’язів малого тазу та інших опорних систем, що належать до сечостатевій сфері. Можливі процедури:

  • Стиснення і розслаблення вагінального сфінктера. 5-8 підходів з проміжком у 20 секунд (періоди відпочинку);
  • Розсування і стиснення ніг в сторони. Виконується лежачи. 10-15 раз в 2 підходи.
  • Класичний «місток». Відоме з радянських часів вправу потрібно виконувати 5-7 разів, роблячи перерви в 10-15 секунд;
  • Вигинання «кішкою». Виконується з положення, стоячи на колінах, 10-12 разів за декілька підходів;
  • Присідання. Від 5 разів і більше (в залежності від стану організму і тренованості жінки);

Інші процедури за призначенням фахівця-фізіотерапевта.

При такому неприємному симптомі, як часте сечовипускання у жінок причини можуть бути різні, іноді не пов’язані зі здоров’ям та захворюванням (фізіологічні). Основні причини даного явища поділяють на чотири великі групи, перше місце серед яких займають патологічні процеси органів і структур сечовидільної системи.

Як лікувати часте сечовипускання у чоловіків вдома? Для цього необхідно дотримувати визначену дієту і використовувати рецепти народної медицини. Зрозуміло, це можливо за умови ранньої стадії хвороби сечовивідних шляхів, відсутність медичних протипоказань.

Перш за все, потрібно обмежити добове споживання солі. Це знизить навантаження на нирки. Повністю її виключати з раціону не можна, так як завдяки хлориду натрію підтримується водно-електролітний баланс.

Крім цього, необхідно дотримуватися таких правил:

  • Не переїдати;
  • Пити багато звичайної чистої води (не менше 1,5 л на добу);
  • Відмовитися від гострих, копчених страв, напівфабрикатів, фаст-фуду;
  • Вживати здорову їжу: крупи, фрукти, морепродукти;
  • Відмовитися від алкоголю, тютюну та наркотичних речовин.

Використання методів народної медицини теж може зробити сприятливий вплив на стан хворого.

Народні засоби:

  • Відвар із звіробою і деревію. Взяти 5 г кожної рослини в сухому або свіжому вигляді, залити 1 ст. гарячої води. Дати настоятися протягом 10 хвилин, після чого випити. Вживати такий настій можна замість чаю тричі в день цілий тиждень.
  • Компрес з лука. Необхідно взяти 1 велику свіжу цибулину, натерти її на дрібній тертці. Отриману кашку покласти на тканину з бавовни і накрити марлею. Місце для компресу – нижня частина живота. Зафіксовану суміш прибрати через 2 години, шкіру промити теплою водою. Додатково рекомендується вживати відвар з петрушки, ромашки і шавлії.
  • Оливкова олія. По можливості використовувати якісний продукт. Приймати натщесерце близько 15 мл олії. Їсти можна за півгодини. Приймати масло рекомендується близько 2 місяців. При цьому слід виключити з раціону виноград і яблука, а також кавуни, дині, гарбуз і кабачки.
  • Настоянка на спирту з яйця. Змішати 100 мл чистого спирту з 2 сирими яйцями і перемішати до однорідного стану. Отриману суміш приймати по 15 мл Одну частину випити відразу ж, решта – через рівні проміжки тривалістю в годину. Вживати не на порожній шлунок. Застосовувати таке лікування можна 3 дні поспіль.
  • Ванночка з хвоща польового. 50 г цієї рослини залити окропом і дати настоятися протягом години. Процідивши отриманий відвар, прийняти сидячу ванну. Якщо він вже охолов, підігріти до кімнатної температури. Курс лікування становить 10 днів.
  • Компрес з білокачанної капусти. Необхідно взяти 2-3 великих листа від одного качана. За допомогою бинта зафіксувати на місці проекції сечового міхура і залишити на ніч. Вранці листя викинути. Повторювати таку просту процедуру можна кожен день протягом тижня.

Сприятливі фактори

Основні фактори, які можуть спровокувати почастішання випорожнення сечового міхура:

  • вроджені або набуті деформації органів сечостатевої системи;
  • різкий набір або зниження маси тіла;
  • гормональні порушення, настання менопаузи;
  • наявність захворювань сполучної тканини;
  • частий рецидив інфекцій сечостатевого тракту;
  • операції гінекологічного характеру;
  • важкі пологи в анамнезі та інші.
 

Діагностика можливих захворювань

Полакіурія діагностується дуже просто. Достатньо вислухати скарги пацієнта. Проте встановити причину, яка викликала прискорене сечовипускання, буває дуже складно. Зробити це може тільки кваліфікований фахівець на підставі лабораторних та інструментальних методів діагностики, коли фізіологічні причини вже виключені. Серед них виділяють такі:

  • лабораторний аналіз сечі – підтверджує або спростовує наявність інфекції;
  • загальний і біохімічний аналіз крові – виявляються наявність антитіл, рівень цукру та інші показники;
  • рентгенографія та УЗД органів черевної порожнини і малого тазу – дозволяють визначити будову органів;
  • цитометрія – визначає тиск усередині сечового міхура;
  • урофлоуметрія – перевіряється швидкість потоку сечі;
  • біопсія – призначається в окремих випадках.

Жінкам проводять гінекологічний огляд на наявність патологій в матці, чоловікам потрібно консультація урологів з приводу стану передміхурової залози.

Також проводять пальпацію костовертебрального кута на болючість, при огляді черевної порожнини звертають увагу на наявність утворень або болісного синдрому внизу живота.

З метою оцінки даного симптому пацієнтам пропонують вести щоденник сечовипускань, який дозволить спеціалісту диференціювати причини патології.

Діагностикою та лікуванням проблем із сечовипусканням займається уролог. Незважаючи на те, що цей доктор вважається чоловічим лікарем, це не означає, що його не можуть відвідувати жінки. Уролог може взаємодіяти з гінекологом при встановленні остаточного діагнозу, але це необхідно далеко не завжди.

Які обстеження необхідно пройти:

  1. аналізи крові і сечі (загальний, біохімія);
  2. бактеріологічні аналізи крові та сечі;
  3. УЗД органів малого тазу/живота;
  4. розширене дослідження уретри (уретрография);
  5. урографія нирок;
  6. дослідження функції сечового міхура, яке включає кілька етапів і може проводитися тільки в умовах стаціонару;
  7. додатково можуть призначатися рентген, КТ або МРТ областей, дослідити які необхідно для уточнення діагнозу.

Відмінною інформативністю володіє щоденник мочевыделений. У цьому випадку пацієнт протягом певної кількості часу записує приблизний обсяг випитої та виділеної рідини.

Часті позиви до сечовипускання у чоловіків створюють певний дискомфорт, адже людині доводиться бути недалеко від туалету, що не завжди можливо. З-за постійних походів в туалет в нічний час доби великий ризик виникнення безсоння, дратівливості, зниженої працездатності, зниження загального тонусу і хронічної втоми.

Крім цього, відсутність своєчасного лікування при даній патології є причиною погіршення основного захворювання і переходу його в хронічну форму. Тому при перших ознаках — частих походів в туалет, слід звернутися до лікаря і здати необхідні аналізи.

Часті позиви до сечовипускання причини і лікування

Збираючись на огляд до лікаря, потрібно знати максимально багато про характер своєї проблеми. Він може поставити питання для визначення причини захворювання. Необхідно дати відповідь на такі питання:

  • Коли виникло прискорене сечовипускання?
  • Які могли бути передумови, було помічено щось незвичайне?
  • Що складає основу живлення, чи є шкідливі звички?
  • Яку кількість статевих партнерів, використовуються засоби контрацепції?
  • Присутні спадкові захворювання?

Крім цього, може бути видано призначення на такі дослідження: аналіз крові, біохімія крові, аналіз сечі. Додатково інструментальне дослідження необхідно пройти в тому випадку, якщо по аналізах сформована нечітка картина основного захворювання.

Перш чим приступити до лабораторної та інструментальної діагностики, лікар проводить ретельний огляд пацієнта і збирає анамнез захворювання.

Жінкам в обов’язковому порядку проводять бімануальне обстеження на гінекологічному кріслі, а чоловікам потрібно робити пальцеве ректальне дослідження.

Лабораторно-інструментальна діагностика включає в себе наступні методи обстеження:

  • загальний аналіз крові та сечі;
  • біохімічний аналіз крові і сечі;
  • аналіз сечі по Нечипоренко, проба Зимницьким;
  • ХГЛ (при підозрі на вагітність у жінки репродуктивного віку);
  • глікемічний профіль, глюкозотолерантний тест;
  • рентгенологічна діагностика (оглядовий знімок, екскреторна урографія та інші);
  • УЗД нирок, сечового міхура та органів малого таза;
  • додаткові дослідження за показаннями, їх вибір залежить від того, з якої причини частішає сечовипускання (цистоскопія, КТ, МРТ та інші).
Часті позиви до сечовипускання причини і лікування

Кожному пацієнту необхідно вести щоденник контролю сечовипускання

Тактика ведення хворих з частим сечовипусканням

Щоб позбутися від настільки неприємний, а часом виснажливого симптому, як часте випорожнення сечового міхура, необхідно встановити точну причину його виникнення.

Лікування вимагає частого сечовипускання етіологічного, патогенетичного та симптоматичного підходу. Вибір методів терапії визначається тільки лікарем, тому не варто відкладати свій візит до нього.

Якщо причиною частого сечовипускання стають фізіологічні причини, то їх усунення визволить хворого від неприємного симптому. Мова йде про наступні заходи:

  • відновлення водного режиму, виключення з раціону алкоголю, сильногазований напоїв, спецій, прянощів, кавуна тощо;
  • виключення стресових і хвилюючих ситуацій;
  • у період вагітності жінкам рекомендовано займати колінно-ліктьову позу, яка допомагає знизити навантаження на сечовий міхур.

Етіологічна терапія має на увазі в собі вплив на основну причину захворювання, що дозволяє вилікувати неприємний симптом або максимально зменшити його.

Мова йде про призначення антибактеріальних засобів, гормональних препаратів, цукрознижувальних таблеток і інших.

Патогенетична терапія полягає в усуненні різних ланок патогенезу хвороби (наприклад, хірургічне втручання при вадах розвитку сечового міхура).

Симптоматичне лікування включає в себе призначення таких груп медикаментів, як знеболюючі, протизапальні, спазмолітичні засоби, психотропні препарати та інші.

Часті позиви до сечовипускання причини і лікування

Широко призначаються фізіотерапевтичні методи лікування, вибір яких визначається основною патологією (УВЧ, електростимуляція та інші)

Профілактика

Щоб людину не турбувало в майбутньому часте сечовипускання, проводяться профілактичні заходи, яких треба суворо дотримуватися:

  • вести здоровий спосіб життя;
  • уникати переохолодження;
  • під час інтимної близькості використовувати засоби контрацепції;
  • не стримуватися при сильних позивах спорожнити сечовий міхур;
  • своєчасно і повністю лікувати всі інфекційні захворювання.

Коли часте сечовипускання заважає повноцінно жити, головна рекомендація – відмовитися від самолікування і негайно звернутися до лікаря. Інакше можуть розвинутися тяжкі незворотні наслідки, здатні призвести до злоякісних утворень.

Заходи щодо профілактики зводяться до наступного:

  • своєчасна діагностика і лікування захворювань (сечостатевої, ендокринної, серцево-судинної та інших);
  • дотримання адекватного питного режиму;
  • проведення гімнастичних вправ для зміцнення м’язів тазового дна (при їх слабкості);
  • максимальне уникнення переохолодження організму, знаходжень на протязі;
  • проведення заходів по загальному загартовуванню організму, ведення ЗСЖ і т. д.

ВАМ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ