ХВОРОБИ

Чи можна приймати аугментин при гаймориті

Склад і форма випуску

У дорослих і у дітей існують однакові ознаки, за якими лікар визначає доцільність застосування антибіотиків при гаймориті:

  1. Загальне погіршення самопочуття хворого;
  2. Хворобливість в області гайморових пазух;
  3. Неприємний запах з носа і гнійні виділення жовто-зеленого кольору;
  4. Зміна якісного аналізу крові (збільшення кількості гранулоцитів і високе значення ШОЕ).

Аугментин випускається в різних формах: таблетки, суспензія, порошок для приготування розчину для ін’єкцій.Препарат може призначатися як дорослим, так і дітям, враховуючи масу, вік, стан нирок і тяжкість хвороби.

https://www.youtube.com/watch?v=Vd60ep5kw9w

Аугментин приймають під час їжі, щоб уникнути виникнення побічних ефектів. Потрібно зауважити, що суспензії мають деяку перевагу перед таблетками, оскільки вживання їх призводить до прояву побічних ефектів у меншій мірі.

Аугментин при гаймориті призначається в будь-якому віці. Це обумовлено складом. Маючи широкий спектр його застосовують при багатьох типах анаеробної і аеробної інфекцій. Така дія зумовлена взаємодією клавуланової кислоти та амоксициліну. Кислота пригнічує бета-лактамази, що виробляється бактеріями, що підсилює дію ліків.

Препарат має виражену протизапальну і антибактеріальну дію, активний відносно:

  • Стафілокока.
  • Ентерокока.
  • Клебсієли.
  • Стрептокока.
  • Нейссерии.

При попаданні в кров, дія починається вже через 1,5 години. Також він швидко виводиться з організму. Протягом 6 годин через нирки організм залишає близько 60-70% амоксициліну і 45-60% клавуланової кислоти у незміненому вигляді.

Антибактеріальне ліки на полицях аптек представлено у вигляді:

  • Таблеток з дозуванням у співвідношенні діючих речовин 250/125 мг, 500/125 мг, 875/125 мг.
  • Порошку для ін’єкцій, 500/100 мг, 100/200 мг. Форма введення внутрішньовенна, після розведення фізіологічним розчином.
  • Суспензії по 125/31,25 мг, 200/28,5 мг, 400/57 мг до 5 мл.

Дорослим найчастіше прописують таблетки від гаймориту, а дітям призначають суспензію.

Дозування

Лікування Аугментином показано при захворюваннях верхніх і нижніх шляхів пацієнтам старше 3 місяців. Розрахунок проводиться з урахуванням ваги, віку дитини, функціональності нирок. Дозування дітям з 3 місяців до 12 років передбачає вживання попередньо розведеної суспензії з розрахунку 20-40 мг/1 кг

До дворічного віку необхідно застосовувати лише концентрацію препарату 125/31,25 мг. Після 3 років можна брати розчин по 200 мг, 400 мг з розрахунку на 25-45 мг/1 кг. Більш високі дози можуть призначатися при рецидивуючих запаленнях слизової у співвідношенні 45 мг/1 кг

Чи можна приймати аугментин при гаймориті

125 мг/31.25 мг до 5 мл тричі в день, з проміжком у 8 ч.

200 мг/28.5 мг, 400 мг/57 мг до 5 мл двічі на добу, через кожні 12 год.

У разі розвитку запальних процесів у дорослих та дітей старше 12 років і мають вагу більше 40 кг призначають таблетки по 250/125 мг тричі на день при середній, легкого ступеня патології. Якщо інфекція, яка потрапляє в гайморові пазухи, протікає у важкій формі, то рекомендується підвищити дозу до 500/125 мг тричі або 875/125 мг двічі на день.

Щоб попередити розвиток побічних явищ з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту рекомендується перенести вживання препарату на період початку прийому їжі. Якщо призначені таблетки, то їх п’ють цілими не розчавлюючи, запиваючи великою кількістю води, не менше 100 мл

Коли необхідно полегшити носове дихання, утруднене із-за гайморитів, ринітів і синуситів, то тривалість терапії становить 5-7 днів. В інших випадках препарат може призначатися довше, але не більше 14 діб без повторної консультації лікаря та перегляду плану лікування.

Перед прийомом суспензії необхідно приготувати розчин з наявного порошку у флаконі. Для цього вливають 60 мл охолодженої кип’яченої води і обережно збовтують вміст до отримання однорідної суміші.

Пити антибіотики при обострившемся гаймориті у дорослих і дітей важливо з дотриманням деяких правил. Вони забезпечують поліпшення стану хворого. Лікарі радять:

  1. Обов’язково читайте інструкції, що супроводжують кожен препарат: назва антибіотика, дозування дорослим та дітям при гаймориті.
  2. Терапія повинна бути спрямована на причину, а не на симптоми. Також пам’ятайте: які антибіотики призначають хворому доктора, ті і приймайте. Краще не експериментуйте з аналогами.
  3. Гайморит і сильні антибіотики сумісні лише при бактеріальної формі хвороби. Якщо нездужання викликав вірус, вам призначать противірусні препарати.
  4. Застосування таблеток має бути обережним: антибіотики, що застосовуються при гаймориті викликають ускладнення. Це відбувається при їх неправильному використанні.
  5. Найбільш ефективний антибіотик від будь-якого гаймориту підбере тільки лікар. Також він вам визначити дозування, кратність і тривалість прийому препарату.
  6. Прийом місцевих антибіотиків при триваючому гаймориті обов’язково поєднують з системним. Назальних антибіотиків недостатньо при гаймориті.
  7. Риніт важливо починати лікувати до того, як він переросте в гайморит.

Виготовленням лікарського препарату займається фірма Smith Kline Beecham, яка розташовується на території Англії. Компанія випускає ліки у вигляді таблеток для створення лікувальної суспензії, капсул для внутрішнього застосування і порошку, з допомогою якого готується лікувальна рідина.

Незалежно від форми випуску, до складу засобу входять такі мікроелементи:

  • кремнієвий діоксид;
  • магнієвий стеарат;
  • целюлоза;
  • натрієвий крохмаль.
 

Перед терапією гаймориту у дорослих слід ознайомитися з нюансами застосування Аугментину». Дуже важливо ознайомитися з допустимими дозуваннями при різних формах патології.

Добова доза при слизової і сезонній формі хвороби становить 450 мг. Якщо гайморит супроводжується ускладненнями, дозу підвищують до 550 мг в день.

При гнійній формі захворювання дозування доведеться підняти, так як позбутися такої хвороби складніше. Щодня пацієнт повинен приймати по 750 мг ліки.

При визначенні оптимальної дози для дітей звертають увагу на вік пацієнта. Для лікування новонароджених і малюків молодше десяти років використовують лікувальний розчин в кількості 30 мг на кожен кілограм ваги дитини.

Дітям старше десяти і підліткам піднімають дозування. Вони повинні щодня приймати не менше 450 мг ліки. При ускладненнях дозу підвищують до 600 мг. Тривалість лікування гаймориту у малюків становить півтора тижні.

Вагітні жінки також хворіють гайморитом, і тому деяких з них цікавить, Чи можна їм лікуватися «Аугментином».

Перед застосуванням ліки доведеться проконсультуватися з лікарем, щоб він перевірив сумісність пацієнтки з препаратом. Якщо він не протипоказаний, жінка зможе приймати ліки в маленьких дозах. На останніх термінах вагітності дозування можна піднімати до звичайної — 500-600 мг.

Є перелік медикаментів, з якими не варто поєднувати «Аугментин». Їм не можна користуватися разом з Алопуринолом», так як з-за цього можуть з’явитися червоні плями на шкірі та інші ознаки алергії. Також ліки несумісне з «Пробенецидом».

Спосіб застосування та дози препаратів від гаймориту визначає лікуючий лікар. Перед призначенням препарату та складанням схеми його прийому, отоларинголог проводить діагностику пацієнта і визначає форму гаймориту.

Важливий момент у застосуванні крапель, це процедура закапування. Пропонуємо алгоритм правильного застосування назальних засобів:

  1. Прийміть горизонтальне положення і закиньте голову. Ніс не рекомендується закапувати в положенні сидячи або стоячи.
  2. Трохи поверніть голову і введіть краплі в нижню ніздрю. Не міняйте положення протягом 3-5 хвилин.
  3. Поверніть голову на другий бік і повторіть процедуру. Після цього гарненько высморкайте ніс.

Багато лікарі для лікування гаймориту призначають не тільки краплі, але і спреї, які застосовуються для полоскання носових пазух. Використовують для пацієнтів від 2 років, але не застосовують у період вагітності, лактації та при наявності протипоказань.

Як правило, курс лікування не повинен перевищувати 5-7 днів. Це обґрунтовано тим, що багато препарати викликають звикання. Тобто краплі спочатку допомагають, але з-за тривалого використання перестають діяти.

5-7 днів – це рекомендований термін застосування назальних препаратів, такого часу повинно вистачити для звільнення носових проходів, виходу виділень і полегшення дихання. При неправильному застосуванні та недотриманні рекомендованої дози, краплі викликають побічні ефекти і симптоми передозування.

[25], [26], [27], [28], [29], [30], [31], [32]

Дія аугментину

Аналоги вважаються відмінною заміною «Аугментину», який підходить далеко не всім пацієнтам з гайморитом.

Виділяють кілька ефективних аналогічних засобів, які теж допоможуть вилікуватися від запалення носових ходів. До них відносять «Экоклав», «Медоклав» і «Панклав».

Крім основної діючої речовини амоксициліну до складу препарату входить клавуланова кислота. Її дія надає зберігає ефект для самого антибіотика, схильного до руйнування від дії ферментів, що виробляються деякими хвороботворними мікробами.

Дія аугментину

Після прийому компоненти ліки швидко проникають у кровоносну систему пацієнта, завдяки чому препарат починає діяти практично миттєво. Терапевтичний ефект помітний через півгодини після використання засобу.

 

Ліки перестає діяти через 5-7 годин після прийому і починає поступово виводитися з організму через сечовидільну систему.

Побічні ефекти та обмеження

Лікування антибіотиками при гаймориті даної групи не дозволяється, якщо:

  • Є недуги печінки, нирок.
  • Виявлено непереносимість препаратів пеніцилінового ряду.
  • Присутній інфекційний мононуклеоз.
  • Пацієнт страждає на фенілкетонурію.
  • Попереднє застосування засобу негативно позначилося на функціональність печінки.

Вагітність не є забороною для прийому, але користь повинна бути порівнянна з негативним впливом на плід. У період лактації при вживанні Аугментину слід відмовитися від годування груддю. Під час лікування не рекомендується керувати транспортом і працювати з механізмами.

Побічні ефекти

Аугментин має здатність проникати в кровотік і впливати на функціональність внутрішніх органів, тому іноді має місце поява небажаних наслідків особливо якщо застосовуються високі дозування препарату. Побічні ефекти поділяють на групи залежно від пошкодженого органу чи системи:

  • ШКТ. Найчастіше нудота, блювотні позиви, дисбактеріоз, пронос. Рідше виникнення коліту і кишкових кольок, велике відділення слизу при дефекації.
  • Печінка. Розвиток холестазу, жовтяниці, гепатиту.
  • Нирки. Порушення функціональності, відхилення в аналізах, ниркова недостатність.
  • Запалення вен, тільки при прийомі у вигляді ін’єкцій.
  • Алергія. Проявляється як набряк Квінке, кропив’янка, свербіж, дерматит, рідше – анафілактичний шок. Якщо спостерігається негативна реакція, то необхідно перервати лікування, провести антигістамінну терапію і звернутися до лікаря, так як такий стан має ризик летального результату.
  • Загальний стан. Може порушитися сон, з’явитися головний біль, тривожність, запаморочення.

При тривалому прийомі починається звикання і приєднання грибкової інфекції, як наслідок – кандидоз. Якщо при лікуванні слизової оболонки носа та інших систем виникає передозування, то можуть початися судоми.

При лікуванні гострих і хронічних запальних процесів пазух носа Аугментин ефективний проти бактерій, чутливих до антибіотиків пеніцилінового ряду. Препарат дозволений дітям з 3-місячного віку, що робить його популярним в педіатрії.

Кожна людина з гайморитом, який збирається лікувати його «Аугментином», повинен ознайомитися з основними протипоказаннями до використання цього ліки. Фахівці радять відмовитися від прийому таблеток людям з непереносимістю речовин, що входять до складу лікарського препарату. Також засіб не підходить пацієнтам, які раніше хворіли жовтяницею.

Якщо людина проігнорує протипоказання і все одно буде приймати ліки, то з’являться серйозні ускладнення. Часто у людей з’являються проблеми з переварюванням їжі, блювання, головний біль, алергічні реакції.

Лікарська практика показує високу ефективність застосування аугментину у лікуванні гаймориту. Але як і будь сильнодіючі ліки висока доза аугментину може призвести до появи побічних ефектів.

Може проявитися інтоксикація, диспепсія і як наслідок дисбактеріоз у шлунку. Дивлячись по самопочуттю, лікування можна продовжувати, приймаючи паралельно лактобактерії, які є в натуральних йогуртах і кефирах.

У рідкісних випадках можуть спостерігатися гострі алергічні реакції, починаючи з легких висипань на шкірі та кропив’янки, і аж до набряку Квінке. При цьому лікування препаратом слід припинити.

Так само не варто приймати аугментин під час вагітності та при годуванні груддю, якщо очікуваний позитивний ефект не можна порівняти зі шкодою для плода або дитини.

Не рекомендується приймати препарат людям із захворюваннями нирок і печінки.

Для того, щоб підібрати оптимальний антибактеріальний препарат для лікування гаймориту, лікар враховує наступні дані про пацієнта:

  • Історію хвороби – коли і за яких обставин виникло захворювання (сезонна застуда, системна інфекція, поліноз, травма), який характер симптомів (температура тіла, ступінь інтоксикації організму, вираженість больового синдрому, колір і консистенція назальної слизу), наскільки давно людина захворіла, намагався чимось лікуватися самостійно;

  • Результати обстеження та аналізів – рентгенівський знімок, загальний аналіз крові, бактеріальний посів;

  • Вік і статус – багато антибіотики при гаймориті не застосовуються у дітей, ослаблених і літніх людей, вагітних і годуючих жінок;

  • Інформацію про раніше застосовувалися антибіотики – чим частіше людина лікується одним і тим же антибактеріальним препаратом, тим менш ефективним він стає;

  • Наявність алергії.

Виходячи з цього, можна зрозуміти, що самим ефективним антибіотиком від гаймориту буде той препарат, до якого чутливий збудник, немає резистентності, алергії і протипоказань, мінімальні побічні ефекти і шкоду для організму.

 

Оскільки більшість сучасних антибіотиків мають дуже широким спектром дії і активні відносно майже всіх мікробів, що викликають гайморит, необхідність в бактеріальному посіві і встановлення конкретного винуватця захворювання виникає тільки в тому випадку, коли пройдений курс терапії не дав результатів.

Це синтетичні пеніциліни в комбінації з особливими речовинами, що нейтралізують резистентність бактерій. За довгі роки активного використання пеніцилінів і цефалоспоринів багато збудники пристосувалися до них і виробили фермент з групи бета-лактамаз, названий «пеніциліназу», який просто знищує потрапляє в організм ліки і не дає йому боротися з інфекцією. Щоб цього уникнути, до пеніцилінів додають сульбактам або клавулановую кислоту.

Проти гаймориту найбільш ефективні:

  • Сульбактаматы ампіциліну (Амписид, Либакцил, Уназін, Сультасін, Сульбацин, Сулациллин, Сультамициллин);

  • Клавулонаты амоксициліну (Амоксиклав, Экоклав, Рапиклав, Флемоклав, Панклав, Аугментин).

Звичайний амоксицилін, який продається за великі гроші під торговою маркою Флемоксин Солютаб, в більшості випадків від гаймориту вже не допомагає.

Захищені пеніциліни надають бактерицидну дію (знищують бактерії), причому, роблять це адресно, оскільки орієнтуються на особливі маркери клітинних оболонок збудників. В організмі людини схожих клітин немає, тому така терапія не руйнує здорові тканини.

Пеніциліни широко застосовуються для лікування гаймориту у дітей. Однак препарати цієї групи досить часто виникає алергія, а тривалий прийом загрожує порушенням балансу мікрофлори внутрішніх органів, побічними ефектами з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту, розвитком грибкових інфекцій.

Макроліди

Антибіотики цієї групи є найбільш безпечними для людини, рідше викликають алергію і побічні ефекти. На відміну від пеніцилінів, вони чинять бактеріостатичну дію (не дають бактеріям розмножуватися), що дуже вигідно при наполегливому, хронічному перебігу гаймориту.

Ці препарати дуже зручні в застосуванні, оскільки добре накопичуються в тканинах і надовго в них зберігаються. Макроліди останніх поколінь продаються в упаковках, що містять лише кілька капсул. Неускладнені інфекції успішно лікуються навіть одноразовим прийомом.

До недоліків можна віднести високу вартість деяких препаратів цієї групи. Застосування у дитячому віці, в період вагітності та годування груддю можливе у тому випадку, коли потенційний ризик нижче очікуваної користі.

Макроліди поділяються на:

  • 14-членні – Еритроміцин, Рокситромицин (Рулид, Кситроцин, Элрокс, Роксилор, Ровенал), Кларитроміцин (Коаліціада, Клабакс, Кларицин, Экозитрин, Фромилид Уно);

  • 15-членний Азитроміцин і його аналоги, звані азалидами (Хемомицин, Сумамед, Азитрал, Азитрокс, Азитрус, Зитролид, Зи-фактор);

  • 16-членні – Мидекамицин (Макропен, Мидепин), Спіраміцин (Ровамицин, Спирамисар), Джозамицин (Вильпрафен).

Цефалоспорини

Це одна з найбільш численних і давно застосовуються груп антибіотиків. Вони роблять бактерицидну дію. На сьогоднішній день налічується вже п’ять поколінь цефалоспоринів. По широті антибактеріального спектру вони не перевершують пеніциліни і, тим більше, макроліди, однак володіють стійкістю до бета-лактамаз – ферментам, якими пояснюється резистентність деяких збудників гаймориту. Втім, це твердження справедливо відносно далеко не всіх цефалоспоринів.

Якщо у пацієнта є алергія на пеніциліни, то з великою ймовірністю у нього виникне негативна реакція і на цефалоспорини. Побічні ефекти також схожі, лікування гаймориту у дітей можливо, при вагітності і лактації питання вирішується індивідуально.

Багато препаратів цієї групи непридатні для перорального приймання, оскільки не всмоктуються із ШКТ, та ще й сильно подразнюють слизові оболонки. До плюсів цефалоспоринів антибіотиків при гаймориті відноситься доступна ціна.

Цефалоспорини поділяються на:

  • 1 покоління – Цефазолін (Лизолин, Кефзол, Золфин), Цефалексин (Экоцефрон, Споридекс, Лексин);

  • 2 покоління – Цефуроксим (Зінацеф, Цефурус, Аксетин), Цефокситин (Анаэроцеф, Бонцефин, Мефоксин);

  • 3 покоління – Цефіксим (Супракс, Максибат, Лопракс), Цефтриаксон (Роцефін, Азаран, Лендацин);

  • 4 покоління – Цефпиром (Изодепом, Цефанорм), Цефепім (Цефомакс, Максипим);

  • 5 покоління – Цефтобипрол (Зафтера), Цефтолозан.

Фторхінолони

У висновку

Здоров’я — це не іграшка. Гайморит найчастіше наслідок не вилікуваним застуди. Захворювання може протікати в досить важкій формі. Намагайтеся користуватися народними засобами і не доводьте себе до такого стану, коли допомогти від гаймориту зможе тільки аугментин. Доброго здоров’я!

Гайморит — поширена патологія, яка з’являється як у дорослих, так і у новонароджених. Позбутися від неї допоможе препарат «Аугментин». Перед його застосуванням слід ознайомитися з його складом і особливостями вживання.

ВАМ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ