ХВОРОБИ

Катаральний отит лікування та можливі ускладнення

Катаральний отит у дитини – що це?

Катаральний отит у дитини являє собою запальний процес слизової оболонки середнього вуха, найчастіше переходить в гнійний отит. Катаральний отит відрізняється великою кількістю рідини в середньому вусі і закупоркою труби, яка з’єднує глотку і вухо.

Однією з найбільш явних причин виникнення захворювання у маленьких дітей вважається потрапляння рідини у вухо через євстахієву трубу.

Євстахієва труба – це канал, який існує для з’єднання глотки людини і вушної порожнини, а саме – порожнини середнього вуха.

У групі ризику перебувають новонароджені, що може бути пояснено декількома факторами:

  • Короткий слуховий прохід у маленьких дітей;
  • Перебування дитини в горизонтальному положенні;
  • Після їжі залишки зригування, що потрапляють в євстахієву трубу.

З-за того, що сам слуховий апарат і структурний елемент, що з’єднує слуховий апарат з глоткою, невеликих розмірів, вірусів або рідини набагато простіше досягти області середнього вуха і призвести до виникнення запального процесу.

Крім цього, внаслідок звуження запаленої області, можуть спостерігатися порушення слуху, даний процес запускає вторинну інфекцію і викликає порушення вентиляційної функції.

Орієнтуючись на спостереження лікарів і батьків, виділяють ряд факторів, що збільшують ризик виникнення катарального запалення:

  • Часті респіраторні інфекції (грип і ГРВІ);
  • Будь-якого виду зміни або патології в області носової порожнини дитини;
  • Риніт (гострий і алергічний);
  • Збільшена форма мигдалин;
  • Збільшена форма носових раковин;
  • Травми барабанної перетинки;
  • Наявність кашлю або чхання у малюка;
  • Роздратування порожнини середнього вуха сторонніми предметами.

Окремо варто звернути увагу на схильність дитини до алергічного риніту, адже в даному випадку організм схильний виділенню слизу у великих кількостях.

Однією з найбільш ймовірних причин виникнення хвороби називають респіраторні захворювання, викликані зниженням роботи імунної системи або переохолодженням.

Дане заяву лікарів є небезпідставним, адже такі фактори обумовлюють розвиток мікроорганізмів, що негативно впливають на мікрофлору, а саме:

  • пневмококи;
  • стафілококи;
  • стрептококи.

Крім цього, будь-якого виду застуди можуть викликати порушення роботи захисної функції слухового апарату. Також, ризику захворювання катаральним отитом більш схильні діти з хворобами нирок і цукровим діабетом.

Перші симптоми з’являються протягом 3-5 днів після моменту попадання патогенних мікроорганізмів у порожнину вушка.

Батькам слід звернути увагу на симптоми, якими супроводжується захворювання:

  • Закладеність вуха. При цьому симптомі порушується слухова функції, що проявляється в порушенні сприйняття багатьох звичних для дитини звуків. Дуже рідко зустрічаються ситуації, коли одним із симптомів є повна відсутність слуху.
  • Підвищення температури. Внаслідок протікання запального процесу, виникає інтоксикація організму, при якій нижня межа температури тіла до 37,5, а верхній – 39,5. Підвищення температури тіла може супроводжуватися появою шуму у вухах.
  • Головні болі. За рахунок відбуваються в організмі процесів підвищується стомлюваність малюка, з’являється слабкість, якої супроводжують головні болі.
  • Спрага. Інтоксикація призводить до відчуття сильної спраги, з маленьким дітям можна помітити даний прояв, звернувши увагу на їх губи і язик. Губи будуть сухі, можливий варіант появи тріщин на губах. Мова, найчастіше в таких ситуаціях, буде покритий білим нальотом.
  • Нежить. Нерідко під час запалення середнього вуха, у дітей спостерігається закупорка носових проток, що викликає слизовий нежить. Консистенція слизу може бути досить щільною, що значно ускладнює дихання дитини.
  • Біль у вушку. Больові відчуття у дитини можуть бути виявлені не тільки в області запалення, нерідко до лікаря приходять батьки зі скаргами дітей на біль в шиї, скронях, зуби, щелепи, половині обличчя, поряд з яскраво вираженим болем в самому вушку і за ним.
  • Аутофония. Одним із симптомів прояви хвороби офіційно визнана аутофония, або чутність для дитини власного голосу під час вимови звуків або слів.

    Відчуття тиску. Спостерігається при підвищеному стані рідини в слуховому проході, що супроводжується великим тиском в євстахієвої трубі і виникненні почуття розпирання всередині органу слуху.

  • Біль у козелке. Одним з перших ознак розвитку катарального отиту є поява больових відчуттів при натисканні на козелок вушка дитини, лікарі стверджують, чим сильніше больовий імпульс, тим більше запущена стадія даного захворювання.

Крім цього, як при появі симптомів будь-якої іншої хвороби, поведінка дитини змінюється, спостерігаються такі поведінкові реакції:

  • Дитина ставати дуже примхливим;
  • Починає відмовлятися від їжі;
  • Помітна часта зміна настрою малюка;
  • Частий симптом – постійний плач (у немовлят);
  • Дитина починає погано і неспокійно спати.

Грудні діти під час хвороби будуть прагнути лягти на хворе вушко або закрити його рукою, при цьому дитина буде вертіти головою в різні сторони, супроводжуючи все безпричинним плачем.

Виникнення отиту у дитини є небезпечним фактором, що може призвести до ряду незворотних наслідків:

  • Якщо вчасно не зайнятися лікуванням, катаральний отит з легкістю перейде в наступну стадію – гнійний отит, лікування якого є більш складним і болючим.

Крім цього, при розвитку ряду симптомів, можуть спостерігатися сильні ускладнення:

  • Шум у вухах при довгому відсутності лікування може призвести до такого процесу, як «приглухуватість». Приглухуватість проявляється частковою втратою слуху за рахунок впливу на певну частину слухового апарату людини. У більшості випадків при катаральному отиті, без лікування в потрібний термін, вона переростає у глухоту.
  • Накопичення рідини. Велике скупчення рідини призводить до переходу хвороби в ексудативну форму, при якій проявляється загустіння рідини всередині вуха. При її тривалому знаходженні всередині організму дитини можливе утворення гною, що значно ускладнює процес видалення патогенної мікрофлори.

У разі запущеної форми катарального отиту, він може перейти не тільки в іншу стадію, але також спровокувати розвиток таких захворювань:

  • пневмонія;
  • менінгіт;
  • сепсис.

В якості профілактичних методів отиту у дітей варто відзначити ряд обов’язкових заходів, що повинні застосовуватися на постійній основі:

  • Лікування ГРВІ захворювань. Лікування таких хвороб та інфекцій повинно відбуватися на початковій стадії, для виключення переходу у важкі стадії і можливості виникнення отиту.
  • Правильне сякання. У разі закривання носових перегородок хусткою, частина слизу може потрапляти у ротову порожнину через анатомічний елемент під назвою евстахиева труба, тому рекомендується відкривати рот дитині, під час даної процедури.
  • Чистота вух. Так як однією з причин виникнення є бактерії, необхідно вчасно видаляти вушну сірку і стежити за чистотою середнього вуха.
  • Купання. Не допускайте попадання води в вушко дитини під час купання, незалежно від того, де воно відбувається: у ванній або в морі. У разі попадання води, видаліть рідину і закапайте вушка спеціальними антисептичними краплями. Дана процедура повинна обговорюватися з лікарем.

Для дітей до 6 місяців:

  • Годувати немовлят необхідно полувертикальном положенні, після годування деякий час носити вертикально, щоб виключити потрапляння фрагментів зригування у вушко.
  • При перельотах. При польотах спостерігається закладеність вух у дітей, поряд з больовими відчуттями. В даному випадку слід частіше просити дитину ковтати слину. Для немовлят – давати велику кількість води чи молока.
 

В якості профілактики будь-якого виду захворювань залишається зміцнення імунітету дитини, що передбачає:

  • дотримання режиму дня;
  • здоровий сон;
  • білкова їжа;
  • прогулянки на свіжому повітрі;
  • прийом вітамінів (особливо восени і навесні).

Катаральний отит лікування та можливі ускладнення

У терапії малюків заборонено:

  • використовувати краплі на основі спирту з-за їх токсичного впливу;
  • застосовувати воскові свічки;
  • накладати напівспиртовий компрес дітям дошкільного віку.

Катаральний отит являє собою запалення середнього вуха, яке поширюється на слухову трубу і соскоподібний відросток. Захворювання розвивається внаслідок проникнення інфекції з носової порожнини в порожнину середнього вуха. Збудниками захворювання є пневмококи, стафілококи і стрептококи.

Причини

Провокуючі фактори, які сприяють розвитку катарального отиту:

  • знижена опірність організму — авітаміноз, цукровий діабет тощо;
  • неправильний кашель або чхання — цей фактор призводить до підвищення тиску в носоглотці, сприяючи проникненню інфекційної слизу потрапити порожнину середнього вуха.

В основному, весь процес починається з грипу, а також хронічних захворювань порожнини носа. На тлі цих захворювань спостерігається набухання слизової.

Катаральний отит у дитини зустрічається досить часто. Цьому сприяє анатомічна форма слухової труби (у дітей вона широка і коротка), в яку без праці може проникнути інфекція. Ситуацію ускладнюють ще кілька факторів:

  • часте зригування;
  • лежаче положення;
  • схильність дитячого організму до простудних захворювань.

Катаральний отит: симптоми, діагностика, лікування

Катаральний отит лікування та можливі ускладнення

Сильні болючі відчуття в вусі – перша ознака розпочатого отиту

Отит в першу чергу є бактеріальним захворюванням, тобто збудники захворювання – бактерії. Збудниками можуть бути різні пневмококи, стафілококи, стрептококи та інші. Ці бактерії можуть потрапити у вухо до людини під час переохолодження, різних інфекцій, при авітамінозі або хвороби нирок, а також цукровому діабеті.

Надходять бактерії у вухо, переходячи через порожнину носа, в основному, при гострому катаральному отиті вони просуваються через слухову трубку, але при запаленої слизової оболонки, вони теж можуть пересуватися. Запалена слизова може обумовлюватись грип, або гострим ринітом або ГРЗ.

Діагностувати гострий катаральний отит нескладно, потрібно звернути увагу на наявність наступних симптомів:

  1. Сильні болючі відчуття в вусі.
  2. Закладене вухо, шум або падіння чутності.
  3. Висока (підвищена температура, погане самопочуття.
  4. Простріли і пульс у вусі (біль може віддавати в віскі або зуби).
  5. При тисняві на козелок – хворобливі відчуття.

При цьому больові відчуття будуть стабільними і безперервними, іноді може відчуватися спад, але незначне і короткочасне. Біль за типом наростаючій, може віддавати в зуби, скроні і потилицю. Також біль може бути пульсуючим, колючий, ниючий, свердлячого.

Під час діагностики можуть проявитися таки ознаки отиту, як почервоніння перетинки, біль при введенні ватної палички. Може болісно віддавати козелок. Лікар може зазначити такі симптоми, як збільшення ШОЕ в крові і лейкоцитоз.

Збудниками гострого отиту найчастіше виступають стафілококи, пневмококи, гемофільна паличка, клебсієла, синьогнійна паличка, моракселла, мікроскопічні дріжджоподібні гриби роду Candida, вірус грипу.

Симптоми гострого отиту залежать від форми захворювання.

При гострому середньому отиті спочатку з’являється інтенсивна стріляючий біль у вусі, відчуття закладеності вуха, зниження слуху.

Місцеві ознаки супроводжуються загальним нездужанням: слабкістю, млявістю, підвищенням температури тіла – звичайно до субфебрильних, але іноді і до фебрильних значень. У деяких випадках гостре запалення середнього вуха супроводжується першіння в горлі, закладеністю носа, виділення з порожнини носа.

Діти перших років життя з гострим середнім отитом відмовляються від їжі, так як при ссанні і ковтанні больові відчуття в вусі посилюються. Крім того, у дітей гострий отит нерідко супроводжується зригуваннями, блювотою, діареєю.

Через кілька діб від моменту початку захворювання відбувається перфорація барабанної перетинки і закінчення назовні серозного (катаральний отит), а потім гнійного (в деяких випадках кровянистого) вмісту.

При цьому загальний стан пацієнта покращується. Температура тіла нормалізується, біль у вусі стихає. Генетично зазвичай триває не більше тижня. Після рубцювання перфорації слух, як правило, відновлюється.

У разі несприятливого перебігу захворювання гнійний ексудат може не виливатися назовні, а поширюватися в порожнину черепа з подальшим розвитком менінгіту або абсцесу мозку. Гострий середній отит триває в середньому 2-3 тижні.

Для внутрішнього гострого отиту (лабиринтита) характерні важкі напади запаморочення, що супроводжуються нудотою, блювотою, шумом у вухах, погіршення слуху. Лабіринтит в більшості випадків є ускладненням гострого середнього отиту, тому поява вестибулярних порушень при гострому середньому отиті повинно насторожити щодо поглиблення запального процесу.

Для визначення гострого отиту проводиться збір анамнезу і скарг, об’єктивний огляд, а при необхідності застосовуються інструментальні та лабораторні методи діагностики.

При підозрі на гострий отит зазвичай виконується отоскопія, яка дає можливість оглянути барабанну перетинку, виявити її потовщення, гіперемію, ін’єкцію, випинання або перфорацію. Рентгенологічне дослідження скроневих кісток дозволяє виявити зниження пневматизацію порожнин середнього вуха.

Лікування гострого зовнішнього отиту місцевий, в більшості випадків воно полягає в промиванні зовнішнього слухового проходу розчинами антисептиків.

З метою профілактики розвитку гострого отиту рекомендується:

  • своєчасне лікування інфекційних захворювань, особливо захворювань ЛОР-органів;
  • зміцнення захисних сил організму;
  • уникнення переохолодження;
  • уникнення травмування вуха (у тому числі відмова від спроб самостійного вилучення чужорідних тіл з вуха і використання для очищення вух предметів, для цього не призначених);
  • дотримання правил особистої гігієни.

Причини

Причина набряку слизової євстахієвої труби – запальний процес у верхніх дихальних шляхах.

Однак не всі хворіють респіраторними захворюваннями набувають середній катаральний отит в гострій формі. Забросу патогенної середовища з носоглотки в євстахієву трубу сприяють додаткові фактори:

  • Анатомічні особливості будови носової порожнини, неба.
  • Збільшення аденоїдів, поліпи в носоглотці.
  • Припухлості, виразкові процеси в носоглотці.

Перебіг і прогноз

У відповідь на потрапляння хвороботворних середовища в слухову трубу її слизова виділяє спеціальний рідинний секрет, намагаючись позбутися проникли інфекційних агентів. При цьому її внутрішні стінки переходять у стан гіперемії (набряку) щільно змикаються і не можуть відокремитися один від одного. В результаті барабанна порожнина перестає вентилюватися, що з плином часу призводить:

  • до порушення функціональності слухових кісточок,
  • до зміни кривизни барабанної перетинки, до дегенеративним та атрофічних змін у ній,
  • до інфільтрації рідкого ексудату в порожнині середнього вуха,
  • до розвитку приглухуватості,
  • до гнійних формах отиту,
  • до хронізації процесу.

Для уникнення ускладнень потрібно своєчасне і адекватне лікування.

Симптоми

  • Закладеність вуха
  • Зниження слуху
  • Звукові спотворення (відлуння, резонуючий звук)
  • Шуми, тяжкість у вусі
  • Слух знижується в холодну і вологу погоду, після прийому їжі
  • Закладеність вуха проходить від сморканія і чхання, але потім повертається знову

Катаральний отит лікування та можливі ускладнення

Симптоми гострої форми катарального отиту середнього вуха швидко розвиваються на фоні присутності ознак первинного захворювання (нежиті, ангіни та ін).

Лікування

При хорошому імунітеті і допоміжної терапії симптоми захворювання зникають так само швидко, як і виникають.

 

При відсутності позитивної динаміки зусилля спрямовують на усунення чинників, що провокують занедбаність хвороботворної середовища з носоглотки в слуховий канал. Слід уникати механічного закидання за рахунок неприродного ходу слизу в носоглотці. Очищувати носові проходи потрібно акуратно, без сильного напруги. Не можна втягувати слиз в себе.

  • Для зняття набряку слизової використовують будь-які судинозвужувальні засоби по 3 краплі в кожну ніздрю 3 рази в день.
  • З тією ж метою застосовують антигістамінні препарати: тавегіл, супрастин і ін
  • Для кращого відведення слизу призначають муколітичні засоби: АЦЦ, синупрет.
  • Використовуються фізіотерапевтичні процедури: УФО, УВЧ, лазеротерапія.

При лікуванні гострої стадії катарального отиту не використовують продування. Воно може викликати сходження мікробних агентів по трубі, інфікувавши барабанну порожнину.

Гострий катаральний отит є наслідком потрапляння та розмноження в середньому відділі вуха патологічних мікроорганізмів:

  • стафілококів;
  • пневмококів;
  • гемофільної палички;
  • синьогнійної палички;
  • клебсієли;
  • бактерій роду моракселла.

Бактерії і віруси потрапляють у систему слухового аналізатора з током крові і лімфи, а також через євстахієву трубу при запальних процесах носоглотки. Захворювання, які є «хранителями» мікроорганізмів, що беруть участь у розвитку гострого отиту:

  • респіраторні вірусні інфекції (грип, парагрип, аденовірусна інфекція);
  • бактеріальні хвороби (фарингіт, ларингіт, риніт);
  • аденоїдит;
  • дитячі системні інфекції (кір, скарлатина, віспа).

Крім того, існує ряд факторів-провокаторів, на тлі яких імунна система організму слабшає, і запускаються механізми розвитку запалення:

  • переохолодження;
  • захворювання ендокринної системи (цукровий діабет, патологія щитоподібної залози);
  • гіпо – або авітамінозу.

Дитячі фактори

Катаральний отит лікування та можливі ускладнення

Малюки найбільш схильні до захворювання, що пояснюється їх анатомічними особливостями. Діти мають широку євстахієву трубу, але при цьому вона коротка. При відрижці, чханні, кашлі відбувається потрапляння патологічних мікроорганізмів у порожнину середнього вуха.

Горизонтальне положення, в якому часто проводять час діти до року, а також схильність слизових оболонок малюків до швидкого пересихання є сприяючими факторами до рецидивів катарального отиту у дітей і подальшого переходу його в хронічну форму.

Прояви залежать від перебігу захворювання. Гостра форма супроводжується наступними симптомами:

  • виражений больовий синдром;
  • зниження рівня слуху;
  • відчуття закладеності і тиску;
  • висока температура;
  • озноб;
  • слабкість;
  • відсутність апетиту.

Больовий синдром проявляється у вигляді стріляючих відчуттів, пульсації, поколювання, ниття. Біль локалізується в області скроні, потилиці, верхньої щелепи. У дітей до року катаральна форма отиту проявляється відмовою від їжі, пиття, постійним криком і плачем.

Причини

Причини захворювання

Важко сьогодні зустріти людину, яка хоча б раз в житті не стикався з вушної болем і прострілом. Гострий катаральний середній отит – вид патології, яка є найбільш поширеною і зустрічається найчастіше серед всіх захворювань отитом.

Якщо своєчасно почати терапевтичне захід, можна вилікуватися буквально за кілька діб. Але запальний процес швидко захоплює собою всю барабанну порожнину і впливає на перебіг процесів в слуховий трубі, все це відбувається на тлі серйозних скарг з боку пацієнта, на які лікар звертає особливу увагу.

У більшості випадків виникнення і розвитку такої патології, як гострий катаральний отит, сприяє кілька факторів. Головним з них є низхідний процес інфекції в області носоглотки, що поширюється по слуховий трубі. В якості головного пускового фактора недуга виступає кілька факторів:

  • захворювання гайморит;
  • вегетації аденоїдів;
  • тонзиліти;
  • ГРВІ та інші віруси;
  • фронтит;
  • флора бактеріального характеру;
  • синусити;
  • інфекційні хвороби.

Поширення цих факторів зазвичай відбувається при сякання, чханні і кашлевому рефлексі. Але є ймовірність протікання гематогенного шляху зараження, що проявляється за допомогою кров’яний рідини.

Найчастіше це спостерігається у випадку захворювань з інфекційною природою. Також є кілька інших станів організму, які тягнуть за собою виникнення катарального отиту:

  • переохолодження організму;
  • авітамінози;
  • хвороби печінкового та ниркового характеру;
  • цукровий діабет;
  • ослаблення імунної функції;
  • сильний кашльовий синдром і підвищений чхання.

Катаральний отит лікування та можливі ускладнення

У людей дорослого віку найчастіше спостерігається правосторонній або лівобічний недугу. У дитячому віці у зв’язку з недостатньо довгою слуховою трубою патогенні мікроорганізми мають більше можливостей проникнення в слухову трубу, так що відбувається розвиток двостороннього отиту. Це може бути розказано і за допомогою інших причинних факторів.

Двосторонній недуга може розвиватися у дітей з тієї причини, що вони не можуть добре висякувати ніс, а також відмовляються від своєчасного промивання. Та й батьки не завжди мають можливість відразу ж запідозрити вушну патологію і почати її терапевтичний процес.

Катаральний отит середнього вуха виступає в якості початкової форми запального процесу. В рамках цього моменту починає стартувати запалення, яке супроводжується активним процесом секреції слизових залоз, а також тим, що до секрету додається епітеліальна структура.

Вплив вірусних інфекцій і бактеріальної флори викликає процес посилення проникності кровоносних судин і лімфатичних елементів, тому спостерігається явне стимулювання секреції слизу. У ході таких змін на слизовій оболонці з’являється набряклість, виражена в слуховий трубі.

Тривалість стадії катаральної форми становить 4 дні, за цей час відбувається скупчення ексудату.

https://www.youtube.com/watch?v=H7239xJg3YE

Якщо діагноз катарального середнього отиту виявлений у малюка, дитина також може показати батькам своє патологічне стан, і це проявляється в ряді симптоматичних ознак:

  • малюк починає активну чесання вуха;
  • явище супроводжується сильним плачем;
  • є ймовірність появи судом та блювоти;
  • підвищення тілесної температури до 100 градусів.

В рамках даної стадії тривалість захворювання складає до чотирьох діб, а потім з-за надмірного посилення процесу інтоксикації, хвороба переходить в гнійну стадію. Деколи це відбувається без супроводу у вигляді різних ознак і дитина не страждає від дискомфорту.

При катаральному отиті лікування відіграє важливу роль, і воно зводиться до дотримання кількох принципових моментів.

  1. Суворе дотримання постільного режиму та усунення больових відчуттів в області вух. Для цього фахівці рекомендують використовувати спеціальні краплі або засоби народного походження. Крім компресів, передбачається місцеве прогрівання за допомогою синьої лампочки, грілки або фізіотерапії.
  2. Найбільш грамотним рішенням при перебігу хвороби стане звернення до ЛОР-фахівця, який зможе раціонально оцінити поточний стан вух, виявити недуги в області носа і ротоглотки, вислухати скарги. Те, як і чим лікувати, вибирається на базі вікових особливостей пацієнта.
  3. Видалення набряклості в патологічному процесі здійснюється за допомогою використання судинозвужувальних крапельних складів. Є ймовірність застосування на практиці антигістамінних препаратних складів. Лікар дає рекомендації щодо усунення місцевого больового синдрому та процесу запалення.
  4. Широко застосовуються антибактеріальні краплі, попередньо проводити дослідження флори ЛОР органів. Якщо місцеві терапевтичні методики не призводять до бажаного результату, показано використання медикаментів всередину, це дозволяє вилікувати недугу за 7-10 діб.

Це означає, що терапія повинна бути призначена суворо лікуючим фахівцем, разобравшимся в ситуації і володіють питанням особливостей організму людини.

У бабусиних способів хоч і немає грамотного та детального наукового обґрунтування, їх застосування допустимо в поєднанні з базовою лікувальною схемою. Вагітними та літніми людьми можуть застосовуватися і альтернативні способи, які підбираються в індивідуальному порядку і під суворим контролем фахівця.

Лікування катарального отиту у дітей з допомогою застосування гомеопатії, фізіотерапії без призначення лікаря суворо заборонено.

Дитячі фактори

  • Найпершою ознакою появи захворювання буде біль. Вона рідко буває слабкою, вона зазвичай сильної інтенсивності. Найчастіше біль носить наростаючий характер, посилюючись до вечора і стаючи нестерпним в нічні години. Вона може бути пульсуючим, що стріляє, ниючий тупий. Больові відчуття охоплюють не лише вухо, а відчувалися також в зубах і тім’яно-скроневій області. Посилення болю відбувається при чханні, сякання або кашлі.
  • Вушна раковина, а іноді і слуховий прохід, набрякає і червоніє.
  • Відзначається погіршення слуху, звуки здаються глухими і віддаленими.
  • Відчуття закладеності у вусі.
  • Можуть з’являтися гул, шум, гудіння у хворому вусі.
  • Температура підвищується при сильної інфекції, крім неї в такому випадку з’являється загальна слабкість, погіршення апетиту, запаморочення.
 

В залежності від характеру запалення середнього вуха виділяють гострий катаральний отит, гострий гнійний отит.

За походженням гострий отит буває наступних форм:

  • бактеріальний;
  • вірусний;
  • грибковий (отомикоз).

Гострий зовнішній отит може бути обмеженим і дифузним.

У клінічній картині гострого отиту виділяють наступні стадії:

  1. Катаральне запалення.
  2. Гнійне запалення, яке, в свою чергу, підрозділяється на доперфоративную і перфоративну стадії.
  3. Видужання або перехід у хронічну форму.

Симптоми та діагностика

Лікування

Після виявлення симптомів, в обов’язковому порядку, необхідно відвідати дитячого отоларинголога, який проведе ряд заходів з метою діагностики:

  • Первинний огляд. Первинний огляд включає пальпацію вушка, а саме – натискання на козелок та соскоподібний відросток, і області навколо нього, для визначення вогнищ больових імпульсів. У разі, якщо дитина самостійно може відповісти на питання, лікар проведе бесіду на предмет наявних скарг, c метою звуження варіантів діагнозу.
  • Отоскопія. За допомогою спеціального інструменту проводиться огляд внутрішньої частини вушка дитини, початковою метою такого огляду є виявлення поточного стану барабанної перетинки. Крім цього, отоскопія дозволяє визначити наявність почервоніння, при початковій стадії захворювання. У разі повноцінного протікання хвороби, лікар визначає тяжкість наслідків на момент прийому пацієнта.
  • Аналізи. ЛОР виписує направлення на аналізи, результати яких дозволять встановити причини виникнення захворювання у дитини. Аналіз крові показує кількість лейкоцитів, на яке буде орієнтуватися лікар при подальших розпорядженнях і рекомендаціях. Нормою є призначення аналізу сечі, поряд з аналізом крові, так як проблема в роботі нирок може служити однією з причин виникнення даного виду отиту.
  • Забір біоматеріалу. При огляді, в разі виникнення необхідності, отоларинголог візьме біологічний матеріал для проведення аналізу бактеріального посіву. Результати отримують у період від 3 до 10 днів, за даного тесту також можна виявити причину виникнення катарального отиту. Багато лікарів радять починати лікування з даної процедури, оскільки, крім визначення причини виникнення, її результати можуть допомогти визначити точне лікування в конкретному випадку.
  • Діагностика з допомогою спеціальних приладів. У випадках важкого характеру протікання хвороби, призначається проходження процедури КТ, МРТ, рентгенівського дослідження. Одним з поширених методів діагностики є ендоскопія.

Причини захворювання

Найчастіше виникнення катарального отиту провокує надходить слуховий трубі інфекція, що розвивається в носоглотці. Поштовхом для прояви недуги, причому як у дорослих, так і у дітей, служать:

  • синусит в будь-якій формі (гайморит, фронтит);
  • аденоїди;
  • запалення піднебінних мигдалин;
  • риновірусна інфекція, грип, ГРВІ;
  • бактеріальна флора (стрептококи, стафілококи);
  • інфекційні захворювання (кір, скарлатина, туберкульоз тощо).

Поширення вірусів і бактерій здійснюється в процесі кашлю, чхання або высмаркивания. У дітей під час інфекційних захворювань зараження відбувається гематогенним шляхом (через кров).

Деякі стани і патології організму пацієнта також сприяють розвитку катарального отиту. До таких відносять:

  • часті переохолодження;
  • нестача вітамінів;
  • рахіт;
  • діабет;
  • хвороби нирок і печінки;
  • ослаблений імунітет;
  • часті зригування і постійне лежання (новонароджені малюки);
  • баротравми;
  • агресивний кашель або часте чхання провокують підвищення тиску і перенапруження, тим самим забезпечуючи всі структури середнього вуха зараженим секретом.

Правосторонній або лівобічний катаральний середній отит частіше виявляють у дорослих пацієнтів. З дітьми ситуація складніша, оскільки не завжди дитина може самостійно правильно очистити і вчасно промити носові ходи.

Важливо: якщо під час виношування плоду жінка перенесла отит, новонароджена дитина може народитися з патологіями, наприклад, абсолютно глухим.

Симптоми недуги

Існує думка, що симптоматика гнійної та катаральної форми схожа, проте це не зовсім так. Гострий катаральний середній отит відрізняється швидким плином і визначається за наступними симптомами:

  1. Ниючий біль в ураженому вусі, яка віддає в зуби, скроневу або тім’яну галузі, внаслідок чого відбувається погіршення сну.
  2. Слухові проходи червоні, набряклі, барабанна перетинка нерухома і втягнута, що провокує виникнення приглухуватості.
  3. Процес высмаркивания або чхання супроводжується больовими відчуттями.
  4. Погіршення слуху, закладання, що супроводжується шумом і дзенькотом у вухах.
  5. Збільшення температури тіла і прояв загального нездужання (слабкість, нудота, ломота, зниження апетиту).

Одна з основних скарг при початковій стадії розвитку патології – аутофония. Хворому вдається чути власний голос одним вухом, закладеним. В процесі ексудації аутофония проходить, змінюючись посиленими шумами у хворому вусі, періодично підключаються стріляючі болі.

Слід зазначити, що найчастіше гострий середній серозний отит зустрічається в односторонньому вигляді. Двосторонній недуга – досить рідкісне явище.

Перш чим призначити лікування катарального отиту у дітей і дорослих, ЛОР-лікар проводить огляд і диференціацію діагнозу. При проведенні отоскопії візуалізуються наступні зміни:

  • гіперемія барабанної перетинки;
  • набряклість і почервоніння слизової оболонки;
  • відсутність гноетечения;
  • барабанна перетинка може бути втягнута і обмежені в рухливості;
  • при пальпації слуховий аналізатор відповідає різким больовим синдромом.

Можливі ускладнення та наслідки

Катаральний отит – один із видів патологій вуха, пов’язаний з розвитком запального процесу. Переважно, це захворювання вражає дітей, однак його розвиток у дорослих також не виключено.

Катаральний отит – це гостре інфекційно-запальне захворювання середнього вуха

Як було зазначено раніше, катаральний отит – це патологія вуха. Дане ЛОР-захворювання зустрічається досить часто. У сучасній медичній практиці кожен четвертий діагностований отит має саме катаральну форму і пов’язаний з інфекційно-запальним ураженням вуха.

Згідно з офіційною статистикою, найбільш схильні до захворювання діти у віці до 12 років. Це пов’язано з анатомічними особливостями їх слухового апарату, що виражаються в більш коротких і широких вушних отворах.

Самостійно ураження вух практично не розвиваються. У переважній числі клінічних випадків вони є ускладненням різного роду респіраторних патологій, що тягнуть за собою і загальне і локальне падіння імунітету.

Катаральний середній отит вимагає своєчасного початку терапії і дотримання порад лікуючого спеціаліста. Ігнорування цього може привести до наступних ускладнень:

  • розриву барабанної перетинки;
  • переходу в гнійну або хронічну форму;
  • розвиток лабиринтита (запалення відділу внутрішнього вуха), менінгіту, мастоидита (запалення соскоподібного відростка скроневої кістки);
  • хронічної приглухуватості.

Превентивні заходи спрямовані на своєчасне лікування бактеріальних і вірусних захворювань, підтримку стану імунної системи, раціонального харчування, загартовування. Середній отит має сприятливий прогноз.

Крім того, захворювання може ускладнюватися розвитком сепсису, запалення соскоподібного відростка скроневої кістки, енцефаліту, менінгіту, абсцесу мозку, тромбоз синусів головного мозку, паралічу лицьового нерва. Виникнення внутрішньочерепних ускладнень здатне привести до летального результату.

ВАМ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ