ХВОРОБИ

Перші ознаки гаймориту і лікування

Симптоми гострого гаймориту у дорослих

До цього захворювання схильні люди з ослабленим імунітетом, у яких в носоглотці постійні, сприятливі умови для розвитку інфекції. Найчастіше це пацієнти з викривленою носовою перегородкою, з хронічним тонзилітом, ринітом, захворюваннями зубів у верхній щелепі.

  • Інфекційні, вірусні захворювання — грип, ГРВІ, тонзиліт, риніт. Неадекватне або несвоєчасне лікування цих захворювань.
  • Порушення в імунній системі.
  • Вроджені або набуті аномалії порожнини носа.
  • Утруднення носового дихання – через збільшення носових раковин, вазомоторного риніту, алергічних захворювань.
  • Хронічні вогнища інфекції в носоглотці — хронічний тонзиліт, фарингіт, риніт.
  • Регулярне переохолодження.
  • Алергічна схильність.

Ознаки і лікування гаймориту у дорослих можуть бути вкрай різноманітні, тому встановити вірний діагноз лікаря буває не так-то просто. Деколи потрібно спочатку провести цілий ряд таких досліджень як рентгенограма, посів виділень з носових ходів і носоглотки, комп’ютерна томографія тощо.

Основні ознаки гаймориту – це почуття напруги і тиску в ділянці ураженої пазухи. Якщо ж хвороба прийняла важкий перебіг, то хворий буде відчувати сильні болі не тільки в області гайморової пазухи, але і в області скронь, чола, а часом і всієї половини обличчя, очниці на боці ураження.

Якщо ж процес запалення двосторонній, тобто в нього залучені обидві пазухи, біль може поширитися по всьому обличчю. Іноді пацієнта турбує зубний біль, що посилюється під час жування. Як правило, спостерігаються також виділення з носових ходів, утруднюється носове дихання і порушується нюх (здатність розпізнавати запахи).

Якщо говорити про те, які ознаки гаймориту є класичними, то варто згадати головний біль. Її виникнення обумовлене скупченням в пазухах гною. Як правило, біль має гнітючий характер і локалізується в лобовій області або районі перенісся.

Температура може підвищуватися до значних цифр, тобто вище 38 градусів. При цьому людина відчуває нездужання, відчуває себе втомленим і слабким. Гіпертермія може супроводжуватися втратою апетиту і порушенням сну.

Варто також відзначити, що перші ознаки гаймориту у дорослих, у тому випадку, якщо він протікає одночасно з ГРВІ, можуть бути схожими на звичайну застуду. Так, у пацієнта спостерігається чхання, озноб, невелике підвищення температури і нежить.

Лише трохи пізніше з’являються характерні для гаймориту симптоми, такі як біль в обличчі, яка віддає в зуби і корінь носа. Деколи крім больових відчуттів людини турбує почервоніння та набряк повік. Як тільки з’явилися перші ознаки гаймориту, слід негайно звернутися до лікаря, щоб уникнути переходу процесу в хронічну форму. Якщо вчасно почати лікування, то воно не буде довгим і закінчиться повним одужанням.

Найчастіше при хронічному гаймориті поза загострення відсутні яскраво виражені симптоми. Тому діагностувати хворобу буває непросто, так і хворі не поспішають звертатися за допомогою до кваліфікованих лікарів.

В даному випадку основним симптомом можна вважати хронічний нежить, вилікувати який традиційними засобами не виходить. Інші ознаки гаймориту, що протікає в хронічній формі – це болі, що локалізуються десь у глибині очей і в голові.

Причому посилюються неприємні відчуття під час моргання, а зменшуються, коли пацієнт приймає лежаче положення (так, щоб уражена пазуха виявилася зверху). Ще один частий симптом – це невелика припухлість повік вранці і кон’юнктивіт.

Іноді можуть спостерігатися ознаки гнійного гаймориту, що протікає в хронічній формі. При цьому спостерігаються не лише характерні болі і виділення гною з носа, але і сухий кашель, який не вдається вилікувати за допомогою відхаркувальних або протикашльових препаратів.

В залежності від причин і особливостей протікання виділяють дві основні форми патології – гостру і хронічну. Для кожної з них характерні певні симптоми.

Гострий гайморит

Найчастіше його причиною стає зараження бактеріальною інфекцією. Іноді збудниками недуги виступають віруси і алергени. Всі ці фактори викликають набряклість носа і порушення виведення слизу з воздухоносной камери.

 

Перші ознаки гаймориту нагадують звичайний риніт. Тому відразу визначити патологію вдається далеко не завжди. Отже, до основних проявами гаймориту відносять наступне:

  1. Нежить, який супроводжується зеленими або жовтими виділеннями. Це дозволяє діагностувати гнійну форму захворювання. При сякання ситуація не поліпшується.
  2. Здавлює біль в проблемній зоні. Вона має пульсуючий характер. Больовий синдром зростає при нахилі голови або пальпації і є ключовим симптомом гаймориту. Потроху дискомфорт наростає, вражаючи всю голову. У горизонтальній позі біль трохи знижується.
  3. Носова закладеність. При цьому може спостерігатися почергове поразка кожної ніздрі. Це призводить до дихання ротом. Як наслідок, у хворого можуть з’являтися порушення сну і хропіння.
  4. Збільшення температури до 38-39 градусів. Також є ризик появи ознобу і лихоманки. Підвищення температури свідчить про активне розмноження бактеріальних мікроорганізмів в пазухах і розвитку гнійної форми захворювання.
  5. Чхання та кашель. Ці ознаки зумовлені стіканням слизу по задній стінці горла. Також виникає відчуття повноти і здавленості у вухах, ломоти в м’язовій тканині.
  6. Набряк повік, щік і зони в районі очей.
  7. Зубний біль. Даний симптом наростає при жуванні. Також може бути неприємний запах з рота.
  8. Зміна голосу. Він стає більш низьким і гугнявим.
  9. Зменшення працездатності, висока стомлюваність, порушення пам’яті.
  10. Зниження або повна втрата нюху.

На початковому етапі розвитку гайморит проявляється, як звичайна респіраторна інфекція, особливо при вірусну природу патології. Виявити хворобу на цій стадії допоможе тільки лікар.

У підлітків симптоми гаймориту більш виражені. Особливо сильно уражається дихальна система. При цьому дихання стає більш важким і переривчастим. Це стан негативно позначається на роботі організму.

Якщо симптоми гаймориту присутні більше 12 тижня, можна говорити про хронізацію процесу. У такій ситуації клінічна картина має стертий характер. Тільки фахівець зуміє виявити прихований гайморит.

Щоб визначити, що гайморит до кінця не вилікуваний і продовжує своє непомітне розвиток, слід звернути увагу на такі симптоми:

  1. Субфебрильна температура. Вона майже не відчувається пацієнтом, однак призводить до ослаблення організму.
  2. Постійний риніт. В даному випадку лікарські препарати не дають бажаного ефекту. При проведенні риноскопії лікарі бачать гнійний вміст, який виділяється з носової раковини. Симптоматика може наростати при нахилах голови.
  3. Головний біль і дискомфорт за очницями. Вони можуть зменшуватися в горизонтальній позі. Нерідко спостерігається дискомфорт при моргання.
  4. Кон’юнктивіт і ранкова припухлість повік. Це свідчить про те, що запалення вразило очну орбіту.
  5. Носова закладеність. Вона найчастіше носить односторонній характер. При цьому дихання через ніс відсутній або суттєво ускладнюється.
  6. Сухий кашель. Поява цього симптому пов’язано зі стіканням гнійного секрету по стінках глотки. При цьому протикашльові і відхаркувальні препарати не допомагають.
  7. Порушення нюху.
  8. Втрата смакових відчуттів.

Щоб виявити приховану форму гаймориту, варто проаналізувати суб’єктивні і об’єктивні прояви. Пацієнт скаржиться на безсоння, порушення апетиту, головні болі, здавленість в пазухах, виділення з носа.

Об’єктивно дані симптоми вдається підтвердити за результатами огляду. Дана патологія характеризується набряком очних оболонок, симптомами дерматиту між передоднем носа і губою, відчуттям тиску в пазухах.

Стаття в тему – як вилікувати гайморит за кілька днів.

Гайморит можна класифікувати в залежності від виду збудника. Для кожної із зазначених форм характерні певні симптоми.

Дані форми недуги характеризуються періодичними ремісіями. Якщо більш детально проаналізувати симптоми, можна зробити висновок, що ця форма багато в чому нагадує гострий гайморит. Отже, при алергічній патології виникають такі прояви:

  • сильні головні болі, які виникають досить часто;
  • свербіж у носі;
  • слизові виділення;
  • здавленість в області носа, щік і перенісся;
  • порушення носового дихання.

Для будь-якої форми гаймориту характерний специфічний симптом, який полягає в порушення нюху.

Грибковий гайморит

Для цього виду патології характерна специфічна клінічна картина. У 90 % випадків даний недуга супроводжується такими проявами:

  • порушення дихання через ніс;
  • носові виділення сирною консистенцією – є характерним проявом розвивається кандидозу;
  • больовий синдром у районі чола й під очима;
  • неприємний запах носових виділень;
  • постійний тиск і розпирання в районі гайморових пазух.
 

Що таке гайморит і чим він небезпечний?

Щоб досконально розібратися в питанні, що таке гайморит, звернемося до анатомії і фізіології і розглянемо коротко будова внутрішньої частини носа і довколишніх, пов’язаних з ним структур. Носова порожнина, розташована між ротовою порожниною, очницями і передньою черепною ямкою, є початком дихальних шляхів.

Перші ознаки гаймориту і лікування

До основних функцій носа відносяться: зігрівання і зволоження повітря при вдиху, захист від патогенів, формування голоси та інші. Нормальне функціонування цього органу неможливо без допомоги сполучених з ним відділів – приносових (придаткових пазух, розташованих в кістках лицьової частини черепа.

Інше їх назва – синуси. Пазухи є своєрідними повітряними «печерами», також выстланными слизовими тканинами, з’єднаними з носовими ходами через маленькі соустья. Всього є 4 пазухи – 3 парних і 1 непарний.

Найбільші синуси розташовані по обидва боки від носа до верхньої щелепи і називаються гайморові пазухи. Запалення слизової оболонки гайморової пазухи, що є приватним випадком синуситу (запалення синуса), іменується гайморитом.

Які види гаймориту бувають?

В залежності від поширеності процесу, характеру його протікання і причинних факторів, розрізняють такі основні види гаймориту:

  • односторонній – при запаленні однієї пазухи;
  • двосторонній – при ураженні обох гайморових пазух;
  • гострий – триває не більше 3-4 тижнів;
  • хронічний гайморит – при тривалому перебігу з періодами загострення та ремісії;
  • катаральний – характеризується слизово-серозними виділеннями;
  • гнійний – бактеріальне запалення з утворенням гною;
  • кістозно-поліпозно – запалення, що характеризується паталогическим розростанням тканин слизових.

Одно – або двосторонній катаральний гайморит часто являє собою початкову стадію запалення слизової, при якій вона сильно набрякає і продукує надмірну кількість прозорого слизово-серозного ексудату.

Гнійний гайморит

Гнійна форма розвивається через недолеченного або запущеного катарального запалення. У накопичується в синусі слизу починають розвиватися патогенні бактерії, у відповідь на що імунна система активізує вироблення лейкоцитів, що надходять у вогнище інфекції для боротьби з нею.

Такі форми захворювання з аномальним розростанням тканин в пазусі, як кістозний або поліпозний гайморит, нерідко стають продовженням хронічних запальних процесів. Локалізація ураження в більшості випадків одностороння.

Гострий

Гострий гайморит

Про стрімке запаленні сигналізує насамперед біль, який «стріляє» в різні області щік, очей, лоба. Як розпізнати гайморит такої форми, щоб бути впевненим у правильності діагнозу? Лікарі вивчають цю недугу з урахуванням багатьох ознак.

  • закладений ніс, рясні виділення;
  • втрата нюху;
  • біль при натисканні на область запаленої пазухи;
  • головні болі, «стріляючі» в ясна, перенісся, чоло;
  • набряки повік, сльозотеча, світлобоязнь;
  • припухлість щік;
  • жар, озноб;
  • слабке виснажене стан.

Гайморит – причини

Перерахуємо головні причини гаймориту:

  • респіраторні інфекції (вірусні, бактеріальні, грибкові);
  • алергічні захворювання;
  • вроджені або набуті аномалії анатомії носової порожнини (наприклад, викривлення перегородки);
  • травми дихальних шляхів;
  • захворювання зубів верхньої щелепи (карієс, періодонтит, гранульоми зубних коренів).

У більшості випадків запалення гайморових синусів розвивається на тлі гострих респіраторних інфекцій вірусного походження, при яких уражається слизова оболонка носової порожнини. За статистикою, кожна десята ГРВІ ускладнюється синуситом.

Алергічний

Ця різновид хвороби частіше спостерігається восени і навесні. Як виглядає гайморит такої форми? Як реакція організму у відповідь на вплив алергенів, що подразнюють слизові оболонки пазух. Важливо встановити першопричину цієї форми гаймориту і негайно усунути контакти з виявленим подразником.

Хвороба може починатися з набряклості обличчя, виділення носовій слизу, сліз. Крім того, коли розвивається алергічний гайморит – симптомами, типовими для більшості дорослих, виявляються:

  • тривала закладеність носа;
  • відчуття розпирання в області щік, очей;
  • головні болі, деколи дуже сильні;
  • підйом температури;
  • стан слабкості.

Грибковий

Така хронічна форма хвороби у дорослих зустрічається досить рідко. Слизова пазух інфікується хвороботворними грибками. Спровокувати розвиток патології можуть травми обличчя, тривалий прийом антибіотиків, недолікований нежить, бронхіальна астма.

Захворювання у дорослих підступна тим, що прогресує повільно, і хворий довгий час не підозрює про його розвиток. Причому навіть якщо недуга і виявлено вчасно, лікування часто розтягується на тижні і місяці.

Перші симптоми гаймориту:

  • біль у ділянці пазух, поступово посилюються;
  • перекриття носових ходів, утруднене дихання;
  • головні болі, періодичні або постійні;
  • рясна слиз, іноді з кров’яними включеннями;
  • гарячковий стан.
 

Діагностичне значення має колір носових виділень, за яким можна попередньо, до проведення бактеріологічного аналізу, визначити вид грибкової інфекції. Так, якщо слизова пазух вражена кандидами, утворюється білувата слиз, а жовтувата або коричнева зразок желе характерна для цвілі.

Дуже неприємний грибковий гайморит – симптомів притаманне поступове наростання: починається із запалення пазух, але потім патологія нерідко ускладнюється алергічними реакціями, полипозными утвореннями.

Діагностика гаймориту

Так як гайморит симптоми може мати стерті, огляд ЛОР-лікаря не завжди дозволяє встановити точний діагноз, зрозуміти природу походження хвороби. Зважаючи на це призначаються інструментальні і лабораторні дослідження:

  1. Рентген – при гаймориті це основний метод діагностики, завдяки якому можна виявити аномальну потовщення слизової оболонки пазух, візуалізувати можливі новоутворення і визначити рівень накопиченої рідини в них за розміром затемнень на знімку.
  2. Комп’ютерна томографія – даний метод рекомендується, якщо підозрюється гайморит, симптоми якого підтверджуються физикальном дослідженням, але рентген-діагностика не підтверджує цього. Спосіб є більш точним та інформативним, за допомогою нього краще оцінюється стан пазух.
  3. Загальний аналіз крові – може показати лейкоцитоз і підвищення швидкості осідання еритроцитів, що свідчить про запальний процес.
  4. Бакпосів на мікрофлору пунктату гайморової пазухи – дослідження спрямоване на виявлення збудника інфекції та визначення чутливості патогенів до тих чи інших лікарських препаратів. Призначається ця інвазивна методика у виняткових випадках при тяжкому перебігу хвороби, високий ризик ускладнень, при неефективності антибіотикотерапії.

Одонтогенний

Цей вид захворювання виникає внаслідок захворювань ротової порожнини. Найчастіша причина – запалення зубів верхнього ряду з утворенням гнійних мішечків, коріння яких майже змикаються з гайморові пазухи.

Інфекція, спричинена карієсом, поширюється по всій ротовій порожнині і носовому апарату. Захворювання починається з болю в воспалившемся зубі, потім поширюється в область очей, лоба з ураженої сторони.

Частіше виникає одностороннє ураження приносових порожнин, тому пацієнти скаржаться на хворобливі відчуття тільки в одній частині тіла. Рентгенографія дає наочний доказ, що це одонтогенний гайморит – симптоми схожі з іншими видами патології.

На знімку чітко видно фрагменти затемнень. Пункція підтверджує діагноз наявністю гною. Дотик до області запалення заподіює сильний біль. Самопочуття внаслідок розпирання пазухи гнійним вмістом, утрудненого дихання, спека, безсоння швидко погіршується.

Гайморит – що робити?

У разі, коли клінічна картина вказує на те, що запалення гайморових пазух розвинулося на тлі гострої респіраторної вірусної інфекції (основних проявів патології передували такі симптоми, як підвищення температури тіла, нежить, чхання і так далі), особливого лікування не потрібно.

Головне, що робити, якщо гайморит на катаральній стадії, – регулярно проводити гігієну порожнини носа, використовуючи соляні розчини, та стежити за мікрокліматом в приміщенні, щоб не допустити пересихання і згущення слизу.

При бактеріальної і грибкової природи захворювання потрібне застосування антибактеріальних і протигрибкових препаратів, які повинен призначити лікар. Крім цього, консервативна терапія може включати застосування таких препаратів:

  • судинозвужувальні краплі (Фармазолин, Нафтизин, Виброцил);
  • антигістамінні засоби (Еріус, Лоратадин, Цетрин);
  • антисептичні розчини (Хлорфиллипт, Мірамістин);
  • муколітики (Амброксол, АЦЦ).

У деяких випадках призначається дренування та промивання пазух методом «зозулі» або синус-евакуації, проводиться фізіотерапевтичне лікування (ультрафонофорез, інгаляції та інші). Якщо таке лікування не приносить результатів, проводиться хірургічний прокол (пункція) пазухи для відтоку накопиченої патогенної рідини і подальшого промивання.

Катаральний

Ознаки гаймориту у дорослих диференціюються за характером носових виділень. Якщо вони являють собою слиз, що не містить хвороботворної мікрофлори, це катаральний варіант недуги. Ця форма часто фіксується медстатистикой не у дорослих, а у підлітків.

Якщо розвивається одно – або двосторонній катаральний гайморит – симптоми безпосередньо запального процесу нерідко супроводжуються:

  • тошнотою;
  • втратою апетиту;
  • м’язовою слабкістю;
  • світлобоязню;
  • втратою працездатності.

Гнійний

Наявність носових виділень жовтуватого або зеленуватого кольору – в числі основних діагностичних ознак цього варіанту хвороби. Часто такий вид запалення навколоносових порожнин стає ускладненням перенесеного інфекційного або вірусного захворювання.

Гнійне їх вміст є продуктом життєдіяльності хвороботворних мікроорганізмів. Якщо недуга запущений, патологія може поширитися на кісткові тканини, очі, мозок. Дуже небезпечний гнійний гайморит – симптоми свідчать про важкої інтоксикації організму, потрібно негайне лікування!

ВАМ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ