ХВОРОБИ

Перша допомога при уретриті

Як підтвердити повне вилікування?

– восстановлениястенкимочеиспускательногоканала, эпителияслизистойоболочки. Внекоторых випадках выполняютееприжигание;

– восстановлениездоровойфлорывлагалища;

– укрепленияиммунной захисту організму.

Необходимострогособлюдатьдиету. Исключаетсяполностьюалкоголь, кава, гостре, солоне. Рекомендуютнатуральнуюеду: фрукти, овочі (кромесоленых, кислих,гострих, такихкакчеснок, щавель, редис). Обильноепитьеобязательно, споживання вільної рідини не менше 2-2.5 лсутки. Онодолжнобытьбезконсервантов, барвників.

Перша допомога при уретриті

Полностьюисключаютсянервныенапряжения, тяжелыйфизическийтруд. Рекомендуетсяспокойныйотдых, своевременныйсон, тривалістю не менше 8-10 годин.

Препаратыиместноелечение уретриту

– антибіотики, активныеквозбудителюболезни; – антибактериальныепрепараты; – уроантисептики; – препаратыукрепляющиеиммунитет, вітаміни.

Местноелечение: вводвуретрунитратасеребра, коларголу, еебужирование, призначительныхгрануляцияхпроизводятприжигание.

Фізіотерапією доповнюють лікування при хронічних і ускладнених формах уретриту. Застосовують електрофорез з лікарськими засобами, индуктотермию, УВЧ, УЗ, лікування лазером, інші методи. У разі розвитку стриктури (органічне звуження) уретри виконують її бужування.

Перша допомога при уретриті

Лечениеотдельныхвидовуретрита

Лечениеуретритагонорейногопроводитврач-венеролог. Впоследниедесятилетиянаблюдаетсяповышеннаяустойчивостьвозбудителейзаболеваниякпеницилллину. Учитываяэто, лечениеуретритапроводитсяцефалоспоринами2-3поколений, фторхінолонами, макролідами, антибиотикамитетрациклиновогоряда, аміноглікозидами, сульфаниламиднымипрепаратами. Вкачествеиммунотерапиивводятгонококковуювакцинувнутримышечно.

Терапияобязательновключаетобильноепитье, приемметиленовогосинего, соблюдениедиеты. Местноелечениепроводят, еслисимптомыносят хронічний характер. Привыявлениимягкогоинфильтратаделаютинсталляциивмочеиспускательныйканал.

Дляоценкиэффективностилеченияипроверкиотсутствия симптомів хвороби, приусловияхотсутствиявыделений, иеслиисследованияпоказалиотсутствиягонококка, проводитсякомбинированнаяпровокация. Оназаключаетсявупотребленииалкоголяиостройпищи, введениявуретрубужа, атакжепровокациихимическогоибиологическогохарактера.

Послеэтихмеркаждыетридняпроводятисследованиемазковизуретрынаналичиевозбудителейболезниилейкоцитов. Приихотсутствииспустяодинмесяцпроводятповторнуюпровокацию, сноваисследуютмазкиисекретпредстательнойжелезы. Еслианализыподтверждаютотсутствиегонококкаилейкоцитов, болезньсчитаетсявылеченной.

Обследованиепациента, болевшегохроническойформойгонорейногоуретрита, проводятдваждына протяжении2-хмесяцев. Слід зазначити, чтоиммунитетпослезаболеванияещедолгонеразвивается, поэтомувозможныповторныезаражения.

Еслилечениеуретритаостройформы, причинойкоторогоявляетсягонококк, проводитьсвоевременно, топрогнозвполнеблагоприятный. Запущенныесимптомыперетекаютвхроническуюформу, нерідко осложняютсяформированиемстриктурыуретры, развиваетсяхроническийпростатит, епідидиміт, чтопровоцируетбесплодие.

– микотическиеуретриты. Возникаютчащеубольныхсэндокринныминарушениями (сахарныйдиабет). Лечениезаключаетсявпримененииспецифическихпротивогрибковыхантибиотиков; – уреоплазменные. Дляихлеченияприменяютантибиотикитетрациклиновогоряда, иммуномодулирующуютерапиюиместноелечение;

– хламідійні. Назначаютсяиммуномодуляторы (тактивін, тимактин), антибіотики, полиеновыеантибиотики; – герпетичні. Прописываютантигерпетическиепрепараты, атакжеацикловирвнутрь, внутрішньовенно, місцево (мазь).

Важнымиусловиямидлялечениявдомашнихусловияхявляетсясоблюдениедиеты, обильноепитье. Исключаюталкоголь, куріння, оструюпищу. Ліки, принимаемыевдомашнихусловиях, должныиметьследующиесвойства: сечогінні, спазмолітичні, протимікробні, обволікаючі, протизапальні. Обычнокурслечениядлитсяот1неделидо1месяца.

– внутрьсвежийсокклюквы, моркви; – липовыйотварсмягчаетсимптомы,заспокоює; – отваризлистьевчернойсмородины; – употребляютягодычернойсмородины в натуральному вигляді; – для жінок: 80гзеленипетрушкизаливаютмолоком, ставятвнежаркуюпечь, ждутпокамолоковытопиться.

Смесьпроцеживают,принимаютпо2столовыеложкиежечасно; – настойизсухихцветковвасилька; – используютсборыизтрав: звіробою, полевогохвоща, листьевманжетки, корневищпырея, плодовтмина, будри, споришу, пижма, вересу, безсмертника, корнястальника;

Диетадолжнавключатьпетрушку (зеленьикорни), буряк, морква, ягоди (брусницю, журавлину). Настоиромашки, шалфеяиспользуютдлятеплыхсидячихванн. Дляженщиныприменяютвагинальныешарикисантибиотиками, фунгіцидами, влагалищесмазываютметиленовымсиним.

Лікування бактеріальних, вірусних та грибкових уретритів проводиться у відповідності з чутливістю цих мікроорганізму до певних груп препаратів (антибактеріальних засобів, противірусну і протигрибковою).

Патогенетична терапія включає в себе заходи щодо усунення анатомічних дефектів в уретрі і суміжних органах, які здатні впливати на проходження сечівника (наприклад, запальні процеси в передміхуровій залозі або околоуретральных залозах).

Перша допомога при уретриті

Лікування уретриту включає в себе медикаментозну терапію, так і методи фізіотерапевтичного впливу і засоби народної медицини. Тільки тоді вона найбільш ефективна. Хворим проводять загальне і місцеве вплив на інфекційного агента (інстиляції розчинами).

Всім хворим в гострий період хвороби забороняються будь-які статеві контакти, особливо без використання засобів бар’єрної контрацепції. Варто дотримуватися певних рекомендацій, які стосуються харчування.

Перша допомога при уретриті

Не можна вживати алкоголь, гострі, надмірно солоні та жирні страви, так як це сприяє прискореному розмноженню патогенних мікроорганізмів та погіршення самопочуття хворого

Госпіталізація показана всім пацієнтам, у яких спостерігаються ознаки ускладнення захворювання (гострий простатит, гострий цистит, порушення сечовипускання за типом затримки сечі та інші). Несприятливий результат може спостерігатися як при гонорейному, так і при негонорейному уретриті.

Головні принципи ведення хворих наступні:

  • клініко-лабораторне обстеження пацієнта на наявність основного захворювання та супутньої інфекційної патології (хламідії, сифіліс, трихомонади та інші), паралельно лікують ці хвороби;
  • терапевтичні заходи повинні носити етіологічну і патогенетичну спрямованість, також необхідний індивідуальний підхід до кожного конкретного хворого (враховується вік, варіант перебігу хвороби та його тяжкість, наявність ускладнень і т. д.);
  • контакт і довірчі відносини з пацієнтом, якому детально пояснюється алгоритм лікування і подальші заходи, спрямовані на запобігання рецидиву патологічного процесу (дотримання рівня фізичної активності, режиму харчування тощо).

Гонорейний уретрит

Перш чим говорити про те, як лікувати уретрит даної природи, варто згадати про те, що захворювання відноситься до венерическому процесу, тому вимагає проведення адекватної терапії відразу в обох статевих партнерів (незалежно чи є у нього скарги або немає).

Перша допомога при уретриті

Збудника гонококової інфекції досить легко виявити при мікроскопічному дослідженні, що є початковим етапом діагностики пацієнтів

Антибіотики при уретриті займають основне місце в правильному лікуванні захворювання. Існує декілька можливих схем терапії (для неускладненого процесу):

  • Перша лінія: Цефтріаксон 125 мг (внутрішньом’язово) або Цефіксим 400 мг (всередину) одноразово.
  • Друга лінія: Офлоксацин 400 мг або Левофлоксацин 250 мг внутрішньо один раз на добу.

Для місцевого лікування застосовують різного роду антисептичні розчини, які мають протизапальну і протимікробну дію (Мірамістин, Хлоргексидин та інші).

Всім хворим проводять імуностимулюючу терапію, метою якої є активація захисних властивостей організму пацієнта.

Перша допомога при уретриті

Знайшла своє застосування гонококкова вакцина, адже завдяки їй в організмі хворого напрацьовуються специфічні антитіла проти даного збудника

Захворювання пов’язане з інфікуванням вірусом простого герпесу (2 типу), який передається при близьких статевих контактах і інтимних зв’язках. Зараження відбувається від пацієнта, що має різні клінічні прояви та при їх повній відсутності.

Терапія хворих з вірусним уретритом є досить складним завданням, так як хвороба тривалий час може протікати приховано.

Перша допомога при уретриті

Лікування необхідно починати в перший клінічний епізод герпетичної інфекції (генітального герпесу)

У терапії використовують такі противірусні препарати:

  • Ацикловір 400 мг 3 рази на добу – 7-10 днів.
  • Валацикловір 1 г 2 рази на добу – 7-10 днів.

Якщо даного курсу лікування недостатньо, і у хворого є ознаки інфекційного процесу, терапію продовжують до клінічного поліпшення.

Для того щоб зменшити відчуття свербіння в місцях висипання на статевих органах користуються народними засобами. Рекомендовано застосовувати мазь на основі прополісу і оливкової олії, сидячі ванни з марганцівкою і низкою.

Кондиломатоз уретри

Кондиломи найбільш часто локалізуються навколо отвору уретри, причиною їх виникнення стає вірусний агент. Вони можуть поширюватися на всі статеві органи, а також вищерозміщені відділи сечовивідного тракту (наприклад, сечовий міхур).

 

Процес лікування захворювання досить складний і вимагає застосування не тільки противірусних препаратів, але і методів лазерного впливу і електрокоагуляції. Терапію проводять одночасно у всіх статевих партнерів, проте є схильність до частого рецидивування.

Особливості уретриту

Як правило, прояв специфічного уретриту відбувається після статевого акту. Однак трапляється, що людина заражається і на певний час стає носієм інфекції. В такому випадку хвороба може проявити себе в будь-який час. Внаслідок статевого контакту може проявлятися і неспецифічний уретрит.

Причиною розвитку запального процесу в сечівнику ставати збій імунітету стінки каналу. Уретра постійно інфікується, попадання інфекції відбувається через кров, кишечника, з шкіри, з інших місць.

Особливо сильне інфікування відбувається в процесі статевого зносини. Отже, поки стінка сечовипускального каналу може впоратися з інфекцією, хвороба не розвивається. Але при найменшому збої роботи захисних механізмів виникає запальний процес, який супроводжується усіма супутніми симптомами.

Існує ряд факторів, які часто стають сприятливими в процесі виникнення захворювання. Насамперед, уретрит у чоловіків і у жінок може виникати внаслідок одноразового або постійне переохолодження.

На виникнення уретриту впливає наявність у людини сечокам’яної хвороби. Коли пісок або камінь просувається по сечівнику, то цілком можливо виникнення травм стінок і подальше виникнення уретриту.

Привертають до хвороби травми статевого члена, занадто важкі фізичні навантаження, нерегулярність статевого життя. Втім, занадто висока статева активність і часта зміна партнерів може спровокувати розвиток хвороби.

Не рекомендується занадто часте вживання гострої їжі, а також пересолених, кислих страв, маринованих овочів, великої кількості алкоголю. Потрапляючи в сечу, речовини з подібною їжі дратують стінку каналу. В результаті може виникнути запалення або проявитися прогресування вже наявної недуги.

Провокуючим фактором прояви уретриту часто ставати недостатнє питво: нерегулярні сечовипускання провокують затримку бактерій в організмі, адже саме сеча змиває їх зі стінки сечового міхура.

Таким чином, існує досить багато факторів, які згодом можуть стати визначальними при розвитку уретриту. Отже, це захворювання може виникнути в будь-якої людини.

Гонорейний уретрит

Гонорейний уретрит дуже часто асоціюється ще з іншого урогенітальною інфекцією. Або виникає на її тлі, або підвищує ймовірність її розвитку, причому гонококи можуть «ховатися» в інших збудниках.

  • трихомоніаз;
  • мікоплазмоз;
  • уреаплазмоз.

Якщо виявлений якийсь збудник, то це накладає відбиток на терміни лікування:

  • при трихомоніазі і гонореї терапія проводиться одночасно;
  • при микоплазмозе або уреаплазмозе спочатку лікують гонорею, а тільки потім ці інфекції.

При гострій гонореї для лікування уретриту достатньо приймати тільки антибіотик, при підгострому і хронічному проводиться більш складна терапія (додатково вводиться гоновакцина за схемою). З антибактеріальних препаратів використовують:

  • цефалоспорини (перша лінія);
  • фторхінолони (друга лінія);
  • тетрацикліни останнього покоління.

Остання група препаратів виручає тоді, коли гонококи виявляються нечутливими (резистентними) до засобів першої або другої лінії. У США зараз взагалі лікарі відмовилися від застосування фторхінолонів, т. к. багато бактерії (збудники гонореї) виробили фактори захисту від цих антибіотиків.

Після лікування обов’язково оцінюють лікування (див. нижче)!

Симптоми захворювання

– біль, печіння, свербіж, різь, дискомфортво времямочеиспускания; – гнойныевыделения (острыеформы); – можетпроявлятьсятолькосболезненнымиощущениямибезгнойныхвыделений; – набряклість,болезненностьуретры; – иногдаострыепозывыкмочеиспусканию; – запалення, слипаниевнешнихкраевуретры.

– острыйуретрит. Симптоми: печія, больво времямочеиспускания, обильныевыделенияизуретры. Тканини в областинаружногоотверстиякрасные, набряклі;

– підгострий. Симптоми: болевыеощущения, отечностьсокращаются, выделенияскудныелибосовсемпрекращаются.

Редкопоявляютсявыделения: исключительнопоутрампо типукорочки, склеивающейвнешниеотверстияуретры. Мочапрозрачная, можуть виявлятися единичныенитигноя;

– торпидный уретрит – суб’єктивні прояви захворювання виражені незначно;

– хроническийуретрит. Хроническоеразвитиенередко бываетсвязаносневротическимиявлениями. Частообнаруживаютсяслабыевыделения, которыепровоцируютсяупотреблениемалкоголя, переохолодженням, половымвозбуждением;

– тотальныйуретрит. Симптоми: поражаетсявесьмочеиспускательныйканал.

Вже на самому початку захворювання проявляються яскраво виражені симптоми уретриту: сильний біль і різь, відчуття печіння та свербежу при сечовипусканні. Також в процесі сечовипускання людина може відчувати будь-які інші дискомфортні прояви. Подібні відчуття виникають і в статевих органах, і в промежині.

Ще один важливий симптом уретриту – це поява виділень із сечовивідного каналу. Вони можуть мати різноманітний характер. Так, в залежності від того, який збудник спровокував уретрит, виділення бувають дуже великими або дуже мізерними.

При кожному наступному загостренні захворювання запалення вражає все більш істотну частину слизової оболонки сечівника. Тому симптоми уретриту з кожним загостренням стають все більш яскраво вираженими.

Якщо розглядати симптоми уретриту з точки зору їх прояви при кожному з видів захворювання, то помітні деякі відмінності клінічної картини.

Так, при гострому уретриті у чоловіків і жінок головними симптомами є сильне печіння і больові відчуття в процесі сечовипускання, наявність рясних виділень із сечовивідного каналу, набряків і помітного почервоніння губ сечовипускального каналу.

У разі підгострого уретриту відбувається зменшення болю і набряків в уретрі, також зменшується кількість виділень. Тільки в ранковий час іноді проявляється скоринка, склеювальна зовнішній отвір сечовипускального каналу. Сеча має прозорий відтінок, в ній можуть зустрічатися гнійні нитки.

 

При хронічному уретриті, який проявляється внаслідок неправильного підходу до лікування або повної відсутності такого, можливі невротичні явища. Найчастіше при даній формі уретриту присутні невеликі виділення з сечовипускального каналу.

Вони стають більш рясними за умови наявності деяких факторів, що провокують загострення хвороби. Це може бути рясне вживання алкоголю, збудження, переохолодження. Симптоми уретриту в хронічній формі часто схожі з ознаками торпидного уретриту.

Для тотального уретриту характерне запалення сечовипускального каналу в цілому. Симптоми цієї форми захворювання схожі на ознаки простатиту. При цьому важливо врахувати, що при відсутності терапії симптоми уретриту можуть зникнути самостійно.

Чи не найперший симптом, що виникає при виникненні захворювання – хворобливе сечовипускання. Цей момент дуже важливий, симптоми такого роду вимагають негайного звернення до фахівця, оскільки на даному етапі є реальна можливість якнайшвидшого запобігання розвивається запального процесу.

Ігнорування ознак і неотримання вчасно необхідного лікування викликає такі симптоми:

  • Гнійні виділення.
  • Запалення зовнішнього ділянки уретри.

Тотальний уретрит викликає запальний процес по всій уретрі, при цьому симптоми можуть нагадувати ознаки простатиту. Проігнороване лікування змушує симптоми зникнути, після чого, однак, виникає ряд ускладнень.

При гострій формі з’являються різкі болі, відчуття печіння в момент сечовипускання. Виникає набряклість уретри і забарвлення її в яскраво-червоний відтінок, можливі рясні виділення.

Симптоми підгострої форми включають скорочення виділень або повне їх припинення. Сеча в цій стадії прозора, в ній можуть спостерігатися нитки гною. Якщо лікування не призначено, захворювання переходить в хронічну стадію.

Хронічний уретрит може супроводжуватися невротичними проявами, іноді спостерігаються незначні виділення з уретри. Загострення можливі на фоні вживання спиртовмісних напоїв, при переохолодженні, статевому збудженні.

Самодіагностика і самостійне лікування патології вельми небажана, враховуючи, що симптоми дуже нагадують ознаки простатиту з-за хворобливого сечовипускання.

Діагностика уретриту

Для правильного лікування необхідно, в першу чергу, правильно встановити діагноз. Перш за все, лікар намагається з’ясувати, які причини спровокували виникнення уретриту у пацієнта. Так, для встановлення збудника захворювання застосовуються різні лабораторні дослідження (мазок, ДНК-діагностика, ПЛР).

Перша допомога при уретриті

Часто лікар призначає проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу для адекватної оцінки їх стану. Керуючись отриманими результатами, пацієнту призначається певна терапія.

Перший етап діагностики – виявлення причини захворювань. Проте збудників досить складно визначити, коли відсутні гнійні виділення. В цьому випадку використовують спеціальні тести:

  • фізичні, коли використовують спеціальний зонд;
  • термічні, при яких уретру дратують температурним впливом;
  • хімічні, коли пацієнт провокує виділення прийомом певних препаратів.

Отримавши необхідні виділення, їх досліджують бактеріологічними та бактериоскопическими методиками. Можливе проведення рентгенологічного дослідження уретри, застосування полімеразної ланцюгової реакції. Також досить широко застосовують уретроскопию – в цьому випадку в уретру вводять оптичне пристосування.

Трихомонадныйуретрит

Основне лікування – антибіотики. Найчастіше використовують метронідазол. Якщо до нього є протипоказання або таке лікування виявляється неефективним, показано тетрацикліни останнього покоління, які добре переносяться.

Після того як гостре запалення в уретрі стихне, у неї вводять антисептичні розчини. Це допомагає зменшити вираженість свербіння і велика кількість виділень, характерних для трихомоніазу. У жінок паралельно проводиться лікування трихомонадного кольпіту системними антибіотиками та місцевими свічками або мазями.

Развиваетсяпоистечении5–15днейпослепопаданияинфекцииворганизм. Характерныесимптомы: легкийзудибелесыевыделения. Наиболееэффективнымдлялеченияявляетсяпрепаратметронидазол (флагіл, трихопол). Дляисключенияпоявленияповторногозаражениялеченияпроводятуобоихпартнеров. Еслиестьнеобходимость, лечениепроводятповторно.

На всьому протязі лікування, а також спустя1–2месяцапосленегопротивопоказаныалкоголь, остраяпища, рекомендуетсяобильноепитье.

Применяетсяместноелечение: инсталляциивуретрутрихомонациданесколькоразнаденьнапротяжении5–6дней. Особенностьюэтоговидауретритаумужчинявляется стертий перебіг захворювання з довольноскуднымипроявлениями, які іноді і вовсеотсутствуют. Частотакиеносителиинфекцииявляютсяисточникамизаражения.

Препаратом першої лінії вважається Метронідазол, який призначають по 2 г один раз на добу або в дозі 0,5 г двічі на день (курс терапії – тиждень).

В якості народних методів лікування застосовують настої з травами (квітки бузини, ромашки та звіробою) і прополісом. Подрібнені інгредієнти добре перемішують і заливають окропом (3 столові ложки на 500 мл води), залишають настоюватися на 1,5-2 години. Після цього його добре проціджують і приймають по 1 склянці перед сном.

Лікування проводиться одночасно в обох статевих партнерів, після закінчення курсу терапії проводять повторне дослідження через певні часові проміжки:

  • через 10-14 днів після останнього дня терапії;
  • після цього жінку обстежують протягом трьох менструальних циклів, а чоловіків 1 раз протягом наступних 3 місяців.

Профілактика уретриту

Для того щоб не виникало питань про те, як вилікувати уретрит, і до якого лікаря звернутися, необхідно дотримуватися певних рекомендацій по профілактиці захворювання:

  • Обмежте свої статеві контакти, особливо без використання засобів бар’єрної контрацепції (презервативів). Практикуйте секс з одним статевим партнером.
  • Дотримуйтесь гігієну статевих органів. Для жінок відіграє роль правильність виконання процедури підмивання (про піхви до анального отвору, а не навпаки).
  • Необхідна своєчасна санація та лікування всіх вогнищ інфекції в органах сечовидільної системи (цистит, пієлонефрит та інші).
  • При виявлених обмінних порушеннях (оксалатурія, фосфатурія і т. д.) особлива увага приділяється принципам правильного харчування, яка спрямована на нормалізацію всіх процесів і попередження каменеутворення.
  • Якщо є які-небудь дефекти анатомічного характеру, наприклад, стриктури уретри, то проводять хірургічне втручання по їх усуненню.
  • Уникайте сильного переохолодження, не перебувайте у місцях, де є протяг, не сидите на холодній поверхні, взимку одягайтеся тепліше.
  • Особлива увага приділяється раціональному і витаминизированному харчування, дотримання ЗСЖ, зміцненню імунітету, загартовування і т. д.
Перша допомога при уретриті
 

Регулярно обстежте себе і свого партнера на наявність інфекційних захворювань, переважно зі статевим шляхом передачі

В якості заходів профілактики уретриту важливо дотримуватися здорового харчування, виключивши з раціону велика кількість гострих, солоних, кислих страв, алкогольних напоїв. Важливий і правильний питний режим: кожен день людина повинна вживати достатню кількість рідини.

Оптимальний варіант – вживання простий негазованої води. При необхідності можна застосовувати сечогінні засоби – для цього підійде липовий чай, огірковий, чорносмородиновий і журавлинний сік, петрушка.

Слід також уникати переохолодження, носити теплу і зручну одяг взимку, не допускати проблем зі стільцем, ретельно стежити за гігієною статевих органів. При наявності симптомів запалення слід відразу ж звернутися до фахівця, щоб вилікувати недугу на ранній стадії.

Харчування при уретриті

Правильне харчування при уретриті є відмінним доповненням до проведеної терапії. Завдяки цьому людина швидше повертається до нормального життя, болі стихають, сечовипускання нормалізується. Як харчуватися правильно?

Урологи радять пацієнтам при уретриті дотримуватися наступних рекомендацій:

  • Збільшити кількість випивається рідини до 3 літрів на добу. Це повинна бути фільтрована вода без газів і цукру. Вона допомагає виводити мікроорганізми і токсини з сечових шляхів, т. к. зростає частота сечовипускань. Щоб у перші дні знизити болючість, перед походом в туалет за кілька хвилин нанести спеціальний знеболюючий гель на слизову оболонку в області уретри.
  • Виключити алкоголь, гострі спеції, прянощі і маринад. Ці продукти збільшують роздратування сечових шляхів, ще більше посилюючи вираженість больового синдрому.
  • Пити журавлинний морс, який містить натуральні речовини, які надають антибактеріальну дію. Вони порушують процес прикріплення бактерій до епітеліальних клітин сечових шляхів.

Ускладнення уретриту

При відсутності необхідного лікування уретрит у чоловіків може ускладнюватися поруч явищ. Насамперед, гострий уретрит може мати хронічну форму. Можливо розвиток запального явища передміхурової залози (простатиту), запалення яєчка (орхіту), запального процесу сім’яних пухирців (везикуліту).

При уретриті у жінок в якості ускладнення можливе порушення мікрофлори піхви, цистит, запальні явища сечових шляхів.

Як підтвердити повне вилікування?

Оцінку одужання проводять при гострій гонореї через 1-1,5 тижня після повного завершення курсу антибактеріальних препаратів. Для цього пацієнту поетапно проводять такі обстеження:

  • аналіз виділень з уретри і уретроскопія;
  • ректальне дослідження;
  • аналіз простатичного секрету;
  • провокаційні проби і повторне проведення обстеження. В якості провокаторів вводять гоновакціной в м’яз і нітрат срібла в уретру.

Пацієнт вважається видужалий від гонореї, якщо до провокації і після провокації:

  • відсутні гонококи в простатическом секреті і уретральном виділеннях, при цьому кількість лейкоцитів у нормі;
  • не виявляються запальні зміни в простаті і насінних бульбашках за даними ректального обстеження;
  • відсутній або незначно виражене запалення в сечовипускальному каналі.

Відразу після завершення антибактеріальної терапії проводять клінічну оцінку симптомів і лабораторний аналіз на виявлення запальних змін і хламідій. Якщо виявлені позаклітинні форми (елементарні тільця), то курс лікування збільшують ще на 10 днів.

Другий етап обстеження:

  • у жінок – протягом перших двох менструальних циклів відразу після закінчення менструації;
  • у чоловіків – протягом 2 місяців.

Людина вважається видужалий, якщо відсутні клінічні та лабораторні ознаки запалення, а також не виявляються хламідії в мазку методом імунофлюоресценції.

В обов’язковому порядку після проведення курсового лікування оцінюють лікування, т. к. в перші 2 місяці після завершення терапії нерідкі випадки рецидивів. Для виключення їх протягом 4 місяців 1 раз в 30 днів проводять аналіз виділень з уретри. У ньому не повинно бути:

  • запальних змін – підвищеного рівня лейкоцитів;
  • мікоплазм або уреаплазм.

Трихомонади легко можуть переходити в «дрімаючі» форми. Тому обов’язково після закінчення курсового лікування тричі проводять оцінку лікування:

  1. Через 1-1,5 тижні після терапії.
  2. Через 1 місяць після лікування.
  3. Через 1 місяць після попереднього обстеження.

Якщо в аналізі тричі не виявлено запальних змін і трихомонад, то людина вважається видужалий.

Список джерел

  • Урологія: національне керівництво / під ред. Н.А. Лопаткіна. — М.:ГЕОТАР-Медіа, 2009;
  • Козлюк Ст. А., Козлюк а.с. Уретрити у чоловіків. Актуальні питання діагностики. Цитоморфология. Лікування. — Київ: Стиль-Прем’єр, 2006;
  • Скриприн Ю. К., Шарапова Р. Я. Хвороби, що передаються статевим шляхом. – М: Медицина, 2005;
  • Молочков Ст. А. Інфекції, що передаються статевим шляхом. Клініка, діагностика, лікування / В. А. Молочков, О. Л. Іванов, В. о. Чеботарьов. М.: Медицина, 2006.

Висновок

Ніколи не пускайте таке захворювання, як уретрит, на самоплив і не намагайтеся самостійного його лікувати, користуючись порадами тих, хто коли-то вилікував це захворювання. Необхідно розуміти, що терапія хвороби носить строго індивідуальний характер, адже це безпосередньо залежить від основної причини її виникнення.

Зверніться за допомогою до фахівця (уролога, венеролога, гінеколога), який проведе необхідне обстеження, розповість, чим лікувати уретрит, і як захистити свій організм від можливого рецидиву процесу.

Уретрит — це не просто запалення сечовипускального каналу. Це ще й інфекційні ризики для здоров’я людини. Тому лікування не можна відкладати. До того ж ви можете навіть і не знати, що інфіковані, т. к.

багато уретрити перебігають малосимптомно. Щоб не зіткнутися вже з ускладненнями, візьміть за правило раз на рік обстежитися на урогенітальні інфекції, а при виявленні збудників – проводити лікування, яке призначить фахівець.

ВАМ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ