Що таке пристінковий гайморит – симптоми і лікування 2019

Етіологія

Пристінковий гайморит, будучи запальною патологією верхньощелепного синуса, не розвивається як самостійної патології. Він – це наслідок гострих процесів, що відбуваються в носоглотці і носі. Може виникнути як з одного боку, так і з двох відразу.

Пусковим механізмом захворювання є не лікування гайморит чи риніт, а ще відсутність санації верхніх дихальних шляхів. З-за цього бактеріальна слиз накопичується в пазухах і застоюється в них. Такі умови є ідеальними для початку структурних змін слизової оболонки.

Як і чим лікувати пристінковий гайморит у дорослих і дітей?

У період протікання пристінкового гаймориту в придаткових пазухах накопичується бактеріальна слиз. Після зародження захворювання в придаткових пазухах воно може спочатку протікати безсимптомно. По закінченню певного часу.

Так як гайморит є досить підступним захворюванням і проявляється не відразу, то існує ймовірність постановки неправильного діагнозу. Його дуже часто плутають з гострими респіраторними захворюваннями.

Прояв гаймориту в повній мірі спостерігається тільки після повного проходження всіх симптомів вірусної хвороби. Пристінковий гайморит характеризується наявністю трьох стадій розвитку. На початковій стадії хвороби її симптоми схожі на гостре респіраторне захворювання.

Пристінковий гайморит може бути як одностороннім, так і двостороннім. Розвиток даного захворювання може спостерігатися на тлі набряку поверхні стінок носа. Внаслідок цього ускладнюється дихання пацієнта. Хворі стверджують, що їх носа рясні виділення не спостерігаються.

Лікування при гаймориті спрямоване на усунення симптомів захворювання, зняття запалення, усунення провокуючих факторів. Щоб зняти набряк, закладеність носа, пацієнтові призначають краплі назальні.

Краще використовувати медикаменти на масляній основі. Ці препарати можна застосовувати для тривалої терапії, адже вони не провокують атрофію слизової оболонки.

При необхідності використовувати судинозвужувальних крапель, пацієнт повинен обов’язково дотримуватися зазначену лікарем дозування. Заборонено перевищувати тривалість терапевтичного курсу.

При розвитку гострого гаймориту необхідний курс антибіотикотерапії, який триває 10 – 14 днів. Хронічна форма захворювання потребує збільшення курсу до місяця. Застосування медикаментів даної групи повинне проводитися строго за вказівками лікаря.

Антибіотикотерапію починати вчасно, не можна раніше спеціалістом зазначеного терміну припиняти прийом антибіотиків, навіть якщо пацієнт відчув полегшення. При неефективності антибіотикотерапії, лікар може призначати протигрибкові препарати.

Проведення консервативного лікування полягає в прийомі імуномодуляторів. В дану групу препаратів включені:

• «Галавіт».
• «Аміксин».
• «Арбідол».

Суттєво покращують стан імунної системи засоби на основі кореня женьшеню, ехінацеї, плодів шипшини.

Лікар може призначати прийом антигістамінних засобів. Препарати даної групи полегшують симптоматику хвороби, зменшують ризик розвитку алергічних реакцій на зовнішні подразники, медикаменти. З ліків, які викликають найменше побічних проявів, не роблять негативного впливу на ЦНС, фахівці призначають:

• «Лоратадин».
• «Цетрин».
• «Фенистил».

Щоб зняти запалення, набряк слизової, проводять промивання порожнини носа. Для цього можна використовувати фізіологічний розчин, солону воду. Щоб добитися кращого ефекту, слід використовувати для промивання препарати з антисептичною дією:

• «Хлоргексидин».
• «Діоксидин».
• «Мірамістин».

Завдяки дії антибактеріальних розчинів, засобів для зрошення забезпечується необхідне зволоження слизової оболонки, усунення надлишків гною, поліпшення активності війок мукоциліарного апарату.

Щоб розрідити слиз потрібно використовувати муколітики. Ці препарати лікар може призначати в різних формах: сиропи, таблетки, аерозолі. Особливо дієвими вважаються такі медикаменти:

• «Мукосол».
• «Ринофлуимуцил».

Якщо запалення дуже сильне, є алергічний компонент, лікар може призначити ліки з групи кортикостероїдів. Застосовувати такі ліки слід обережно, дотримуючись дозування, терміни терапевтичного курсу.

На фото популярні препарати для лікування гаймориту

Фізіотерапія

У період загострення хвороби рекомендують:

• діатермію;
• ультразвукове лікування.

Зазвичай класичний терапія приносить бажаний ефект (повне вилікування пристінкового гаймориту). Для підвищення ефективності проведеного лікування можуть призначати фізіотерапевтичні процедури.

Якщо спостерігається хронічний перебіг хвороби, застосовують:

• лікарський електрофорез;
• парафінове прогрівання.

Народна медицина

Певна роль у лікуванні пристінкового гаймориту відводиться засобам народної медицини. Вони представлені:

• закапуванням часниковою води в ніс;
• промивання, закапування рідиною, на якій наполягав чайний гриб;
• інгаляції з чайним грибом.

Пристінковий гайморит (верхньощелепної синусит) відноситься до хронічних форм синуситу. При даному захворюванні функція дренажу, тобто виведення слизу, в навколоносових пазухах знижується до рівня, який не забезпечує нормальну роботу цих органів. Відбувається це внаслідок набряку слизової оболонки та накопичення в пазусі слизового транссудату.

Далі починається виділення густого гною і якщо не пролікувати хвороба, то слизова оболонка зазнає зміни і потовщується. Це і є пристінковий гайморит. Він зазвичай малопомітний для хворого, але є небезпечним, так як в такому стані в пазухах можуть утворюватися кісти і поліпи.

Хронічний пристінковий гайморит протікає з періодичними ремісіями, коли хвороба здається відступає, і загостреннями, які супроводжуються погіршенням симптомів. Влітку можуть спостерігатися періоди явного одужання, але з початком холодної погоди недуга знову дає про себе знати.

У більшості випадків діагностують односторонній пристінковий гайморит, але буває і двостороннє ураження гайморових пазух. Двосторонній пристінковий гайморит відрізняється тим, що його симптоми проявляються з обох сторін носа.

Патологію досить складно діагностувати, так як її симптоми яскраво виражені і в носі практично немає гною, який зазвичай наштовхує на думки про гаймориті. Назальні виділення дуже мізерні. Вони не рідко присихають до слизової носа і їх важко вичистити.

В період ремісії хвороби основна скарга – це ускладнення дихання через одну або відразу дві ніздрі, аж до їх перекриття. На ряду з цим симптомом погіршується нюх, розвивається гипосмия, іноді аносмія.

На що ще потрібно звернути увагу?

• Часті головні болі;
• гнильний запах з носа;
• слабкість і втома;
• порушення сну, дратівливість.

Іншою ознакою пристінкового гаймориту може бути відчуття тиску або тяжкості на стороні запалення. Характер болю – дифузний, а під час загострень вона схожа на невралгію трійчастого нерва. У цей період у хворого спостерігається підвищення температури, нездужання, слабкість. Інші вищезазначені симптоми пристінкового гаймориту при загостреннях теж зберігаються.

Цілі лікування пристінкового гаймориту – це відновлення дренажу ураженого синуса, видалення патологічних виділень і стимуляція відновних процесів.

Зазвичай хворобу можна лікувати в домашніх умовах.

Госпіталізація проводиться в декількох випадках:

• у пацієнта сильна локальна біль і рясне генетично на тлі підвищеної температури;
• домашнє лікування не допомагає і хворому стає гірше;
• виникають ознаки ускладнень.

Так як ефективної робочої схеми лікування даного виду гаймориту ні, то в більшості випадків призначення відповідних ліків носить експериментальний характер і ґрунтується на методі проб і помилок.

Як правило, в період ремісії антибіотики не призначають. При загостреннях їх можуть застосовувати у комбінації з іншими засобами. При цьому призначення повинно ґрунтуватися на результатах бактеріологічних аналізів.

Для дорослих і дітей підходять одні і ті ж препарати, тільки в різному дозуванні. Курс їх прийому може становити 2-3 тижні.

Для усунення набряку, закладеності носа і нежиті користуються тими ж ліками, що і при гострому гаймориті:

• судинозвужувальними засобами у формі крапель або спрея (Називин, Отривин, Санорин тощо);
• сольовими спреями, наприклад, Но-соль, Марімер або Физиомер (можна застосовувати від пристінкового гаймориту у дітей з народження);
• антигістамінними препаратами (Лоратадин, Лорано, Лоратек, а для дітей – сироп Кларитин або Алердез).

Додатковим методом лікування пристінкового гаймориту є фізіотерапія. Для зменшення запалення застосовують процедури УВЧ, СВЧ, електрофорез, фонофорез з гідрокортизоном.

Крім медикаментів і фізіотерапії, хороший результат надають промивання носа методом Проетца. Їх проводять в кабінеті ЛОР-лікаря. Носові ходи промиваються шляхом переміщення рідини (це може бути антисептичний розчин з гідрокортизоном). Під невеликим напором разом з цією рідиною вимиваються і скупчення гною.

Лікування синуситів, так і інших ЛОР-захворювань, має бути комплексним і крім перерахованих засобів включати імуномодулюючу та імунокоригуючою терапії.

Доцільно при хронічному гаймориті проведення проколу пазухи та її промивання. Для процедури використовують розчини з антибіотиком, а також дезінфікуючі та протизапальні засоби. Пункція дуже ефективна, особливо у випадку, якщо гнійний вміст загусло і сильно прилипло до стінок синуса. Всього можуть провести 5-10 промивань.

В нормі вже після 5-6-ти процедур вымываемая рідина повинна бути майже прозора, а виділення гною вже зупиняється. Якщо цього не відбувається, то далі продовжувати консервативне лікування немає сенсу, так як відсутність поліпшень говорить про серйозні зміни в слизовій оболонці.

На жаль, навіть активне медикаментозне лікування в комплексі з повною ліквідацією факторів ризику гаймориту (санація вогнищ інфекції, зміцнення імунітету, виключення шкідливих звичок і т. д.) не завжди призводять до повного одужання.

Причини розвитку пристінною форми гаймориту

Звичайно, ускладнення синуситу з’являються не відразу. Гайморит пристінковий формується поступово, поки не набуде загрозливий характер. В цілому його перебіг залежить від стану імунітету, типу збудника. Виділяють такі стадії розвитку хвороби:

1. Початкова (підгостра). Визначити її складно, так як зовнішні прояви повністю повторюють симптоми застуди чи ГРВІ.
2. Гостра. Починають турбувати болі в різних областях голови, але частіше у чолі і в носі, погіршується загальне самопочуття.
3. Хронічна. З’являється з-за несвоєчасного або неправильного лікування. На цьому етапі чергуються періоди загострення захворювання і його ремісії.

Гайморит є наслідком потрапляння в організм інфекції. Пристінкові форма розвивається при тривалому перебуванні в пазухах носа бактерій, до числа яких відносяться:

• Хламідії;
• Стрептококи;
• Золотистий стафілокок;
• Мікоплазми.

Крім бактерій, розвиток запалення може стати наслідком:

• Неадекватної терапії при простудному нежиті;
• Неадекватної терапії при алергічному нежиті;
• Кору і скарлатини;
• Запалення в ротовій порожнині, зокрема – коренях зубів, локалізованих поблизу носових пазух;
• Тонзиліту і фарингіту;
• Викривлення носової перегородки.

При цьому необхідно враховувати, що наявність будь-якої з цих причин необов’язково для розвитку хвороби. Він може виникнути з-за ослабленого імунітету – ця причина є найбільш актуальною в міжсезоння.

Пристінковий гайморит, в першу чергу, характеризується потовщенням слизової оболонки. Ось, що відбувається:

1. Соустья набрякають.
2. Порушується газообмін і дренаж рідини.
3. Пазухи стрімко закупорюються.
4. Починають інтенсивно розмножуватися хвороботворні бактерії.

Спочатку людина не звертає уваги на відчуття, якими супроводжуються всі перераховані процеси. Багато хто сприймає їх як симптоми застуди, а тому ігнорують, вважаючи, що саме пройде.

Але стан погіршується (деякі ще погіршують його самолікуванням), і в результаті хвороба набуває хронічну форму. З нею вже люди звертаються до лікаря, оскільки прогресуючий пристінковий гайморит приносить відчутний дискомфорт, істотно погіршує якість життя.

Причини виникнення та фактори ризику

Запалення в пазухах найчастіше відбувається внаслідок інфікування бактеріями – стрептококами, гемофільної паличкою, моракселлой. Також трапляються деякі гриби і віруси. Можливе формування об’єднань кількох патогенів, що посилює вірулентність.

Зараження відбувається при контакті з хворими людьми або через вдихуване повітря. Навіть власні бактерії, що живуть в носі і горлі, можуть стати більш агресивним і викликати запалення. Зазвичай це спостерігається при сильному зниженні імунітету.

Ще однією поширеною причиною пристінкового гаймориту у дорослих і дітей є запущений риніт або захворювання зубів. Так, як пазухи тісно пов’язані з носом і верхніми зубами, то запалення з цих структур може легко перейти на них.

Важливий фактор, що впливає на розвиток хвороби – це розлад носового дихання, пов’язане з викривленням перегородки носа, поліпами, аденоїдами та іншими анатомічними відхиленнями. Алергія теж впливає на слизову носа, тому може призвести до виникнення гаймориту.

Несприятливі фактори навколишнього середовища (запиленість і загазованість повітря, токсичні викиди в атмосферу) призводять до підвищення захворюваності синуситом в світі.

Клінічна картина

Перш, чим розповісти про те, чим зняти набряк слизової носа, необхідно обговорити і ознаки захворювання. Ось, як виглядає клінічна картина при цьому недугу:

1. Верхньощелепна пазуха набрякає.
2. Збільшується війчастий шар, починає згладжуватися рельєфність.
3. Стає товщі і щільніше слизова оболонка. Її поверхня покривається важко відокремлюваним, густий мокротою.
4. Починає з’являтися слиз з гнійними домішками.
5. Пазухи поступово закупорюються.
6. З плином часу виникає ринорея з вмістом гнійного характеру.
7. Верхня щелепа починає хворіти і іррадіювати в надбрівні дуги, лобову частину голови, віскі.
8. З’являється набряклість щік, нижніх і верхніх повік, носа.
9. Виникає недостатність дихальної функції.

В особливо важких випадках часто запалюється середнє вухо, виникає закладеність, а також погіршується слух.

Діагностика захворювання

Компетентне лікування пристінкового гаймориту може призначити тільки лікар. Всі способи і засоби терапії підбираються в індивідуальному порядку після проведення діагностики.

Насамперед відбувається збір анамнезу з подальшим риноскопией – лікар оглядає носові ходи, задіюючи штучне освітлення і спеціальні дзеркала.

Попередньо здійснюється пальпація зовнішньої частини крил носа і преддверья. На риноскопії вдається визначити стан і колір слизової, наявні структурні зміни, оцінити цілісність. На пристінковий гайморит, як правило, вказує легка гіперемія і блідість епітелію, а також занадто тонка кровоносна сітка і набряклість. Крім перерахованого, проводиться ще оцінка характеру і кількості ексудату.

Для діагностування пристінкового гаймориту фахівця потрібні наступні дані:

• результати огляду;
• результати анамнезу.

Лікар проводить пальпацію верхньощелепних пазух, досліджує дихальні функції носа. Якщо виділення з носа відсутні, отоларинголог може направити пацієнта на проходження риноскопії. Даний діагностичний метод дає можливість виявити скупчення гною всередині порожнини. Якщо гайморит виник на тлі травми носа, рентгенографія дасть можливість визначити її характер.

Також в ході діагностування пристінкового гаймориту лікар може використовувати такі дослідницькі способи:

• комп’ютерна томографія. Її вважають найбільш інформативним, високошвидкісним методом обстеження. Призначають її дітям, пацієнтам, що страждають гострими болями;
• магнітно-резонансна томографія. Даний дослідницький метод використовується в особливо важких випадках;
• мікробіологічні дослідження. Вони вважаються необхідністю в тому випадку, коли антибактеріальна терапія виявилася неефективною. Ексудат витягують за допомогою пункції.

У деяких випадках може знадобитися додаткове обстеження іншими спеціалістами: невропатолог, алерголог-імунолог, стоматолог.

Діагностувати хворобу допомагає риноскопія. Під час процедури лікар оглядає носову порожнину і може виявити характерні ознаки недуги, зокрема набряк і густі виділення брудно-жовтого кольору, присохлі на стінках носових ходів.

При огляді пацієнта увага звертається на почервоніння та набрякання зовнішніх оболонок ока і слізних шляхів, а також ознаки дерматиту на шкірі під носом, який викликаний стійким стіканням слизу або гною. При пальпації пазух і прилеглих тканин може відчуватися біль.

Також для діагностики пристінкового гаймориту може знадобитися:

• дослідження зубів. Це необхідно для виявлення хвороб, що провокують гайморит (глибокий карієс, періодонтит, фістула і т. д.). У такому випадку потрібна консультація стоматолога;
• рентгенографічне дослідження. Знімок покаже, де знаходиться запалення і є аномальні потовщення в пазухах;
• ендоскопія (дозволяє оцінити візуально характер і обширність запалення);
• КТ (дає можливість отримати більш точні дані про стан стінок верхньощелепного синуса, а також інших придаткових пазух носа і всіх частинах лицьового скелета);
• діагностична пункція пазухи для підтвердження діагнозу і встановлення збудника гаймориту.

При появі перших ознак захворювання слід звернутися до лікаря. Отоларинголог проведе риноскопию. Огляд виявить: почервоніння слизової (гіперемію), витончення стінок судин, набряклість.

Рентгенографія призначається при ознаках хронічного характеру захворювання. Додатково використовується високоточний метод: МРТ. Комп’ютерна томографія досліджує з високою швидкістю і точністю. Цей метод призначають пацієнтам з гострими болями або дітям.

За відсутності лікувального ефекту отоларинголог рекомендує мікробіологічне дослідження. Береться вміст пазух для аналізу за допомогою пункції.

Інструментальні дослідження

Після завершення перерахованих вище заходів призначають ендоскопію. На монітор проектують зображення, яке потім вивчають, і на підставі отриманої інформації визначають патологічні зміни, наявність різних новоутворень в носі і те, наскільки сильно запалення.

Також при пристінковому гаймориті пацієнта обов’язково направляють на рентген. Ось, що дозволяє з’ясувати цей спосіб:

1. Зниження пневматизацію верхньощелепного синуса.
2. Стан орбіт очей і лицьових кісток.
3. Пристінкове затемнення пазух.

Зазвичай після проведення рентгена ніяких питань не залишається. Але, якщо ситуація все ще залишається не проясненной, призначають проведення комп’ютерної томографії. Це дуже інформативний метод діагностики.

У дуже рідкісних випадках призначають МРТ. Показання до його проведення – наявність новоутворень і конституційних аномалій.

Фізіотерапія

Лікування пристінкового гаймориту спрямоване на зняття набряку пазух, поліпшення природного дренажу, повітрообміну. Перевага хвороби в тому, що хірургічне втручання не потрібна, її цілком можна вилікувати консервативними методами.

Спершу пацієнту призначають судинозвужувальні краплі для носа. Вони допомагають зняти набряклість, знизити вироблення слизу. Найпопулярнішими засобами є «Ксилен», «Називін», «Виброцил», «Санорин». Однак треба пам’ятати, що подібні ліки можна приймати довше встановленого часу лікарем.

Паралельно з використанням судинозвужувальних засобів носові проходи необхідно санувати сольовими розчинами. Їх можна приготувати самостійно або придбати препарати подібної дії на основі морської води.

Якщо нежить має алергічний характер, прописують антигістамінні ліки. Вони усувають ринорею, знімають набряки. Підбираються і призначаються дані засоби тільки лікарем. До цієї групи препаратів слід віднести «Кларитин», «Тавегіл», «Цетрин».

При пристінковому гаймориті призначається консервативне лікування. Також дуже важливий комплексний підхід, який включає санацію пазух, застосування протизапальних засобів та антибіотиків (за показаннями лікаря).

Перед використанням фармакологічних препаратів місцевої дії важливо ретельно промивати пазухи і ніс від накопичилася мокротиння. Дезінфекція проводиться з застосуванням розчинів на основі морської солі.

Щоб усунути набряк, відновити прохідність верхніх дихальних шляхів, потрібно приймати антигістамінні засоби. Лікар, як правило, призначає «Цетиризин», «Тавегіл», «Дезлоратадин» і «Лоратадин».

Антибіотики доводиться приймати в тому випадку, якщо лабораторними методами було підтверджено наявність у носових пазухах інфекції. Для вживання всередину призначають пеніциліни («Амоксицилін» або «Амоксиклав») або макроліди («Азитроміцин»).

При виражених болях, якими іноді супроводжується пристінковий гайморит, людині доводиться приймати «Диклофенак», «Ібупрофен», «Найз» і «Німесил». Ці протизапальні допомагають швидко усунути дискомфорт.

До неї також часто вдаються з метою лікування гаймориту. Ось, які методи найбільш популярні:

1. Вплив імпульсними струмами (діадинамотерапія).
2. Грязьові теплі припарки або аплікації.
3. Лікування электротоками.
4. Електрофорез.
5. Світлолікування.
6. УВЧ-терапія.
7. Лікування лазером.
8. КВЧ-терапія.
9. Теплові процедури.
10. Лікування ультразвуком.

Кожен метод по-своєму гарний. Однак у всіх способів, як і в медикаментозних ліків, є протипоказання. Тому перед застосуванням одного з них необхідно проконсультуватися з лікарем, щоб собі не нашкодити.

Сік цикламена очищає носові пазухи від гнійного вмісту, одночасно припиняючи головний біль. Після закапування 2 крапель соку починається чхання, кашель і жар, хворий посилено потіє. Цілий день з носа буде виділятися жовто-зелена слиз.

Хірургічне лікування пристінкового гаймориту

Радикальна операція, яку останнім часом проводять за допомогою спеціального ендоскопа, здійснюється з метою видалити змінені ділянки слизової оболонки і створити штучне співустя між пазухою і носовою проходом. Це забезпечує вільний дренування і аерацію гайморових синусів.

Після радикальної операції при пристінковому гаймориті пацієнти знаходяться в стаціонарі близько тижня. У цей час проводять кілька промивань, дають знеболюючі та антигістамінні засоби. Підвищена температура є приводом для введення антибіотиків.

Далі призначається підтримуюча терапія, яка допомагає запобігти рецидив пристінкового гаймориту. Як правило, вона складається з тих же промивань, для яких можуть застосовувати в’яжучі засоби, а також регулярного проведення електрофорезу з хлоридом кальцію.

Серед операцій, які проводять для лікування гаймориту, знаходяться операції з видалення поліпів і аденоїдів, а також усунення викривлення носової перегородки.

Краплі для носа

Без їх застосування лікування даного захворювання не обходиться. А тому зараз варто розповісти про те, які краплі в ніс від гаймориту найефективніші.

У період загострення допомагають впоратися з неприємними симптомами такі засоби, як «Називін», «Ксимелин», «Галазолін» і «Нафтизин».

Для надання місцевого впливу на бактеріальну флору застосовують спреї «Полидекса» і «Изофра».

В розрідженні та подальшому виведення в’язкого слизу добре допомагають гомеопатичні засоби «Синупрет» та «Еуфорбіум Композитум».

В особливо важких випадках показано застосування гормональних препаратів. Найефективніші краплі в ніс від гаймориту з цієї групи – це «Авамис» і «Назонекс», що випускаються у формі назальних суспензій.

Чим небезпечний пристінковий гайморит?

Хронічний верхньощелепної синусит утруднює дихання, що заважає в повсякденному житті, до того ж із-за цього організм не отримує достатню кількість кисню. Про наслідки такої нестачі можна тільки здогадуватися.

Ускладнення пристінкового гаймориту, викликані тривалим запаленням, включають:

• отит середнього вуха;
• втрату здатності відчувати запахи з-за пошкодження нюхового нерва;
• втрату або погіршення зору, внаслідок поширення інфекції на очі;
• запалення мозку (відоме як менінгіт);
• запалення кістки.

Хронічний синусит може бути ніколи не вилікуваний повністю, тому краще попередити його розвиток, чим потім постійно мучитися.

Профілактика захворювання

В першу чергу для профілактики пристінкового гаймориту потрібно добре пролечивать гострий гайморит, щоб він не перейшов в хронічну форму і не спровокував трофічні зміни в слизовій. Також слід серйозно поставитися до риніту і захворювань зубів.

Щоб підтримувати нормальний стан слизової оболонки носа і навколоносових пазух уникайте вдихання сухого або забрудненого повітря і тютюнового диму. Для очищення від мікробів користуйтеся регулярно сольовими спреями.

Будьте здорові!

Уникнути розвитку гаймориту можна при міцному імунітеті. Для цього потрібно загартування, гімнастика, заняття спортом, прийом вітамінів, мінералів. Також профілактичними засобами є:

• запобігання переохолодження;
• своєчасне лікування ГРВІ;
• усунення вогнищ інфекції.

Прогноз при своєчасному виявленні, лікуванні запалення сприятливий. Зазвичай повне одужання досягається консервативною терапією.

Народні засоби

Про їх застосування варто розповісти наостанок. Багатьох людей хвилює, Чи можна при гаймориті гріти ніс сіллю? Адже це самий популярний народний засіб. Так, можна, але тільки якщо даний метод схвалив отоларинголог.

І якщо людина отримала від доктора позитивну відповідь на питання про те, Чи можна гріти сіллю ніс при гаймориті, йому все одно треба відповідально підійти до цього процесу. Спочатку її гріють на сковороді (3-4 хвилини, не більше).

Потім викладають на суху чисту тканину (не махрову!) і прикладають до пазухи. Використовувати 15-20 хвилин, припинити, якщо відчувається сильне печіння. Використовувати, до речі, потрібно велику морську сіль.

Поширені і інгаляції на основі трав’яних відварів. Популярне поєднання подорожника, м’яти, меліси і чистотілу, також можна спробувати поєднати малину, евкаліпт і календулу. Добре допомагає інгаляція на відварі з глоду, материнки і листя чорної смородини.

Ще рекомендується змащувати слизову оболонку шипшиновим або обліпиховою олією. Достатньо трьох разів на добу щоденно, цього вистачить, щоб трохи пом’якшити дискомфорт.

Також гарну дію роблять масляні ментолові краплі, які відмінно прочищають носові ходи, усувають набряки.

Добре відгукуються люди, які перехворіли гайморитом, і про сік цикламена. Це не тільки засіб, яке здатне швидко очистити пазухи від гнійного вмісту. Воно допомагає позбутися головного болю.

Існує безліч народних засобів. Але перед застосуванням будь-якого з них вкрай важливо порадитися з лікарем. Можливо, їх застосування недоцільно.