ХВОРОБИ

Симптоми та лікування хронічного риніту у дитини

Причини

У немовлят анатомічна будова носових ходів відрізняється – вони звужені, порожнину маленька і вертикальна. Слизова оболонка відразу набрякає, тому доступ повітря обмежується.

При появі риніту хвороба розвивається значно швидше, так як малюк велику частину часу проводить в горизонтальному положенні. Крім цього, маленькі діти ще не вміють сякатися, і слиз постійно накопичується, що провокує розмноження патогенної мікрофлори.

Симптоми та лікування хронічного риніту у дитини
До лікування риніту у немовляти потрібно підійти відповідально, оскільки у малюків хвороба розвивається значно швидше

Поява нежитю у немовлят пов’язано з особливістю фізіології, коли носовий прохід ще недостатньо широкий і відходження слизу відбувається з утрудненням, а слиз утворюється абсолютно у всіх здорових малюків без винятку.

Важливо! Природний відхід слизу лікувати не потрібно, це абсолютно нормальний, здоровий процес, який проходить самостійно.

Симптоми та лікування хронічного риніту у дитини

Важливо навчитися розрізняти «природний» вихід слизу і справжній риніт, оскільки такий у немовлят теж буває. Головна проблема полягає в тому, що малюки ще не вміють высмаркиваться і захворювання швидко перекриває дихання, розвиваються ускладнення у вигляді фарингіту, синуситу, фронтиту.

Що робити батькам у разі виявлення виділення слизу з носа? Ні в якому разі не панікувати, не починати самостійного лікування, а відвести дитину до лікаря на діагностику.

Гострий риніт у дітей з’являється вже з інших причин. Його можуть провокувати різні фактори:

  • інфекційні та вірусні захворювання в організмі;
  • застуда, ГРВІ, ГРЗ;
  • алергічні реакції;
  • переохолодження.

Розрізняють 2 види риніту: гострий, що триває більше 10 днів і супроводжується або інфекційним вірусним захворюванням і хронічний риніт у дитини, що розвивається у разі запускання хвороби.

Хронічний риніт – це результат неадекватного лікування гострого нежитю.

Розрізняють такі види хронічного риніту:

катаральный;аллергический;вазомоторный;медикаментозный;гипертрофический;атрофический;специфический.

Однак причини появи хронічного риніту у різних типів нежитю різні. Так, хронічний катаральний риніт виникає:

на фоні зниження захисних сил організму;постійних захворювань лор – органів або хронічних інфекцій;наявності аденоїдів;поганий екологічної обстановки.

Хронічний гіпертрофічний риніт – це наступна стадія катарального риніту. Такий риніт виникає в результаті:

  • часті запалення верхньощелепної пазухи і придаткових пазух носа, глоткових мигдалин;
  • стійкого підвищення артеріального тиску;
  • нестачі вітамінів;
  • недостатності йоду в організмі.

Атрофічний хронічний риніт також виникає після тривалого катарального нежитю. Його причинами є:

  • несприятлива екологічна обстановка;
  • спадкова схильність;
  • операції в області носа.

Також хронічний риніт у дитини може бути викликаний наявністю таких захворювань і процесів в організмі:

  • бронхіальної астми або алергії;
  • надмірним використанням крапель в ніс, переважно для звуження судин;
  • ендокринних порушень;
  • гормонального розладу;
  • нервових розладів;
  • дисфункції нервової системи.

Слизова оболонка носа – найважливіший і основний бар’єр, який перешкоджає потраплянню мікроорганізмів у дихальні шляхи. Як правило, бактерії, пил, віруси затримуються слизом, яка після цього виводиться назовні завдяки спеціальним клітин епітелію.

Будь-які зміни зовнішнього середовища, будь то сухий або холодне повітря, запиленість, переохолодження, є умовою неспроможність захисних функцій слизової носоглотки. Якщо ж місцева захист було порушено, то в клітини слизової оболонки починають проникати клітини вірусу. Після цього до пошкодженої та незахищеною слизової прикріплюється бактеріальна флора.

Гострий нежить найчастіше протікає на тлі інших інфекційних або вірусних захворювань і є одним із симптомів грипу, застуди, захворювань ЛОР-органів.

Хронічний нежить у дитини розвивається у випадках недолеченного гострого нежитю або під впливом різних факторів:

  1. Алергени.
  2. Вроджені особливості анатомічної будови носових пазух, післяопераційні ускладнення.
  3. Хронічні захворювання і патології верхніх дихальних шляхів.
  4. Вплив подразників, таких як пил, холодне повітря, пари хімікатів і т. д.

При риніті спостерігаються такі симптоми, як закладення носових пазух, викликана набряком слизової, велика кількість слизу, сльозотеча, головний біль, загальне нездужання, підвищення температури. Хронічний риніт призводить до розростання тканин слизової і гіпертрофії стінок судин, що викликає зниження нюху.

Риніти класифікуються залежно від їх етіології і клінічних проявів:

  1. Інфекційний, тобто викликаний бактеріями або вірусами, його стандартні симптоми описані вище.
  2. Вазомоторний, викликаний порушенням рефлекторної реакції на різні зовнішні подразники. До перерахованих симптомів можна додати потовщення, блідий або синюшний відтінок слизової носа, метаплазію (заміна одного типу тканин на інший), що призводить до рясних виділеннях і постійному чиханию.
  3. Травматичний, що виникає внаслідок хімічних, механічних, термічних травм.
  4. Алергічний, що є реакцією організму на різні алергени.
  5. Атрофічний, що проявляється через ураження та атрофії слизової або її нервових закінчень, що виникає внаслідок генетичної схильності, хронічних інфекцій, ендокринних порушень. До перерахованих симптомів додаються сухість слизової оболонки з утворенням зелених кірок з неприємним запахом, втрата нюху.

Хронічний нежить може призвести до таких ускладнень, як неприємний запах з рота, зниження або втрата нюху, втрата смаку, захворювання ЛОР-органів (отити, синусити, фарингіти і т. д.). У дітей часто нежить поширюється на інші органи, тому не можна ігнорувати його.

Симптоми та лікування хронічного риніту у дитини

Спровокувати розвиток патології можуть кілька причин. До захворювання призводять такі чинники:

  • аномалія анатомічної будови носа;
  • інфекційні захворювання;
  • вплив зовнішніх подразників;
  • вроджена схильність;
  • забруднена зовнішнє середовище;
  • підвищена чутливість нервової системи;
  • тривале користування судинозвужувальними препаратами;
  • поліпи, аденоїди;
  • хронічні захворювання — тонзиліт, фарингіт, гайморит;
  • висока чутливість до зміни погоди;
  • запальні захворювання — раніше перенесені або супутні;
  • тривалий стресовий стан.

В результаті перерахованих причин порушується регуляція тонусу судин. Кровоносні судини розширюються, збільшуються в розмірах, набрякають.

Нежить такого виду не небезпечний, проте негативно впливає на загальний стан дитини: виникають головні болі, порушується сон, підвищується нервова збудливість. Порушення судинного тонусу призводить до формування супутньої вторинної інфекції.

Симптоми

Перші ознаки захворювання стійко проявляються у дитини 6 років, проте зустрічається патологія в більш ранньому віці. Ступінь виразності симптомів залежить від декількох причин:

  • часу впливу алергену;
  • мірою концентрації;
  • загального стану організму.

Загальними симптомами є:

  • одностороння закладеність;
  • серозні виділення з носа при виході на вулицю або від вживання гарячого пиття;
  • часте, нападоподібне чхання;
  • підвищена «слезность»;
  • свербіж (ніс хочеться почухати зсередини);
  • підвищена нервозність, порушення сну;
  • притуплення нюху;
  • виражена блідість шкіри;
  • розмова «в ніс» (гугнявість).

Нежить у дітей не можна залишати без уваги, особливо таку складну форму, як вазомоторний риніт. В умовах порушення надходження кисню в організм дитини протягом тривалого часу неминучі серйозні проблеми зі здоров’ям у подальшому.

Нейро-вегетативну форму виявляють збої в роботі декількох систем організму: нервової (центральній і автономній), ендокринної системах. Реакція слизової при цьому стає абсолютно непередбачуваною.

При алергічній формі утворюється висока чутливість організму до якого-небудь речовини, продукту, вовни або пір’ям тварин і птахів, лікарських препаратів. У відповідь на подразник організм виділяє йому персональне антитіло, виявляє симптоми захворювання.

Медикаментозна форма — це реакція організму на тривале лікування судинозвужувальними засобами. Ускладнює стан самовільне збільшення дозування, як результат — стійка закладеність, ринорея.

Ускладнення

Вазомоторний риніт у дітей небезпечний розвитком ускладнень, що виникають від неправильного лікування або в результаті ослаблення імунної системи дитини. Найбільш «популярними» причинами перетікання вазомоторного риніту у ускладнену фазу є:

  • захворювання (отит, синусит);
  • освіта поліпів;
  • фізіологічні зміни (швидка втомлюваність, підвищена пітливість, часті головні болі, зниження працездатності);
  • хропіння під час сну можливі зупинки дихання.

В результаті проблем з диханням виникає кисневе голодування, що загрожує мозкової діяльності дитини.

Діагностика

При первинному огляді лікарем проводиться візуальна оцінка стану носових проходів. У результаті виявляються набряклість слизової, білі або сині плями в глотці, гортані.

Для з’ясування повної картини патології призначаються аналізи сечі, крові, проби на бакпосів слизових виділень, алергічні проби. Лабораторні дослідження покликані підтвердити неінфекційне походження риніту.

 

Щоб виключити більш серйозні захворювання, потрібно гістологія слизової оболонки, ендоскопія носових ходів. В особливо складних випадках призначається рентгенографія приносових пазух.

Терапія

Лікування починають при прояві перших симптомів захворювання. Терапевтичні методи лікування залежать від форми захворювання, призначаються отоларингологом. Для припинення рідких виділень з носових проходів і полегшення дихання практикується призначення судинозвужувальних препаратів.

Лікувати ними дозволено дітей після 3 років, малюкам препарати подібної дії не рекомендовані. Приймати засоби можна не більше 1 тижня, наслідками тривалого прийому стають:

  • гіпертрофований риніт;
  • кровотечі;
  • атрофія епітелію;
  • утворення поліпів.

Вазомоторний риніт

Хронічний вазомоторний риніт у дітей — таке захворювання, яке характеризується тривалим нежиттю на тлі порушення тонусу кровоносних судин. В основі лежать нейровегетативні розлади.

Хворіють переважно підлітки. У маленьких дітей ця патологія діагностується рідко.

При відсутності належного лікування захворювання призводить до порушення смакової чутливості та нюху, утворення поліпів, гіпертрофії (потовщення слизової) та інших ускладнень.

Причини

У розвитку захворювання найбільшу роль грають наступні фактори:

  1. Зміна довкілля (різкі перепади температури, вплив на організм холодного повітря, низька вологість). У групу ризику входять діти, які проживають у великих містах.
  2. Вдихання подразнюючих слизову хімічних речовин, які містяться в повітрі, різних аерозолях і сигаретному димі.
  3. Контакт із засобами побутової хімії, мають різкий, неприємний запах.
  4. Порушення судинного тонусу на фоні гіпертонічної хвороби та вегетосудинної дистонії.
  5. Стресові ситуації. При стресі посилюється викид в кров гормонів, що звужують судини.
  6. Нераціональне лікування судинозвужувальними засобами (адреноміметиками). Часто риніт спостерігається при тривалому, безконтрольному застосуванні крапель Нафтизин, Тизин-кисло, Ксилометазолин, Снуп, Ринонорм, Галазолін, Ксиліт і Риностоп. Тривалість терапії не повинна перевищувати 5-7 днів.
  7. Регулярне застосування НПЗЗ і бета-блокаторів (ліків, що знижують тиск). Призводить до посилення кровотоку, розширенню судин та дисфункції вегетативної нервової системи. Результатом є набряк слизової і хронічний нежить.
  8. Хронічні атопічні захворювання в анамнезі (дерматит, бронхіальна астма).
  9. Зміна гормонального фону. Спостерігається під час статевого дозрівання дітей і перших менструаціях.
  10. Патологія нервової системи. Причиною вазомоторного риніту може стати дисфункція гіпоталамуса і надниркових залоз.
  11. Прорізування зубів. У дітей в цей період розвивається відповідна реакція у вигляді закладеності носа. Причини — подразнення нервових закінчень і розширення судин.
  12. Нераціональне харчування (пристрасть до гострої їжі).
  13. Вживання спиртних напоїв. Є фактором ризику порушення дихання через ніс у дітей старшого віку.
  14. Захворювання органів шлунково-кишкового тракту (рефлюксна хвороба). Закид кислоти в стравохід і ротову порожнину сприяє подразнення рецепторів мови, які безпосередньо пов’язані з чутливими клітинами носа.
  15. Бактеріальні та вірусні захворювання.
  16. Аденоїди.
  17. Викривлення перегородки носа.

Виділяють нейровегетативную і алергічну форми захворювання. Остання буває цілорічної та сезонної. Дана патологія виникає при контакті з алергічними агентами. У розвитку риніту виділяють 4 стадії:

  • періодичних нападів;
  • тривалих нападів;
  • формування поліпів;
  • фіброзу.

При подразненні оболонок носових раковин на тлі риніту спостерігаються наступні симптоми:

  1. Слизові виділення з носа. Нерідко вони водянисті, рясні і з’являються переважно після впливу дратівної фактора або на тлі стресу. В разі приєднання бактеріальної інфекції виділення стають густими і зеленуватого кольору. В основі появи ринореї (виділень) лежать потовщення слизу та посилення роботи келихоподібних клітин, що виробляють слиз. Змінюється і проникність судин в носі.
  2. Чхання. Виникає періодично або постійно турбує. Чхання — це посилений видих. Воно спостерігається внаслідок подразнення нервів і є захисною реакцією, спрямованої на очищення порожнини носа від слизу.
  3. Інтенсивний свербіж у носі.
  4. Погіршення нюху. В результаті закладеності носових ходів ускладнюється процес розпізнавання запахів.
  5. Закладеність носа. Спостерігається в одному або відразу обох ходах. Можливо почергове їх закладання. Закладеність яскравіше проявляється в положенні людини лежачи і під час перевертання з боку на бік.
  6. Почервоніння слизової, кінчика носа і ніздрів.
  7. Утруднення дихання через ніс. Постійний ознака вазомоторного риніту у дитини. Такі діти дихають переважно через рот, що нерідко стає причиною ангін та іншої патології верхніх дихальних шляхів. Утруднення дихання пов’язано з зменшенням просвіту нижнього і середнього носових ходів і розширенням раковин. При застосуванні препаратів з групи адреноміметиків у вигляді крапель дихання на деякий час може відновлюватися, але незабаром закладеність з’являється знову.
  8. Почервоніння очей і сльозотеча. Причина — розвиток кон’юнктивіту. Він часто супроводжує риніту.
  9. Зниження смакової чутливості.

Симптоматичні прояви захворювання у дітей включають зниження працездатності, порушення сну, дратівливість, плаксивість, головний біль, погіршення успішності в школі. Причина — порушення роботи нервової системи.

Особливості лікування

Лікувальні заходи при риніті включають:

  1. Усунення факторів ризику (виключення контакту з хімічними речовинами, нормалізацію психічного стану, відмова від сигарет і алкоголю).
  2. Промивання носа. З цією метою можуть використовуватися сольові і мінеральні розчини, морська вода і аптечні засоби. Добре допомагають препарати Аквалор Форте і Аквалор Форте Міні. Вони підходять для лікування дітей від 1 року. Перед промиванням носа потрібно обробити насадку для виключення попадання мікробів. Сольові засоби розріджує секрет, очищають носові ходи і нормалізують роботу миготливого епітелію.
  3. Застосування зволожуючих спреїв. Лікування вазомоторного риніту у дітей можливе з допомогою препарату Аква Маріс.
  4. Використання комбінованих засобів. Дані препарати застосовуються коротким курсом для усунення закладеності носа. Часто лікарі призначають Виброцил. Він чинить судинозвужувальну і протиалергічну дії.
  5. Прийом антигістамінних таблеток. Найбільш часто призначаються Цетиризин-Тева, Цетрин, Зіртек, Зодак і Телфаст.
  6. Санацію вогнищ хронічної інфекції.
  7. Випрямлення носової перегородки і видалення аденоїдів.
  8. Фізіопроцедури (лазерну терапію, електрофорез, ультразвукове вплив).

При закладених носових ходах можуть призначатися кортикостероїди (Назонекс і Фликсоназе). Як вилікувати риніт у разі неефективності ліків, знає не кожен.

Можливо радикальне лікування за допомогою електрокоагуляції, ультразвукової дезінтеграції, септопластики і лазерної деструкції.

Народні методи лікування вазомоторного риніту припускають застосування трав’яних настоїв, розчинів і відварів для промивання носа і вживання всередину.

При даному захворюванні (вазомоторний риніті) дітям потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:

  • гартуватися;
  • нормалізувати сон;
  • виключати стресові ситуації;
  • більше гуляти;
  • підтримувати оптимальну масу тіла;
  • збільшувати рухову та фізичне навантаження;
  • правильно харчуватися (виключити з раціону каву, спеції, жирну їжу, вживати більше риби, морепродуктів, свіжих фруктів і овочів, пити соки і ягідні морси).

Ускладнення

З часом стан хворих погіршується. Якщо не лікувати вазомоторний риніт своєчасно, то можливі наступні ускладнення і наслідки:

  • перехід захворювання у хронічну форму;
  • приєднання інфекції;
  • запалення пазух (гайморит, фронтит);
  • втрата нюху;
  • погіршення слуху;
  • кон’юнктивіт;
  • формування поліпів;
  • розростання сполучної тканини.

Вазомоторний риніт — закладеність носа та утруднення носового дихання, які пов’язані з підвищеним кровенаполнением судин порожнини носа. По своїй суті це неінфекційний неаллергический хронічний риніт.

У групі ризику щодо захворювання стоять діти шкільного віку. Найчастіше батьки приймають хвороба за звичайний нежить. Відповідно лікування буде неправильним. Основні причини вазомоторного риніту у дітей:

  • неналежне використання медичних препаратів;
  • екологічні подразники, що впливають на слизову;
  • неврологічні захворювання і стреси;
  • вроджене або набуте викривлення носової перегородки;
  • гормональні зміни.

Вазомоторний риніт — це захворювання, симптомом якого є постійна закладеністю носа з порушенням носового дихання, пов’язане з проблемою функції судин, розташованих у слизовій носа.

Анатомічно, слизова носа багато кровопостачається, при цьому судини залягають поверхнево. Це необхідно для зігрівання і зволоження вдихуваного повітря. При порушенні тонусу судинної стінки навіть незначний подразник призводить до виникнення набряку слизової носа.

В результаті просвіт носової порожнини зменшується, носове дихання утруднюється і до того ж, порушується функція освіти і виведення слизу, про яку ми говорили в попередніх статтях, і слиз застоюється, утворюючи кірочки.

  • нейровегететивный
  • алергічний
  • медикаментозний

Нейровегетативна форма вазомоторного риніту пов’язана з порушенням функції вегетативної нервової системи (раніше називалося ВСД — вегето-судинна дистонія).

 

Нейровегетативний риніт характеризується розладом регуляції діяльності внутрішніх органів. Особливо страждає ендокринна система, що призводить до гормонального дисбалансу. Також розхитується регуляція судинного тонусу.

У підсумку, найменший подразник, будь то різкий запах, зміна температури, призводять до зміни тонусу судин носа, набряк носових раковин і утруднення носового дихання.

Алергічний риніт (різновид респіраторного алергозу) розвивається із-за контакту слизової носа з алергеном, що призводить до гіперактивації імунної системи і розвитку алергічного набряку.

Медикаментозний риніт пов’язаний з неправильним використанням судинозвужувальних препаратів (нафтизин, галазолін тощо), що призводить до розвитку залежності від них.

При хронічному вазомоторний риніті людина постійно відчуває необхідність застосування судинозвужувальних крапель, які приносять лише тимчасове полегшення. З кожним разом інтервал між використанням скорочується, а доза препарату збільшується.

  • порушення гормонального фону (особливо актуально для підлітків у період статевого дозрівання)
  • фізичний і емоційний стрес
  • безконтрольне використання деяких лікарських засобів
  • хронічні запальні захворювання ЛОР-органів.
  • аденоїдні розростання (аденоїди);
  • викривлення носової перегородки;
  • вірусні інфекції;
  • гаряча їжа;
  • постійний стрес;
  • запалення приносових пазух.

Хронічний риніт має виражену симптоматику. Його характерними ознаками є:

Безперервне протягом з носа. Консистенція і колір виділень може змінюватися.Сон супроводжується хропінням і утрудненим диханням.Наявність в носі сухих утворень, які заважають дихати.Періодами з’являється кашель з рясним виділенням мокротиння.Невтомна жага.Гугнявий голос.Розлад сну.Порушення нюху.

Діагностика хронічного риніту у дитини

Діагностувати риніт може лікар – отоларинголог. Для цього проводиться ретельний огляд горла і мигдаликів спеціальним оптичним інструментом для дослідження порожнини носа і носоглотки – риноскопом. Риноскопія є стандартною процедурою для дослідження носової порожнини. Вона безпечна і безболісна. Необхідне обстеження на наявність аденоїдів можливо з допомогою ендоскопа або пальцями.

Також можуть знадобитися:

  • загальні аналізи крові та сечі, дослідження крові на алергічні проби, рентген носа і грудної клітини;
  • бактеріологічний посів з носа;
  • дослідження на чутливість мікрофлори до антибіотиків;
  • мазок на кількісне визначення еозинофілів.
Симптоми та лікування хронічного риніту у дитини
Займатися лікуванням дитячого риніту рекомендується тільки після прийому педіатра і ЛОРа
  1. Настої і відвари для прийому всередину. В основному використовуються В якості вітамінних і підвищують імунітет добавок.
  2. Рослинні відвари та олії для проведення інгаляцій. Для дітей краще використовувати паровий інгалятор при проведенні процедури. Використовувані засоби: солона або мінеральна вода, ефірні масла. Інгаляції рекомендовані в тих випадках, коли нежить виник на тлі простуди або грипу.
  3. Масла, рослинні настої і відвари для промивання носових пазух і закапування. Для промивань застосовуються сольові розчини, мінеральна вода, відвари аптечної ромашки, кори дуба, календули, розчини антибактеріальних лікарських засобів (мірамістин, левоміцетин). Для закапування в ніс використовуються: ефірні масла (олія, евкаліптова, м’ятна, персикову, оливкову) і спеціальні масляні краплі.
  4. Трав’яні збори для розпарювання ніг. Такі процедури корисні при нежиті, викликане переохолодженням.

Особливості лікування риніту у новонароджених

Причини

Риніт, спровокована проблемами з судинами, що знаходяться в слизовій носа, називається вазомоторний. Розвиток захворювання відбувається внаслідок зниження тонусу кровоносних судин, що пов’язано з розладами вегетативної нервової та ендокринної систем організму.

Нервові імпульси регулюють напругу і розслаблення стінок судин. Швидкість їх проведення і характер залежать від медіаторів (особливих речовин) і гормонів, які виробляє ендокринна система.

Якщо функції ендокринної системи порушуються, проходження імпульсів сповільнюється, відбувається рясне кровонаповнення судин, вони розширюються, починається вироблення слизу – так виникає вазомоторний риніт.

Більшість видів нежитю викликаються різними видами інфекцій, вірусних або бактеріальних, але вазомоторний риніт — це спосіб реагування на зміну умов навколишнього середовища.

Із-за чого виникає захворювання і як розвивається? Як з ним боротися і чи потрібно це робити?

Вазомоторний риніт характеризується постійною закладеністю носа малюка

Вазомоторний риніт – це захворювання, при якому закладеність носа, слизові виділення пов’язані з реакцією організму на зовнішні подразники: холодне повітря, квітковий пилок, різкі запахи. Залежно від походження вазомоторний риніт прийнято ділити на три види:

  1. Нейровегетативний – форма захворювання пов’язана з порушенням функціонування вегетативної нервової системи. При цьому відбувається неузгодженість діяльності внутрішніх органів. Сильніше за інших страждає ендокринна система. Виникає гормональний дисбаланс, порушується тонус судин. В результаті спостерігаються скачки артеріального тиску, зміна функціонування слизової носа: порушується відтік рідини, вона набрякає.
  2. Алергічний – викликається занадто бурхливою реакцією імунної системи на зовнішні подразники. В результаті виникає алергічний набряк, що утруднює носове дихання.
  3. Медикаментозний риніт викликається тривалим застосуванням судинозвужувальних препаратів. Слизова звикає до їх впливу, для нормалізації циркуляції повітря необхідно збільшити частоту використання крапель. Інтервал, протягом якого спостерігається ефект від ліків, стає коротшим, а використовувана доза зростає.

При вазомоторний риніті товщина слизової збільшується, змінюється її структура. Слизова оболонка набрякає, на ній зростає кількість келихоподібних клітин, містять слиз. Реакція на судинозвужувальні препарати слабшає. Для відновлення нормального функціонування може знадобитися хірургічне втручання.

У підлітків причиною виникнення вазомоторного риніту часто буває зміна гормонального фону в період дорослішання. Призвести до розвитку захворювання можуть хронічні хвороби ЛОР-органів, сильний стрес, зловживання ліками. Однак у малюків вазомоторні риніти зазвичай виникають з інших причин:

  • одна з найбільш поширених – розрослися аденоїди;
  • у групі ризику і ті дітки, у яких викривлена носова перегородка;
  • провокують підвищення чутливості слизової часті вірусні інфекції;
  • подразнюючу дію надає гаряча їжа;
  • як і у дорослих, до хвороби призводить стрес;
  • захворювання може розвинутися на тлі запальних процесів в навколоносових пазухах.

При будь-якій формі вазомоторного риніту у дитини спостерігаються подібні симптоми. Вони нагадують симптоми інфекційного захворювання:

  • закладає ніс – частіше одну ніздрю;
  • в носі утворюються кірки;
  • утруднене дихання;
  • в лежачому положенні закладеність переміщається на ту сторону, на якій дитина лежить;
  • закладеність супроводжується появою рясних рідких виділень;

При вазомоторний алергічному риніті можливі напади чхання

  • чхання часте і сильне;
  • можлива поява свербежу в носі;
  • іноді виникають легке печіння, больові відчуття, тяжкість в носових ходах;
  • виникає через порушення дихання кисневе голодування призводить до запаморочення, головного болю, погіршення пам’яті, зниження уваги.

Алергічний риніт виникає навіть у молодших дошкільнят, нейровегетативний зазвичай зустрічається у дітей після 6 років (докладніше в статті: симптоми алергічного риніту у дитини). Якщо у дитини закладений ніс, він відчуває сухість, утворюються кірочки, а інших ознак ГРВІ або простудного захворювання немає, то слід підозрювати вазомоторний риніт.

Способи лікування

При лікуванні вазомоторного риніту потрібно усунути причину захворювання. При алергічній формі — ліквідувати контакт з алергеном.

Сам ніс відразу починають промивати підсоленою водою. Одночасно для усунення наслідків гіпоксії застосовують засоби, що впливають на мозковий кровообіг. Використовують і загальнозміцнюючу лікування, що полягає в прийомі вітамінів, риб’ячого жиру.

При алергічній формі захворювання набір крапель іншого. В цьому випадку вибирають:

  • Превалин;
  • Аллергодил;
  • Кромогексал.

Ці засоби застосовуються строго по інструкції. При лікуванні будь-якої з форм вазомоторного риніту необхідний прийом антигістамінних препаратів.

Фізіотерапія

Фізіотерапевтичне лікування показано при нейровегетативной формі захворювання у дітей. Хороший ефект дають:

  • голковколювання;
  • електро – і фонофорез;
  • масаж комірцевої зони та поліпшує стан організму загальний масаж;
  • магнітотерапія;
  • лікувальна фізкультура;
  • інгаляції;
  • лікування лазером;
  • ультрафіолетове опромінення;
  • лікування ультразвуком.

Поєднання медикаментозного лікування з фізіотерапією дозволяє усунути вегетативну дисфункцію, підвищити тонус судин, зняти набряк. Відновлення кровообігу призводить до зняття симптомів захворювання.

Народні методи

Неінфекційний нежить можна лікувати і традиційними народними засобами. Таке лікування носить симптоматичний характер і спрямоване на зняття закладеності носа. Правда, при алергічній формі арсенал домашніх засобів обмежений, так як використовувати трави та мед не можна.

Застосування алое та інших методів народної медицини при вазомоторний риніті можливе лише з дозволу лікуючого лікаря

Ось кілька популярних рецептів народної медицини:

  • Зняти закладеність допомагають краплі рослинного масла і морквяного соку, до яких додають кілька крапель соку часнику.
  • Допоможе налагодити дихання змазування носових ходів сумішшю м’ятного масла з медом.
  • Хороший ефект показує мазь з рідкого меду та олії звіробою.
  • Відмінно справляються з нежиттю краплі свіжої або вареної буряків, краплі з алое.
 

Хірургічне лікування – міра, до якої лікарі вдаються в тому випадку, коли консервативні методи безсилі. Вазомоторний риніт у дітей до року лікують хірургічно тільки при вроджених патологіях або порушення дихання через пухлини.

В інших випадках оперативне втручання призначають після 12 років, якщо носове дихання повністю відсутній, а також змінюються кістки носа та щелепи. Операції дітям роблять під загальною анестезією. Це може бути фотодеструкція лазером або видалення надлишків гіпертрофованої слизової ультразвуком. Іноді може знадобитися корекція викривленої перегородки.

Назва виду Характеристика Симптоми
Вазомоторний Причини формування – вегетативні/гормональні фактори (прийом деяких лікарських засобів, реакція на запахи, спеції та ін). Дана форма нежиті часто зустрічається у школярів. Якщо запустити патологію, то вазомоторний риніт переходить у катаральний.
  • сильна закладеність носа;
  • чхання;
  • підвищене потовиділення/сльозоточивість;
  • головні болі;
  • коливання температури тіла;
  • тахікардія.
Атрофічний Виникає із-за постійного застосування судинозвужувальних крапель, так як вони негативно впливають на слизову носа, сушать її, що призводить до часткового омертвіння. При прогресуванні атрофія переходить на кісткові структури. Функціонування верхньої оболонки повністю припиняється.
  • сухість/скоринки в носі, мають неприємний запах;
  • носові кровотечі;
  • наявність густого слизу, яку неможливо висякати;
  • втрата нюху;
  • деформація носа.
Гіпертрофічний Має важкий і тривалий перебіг. Постійно закладений ніс, і при закапуванні ситуація не змінюється.
  • головні болі;
  • порушення сну;
  • зелені соплі;
  • неможливість носового дихання;
  • притуплення слуху та нюху;
  • зміна голосу.
Катаральний Катаральний нежить проходить в 3 стадії. 1 стадія:
  • слабкість;
  • сухість/свербіж/сверблячка в носі;
  • гарячковий стан.

2 стадія:

  • закладеність носа;
  • соплі густі, зеленого кольору;
  • дихання можливо тільки через рот;
  • головні болі.

3 стадія:

  • формування кірочок у носі;
  • посилення зазначених симптомів.
Інфекційний Найпоширеніша форма бактеріального нежитю. Пік захворюваності припадає на зимовий період, часто виникає на тлі ГРВІ. Якщо не провести терапію, він перейде в хронічну патологію.
  • висока температура;
  • риніт триває до 2-3 тижнів;
  • на початковому етапі відокремлюються жовті/зелені соплі.
Алергічний Проходить у гострій формі, з’являється при контакті з подразником (пилок, тополиний пух, шерсть). Може зберігатися постійно, спектр алергенів тоді значно збільшується.
  • почервоніння носа;
  • соплі мають рідку структуру прозорого кольору;
  • сльозоточивість;
  • часте чхання.
  1. Щадне хірургічне втручання – полягає в припіканні хімічними речовинами або кріовоздействія (припікання рідким азотом)
  2. Резекція (видалення) гіпертрофованих відділів носових пазух.
  • стадія роздратування: її характеризують закладеністю носових ходів, набряком, сухістю і почервонінням слизової носа;
  • серозна стадія: в цей момент в значній мірі починається порушення прохідності в носових ходах, з’являються рясні виділення з носа (ринорея), які відрізняються своєю рідиною і прозорістю, з’являється чхання, можливо сльозотеча і прояви кон’юнктивіту;
  • стадія слизово-гнійного відокремлюваного: до 5-7-го дня виділення набувають більш густу консистенцію, їх забарвлення стає жовто-зеленим, а після цього вони поступово зникають.
  • гострий риніт у дітей до шести місяців;
  • гіпертермія та судомна готовність;
  • виражена інтоксикація або дихальна недостатність;
  • геморагічний синдром;
  • поява ускладнень, що потребують постійний контроль лікарями.
  • усунення причин, що викликають риніт;
  • своєчасне звернення з приводу лікування патології ЛОР-органів до лікаря;
  • зміцнення імунітету шляхом закаливаний;
  • правильне, вітамінізоване, повноцінне харчування;
  • дотримання гігієнічних норм в житлових приміщеннях для дітей.
  • Утруднене носове дихання;
  • Поперемінна закладеність ніздрів;
  • Носові виділення слизові сірі, іноді з гноєм;
  • Закладення носових ходів не проходить навіть після використання судинозвужувальних крапель;
  • Риніт супроводжується головним болем.
  • Медикаментозними засобами;
  • Хірургічним методом;
  • Народною медициною.
  • Для підтримки оптимальної вологості слизової носа, дитині слід давати пити багато теплої рідини. Не давати пересихати повітрю в приміщенні, де він постійно перебуває.
  • Якщо хронічний нежить у дитини алергічний, йому можна давати пити перепелині яйця, володіють антиалергенними властивостями. Повністю звільнити приміщення від алергенів.
  • Назальні краплі в ніс можна використовувати не тільки медикаментозні, але і народні, наприклад, соки з моркви або буряка. Натерти на дрібній тертці і вичавити через марлю сік. Використовувати їх у чистому вигляді не рекомендується, перед використанням слід розбавити теплою кип’яченою водою в пропорції 1:1.
  • Хронічний нежить у домашніх умовах можна лікувати соками з каланхое або алое. Потовкти у ступці, потім процідити через марлю і піпеткою закапати в кожну ніздрю.
  • Крім закапування носових ходів дуже ефективно і корисно промивання. Найкращий засіб від хронічного нежитю для промивання носа – морська сіль. Щоб приготувати розчин самостійно, слід чайну ложку солі розвести в теплій кип’яченій воді (літра цілком вистачить). Промивати носову порожнину по кілька разів щодня.
  • Позитивно на носоглотку при терапії затяжних ринітів діють інгаляції. Засоби на рослинній основі ефективні, корисні і повністю безпечні. Дозволяється використовувати масло евкаліпта, відвар з ромашки, смородинового або малинового листа. Масло евкаліпта варто застосовувати обережно і воно протипоказано дітям до року.

Ускладнення

Так як носова порожнина з’єднується з вухом і горлом, то й ускладнення припадають на ці органи:

  • запалення слизових оболонок;
  • запалення середнього вуха;
  • затяжний, хронічний риніт;
  • спадний фарингіт.

Ці захворювання складніше піддаються лікуванню, чим звичайний нежить, тому щоб уникнути їх потрібно якісно і своєчасно усунути першопричину.

Неможливість вільно дихати носом стимулює кисневе голодування організму. Це, в свою чергу, призводить до розвитку тимчасового розладу дихання. Так зване апное – повна зупинка дихання уві сні, яка триває не менше 10 секунд, виникає як наслідок хронічного нежитю.

У більшості випадків тривалий хронічний риніт викликає:

  • Розлад нюху.
  • Може спостерігатися повна втрата або часткове пригнічення функції.
  • Регулярні головні болі.
  • Запальні процеси у вухах, приносових і верхньощелепних пазухах.

Запалення носових і лобних пазухах особливо небезпечні. Вони провокують розвиток глухоти і менінгіт – запалення оболонок головного та спинного мозку.

Профілактика

Профілактичні заходи для запобігання захворювання необхідні. Для цього потрібно:

  • Лікувати всі хвороби лор – органів своєчасно і під лікарським наглядом.
  • Мінімізувати алергічні подразники.
  • Не захоплюватися краплями у ніс, особливо з судинозвужувальним ефектом.
  • Підвищувати захисну функцію організму.
  • Фізичні вправи повинні бути регулярними.
  • Промивати ніс розчинами, що містять морську сіль.
  • Організувати правильне харчування.

У дітей частіше з’являється бактеріальний риніт, тобто спричинений проникненням патогенної флори. При рецидивах алергічного нежитю найкраща профілактика – огорожа дитини від подразника. В інших випадках профілактичні заходи схожі:

  • одягайте дітей «по погоді» (докладніше в статті: як одягнути дитину по погоді: таблиці одягу);
  • навесні і восени давайте вітаміни;
  • обов’язкова гігієна рук після прогулянок;
  • не дозволяйте малюкові контактувати з хворими;
  • у дитини повинні бути особисті гігієнічні приналежності;
  • необхідно щодня провітрювати житлове приміщення.
  1. Підтримання сприятливого мікроклімату в житловому приміщенні, не допущення пересихання повітря.
  2. У період епідемій і міжсезоння стежити за станом дитини, одягатися по погоді, пропивати разом з ним вітамінні комплекси, додавати в раціон природні антибіотики: цибуля, часник.
  3. Не допускати переохолоджень, одягатися по погоді.
  4. Обмежувати контакти з хворіючими однолітками.
  5. Прищеплення дітям правил гігієни.
  6. Своєчасне звернення до лікаря при виявленні перших симптомів риніту.
  7. Відповідальне виконання всіх приписів лікаря. Внесення корективів у курс лікування тільки після консультацій з лікуючим лікарем.

Дотримання перерахованих вище заходів допоможе вашій дитині не захворіти повторно. Дотримуйтеся їх, навіть якщо вже перенесли захворювання, адже імунна система після недуги ослаблена і підхопити що-небудь у відновний період ще раз дуже легко.

ВАМ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ