ПРОФІЛАКТИКА ХВОРОБИ

Способи профілактики сечокам’яної хвороби

Діагностика сечокам’яної хвороби

1. Огляд лікарем-урологом, з’ясування докладної історії хвороби та життя:

  • роду діяльності;
  • час початку і характеру перебігу нападів болю;
  • попереднього лікування;
  • сімейної історії;
  • стилю харчування;
  • наявність хвороби Крона, операцій на кишечнику або порушення обміну речовин;
  • які ліки приймає пацієнт;
  • наявність саркоїдозу;
  • наявність та характер перебігу сечової інфекції;
  • наявності аномалій сечостатевих органів і операцій на сечовивідних шляхах.

2. Пошук безпосередньо самих каменів:

  • УЗД нирок, верхніх і нижніх сечових шляхів;
  • Рентгенологічні дослідження: виконання оглядової та екскреторної урографії або спіральної комп’ютерної томографії.

3. Клінічний аналіз крові, сечі, рН сечі. Біохімічне дослідження крові і сечі.

4. Посів сечі на мікрофлору та визначення чутливості її до антибіотиків.

5. При необхідності виконуються навантажувальні проби з кальцієм (диференціальна діагностика гіперкальціурії) і хлоридом амонію (діагностика нирково-канальциевого ацидозу), дослідження паратгормону.

6. Аналіз каменю (при його наявності).

7. Біохімічні і радіоізотопних досліджень функції нирок.

8. Ретроградая уретеропиелография, уретеропієлоскопія, пневмопиелография.

9. Дослідження каменів по томографічної щільності(використовується для прогнозу ефективності літотрипсії (ультразвукове дроблення каменів) і попередження можливих ускладнень).

Дієта як спосіб вторинної профілактики

Крім навантаження одержуваної при прийомі препаратів ми ще додатково можемо перевантажувати наші нирки при неправильному харчуванні я наведу кілька принципів у харчуванні які допоможуть уникнути проблем з нирками.

Профілактична терапія, спрямована на корекцію порушення обміну речовин, призначається за показаннями на підставі даних обстеження хворого. Кількість курсів лікування протягом року встановлюється індивідуально під лікарським і лабораторним контролем.

Без профілактики протягом 5 років у половини хворих, які позбавилися від каменів одним із способів лікування, сечові камені утворюються знову. Навчання пацієнта та власне профілактику краще всього починати відразу після мимовільного відходження або хірургічного видалення каменю.

Зміна способу життя – обов’язкова умова успішної профілактики каменеутворення, до нього відноситься:

  • фітнес і спорт (особливо для професій з низькою фізичною активністю), однак слід уникати надмірних вправ у нетренованих людей
  • уникати вживання алкоголю
  • уникати емоційних стресів
  • МКБ часто виявляється у здорових пацієнтів. Зниження ваги шляхом зменшення вживання калорійної їжі зменшують ризик захворювання.

При знанні складу і щільності каменеутворення можна зменшити ймовірність їх зростання. На цьому заснований первинний і вторинний вид профілактики сечокам’яної захворювань. Лікування утворення ниркових конкрементів неможливо без попереджувальних заходів.

Кожен вид профілактики ідеально підходить для будь-якого віку людини за винятком особливостей організму. Попередження хвороби — це здоровий спосіб життя, збалансоване харчування, раціональний розподіл праці і відпочинку.

Розрізняють 2 виду:

  • Первинна профілактика сечокам’яної хвороби у людей проводиться в тому випадку, коли ниркові камені ще не утворилися, однак є ймовірність їх виникнення. Людям варто дотримуватися всі спільні заходи. У добу не вживати більше чим пів-літри мінеральної води. Рекомендується виключити з свого раціону вживання солоного, гострого і кислого.
  • Вторинна профілактика каменеутворення використовується для попередження поновленого зростання каменів після операції. Якщо пацієнт не буде дотримуватися правильного способу життя та спеціальної дієти, навіть оперативне втручання не завжди зможе повністю зупинити процес розвитку каменеутворення. Заходів даної профілактики можуть визначити вид імунітету з допомогою аналізів сечі. У половини пацієнтів вже тих, що вилікувалися від каменеутворення, мочекаменное захворювання виникає знову.
Необхідно вживати близько 3 літрів чистої води в добу.

Для підтримки нормальної роботи нирок необхідно своєчасно ідентифікувати захворювання нирок, не допускати ускладнення і дотримуватися питний баланс і харчовий режим. Головне в профілактиці каменеутворення — це збалансована дієта і вживання близько 3 літрів чистої води в добу.

Слід вкрай обережно вживати мінеральні напої та воду, при вживанні бажано проконсультуватися з лікарем. Наявність у ній солей може тільки викликати утворення конкрементів в печінці.

Незважаючи на вид попередження сечокам’яної хвороби, існують правила, виконувати які необхідно:

  • Щодня потрібно вживати до 3-х літрів рідини за винятком людей, які мають виражену набряклість. Хворі, які проживають в жарких кліматичних умовах або під час частих занять спортом зобов’язані збільшити добову норму вживання води.
  • При надмірній вазі необхідно дотримання низькокалорійної дієти.
  • Попередження гіподинамії. Для цього потрібно менше стояти на місці, можлива щоденна ходьба пішки або виконання зарядки.
  • Підвищувати імунітет і загартовувати організм. Не можна допускати переохолодження.
  • Своєчасне відвідування лікаря, регулярні перевірки хронічних інфекційних вогнищ.
  • Відмовитися від вживання спиртних напоїв і тютюнових виробів.
  • Регулярно здійснювати контроль над показниками сечі.
  • Відмовитися від вживання мінеральної води.
Індивідуальну дієту лікар прописує хворому після діагностування.

Порушений обмін речовин сприяє розвитку мочекаменного захворювання, але правильна і цілеспрямована дієта позитивно впливає на порушений обмін і нормалізує стан сечі. Перше, що необхідно виключити з раціону, це жири і м’ясо, а саме всі продукти, що мають клейкі речовини.

Суворо заборонене вживання великої кількості солі, гострої та пряної їжі, алкогольних напоїв, які є ворогами каменів. Віддаючи переваги рослинним продуктам, необхідно намагатися уникати вживання щавлю, шпинату та салату.

При сечокам’яної хвороби профілактика передбачає дотримання суворої дієти, яка висуває вимоги щодо обмеження вживаних окремих груп продуктів і повна заборона інших.

Сувора дієта сприяє підтримці потрібної реакції сечі, завдяки цьому сольові відкладення припиняють формуватися, а ті, які вже є, можуть почати розчинятися.

Перелік продуктів, дозволених і заборонених при організації суворої дієти, формує тільки уролог або дієтолог. Пацієнту залишається тільки неухильно дотримуватися пред’явлені вимоги.

Медики обов’язково проводять профілактику рецидивів сечокам’яної хвороби, рекомендують не тільки збільшити питний режим, але і пропонують пити талу воду.

Отримати таку воду може кожна людина в домашніх умовах, піддавши її заморожуванню в холодильнику, а потім, дозволивши їй повністю розморозитися.

Всі мінеральні солі випадуть в осад, вода стане м’якою і корисною для органів сечовидільної системи.

Щодня урологи рекомендують вживати не менше трьох літрів очищеної води, але тільки за умови відсутності серцево-судинних захворювань.

Також, такий підвищений об’єм води протипоказаний тим, у кого вже діагностують ниркову недостатність.

Способи профілактики сечокам’яної хвороби

Профілактика передбачає проведення одного разу на тиждень розвантажувального дня. В цей день показана яблучна, огіркова або кавунова дієта.

В цілях профілактики при сечокам’яній хворобі лікарі можуть призначити прийом мінеральної води, що сприяє корекції кислотності сечі.

Мінеральна вода приймається тільки за призначенням лікаря, суворо дотримуючись встановлені строки прийому. Не допускається самостійна коригування медичних рекомендацій, оскільки це може спровокувати серйозні ускладнення.

Профілактика сечокам’яної хвороби передбачає виконання деяких заходів. Зокрема, лікарі настійно рекомендують стежити за власною вагою, не допускати переїдання.

Зайва вага досить часто виступає в ролі провокатора сечокам’яної хвороби.

 

Корисно відмовитися від шкідливих звичок, особливо від вживання спиртних напоїв і тим більше наркотичних засобів.

Нирки – фільтри організму. Якщо на них покласти надмірні навантаження, вони будуть нездатні виконувати очисні заходи максимально якісно.

Алкоголь – найлютіший ворог нирок, оскільки містить шкідливі речовини, які ниркам доводиться виводити з підвищеними навантаженнями.

Профілактика МКБ передбачає обмеження вживання солі. Якщо людина готова повністю відмовитися від її вживання, це буде тільки вітатися.

У зв’язку з тим, що винуватцем сечокам’яної хвороби часто виступають запальні процеси, урологи в цілях профілактики рекомендують дотримуватися тепловий режим, вдягати одяг, запобігає переохолодженню організму.

Якщо все-таки запальні процеси торкнулися органи сечовидільної системи, важливо пройти негайне лікування, попередження виникнення небезпечних ускладнень.

З метою запобігання застійних явищ до заходів профілактики відноситься і підвищення рухової активності пацієнта. Показано виконання комплексу лікувальної фізкультури.

Також профілактика рецидивів сечокам’яної хвороби передбачає проходження санаторно-курортного лікування.

З метою профілактики урологи дозволяють вживати різні фитосборы. Лікарські трави, дійсно, допомагають у лікуванні і профілактики МКБ, тільки підбір таких трав здійснює тільки лікуючий лікар.

Отже, сечокам’яна хвороба є небезпечним захворюванням, здатним спровокувати при відсутності лікування ниркову недостатність, тому питань профілактики каменеутворення корисно приділяти достатню увагу.

Для того щоб не допустити розвитку сечокам’яної хвороби необхідно дотримуватися заходів профілактики. Профілактика уролітіазу спрямована на відновлення відтоку сечі і полягає в дотриманні наступних принципів:

  • правильне харчування, дієта;
  • питний режим (1,5-3 літра чистої води в день);
  • споживання м’якою очищеної води без газу;
  • обмеження часу перебування на спеці;
  • застосування народних засобів, що володіють сечогінною дією;
  • позбавлення від шкідливих звичок: куріння, алкоголь;
  • своєчасна діагностика, лікування захворювань;
  • помірні фізичні навантаження;
  • повноцінний 8-ми годинний сон.
Способи профілактики сечокам’яної хвороби

Правильне харчування — одна із заходів профілактики

Також профілактика сечокам’яної хвороби включає в себе постійний контроль за функцією нирок, регулярні профілактичні огляди.

КОНТРОЛЬ НИРОК — АНАЛІЗИ КРОВІ ТА СЕЧІ

Контроль роботи нирок за допомогою аналізів крові і сечі це основний метод, який повинен використовуватися для профілактики ниркової недостатності і сечокам’яної хвороби.

Є два аналізу які необхідно робити регулярно для контролю стану ваших нирок:

  • — аналіз на вміст сечової кислоти
  • — швидкість клубочкової фільтрації, показує наскільки добре ваші нирки фільтрують кров від різних токсичних відходів життєдіяльності організму

При прийомі більшої кількості добавок може спостерігатися зниження швидкості клубочкової фільтрації — це дуже небезпечно і може призвести до розвитку хронічної хвороби нирок. Якщо буде встановлено подібний стан – необхідно різко знизити навантаження на нирки, а саме в обов’язковому порядку застосовувати описані правила харчування, знизити одночасно вживання препаратів і БАД навантажувальних нирки. Взагалі рекомендую до застосування не застосовувати більше 5 препаратів одночасно.

Лікування сечокам’яної хвороби

Боротьба з утворенням нових каменів включає в себе корекцію порушення обміну речовин, а так само боротьбу з факторами, що провокують утворення каменів (поліпшення мікроциркуляції крові в нирках, адекватний питний режим, лікування наявної інфекції сечовивідних шляхів, дієтотерапію, фізіотерапію та санаторно-курортне лікування).

При відновленні порушеного обміну речовин на перше місце виходить дотримання певної дієти. Пацієнти з МКБ повинні:

  • вживати не менше 2-х літрів рідини на добу;
  • в залежності від виявлених обмінних порушень і хімічного складу каменю рекомендується обмеження надходження в організм тваринного білка, кухонної солі, продуктів, що містять у великій кількості кальцій, пуринові основи, щавлеву кислоту;
  • позитивний вплив на стан обміну речовин надає споживання їжі, багатої на клітковину.

В комплексне консервативне лікування пацієнтів з СКХ входить призначення різних фізіотерапевтичних методів:

  • синусоїдальні модульовані струми;
  • динамічна ампліпульс-терапія;
  • ультразвук;
  • лазеротерапія;
  • індуктотермія.

У разі застосування фізіотерапії у хворих на СКХ, ускладненої інфекцією сечових шляхів, необхідно враховувати фази запального процесу (показана при латентному перебігу та у стадії ремісії).

Санаторно-курортне лікування показано при СКХ в період відсутності каменю (після її видалення або самостійного відходження), так і при його наявності. Воно ефективно при каменях нирки, розміри і форма яких, а також стан сечовивідних шляхів дозволяють сподіватися на їх самостійне відходження під впливом сечогінної дії мінеральних вод.

При медикаментозному леченииМКБ лікар ставить перед собою наступні цілі:

  • профілактика рецидиву каменеутворення;
  • профілактика зростання самого каменю (якщо він вже існує);
  • розчинення каменів (литолиз).

Один курс лікування, як правило, становить 1 місяць. При неефективності проведеного курсу і дієтотерапії, лікування може бути поновлено або доповнено новими препаратами. Безпосередньо вибір препаратів залежить від хімічного складу каменів.

Видалення каменів

Так видалення каменів з нирок не зупиняє утворення нових , то воно не означає видужання пацієнта.

Після встановлення діагнозу, визначення розмірів каменю, його локалізації, оцінки стану прохідності сечових шляхів і функції нирок, а так само з урахуванням супутніх захворювань і раніше проведеного лікування можна приступати до вибору оптимального методу лікування для позбавлення пацієнта від наявного каменю.

Методи видалення каменю можуть бути різними:

  1. призначення різних лікарських засобів, що сприяють виведенню (відходженню) каменю;
  2. лікування, спрямоване на зупинку ниркової коліки;
  3. оперативне видалення каменя або видалення нирки з каменем;
  4. лікарська розчинення каменю (литолиз);
  5. «місцевий» литолиз;
  6. інструментальне видалення спустилися в сечовід каміння;
  7. черезшкірне видалення каменів нирок шляхом екстракції (литолапоксии) або контактної літотрипсії (дроблення);
  8. видалення каменя через сечовивідні шляхи (уретеролитолапоксия, контактна уретеролитотрипсия);
  9. дистанційна літотрипсія (ДЛТ);

Всі перераховані вище методи лікування СКХ не виключають один одного, а в ряді випадків є взаємодоповнюючими. В даний час для лікування СКХ найбільш широко використовується дистанційна літотрипсія (ДЛТ), перкутанна нефролітотрипсія (-лапаксия) (ПНЛ), уретерореноскопия (УРС).

Після діагностики уролітіазу лікар призначає лікування, метою якого є роздроблення і виведення каменів з організму. Усувається не лише симптоматика, але і причина захворювання. Якщо конкременти відрізняються невеликими розмірами, будучи похідними сечової кислоти, то застосовується консервативна терапія, яка складається з прийому медикаментів, спеціального харчування і народних засобів.

На підставі результатів обстежень лікар підбирає медикаментозну терапію, яка сприяє виведенню конкрементів, а також нормалізації обміну речовин. Для лікування патології призначаються такі медикаментозні засоби:

  • діуретики;
  • знеболюючі;
  • спазмолітики;
  • антибіотики;
  • протизапальні засоби;
  • вітаміни;
  • фітопрепарати;
  • засоби, що розбивають каміння (Фитолизин, Цистон).

Повністю позбутися від каменів у нирках за допомогою одних тільки ліків неможливо. Необхідно дотримувати питний режим, спеціальну дієту, а також вести здоровий спосіб життя. Якщо розміри каменів перевищують 5 мм, то призначається хірургічне лікування.

Лікувати сечокам’яні захворювання можна різними способами. Не менш важливий санаторно-курортний відпочинок. Така профілактика підходить як жінкам, так і чоловікам у післяопераційний період або період утворення або зростання каменю.

 

Вибір курорту залежить від класифікації конкременту. При наявності уратів та оксалатів підійде відпочинок в санаторії з водою, яка має лужним середовищем або легкої мінералізацією. До них відносять П’ятигорськ, Трускавець, Єсентуки.

Сечокам’яна хвороба може з’явитися у кожної людини, незважаючи на стать і вік. Найбільш поширені симптоми захворювання — це болі в області печінки і порушення процесу сечовипускання. Вилікувати подібний недуга можна різними способами, це санаторний відпочинок, фізіопроцедури, операційне видалення каменів.

Найбільш дієвий метод боротьби з конкрементами, що дає абсолютний захист від вторинного росту каменів — це літотрипсія. Правильна і своєчасна профілактика утворення каменів в нирках — це запорука здоров’я.

Медикаментозна профілактика утворення каменів

Щоб уникнути зростання або появи каменів, можна використовувати сучасні лікарські медикаменти.

офилактические лікарські засоби проти каменів у нирках виконують контроль над станом і кислотністю сечі, гарантують своєчасне виведення сечі, відсутність застою і нормалізацію мінеральних речовин. Лікарі призначають кожен препарат індивідуально в залежності від виду каменю в нирках. Кальцієві камені прибираються фосфатними або діуретичними розчинами. Струвитные конкременти виникають при наявності в сечовивідної системі інфекцій. В такому випадку підбирається лікарем курс антибіотиків індивідуально для кожного організму. При відкладення солей у нирках використовують «Алопуринол», який направлений на зниження сечової кислоти в урині.

Ускладнення сечокам’яної хвороби

Тривале стояння каменю без тенденції до самоотхождению приводить до прогресуючого пригнічення функції сечових шляхів і самої нирки, аж до її (нирки) загибелі.

Найчастішими ускладненнями сечокам’яної хвороби є:

  • Хронічний запальний процес в місці знаходження каменю і самої нирки (пієлонефрит, цистит), який, при несприятливих умовах (переохолодження, ГРВІ), може загостритися (гострий пієлонефрит, гострий цистит).
  • У свою чергу гострий пієлонефрит може ускладнюватися паранефритом, формуванням гнійників в нирці (апостематозний пієлонефрит), карбункула або абсцесу нирки, некроз ниркових сосочків і в результаті – до сепсису (лихоманка), що є показанням до оперативного втручання.
  • Піонефроз – являє собою кінцеву стадію гнійно-деструктивного пієлонефриту. Пионефротическая нирка являє собою орган, що піддався гнійного розплавлення, що складається з окремих порожнин, заповнених гноєм, сечею і продуктами тканинного розпаду.
  • Хронічний пієлонефрит призводить до швидко прогресуючої хронічної ниркової недостатності і, в кінцевому підсумку, до нефросклерозу.
  • Гостра ниркова недостатність зустрічається вкрай рідко внаслідок обтураційній анурії при єдиній нирці або двосторонніх каменях сечоводу.
  • Анемія внаслідок хронічної крововтрати (гематурії) і порушення кровотворної функції нирок.

ПРАВИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ СЕЧОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ

Дієтичне харчування – це один з найважливіших етапів лікування і профілактики сечокам’яної хвороби. Дієта підбирається індивідуально, враховуючи склад каменів. В залежності від природи конкрементів, можна виділити наступні особливості харчування:

  • При наявності уратів необхідно відмовитися від продуктів, які сприяють утворенню сечової кислоти. До них можна віднести м’ясо, рибу, субпродукти. Слід також обмежити вживання гострих, солоних або жирних страв, шоколаду, білкової їжі.
  • При оксалатах обмежується вживання продуктів, багатих на кальцій, щавлеву кислоту: щавель, шпинат, цитрусові, молоко. Також слід скоротити споживання картоплі, сиру, бобових, полуниці і горіхів.
  • При сечокам’яній хворобі з карбонатними камінням доведеться відмовитися від продуктів, багатих на кальцій. Молочні продукти рекомендується замінити на варене м’ясо, рибу, яйця, вівсянку.
  • При наявності фосфатних каменів потрібно виключити гострі, пряні страви, молоко. Крім того, слід обмежити в своєму раціоні продукти, такі як овочі, фрукти та молочні продукти. Рекомендується віддати перевагу м’ясним, рибним продуктам, борошняним виробам, рослинним жирам.
Способи профілактики сечокам’яної хвороби

В раціоні хворого повинно бути більше овочів і фруктів

Можна виділити наступні профілактичні принципи харчування при сечокам’яній хворобі:

  • обмежити вживання гострої, солоної, пряної їжі;
  • відмовитися від смажених, жирних, солодких страв;
  • скоротити споживання солі;
  • не переїдати;
  • у раціоні харчування повинно бути достатньо продуктів, багатих на вітамін В;
  • харчування повинно бути різноманітним, містити всі необхідні елементи;
  • вечеряти не пізніше, чим за 3 години до відходу до сну;
  • какао, шоколад, кава слід обмежити;
  • рекомендується їсти кавун з чорним хлібом.

ПРЕПАРАТИ КОРИСНІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НИРОК

Для чоловіків нирки слабка ланка так, як вплив чоловічих статевих гормонів (в основному тестостерону) на них досить негативне. У дослідженнях на тваринах встановлено, що терапія жіночими статевими гормонами відіграє захисну роль для нирок у самців щурів, також і медикаментозна депривація (зниження) чоловічих статевих гормонів позначається позитивно.

Також для нирок є корисним препарати стимулюють вироблення оксиду азоту і відіграють роль у розширенні судин наприклад L-цитрулин.

Препарат chanca piedra або «ломикамінь» вважається, що він може запобігти утворенню каменів кальцій-оксалатного типу, і навіть сприяє розчиненню вже утворилися каменів.

Лікувати мочекаменное захворювання можна і за допомогою народної медицини. Рослинні або натуральні засоби легко придбати у вигляді настоянок, капсул, таблеток або трав. З метою профілактики ниркових каменів використовують насіння льону, петрушку, сухі березові листя, стручки білої квасолі.

Причини утворення каменів у нирках

Камені в нирках утворюються, коли певні хімічні речовини в сечі стають висококонцентрованими для утворення кристалів. Кристали можуть злипатися в більш великі утворення (камені), які можуть проникати в сечовий шлях. Якщо камінь застряг десь в сечових шляхах і блокує потік сечі, він викликає біль.

Більшість каменів виникає, коли кальцій поєднується з одним з двох речовин: оксалатом чи фосфором. Камені можуть утворюватися з сечової кислоти, яка є побічним продуктом перетравлення і утворюється, коли організм переробляє білок.

Способи профілактики сечокам’яної хвороби

Зазвичай у людини спостерігає освіта одного з типів каменів у нирках, точне визначення його типу може допомогти підібрати правильне лікування при вже утворилися каменях і не допустити їх повторного освіти наприклад після їх хірургічного видалення (ризик утворення каменю повторно приблизно 50% за 5 років), чоловіки знаходяться в більшій небезпеці — у них це захворювання розвивається в три рази частіше, чим у жінок.

Однак, навіть якщо і є вроджена схильність до МКБ, вона не розвинеться, якщо не буде сприяючих чинників. До таких факторів можуть відноситься:

  • клімат;
  • хімічний склад питної води;
  • умови побуту (одноманітний, малорухливий спосіб життя і відпочинку);
  • умови праці (шкідливі виробництва, гарячі цехи, важка фізична праця та ін);
  • калорійність їжі;
  • зловживання тваринним білком, сіллю, продуктами, що містять у великій кількості кальцій, щавлеву і аскорбінову кислоти;
  • інфекції як сечостатевої системи, так і інших систем (ангіна, фурункульоз, карієс та ін);
  • захворювання обміну речовин (подагра, гіперпаратиреоз);
  • дефіцит, відсутність або гіперактивність ряду ферментів;
  • важкі травми або захворювання, пов’язані з тривалою нерухомістю хворого;
  • захворювання травного тракту, печінки і жовчних шляхів;
  • неправильне будова сечових шляхів (аномалії розвитку, додаткові судини, звуження та ін), що викликають порушення їх функції.

 

Утворюються камені розрізняються за хімічним складом в залежності від виду порушення обміну речовин:

  • гіперурикемія (підвищення рівня сечової кислоти в крові);
  • гиперурикурия (підвищення рівня сечової кислоти в сечі);
  • гипероксалурия (підвищення рівня оксалатних солей в сечі);
  • гіперкальціурія (підвищення рівня солей кальцію в сечі);
  • гиперфосфатурия (підвищення рівня фосфатних солей в сечі);
  • зміна кислотності сечі.

Сечокам’яна хвороба, на жаль, останнім часом все частіше стала виявлятися у людей. Визначити справжні причини патології медикам поки не вдається.

Проте перерахувати чинники, що сприяють виникненню сечокам’яної патології, урологи можуть.

Найчастіше сечокам’яна хвороба діагностується у чоловіків і жінок, вік яких перевищив 20 років, але не досяг сорокап’ятирічного кордону. Однак це не означає, що камені в нирках не можуть формуватися у дітей.

На жаль, медицині відомі факти, коли за медичною допомогою зверталися навіть діти, у яких при проведенні ультразвукової діагностики визначали камені в органах сечовидільної системи.

Сечокам’яна хвороба вражає частіше за чоловіків, хоча переноситься важче сечокам’яна хвороба саме жінками.

Вплинути на каменеутворення може спадковість. Також сприяє виникненню каменів неправильна поведінка самих людей, які ігнорують основи правильного харчування, не дотримуються питний режим.

Іноді камені виникають і у тих, хто вживає достатню кількість води, але вона при цьому сама містить велику кількість мінеральних солей.

Лікарі наполягають на тому, що вода повинна пройти попередню фільтрацію, перш чим її розпочати вживати. Особливо таке правило стосується тих, хто схильний сечокам’яної хвороби.

Провокує сечокам’яну хворобу малорухливий спосіб життя.

Якщо сучасна людина, чия професійна діяльність супроводжується сидячим способом життя, лінується в неробочий час виконувати комплекси фізичних вправ, то згодом у нього виникає гіподинамія.

Малорухливий спосіб життя провокує застійні явища, при яких сольовий осад не вимивається з нирок. З плином часу сольові піщинки концентруються, кристалізуються, формуючи камені.

Спровокувати каменеутворення може неправильна організація харчування, коли людина воліє вживати в їжу продукти, що містять пуринові сполуки у великих кількостях.

Також в якості провокаторів здатні виступати деякі патології сечовивідного, травного тракту, порушення обміну речовин.

Незважаючи на свою поширеність, визначити конкретні причини розвитку сечокам’яної хвороби на сьогоднішній день не вдалося. Для утворення каменів в видільної системі необхідна наявність певних чинників:

  • малорухливий спосіб життя;
  • вживання недостатньої кількості рідини;
  • проживання у районах з жаркими кліматичними умовами;
  • запальні захворювання видільної системи;
  • збої в роботі паращитовидних залоз;
  • аномальний розвиток сечовидільної системи;
  • порушений кістковий метаболізм, травми кісток;
  • спадкова схильність;
  • порушений обмін речовин;
  • споживання жорсткої води;
  • наявність деяких хронічних захворювань;
  • гіповітаміноз;
  • вживання солі у великій кількості;
  • надмірне споживання продуктів, підвищують кислотність сечі;
  • патології травного тракту;
  • новоутворення в сечовидільній системі.
Способи профілактики сечокам’яної хвороби

Існує безліч причин розвитку сечокам’яної хвороби

Камені в нирках або сечовому міхурі найчастіше утворюються у чоловіків. Але у жінок сечокам’яна хвороба протікає набагато важче, розвиваються коралоподібні камені великих розмірів.

Симптоми захворювання

Зазвичай болі виникають або значно зростають після активного руху, трясіння, їзди, важкої фізичної навантаження. Так такі навантаження «зрушують» камені з місця і викликають його пересування по сечовивідних шляхах, що і викликає біль.

Болі в поперековій області часто іррадіюють по ходу сечоводу, в клубову область. При просуванні каменів в нижню третину сечоводу змінюється іррадіація болю, вони починають розповсюджуватися нижче в пахову область, яєчко, голівку статевого члена у чоловіків, і статеві губи у жінок. З’являються наказові позиви до сечовипускання, часте сечовипускання, дизурія.

МКБ часто супроводжується нападами ниркової коліки – нападоподібний біль викликана каменем, перекрывшем шляху відтоку сечі. Болі викликають спазм м’язів оболонок сечовивідних шляхів і раптове порушення відтоку сечі з чашечок або миски.

Вони виникають несподівано після їзди, трясіння, рясного прийому рідини, алкоголю. Хворі безперервно змінюють положення, не знаходять собі місця, нерідко стогнуть і навіть кричать. Таке характерна поведінка хворого часто дозволяє встановити діагноз «на відстані».

Так само МКБ може супроводжуватися нудотою, блювотою, здуттям живота, напругою м’язів живота, зміною складу сечі (гематурія – кров у сечі, піурія – гній в сечі). Що часто супроводжує нирковій коліці.

Іноді хворі помічають самостійне відходження каменю.

Вкрай рідко (якщо у хворого тільки одна нирка і МКБ уражені обидві нирки) повністю припиняється виділення сечі – так звана обтураційна анурія.

Сечокам’яна хвороба часто на початкових стадіях протікає безсимптомно, а перші ознаки виникають, коли сформовані камені починають пересуватися по сечовипускальному тракту. Захворювання проявляється наступними симптомами:

  • болі, печіння, різі під час сечовипускання;
  • ниркові кольки;
  • гематурія;
  • домішки гною в урині;
  • пісок в сечі;
  • раптові позиви до сечовипускання;
  • приєднання інфекційного процесу, що супроводжується підвищенням температури тіла;
  • нудота;
  • прискорене сечовипускання, помилкові позиви;
  • трудний процес спорожнення сечового міхура;
  • зміна кольору, запаху сечі.
Способи профілактики сечокам’яної хвороби

При захворюванні може змінюватися колір і запах сечі

Головною ознакою сечокам’яної хвороби є болісні відчуття, місце локалізації і характер яких залежить від розташування і розмірів конкрементів. Больовий синдром перший раз виникає раптово, здатний змінювати місце локалізації по мірі пересування конкрементів за сечовидільної системи.

Хворому рекомендують відстежувати всі сигнали, які посилає йому організм. Будь-які, навіть самі незначні симптоми, що вказують на виникнення якоїсь патології.

У цьому випадку важливо розібратися, яке захворювання виникло, які дії по профілактиці можна зробити, щоб зупинити патологічний процес, не дозволити розвиватися ускладнень.

Якщо у хворого виникла сечокам’яна хвороба, при сечовипусканні будуть виникати больові відчуття, сильні різі, печіння.

Унаслідок руху каменів болі можуть зміщуватися, проявлятися в різних частинах тіла. Спочатку вони локалізуються в поперековій області, але можуть іррадіювати в живіт і навіть в ногу.

Сечокам’яна хвороба сприяє виникненню запального та інфекційного процесів. При русі конкременту пошкоджується слизова оболонка органів, виникають подряпини.

Якщо в них проникає інфекція, моментально виникає інфекційний процес, що тягне за собою такий симптом, як підвищення температури тіла.

Якщо при сечокам’яної хвороби в нирках міститься велика кількість піску, пацієнт може самостійно утвердитися в МКБ, оглядаючи зовнішній вигляд сечової рідини.

Сеча стає каламутною, хворий в ній може спостерігати специфічний осад. Іноді разом з сечею може виводитися не тільки пісок, але і камінь.

Якщо виходять великі конкременти, які пошкоджують слизову органу, в сечі можуть бути присутні ознаки гематурії (крові). При виникненні запального процесу спостерігаються ознаки піурії (гною).

З метою профілактики виникнення ускладнень, медики настійно рекомендують звертатися за допомогою відразу після виявлення підозрілих симптомів.

Урологи проводять діагностику, визначають різновид каменів, розробляють схему дій, спрямованих на усунення сечокам’яної хвороби.

В основному проводиться консервативне лікування, хоча іноді доводиться вдаватися до проведення оперативного втручання.

Раціональніше все-таки здійснювати заходи, спрямовані на профілактику сечокам’яної хвороби.

ВАМ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ