ТераФлю ЛАР – інструкція із застосування таблеток і спрею, ціна, відгуки

Назви

Російська назва: Кларитроміцин.

Англійська назва: Clarithromycin.

Латинська назва

Clarithromycinum ( Clarithromycini).

Хімічна назва

6-O-Метилэритромицин.

Фарм Група

• Макроліди та азаліди.

Нозології

• A31,9 Інфекція, викликана Mycobacterium, неуточненная.

• A56 Інші хламідійні хвороби, що передаються статевим шляхом.

• A74 Інші хвороби, що викликаються хламідіями.

• H66 Гнійний та неуточнений середній отит.

• J01 Гострий синусит.

• J02,9 Гострий фарингіт неуточнений.

• J03,9 Гострий тонзиліт неуточнений (ангіна агранулоцитарная).

• J04 Гострий ларингіт і трахеїт.

• J15,7 Пневмонія, спричинена Mycoplasma pneumoniae.

• J18 Пневмонія без уточнення збудника.

• J31,2 Хронічний фарингіт.

• J32 Хронічний синусит.

• J35,0 Хронічний тонзиліт.

• J37,0 Хронічний ларингіт.

• J40 Бронхіт, не уточнений як гострий або хронічний.

• J42 Хронічний бронхіт, неуточнений.

• K25 Виразка шлунка.

• К26 Виразка дванадцятипалої кишки.

• L01 Імпетиго.

• L02 Абсцес шкіри, фурункул і карбункул.

• L08,9 Місцева інфекція шкіри та підшкірної клітковини неуточненная.

• L73,8,1* Фолікуліт.

• T79,3 Посттравматична ранова інфекція, не класифікована в інших рубриках.

Код CAS

81103-11-9.

Характеристика речовини

Напівсинтетичний антибіотик з групи макролідів.

Білий або майже білий кристалічний порошок, розчинний в ацетоні, мало розчинний у метанолі, етанолі, ацетонітрилі і практично не розчиняється у воді. Молекулярна маса 747,96.

Фармакодинаміка

Фармакологічна дія – антибактеріальне, бактеріостатична, бактерицидна.

Зв’язується з 50S рибосомальною субодиницею мікробної клітини та пригнічує синтез білка.

При прийомі всередину швидко всмоктується з ШКТ, біодоступність у здорових добровольців — приблизно 50%. Їжа уповільнює абсорбцію, суттєво не впливаючи на біодоступність. У дорослих біодоступність суспензії для прийому всередину і таблеток схожа. У здорових добровольців Tmax при прийомі внутрішньо натще досягається протягом 2-3 Зв’язується з білками плазми. Близько 20% прийнятої дози одразу окислюється у печінці з утворенням основного метаболіту 14-гідроксикларитроміцину (14-ВІН кларитроміцин), який володіє вираженою протимікробною активністю відносно Haemophilus influenzae Біотрансформація каталізується ферментами цитохромного комплексу Р450. Стабільні концентрації кларитроміцину та його основного метаболіту досягаються протягом 2-3 днів. При прийомі 250 мг кларитроміцину кожні 12 год Cmax кларитроміцину в рівноважному стані становить приблизно 1-2 мкг/мл, Cmax 14-ВІН кларитроміцину — 0,6–0,7 мкг/мл; при прийомі 500 мг кожні 12 год Cmax кларитроміцину — 2-3 мкг/мл, кожні 8 год — 3-4 мкг/мл, для 14-ОН Cmax кларитроміцину при прийомі 500 мг кожні 8-12 год — до 1 мкг/мл Кларитроміцин та 14-ВІН кларитроміцин добре проникає в рідини і тканини організму, в тч в легені, шкіру і м’які тканини, створюючи концентрації, що в 10 разів перевищують рівень у сироватці крові. Об’єм розподілу — 243-266 л. T1/2 кларитроміцину при прийомі 250 мг кожні 12 годин — 3-4 години, 14-ВІН кларитроміцину — 5-6 год; при прийомі 500 мг кожні 8-12 год значення T1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту збільшуються до 5-7 год і 7-9 год відповідно. Виводиться нирками та з фекаліями. При виведенні з сечею: у незміненому вигляді — 20-30% (при прийомі таблеток 250 і 500 мг 2 рази на добу) або 40% (при прийомі 250 мг у вигляді суспензії 2 рази на добу); 14-ВІН кларитроміцин становить 10 і 15% виводяться з сечею доз 250 і 500 мг, застосовуваних 2 рази на добу відповідно. Приблизно 4% дози 250 мг виводиться з фекаліями.

Літній вік. У пацієнтів літнього віку (65-81 рік), які отримували по 500 мг кларитроміцину кожні 12 год, в рівноважному стані Cmax і AUC кларитроміцину і 14-ОН кларитроміцину були підвищені порівняно з такими у здорових добровольців молодого віку. Коригування дози кларитроміцину при застосуванні у літніх людей не вимагається, за винятком випадків тяжкої ниркової недостатності.

Порушення функції печінки. При порушенні функції печінки рівноважні концентрації кларитроміцину не відрізнялися від таких у пацієнтів з нормальною функцією печінки, тоді як рівноважні концентрації 14-ВІН кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки були значно нижче. При порушенні функції печінки зменшення виведення ЛЗ у вигляді 14-ВІН кларитроміцину частково компенсується збільшенням виведення кларитроміцину нирками, в результаті цього величина рівноважної концентрації кларитроміцину змінюється незначно і корекції дози не потрібно.

Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок концентрація кларитроміцину в плазмі, T1/2, Cmax і Cmin, AUC кларитроміцину і 14-ОН кларитроміцину підвищуються. У хворих з тяжким порушенням функції нирок (при Cl креатиніну менше 30 мл/хв) може знадобитися коригування дози.

Активний відносно багатьох мікроорганізмів, в тч внутрішньоклітинних (Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis і Chlamydia pneumoniae, Ureaplasma urealyticum), грампозитивних — Staphylococcus spp., Streptoсoccus spp (в тч Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae), Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp., і грамнегативних бактерій (Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria meningitidis, Borrelia burgdorferi, Pasteurella multocida, Campylobacter spp., Helicobacter pylori), деяких анаеробів (Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus), Toxoplasma gondii, Mycoplasma pneumoniae, мікобактерії (Mycobacterium avium complex, включає Mycobacterium avium і Mycobacterium intracellulare).

При введенні тваринам відзначалася гепатотоксичність (в тч у щурів та мавп при дозах, що у 2 рази перевищують максимальну добову дозу для людини, розраховану мг/м2, а у собак при дозах, порівнянних з нею). Ниркова тубулярная дегенерація зустрічалася у щурів, мавп і собак при дозах (при розрахунку в мг/м2), що перевищують МРДЧ в 2, 8 і 12 разів відповідно. Тестикулярних атрофія відзначалася у щурів при дозах (в мг/м2), що перевищують МРДЧ в 7 разів, у собак — у 3 рази, у мавп — у 8 разів. Помутніння рогівки спостерігалося при дозах (в мг/м2) вище МРДЧ в 12 разів у мавп і у 8 разів у собак. Лімфоїдне виснаження зазначалося у собак при дозах (в мг/м2) вище МРДЧ в 3 рази і у мавп — у 2 рази.

Ці несприятливі ефекти не спостерігалися при проведенні клінічних випробувань кларитроміцину.

Не виявлено мутагенної дії кларитроміцину в ряді тестів in vitro (тест з сальмонелами/микросомами ссавців, тест домінантних леталей у мишей, микроядерный тест на мишах і тд;). При проведенні тесту in vitro на хромосомні аберації в одному випадку був отриманий слабкий позитивний результат, в іншому — негативний. Результат тесту Еймса з метаболітами кларитроміцину був негативним.

У дослідах на самцях і самках щурів, які щоденно отримували кларитроміцин у дозах до 160 мг/кг/добу (в 1,3 рази вище МРДЧ, в мг/м2), не виявлено несприятливої дії на эстральный цикл, фертильність, пологи, чисельність і життєздатність потомства. Плазмовий рівень у щурів після прийому дози 150 мг/кг/добу був в 2 рази вище сироваткового рівня у людини.

У дослідженнях у мавп показано, що при прийомі доз 150 мг/кг/добу концентрації у плазмі в 3 рази перевищували спостерігаються у людини. При прийомі всередину кларитроміцину у дозах 150 мг/кг/добу (в 2,4 рази вище МРДЧ, в мг/м2) відзначена загибель ембріонів, яка пояснюється вираженим токсичною дією цієї високої дози кларитроміцину на організм самок.

У кроликів при в/в введенні кларитроміцину в дозі 33 мг/м2 (у 17 разів вище МРДЧ) відзначалася внутрішньоутробна смерть плода.

Довготривалих досліджень на тваринах для оцінки потенційної канцерогенності кларитроміцину не проведено.

У чотирьох дослідженнях тератогенності у щурів (у трьох застосовували кларитроміцин всередину, в одному — вводили в/в в дозах до 160 мг/кг/добу в період розвитку основних органів) і в двох дослідженнях у кроликів при прийомі внутрішньо в дозах до 125 мг/кг/добу (приблизно в 2 рази вище МРДЧ, в мг/м2) або в/в введення у дозах 30 мг/кг/добу в період з 6-го по 18-й день вагітності тератогенної дії кларитроміцину не виявлено. У двох додаткових дослідженнях на іншій лінії щурів, які отримували кларитроміцин всередину приблизно в тих же дозах і подібних умовах, продемонстрована низька частота розвитку вад серцево-судинної системи при дозах 150 мг/кг/добу, отриманих в період з 6-го по 15-й день вагітності. Плазмові рівні після введення дози кларитроміцину 150 мг/кг/добу були в 2 рази вище спостерігаються у людини. Спостерігався розвиток вовчої пащі при введенні щурам в дозах 500-1000 мг/кг/добу в період з 6-го по 15-й день вагітності. У мавп при прийомі кларитроміцину всередину в дозі 70 мг/кг/добу (приблизно дорівнює МРДЧ в мг/м2) відмічалася затримка розвитку плода (при цьому плазмові рівні в 2 рази перевищували такі рівні у людини).

Показання до застосування

Бактеріальні інфекції. Викликані чутливими мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів (ларингіт. Фарингіт. Тонзиліт. Синусит). Нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт. В тч загострення хронічного бронхіту. Пневмонія. Атипова пневмонія). Шкіри і м’яких тканин (фолікуліт. Фурункульоз. Імпетиго. Ранова інфекція). Середній отит; виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (ерадикація Helicobacter pylori у складі комбінованої терапії). Микобактериоз (в тч атиповий. У поєднанні з этамбутолом і рифабутином). Хламідіоз.

Протипоказання

Гіперчутливість (у тч до еритроміцину та інших макролідів), порфірія, одночасний прийом цизаприду, пімозиду, астемізолу, терфенадину ( тд); «Взаємодія»).

Обмеження до використання

Ниркова і/або печінкова недостатність, новонароджені та діти до 6 міс (безпека застосування не встановлена).

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

При вагітності можливе тільки в тих випадках, коли очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода при відсутності альтернативної відповідної терапії (адекватних і строго контрольованих досліджень безпеки застосування у вагітних жінок не проводили). Якщо вагітність настала в період лікування кларитроміцином, пацієнтка повинна бути попереджена про можливий ризик для плода.

Категорія дії на плід з FDA. C.

На час лікування слід припинити грудне вигодовування (кларитроміцин та його активний метаболіт проникають у грудне молоко, безпека застосування при годуванні груддю не встановлена).

Побічні ефекти

З боку нервової системи і органів чуття. Головний біль. Запаморочення. Тривожність. Страх. Інсомнія. Нічні кошмари. Шум у вухах. Зміна смаку; рідко — дезорієнтація. Галюцинації. Психоз. Деперсоналізація. Сплутаність свідомості; у поодиноких випадках — втрата слуху. Проходить після відміни ЛЗ; є повідомлення про поодиноких випадках-парестезії.

З боку органів ШКТ. Порушення функцій ШКТ (нудота. Блювота. Гастралгія/дискомфорт у животі. Діарея). Стоматит. Глосит. Транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ. Холестатична жовтяниця, рідко — псевдомембранозний ентероколіт; є повідомлення про рідкісні випадки розвитку гепатиту; у виняткових випадках спостерігалася печінкова недостатність.

З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення. Гемостаз): рідко — тромбоцитопенія (незвичні кровотечі. Крововиливи). Лейкопенія; дуже рідко — подовження інтервалу QT. Шлуночкова аритмія. В тч шлуночкова пароксизмальна тахікардія. Тріпотіння/мерехтіння шлуночків.

З боку сечостатевої системи. Існують повідомлення про рідкісні випадки збільшення концентрації креатиніну в сироватці крові, розвитку інтерстиціального нефриту, ниркової недостатності.

Алергічні реакції. Шкірний висип, свербіж, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса – Джонсона), анафілактоїдні реакції.

Інші. Розвиток стійкості мікроорганізмів; у поодиноких випадках – гіпоглікемія (на тлі лікування пероральними гіпоглікемічними засобами та інсуліном).

Взаємодія

При одночасному застосуванні з цизапридом, пімозидом, астемізолом, терфенадином можливе подовження інтервалу QT, розвиток серцевих аритмій (шлуночкова пароксизмальна тахікардія, фібриляція, тріпотіння/мерехтіння шлуночків). Одночасне застосування кларитроміцину і ерготаміну або дигідроерготаміну викликало у деяких пацієнтів гостру эрготаминовую інтоксикацію, яка виявляється периферичним вазоспазмом і дизестезией. Кларитроміцин збільшує концентрацію у крові (підсилює ефекти) ЛЗ, які метаболізуються в печінці за участю ферментів цитохрому Р450: варфарину та інших непрямих антикоагулянтів (є окремі постмаркетингові повідомлення про те, що у випадку комбінації з пероральними антикоагулянтами кларитроміцин може потенціювати їхній ефект, у випадку спільного застосування необхідно ретельно контролювати ПВ), карбамазепіну, теофіліну, астемізолу, цизаприду, триазоламу, мідазоламу, циклоспорину, дигоксину, фенітоїну, алкалоїдів ріжків і тд; (при одночасному застосуванні рекомендується вимірювати їх концентрацію у крові). При одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (ловастатин, симвастатин) можливий гострий некроз скелетних м’язів. Кларитроміцин знижує кліренс тріазоламу (підвищує його фармакологічні ефекти з розвитком сонливості і сплутаності свідомості).

При одночасному внутрішньому застосуванні кларитроміцину і зидовудину у ВІЛ-інфікованих дорослих пацієнтів знижувалися рівноважні концентрації зидовудину. При прийомі 500 мг кларитроміцину двічі на день AUC зидовудину в рівноважному стані зменшувалася в середньому на 12% (n=4). Індивідуальні значення варіювали від зниження на 34% до підвищення на 14%. Обмежені дані, отримані у 24 пацієнтів, які приймали кларитроміцин за 2-4 год до прийому всередину зидовудину, свідчать, що рівноважна концентрація зидовудину (Cmax) була підвищена приблизно в 2 рази, без зміни AUC. Одночасне застосування кларитроміцину та диданозину у 12 ВІЛ-інфікованих хворих не призводило до статистично значимих змін фармакокінетики диданозину.

При одночасному прийомі кларитроміцину та ритонавіру (n=22) збільшувалася AUC кларитроміцину (на 77%) і зменшувалася AUC 14-ВІН кларитроміцину (на 100%). У зв’язку з цим кларитроміцин можна застосовувати в звичайних дозах (але не вище 1 г/добу) у пацієнтів з нормальною функцією нирок, які отримують ритонавір. Однак у хворих з нирковою недостатністю дозу кларитроміцину зменшують при Cl креатиніну 30-60 мл/хв на 50%, менше 30 мл/хв — на 75%.

Одночасне застосування 200 мг флуконазолу щодня та 500 мг кларитроміцину 2 рази на день у 21 здорового добровольця викликало підвищення рівноважних Cmin і AUC кларитроміцину на 33 і 18% відповідно, при цьому рівноважна концентрація 14-ВІН кларитроміцину не змінювалася.

Можливий розвиток перехресної стійкості між кларитроміцином та іншими антибіотиками групи макролідів, а також лінкозамідів (лінкоміцином і кліндаміцином).

При щоденному прийомі 500 мг кларитроміцину кожні 8 год в комбінації з омепразолом 40 мг у здорових добровольців підвищувалися значення фармакокінетичних параметрів омепразолу в рівноважному стані: плазмова концентрація (Cmax) — на 30%, AUC0–24 — на 89%, T1/2 — на 34%. Значення рн у шлунку протягом 24 год було 5,2 при прийомі одного омепразолу і 5,5 при спільному прийомі омепразолу з кларитроміцином. При спільному прийомі підвищувалися плазмові рівні кларитроміцину і його активного метаболіту — для кларитроміцину: Cmax — на 10%, Cmin — на 27%, AUC0–8 — на 15%, для 14-ОН кларитроміцину: Cmax — на 45%, Cmin — на 57%, AUC0–8 — на 45%; концентрації кларитроміцину в тканинах і слизової шлунка при одночасному прийомі також були підвищені.

Спільне застосування кларитроміцину і ранітидину вісмуту цитрату призводило до підвищення плазмової концентрації ранітидину (на 57%), вісмуту (на 48%) і 14-ВІН кларитроміцину (на 31%), ці ефекти не були клінічно значущими.

Передозування

Симптоми. Порушення функції ШКТ (нудота, блювання, діарея, біль у животі), головний біль, сплутаність свідомості.

Лікування. Промивання шлунка, симптоматична терапія. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не ефективні.

Заходи обережності застосування

З обережністю призначають на фоні препаратів, які метаболізуються в печінці (рекомендується вимірювати їх концентрацію у крові).

Кларитроміцин модифікованого вивільнення протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), таким пацієнтам призначають кларитроміцин швидкого вивільнення у таблетках.

Необхідно враховувати можливість розвитку перехресної стійкості між кларитроміцином та іншими антибіотиками групи макролідів, лінкоміцином і кліндаміцином. При тривалому або повторному застосуванні препарату можливий розвиток суперінфекції (ріст нечутливих бактерій і грибів). У разі тяжкої, тривалої діареї, яка може вказувати на розвиток псевдомембранозного коліту, необхідно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.

Назви

Російська назва: ТераФлю ЛАР.

Англійська назва: TeraFlu LAR.

ATX код

R02AA20 Інші препарати.

Фарм Група

•Антисептичний засіб місцевоанестезуючий засіб [Антисептики і дезінфікуючі засоби в комбінаціях].

Нозології

(Дані взяті з діючої речовини Benzoxonium chloride Lidocaine).

•J02,9 Гострий фарингіт неуточнений.

•J03 Гострий тонзиліт [ангіна].

•J04,0 Гострий ларингіт.

•J31,2 Хронічний фарингіт.

•J35,0 Хронічний тонзиліт.

•J37,0 Хронічний ларингіт.

•K05 Гінгівіт та хвороби пародонта.

•K12 Стоматит і родинні поразки.

Компоненти препарта

Опис лікарської форми

Спрей для місцевого застосування. Прозорий, безбарвний розчин із запахом м’яти.

Спрей для місцевого застосування. По 30 мл препарату у флаконі з ПЕВЩ з розпорошується пристроєм і захисним ковпачком з ПЕНЩ. Флакон у комплекті з насадкою-розпилювачем з поліпропілену поміщають у пачку із картону.

Фармакологічна дія

Фармакологічна дія — місцевоанестезуючий, антисептичний.

Фармакодинаміка

Бензоксония хлорид. Сіль четвертинного амонію – N – бензил – N – додецил N,N – ди (2 – гідроксіетил) амонію хлорид. Завдяки катіонної структурі володіє мембранотропной активністю і має виражену антибактеріальну дію на грампозитивні і, меншою мірою, на грамнегативні мікроорганізми. Бензоксоний має також протигрибкову і противірусну активність щодо мембранних вірусів (у тч вірусів грипу, парагрипу і герпесу).

Лідокаїн є місцевим анестетиком, який при запальних процесах зменшує хворобливі відчуття в горлі при ковтанні.

Фармакокінетика

Бензоксония хлорид практично не абсорбується. Приблизно 1% від застосованої дози виявляється у сечі, концентрація речовини в крові практично не виявляється. Не виявлене накопичення речовини в тканинах організму.

Лідокаїн абсорбується при пероральному прийомі та через слизову оболонку ротової порожнини. Метаболізується при першому проходженні через печінку, при пероральному застосуванні біодоступність становить приблизно 35%. Метаболіти виводяться разом із сечею, менше 10% речовини виводиться в незміненому вигляді.

Показання до застосування

Інфекційно-запальні захворювання порожнини рота і глотки:

Фарингіт;

Ларингіт;

Катаральна ангіна;

Стоматит;

Виразковий гінгівіт;

Хронічний тонзиліт (як допоміжний засіб).

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату або аміачним сполук;

Вагітність;

Період грудного вигодовування;

Дитячий вік (до 4 років).

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

Вплив препарату на репродуктивну функцію і розвиток плода в експерименті виявлено не було.

Клінічний досвід застосування препарату у вагітних жінок дуже обмежений, у зв’язку з чим не слід застосовувати препарат при вагітності.

Немає клінічних даних про проникнення активного компонента в материнське молоко. Тим не менш, препарат не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування.

Побічні ефекти

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто — більше 1/10 призначень (10%); часто — понад 1/100, але менше 1/10 призначень (1%, але 0,1%, але 0,01%, але.

Місцеві реакції. Нечасто – роздратування, носить тимчасовий характер.

З боку імунної системи. Рідко – алергічні реакції.

Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку кропив’янки, набряку обличчя і гортані. При застосуванні препарату протягом більш 2 тижнів може спостерігатися зворотна коричневе забарвлення мови або зубів.

Взаємодія

Ефективність бензоксония хлориду зменшується при одночасному використанні аніонно-активних засобів (наприклад, зубної пасти).

Алкоголь підвищує абсорбцію бензоксония хлориду (слід уникати прийому спиртних напоїв під час проведення терапії).

Спосіб застосування та дози

Місцево. Розпилювати в ротовій порожнині, тримаючи вертикально балончик.

Дорослим — при проведенні кожної процедури по 4 розпилення (приблизно 0,5 мл) 3-6 разів на добу.

Дітям у віці 4 років і старше — не більше 2-3 розпилення при проведенні кожної процедури, кратність — 3-6 разів на добу.

Тривалість лікування — не більше 5 днів. Якщо не спостерігається полегшення симптомів протягом 5 днів терапії, пацієнт повинен звернутися до лікаря.

Передозування

Симптоми. При випадковому прийомі всередину у високих дозах можливі нудота, блювання. Зміст лідокаїну в препараті незначно і не може викликати серйозних симптомів передозування.

Лікування. Рекомендується випити молока або з’їсти яєчний білок, збитий у воді.

Зміст лідокаїну в ТераФлю ЛАР незначно, і він не може викликати серйозних симптомів передозування.

Особливі вказівки

Спрей ТераФлю ЛАР призначений тільки для місцевого застосування.

Вплив на здатність керування автотранспортом і управління механізмами. Не впливає.

Умови відпустки з аптек

Без рецепту.

Умови зберігання

При температурі не вище 30 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Протипоказання компонентів

Протипоказання Benzoxonium chloride Lidocaine.

Підвищена чутливість до компонентів препарату або аміачним сполук;

Вагітність;

Період грудного вигодовування;

Дитячий вік (до 4 років).

Протипоказання Lidocaine.

Гіперчутливість, наявність в анамнезі епілептиформних судом на лідокаїн, WPW-синдром, кардіогенний шок, слабкість синусового вузла, блокади серця (AV, внутрижелудочковая, синусно-передсердна), тяжкі захворювання печінки, міастенія.

Побічні ефекти компонентів

Побічні ефекти Benzoxonium chloride Lidocaine.

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій: дуже часто — більше 1/10 призначень (10%); часто — понад 1/100, але менше 1/10 призначень (1%, але 0,1%, але 0,01%, але.

Місцеві реакції. Нечасто – роздратування, носить тимчасовий характер.

З боку імунної системи. Рідко – алергічні реакції.

Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку кропив’янки, набряку обличчя і гортані. При застосуванні препарату протягом більш 2 тижнів може спостерігатися зворотна коричневе забарвлення мови або зубів.

Побічні ефекти Lidocaine.

З боку нервової системи і органів чуття. Пригнічення або збудження ЦНС. Нервозність. Ейфорія. Миготіння «мушок» перед очима. Світлобоязнь. Сонливість. Головний біль. Запаморочення. Шум у вухах. Диплопія. Порушення свідомості. Пригнічення або зупинка дихання. М’язові посмикування. Тремор. Дезорієнтація. Судоми (ризик їхнього розвитку підвищується на тлі гіперкапнії й ацидозу).

З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): синусова брадикардія, порушення провідності серця, поперечна блокада серця, зниження або підвищення артеріального тиску, колапс.

З боку органів ШКТ. Нудота, блювання.

Алергічні реакції. Генералізований ексфоліативний дерматит. Анафілактичний шок. Ангіоневротичний набряк. Контактний дерматит (гіперемія у місці нанесення. Шкірний висип. Кропив’янка. Свербіж). Короткочасне відчуття печіння в області дії аерозолю або в місці аплікації пластини.

Інші. Відчуття жару, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія, пригнічення імунної системи.

Фірми виробники (або дистриб’ютори) препарату

 Doppel Farmaceutici S. r.L., Kemwell Biopharma Pvt. Ltd., Novartis Pharma, Novartis Pharmaceutica, Глаксосміткляйн Хелскер АТ, ТОВ «Новартіс Консьюмер Хелс», Ресифарм Фармасервисез Пвт. Лтд