ХВОРОБИ

Уретрит у дитини причини ознаки діагностика та особливості лікування

Характеристика перебігу захворювання

Існує декілька видів класифікації патології, зокрема, за характером перебігу:

  • гостра форма, що характеризується раптовою появою болю при сечовипусканні, супроводжується помилковими позивами в туалет;
  • хронічна форма, є наслідком невылеченной гострої форми захворювання.

За факторами, що провокують розвиток уретриту у дітей, виділяють декілька видів захворювання.

Бактеріальний

Провокатором стають мікроби

Кандидозний

Основним фактором розвитку даного типу є грибок з роду Кандида

Алергічний

Для розвитку цього уретриту необхідно, щоб на слизову оболонку уретри чинився вплив алергену

Посттравматичний

Захворювання є наслідком травми, приміром після операції або нетрадиційних статевих утіх

Також виділяють первинний і вторинний уретрит, при якому інфекція або бактерія потрапляє в сечовий канал з інших органів, за кров’яним або лімфатичним шляхам, тобто фактично є ускладненням іншого захворювання.

Симптоми уретриту у дитини багато в чому залежать від типу ураження уретри, віку та статевої приналежності, а також від тривалості захворювання. Хоча медики все ж виділяють ряд симптомів, які можуть в цілому охарактеризувати патологію.

Насамперед при сечовипусканні дитина відчуває дискомфорт, аж до свербіння і роздратування. Малюків турбують часті позиви. Дівчатка можуть скаржитися на свербіж у внутрішніх статевих органах. Хлопчики можуть скаржитися, що після опорожнення сечового міхура вони відчувають печіння і свербіж в статевому органі.

Уретрит у дитини причини ознаки діагностика та особливості лікування

У дітей обох статей можуть спостерігатися виділення, слизові або гнійні, навіть з домішками крові. Запах у таких виділень, як правило, неприємний різкий. У деяких дітей навіть з’являється страх відвідування туалету, так як вони бояться, що знову будуть болю.

Можливо, буде навіть мимовільна затримка акту сечовипускання. Дуже рідко, але все ж трапляються випадки, коли у дитини спостерігаються ще й ознаки вірусного захворювання, тобто погіршується загальне самопочуття, підвищується температура.

В залежності від причин, що призвели до розвитку запального процесу в уретрі (сечівнику) у дітей, лікарі класифікують захворювання за двома групами:

  • інфекційне;
  • неінфекційне.

У першому разі захворювання викликають бактерії і віруси:

  • стафілококи;
  • стрептококи;
  • гонококи;
  • трихомонади;
  • кишкова паличка;
  • уреаплазма;
  • герпес.

Неінфекційний Уретрит розвивається за наступним причин:

  • наявність анатомічних вроджених аномалій сечовивідних шляхів;
  • часті переохолодження;
  • тривале носіння підгузників (тісного одягу);
  • порушення вимог гігієнічного догляду за статевими органами дитини;
  • придбана травма уретри внаслідок ударів, падінь або медичних процедур;
  • алергічне подразнення, яке викликають ліки, продукти або засоби побутової хімії.

Також неінфекційне поразка може виникнути внаслідок ведення дитиною малорухливого способу життя і розвиваються на цьому тлі застійних явищ в малому тазу.

Найчастіше уретрит у дітей розвивається за наступним причин:

  • регулярні переохолодження, з-за яких у малюків послаблюється імунітет, а сечовидільна система піддається небезпеки виникнення запалення;
  • недотримання вимог особистої гігієни, внаслідок чого до уретрі дитини отримують доступ рясно розмножуються хвороботворні мікроорганізми;
  • травми відділів сечовидільної системи, після яких у тканинах залишаються осередки ушкоджень, воспаляющиеся і призводять до прогресування захворювання.

Симптоматика запалення сечовипускального каналу проявляється характерне для дітей різної статі, хоча існують і загальні прояви:

  • біль в уретрі при сечовипусканні;
  • свербіж і печіння в статевих органах;
  • виділення з отвору каналу.

У хлопчиків додатково проявляються такі ознаки захворювання:

  • кров’янисті включення в сечі;
  • гнійні виділення з уретри;
  • білясті нитки в сечі, що знижують її прозорість.

Дівчатка страждають від інших проявів запалення:

  • прилив крові до статевих органів, викликає їх набряк;
  • свербіж у великих статевих губах;
  • больовий синдром внизу живота;
  • збільшення кількості сечовипускань у день.

Недотримання цього правила призводить до загострення запалення і переходу захворювання в хронічну форму.

Причини розвитку дитячого уретриту

Ризиків та причин розвитку уретриту у дітей набагато більше, чим у дорослих, так як організм дитини набагато вразливіші і йому важче протистояти інфекціям.

Медики виділяють ряд основних причин:

  • Переохолодження, неприпустимо одягати малюка не по погоді або допускати довге знаходження на протязі.
  • Недостатні гігієнічні процедури, простіше кажучи, у малюка повинні бути завжди чисті пелюшки і памперс сухий. Дитину необхідно привчати до того, що мити руки перед та після відвідування туалету. Малюк повинен з самого раннього віку вчитися регулярно підмиватися. У 85 % випадків розвиток уретриту у дітей пов’язано саме з недотриманням звичайних правил гігієни.
  • Інфікування всередині утроби матері. Це досить рідкісне явище, але все ж зустрічається в медичній практиці. З’явитися патологія може у випадку, якщо у матері в період виношування плоду в сечостатевій системі були хвороботворні мікроорганізми;
  • Ослаблений імунітет. Ця причина теж досить рідкісна і характерна для дітей, які не досягли 3 років. Саме в цей період життя активність клітин крові у малюків ще дуже низька, тому вони не в змозі захистити організм від інфекції. При цьому в якості збудника захворювання можуть виступати тільки мікроби або віруси, які безпосередньо викликають запальний процес на слизовій оболонці уретри.
  • Хронічні захворювання. Мається на увазі, що при наявності в організмі дитини будь-якого інфекційного або бактеріального захворювання мікроби можуть постійно проникати в сечівник і тим самим ставати джерелом запального процесу.

Уретрит характеризується запальними процесами в сечовипускальному каналі. У грудних дітей захворювання зустрічається дуже рідко, так як вони мають стійку імунну систему, обумовлену грудним вигодовуванням.

У ранньому дитинстві більш часто діагностується уретрит у хлопчиків, а пізніше їм частіше страждають дівчатка. Це пов’язано з частими дитячими фимозами, при яких хлопчики схильні до запалення крайньої плоті. Причини появи хвороби можуть бути інфекційного, неінфекційного і алергічного характеру.

Інфекційного уретриту більше схильні дорослі люди. Він обумовлений патологічним впливом мікроорганізмів (стафілококів, кишкової палички, трихомонад, мікоплазм, ентерококів та ін). Проникнути в уретру вони можуть з інших інфікованих сечостатевих органів:

  • при наявності циститу – з мочевіка;
  • при наявності пієлонефриту – з нирок;
  • у хлопчика при простатиті – з передміхурової залози;
  • коли в статевому члені запалюється головка;
  • у дівчаток при вульвите.

Крім цього, спровокувати інфекційного виду уретрит у дитини здатні фімоз у хлопчиків і синехия у дівчаток.

Причинами неінфекційного характеру є:

  • переохолодження;
  • травмування шляхів виведення сечі;
  • ранні маніпуляції в області сечостатевих органів дитини (катетерирование, взяття мазка, застосування цистоскопа);
  • неналежний інтимний гігієнічний догляд;
  • носіння тісної білизни та одягу;
  • наявність вродженої аномалії уретри, яка викликає застій сечі;
  • знижена імунна система.
 

Уретрит алергічного характеру пов’язаний з використанням гігієнічних засобів, ненатурального білизни або хлорованої води.

Уретрит – це запалення слизової оболонки уретри. Основною причиною захворювання є попадання інфекції в орган і нездатність імунної системи до самостійної елімінації мікроорганізму.

Інфекційні причини уретриту:

  • бактерії (ентерококи, стафілококи, стрептококи, кишкова паличка);
  • віруси;
  • найпростіші – у дітей ідентифікуються рідко (трихомонада, уреаплазма, мікоплазма);
  • грибки (candida).

Неінфекційні причини уретриту:

  • травмування слизової оболонки уретри при проведенні медичних маніпуляцій;
  • переохолодження – один з несприятливих факторів, який знижує резистентність організму до інфекції;
  • променевої уретрит;
  • токсичний уретрит;
  • алергічний уретрит.

Існує кілька шляхів потрапляння інфекції в уретру:

  • спадний (із зовнішнього середовища через сечовипускальний канал);
  • висхідний (при циститі, пієліті, пієлонефриті);
  • лімфогенний, гематогенний (інфекція потрапляє через лімфу або кров з віддалених органів, в яких протікає інфекційно-запальне захворювання).

Уретрит – це запальний процес слизових стінок сечівника. Виділяють два блоки причин розвитку захворювання – інфекційні і неінфекційні. До першого блоку належать такі захворювання, як:

  • цистит – запалення сечового міхура;
  • бактеріальна інфекція, що спричинила розвиток пієлонефриту;
  • баланопостит – запалення головки крайньої плоті пеніса;
  • запалення вульви у дівчат.

Назва більшості інфекцій може привести до здивування, так як складно уявити, яким чином вони можуть виникнути у малюка. Але небезпека інфікування може чекати в домашніх побутових умовах, якщо є хворий дорослий.

Існує і неінфекційний шлях розвитку уретриту у дитини:

  1. Переохолодження всього дитячого організму або тільки ніг.
  2. Загострення хронічних захворювань. ЛОР органів або сечовидільної системи.
  3. Ускладнення після гострої вірусної інфекції (грипу, ГРВІ, ротовируса).
  4. Незбалансоване харчування, вживання у великій кількості гострих, солоних або солодких страв.
  5. Погана гігієна статевих органів.
  6. Носіння вузького й тісного нижньої білизни або штанів.
  7. Алергія на миючі засоби, тканину або прийняті ліки.
  8. Травмування статевих органів.
  9. Тривале стримування процесу сечовипускання.
  10. Анатомічні аномалії зокрема клапан в сечовипускальному каналі, який призводить до скупчення сечі, і розвитку запалення.
  11. Гормональний збій.
  12. Катетеризація сечового міхура.

Розрізняють два види уретриту: специфічний і неспецифічний. Перший носить інфекційний характер і провокується гонококами, стрептококами, мікоплазмами та ін.

Неспецифічний уретрит поділяється на кілька категорій:

  • інфекційний;
  • неінфекційний;
  • алергічний.

Інфекційний уретрит викликають віруси та інфекції крім відносяться до специфічної групі. Такий поділ має значення при виборі способу лікування дитини. Так як специфічний уретрит можна вилікувати тільки після позбавлення від основного захворювання.

Неінфекційна форма уретриту вважається частою у дітей, так як висока ймовірність травмування, забруднення або іншого зовнішнього подразнення статевих органів.

Алергічний уретрит може виникати не тільки при зовнішньому контакті з алергеном, але і при прийомі препаратів. Якщо у організму існує непереносимість окремих компонентів ліків, то є ймовірність, що при попаданні в сечовивідний канал або сечівник, ці речовини можуть викликати реакцію.

Уретрит ділять не тільки на інфекційні та неінфекційні форми, але і розрізняють його за ступенем локалізації та тривалості перебігу.

Поширюватися захворювання може по передній або задній стінці сечівника або мати тотальну форму.

Тривалість перебігу захворювання виявляє:

  1. Гострий уретрит – якщо він спостерігається менше двох тижнів, а явні симптоми і доставляють больові відчуття.
  2. Підгострий уретрит характерний слабкою симптоматикою, яка не доставляє сильний дискомфорт або може зникнути через короткий час.
  3. Хронічний – якщо симптоми проявляються більше двох тижнів. Також може зникати і знову з’являтися після провокуючих факторів.

При виникненні вищезгаданих симптомів необхідно звернутися до дитячого профільного фахівця – уролога або гінеколога. Він проведе діагностику, яка включає в себе:

  1. Збір анамнезу допомогою бесіди з батьками або дитиною. Лікаря цікавлять основні виявлені симптоми, наявність хронічних захворювань, перенесені інфекції і проведені операції.
  2. Візуальний огляд статевих органів, дозволить зрозуміти ступінь протікання уретриту.
  3. Аналіз крові і сечі за Ничипоренко, а також бактеріальний посів мазка.
  4. Ультразвукове обстеження нирок і сечового міхура.
  5. При уретрографии сечовипускальний канал вивчають за допомогою рентгена, попередньо заповнивши його контрастом. Таке обстеження проводять лише при хронічному перебігу захворювання.

На підставі результатів аналізу лікар призначить терапію.

Від причини, що викликала уретрит у дитини, залежить те, яким буде лікування. Найбільш важкі в терапії «венеричні» уретрити, викликаних гонококами, трихомонадами, уреаплазмами та ін., серед дітей зустрічаються рідко, хоча у підлітків цілком можливі.

Частіше ж виявляється неспецифічна флора (стафілококи, стрептококи, кишкова паличка), які потрапляють в сечовипускальний канал при недотриманні правил особистої гігієни. Ці бактерії менш стійкі до дії антибіотиків та уросептиків.

У дітей можливі і уретрити неінфекційного походження, викликані травматизацією слизової уретри при проходженні по ній каменів із сечового міхура, а також як ускладнення виконання деяких лікувальних та діагностичних маніпуляцій (цистоскопії, бужування, катетеризації сечового міхура).

Причинами виникнення уретриту у дітей можуть стати різні фактори інфекційного та неінфекційного характеру, від цього залежить форма уретриту.

Неінфекційна форма з’являється з ряду причин. До факторів, що призводить до розвитку уретриту у дітей, належать такі:

  • сильне переохолодження;
  • травми сечовивідних шляхів (наприклад, при виході каміння з нирок, введення катетера в сечовий міхур, операції);
  • недотримання правил особистої гігієни;
  • використання тісного натільної білизни;
  • наявність алергічних реакцій;
  • ослаблена імунна система;
  • неправильне харчування;
  • малорухливий спосіб життя;
  • затримка сечовипускання.

Інфекційними факторами, що провокують уретрит у дитини, можуть бути:

  • запальний процес сечового міхура (цистит);
  • інфекції сечових шляхів;
  • запалення нирок бактеріального характеру (пієлонефрит);
  • запальний процес передміхурової залози у підлітків;
  • запалення голівки статевого члена у хлопчиків;
  • запальний процес зовнішніх статевих органів у дівчаток.

Симптоматика

Симптоматика проявляється досить яскраво. Як правило, маленькі діти не можуть чітко пояснити, що саме у них болить і який характер болю.

В даному випадку явним симптомом буде (у обох статей) сильний свербіж – дитина мимоволі може сильно розчесати свої статеві органи, що може спровокувати інфікування.

Тому при появі перших ознак уретриту необхідно звернутися до лікаря і не займатися самолікуванням.

Прояв симптоматики залежить від статі і віку дитини.

У грудних малюків першою ознакою буде примхливість і плач при сечовипусканні. Також варто звернути увагу на властивості виділеної сечі.

У дівчаток основними симптомами уретриту є наступні:

  • больовий спазм у нижній частині живота;
  • сверблячі відчуття в статевих органах;
  • прискорені позиви до сечовипускання;
  • можуть спостерігатися слизові виділення.
 

Уретрит у дитини причини ознаки діагностика та особливості лікування

У хлопчиків ознаками уретриту вважаються наступні:

  • відчуття дискомфорту в процесі сечовипускання;
  • відчуття печіння і болю після спорожнення сечового міхура;
  • зміна кольору сечі на більш темний, каламутність;
  • можуть спостерігатися виділення з уретри гнійного характеру або з домішкою крові.

Особливості запалення сечовипускального каналу у дитини полягають в двох факторах:

  • протягом з ускладненнями;
  • труднощами вибору безпечного лікування.

Для дітей уретрит може мати найважчі наслідки, так як захворювання, що виникає в ранньому віці, найчастіше загострюється і регулярно повертається рецидивами. Небезпека патології в тому, що маленькі хворі не можуть чітко описати виникають у них неприємні відчуття, а це призводить до пізньої діагностики і несвоєчасного початку лікування захворювання.

З лікуванням дитячого уретриту також не все просто: основні методи медикаментозного впливу на запальний процес – антибіотики, застосування яких часто обмежена за віком. Застосування антибактеріальних препаратів призводить до тяжких наслідків. Ця особливість робить захворювання у дітей ще більш важким і небезпечним.

При уретриті у дітей симптоми проявляються по-різному в кожній віковій категорії і залежать від статі. Серед найважливіших проявів можна виділити такі:

  • Прискорене сечовипускання. Помітити, що дитина старшого віку став частіше бігати в туалет, не складе особливої праці. Діти грудного віку і так багато пісяють: у нормі частота сечовипускань у них може досягати 20 разів. Крім цього, дитина знаходиться в підгузку. Для того, щоб проаналізувати частоту спорожнення, треба зняти підгузник і порахувати кількість змінених мокрих пелюшок. Якщо дитина помочився більше 2 разів на годину, то вже потрібно турбуватися. Крім цього, малюк починає вередувати і проявляє апатію.
  • Свербіж і болючість. Дівчатками відчуваються наростаючі в процесі випускання сечі болі в області лобка і свербіж в статевих органах зовні. У хлопчиків больові відчуття, печіння виникають у статевому члені під час виділення сечі. Маленькі діти відповідають на подібний стан плачем, занепокоєнням, регулярно обмацують промежину. Боязнь сильної болі може спровокувати рефлекторну затримку сечовипускання.
  • Симптоми загального характеру. Іноді з’являються ознаки захворювань вірусного характеру. Спостерігається підвищення температури тіла, малюк стає млявим, примхливим.

Оскільки у хлопчиків основна – фімоз, часто ці захворювання проходять одночасно. Тому якщо, окрім вищеописаних симптомів, набрякає крайня плоть, спроба доторкнутися до статевого органу супроводжується криком, в сечі з’являються виділення гною з неприємним запахом, то, швидше за все, інфекція поширилася на мочевыделительный канал, викликавши його запалення.

Ускладнення і наслідки

За умови недотримання курсу лікування або ігнорування симптомів, можуть виникнути такі наслідки, як у хлопчиків, так і у дівчаток.

Уретрит за короткий термін може перерости в хронічну форму і доставляти серйозний дискомфорт при найменшому зниження імунітету або переохолодженні. Лікування захворювання в цьому випадку більш тривалий.

Якщо інфекція буде поширюватися вертикально, є ймовірність появи циститу, а також пієлонефриту або запалення сечоводів. У дівчаток може розвинутися вагініт, вульвіт, а в майбутньому – безпліддя.

Хлопчики, у свою чергу, ризикують отримати такі захворювання, як баланопостит, епідидиміт, простатит і орхіт. Для обох статей, незалежно від віку невилікуваний уретрит небезпечний патологічним зміною сечівника, а також синдромом Рейтера.

Уретрит у хлопчиків обов’язково вимагає належного лікування. Якщо своєчасне звернутися до лікаря, можливо розвиток низки ускладнень уретриту:

  • простатит;
  • хронічні захворювання статевих органів;
  • звуження і запалення уретри.

Якщо говорити про хороше, то у випадках, коли захворювання виявлено вчасно і проведено правильне лікування, ніяких проблем зі здоров’ям у дитини в майбутньому не буде.

Діагностика уретриту

Діагностика уретриту у дітей вкрай важлива для підбору відповідного ефективного лікування. Вона має бути комплексною, а у дівчаток включати в себе також аналіз мікрофлори піхви, яка може стати причиною уретриту.

У дітей, навіть якщо уретрит спочатку мав неінфекційну природу, внаслідок невисокого місцевого імунітету інфекційний процес приєднується дуже швидко, що знаходить відповідне відображення в аналізах і може вимагати призначення антибактеріальних засобів.

При появі перших ознак захворювання і підозрі на уретрит слід звернутися до лікаря. Лікар повинен оглянути дитину, вислухати скарги і скласти анамнез.

Обов’язково повинні бути враховані наступні моменти:

  • спосіб життя дитини;
  • наявність хронічних захворювань;
  • проводилося оперативне втручання.

Для постановки точного і правильного діагнозу необхідна консультація вузьких фахівців і діагностичне обстеження:

  • аналізи сечі і крові;
  • огляд дівчаток гінекологом, хлопчиків — урологом;
  • зішкріб з сечовипускального каналу;
  • уретрография – рентгенографія сечовипускального каналу з використанням контрастної речовини;
  • бакпосів мазка з уретри і сечі – допомагає виявити хвороботворні мікроорганізми;
  • УЗД органів малого таза (у дівчаток), передміхурової залози (у хлопчиків), сечовий міхур і нирки обстежуються незалежно від статі дитини.

Перед тим як визначити, чим лікувати уретрит у дитини, лікар опитує малюка і батьків. Один з важливих показників – спосіб життя і наявність хронічних патологій. Після збору анамнезу потрібно пройти певні обстеження і огляд вузькоспеціалізованого лікаря. Хлопчики відвідують уролога, а дівчатка – гінеколога.

Проводиться мікроскопія мазка, уретроскопія, уретрография, бактеріологічний посів, УЗД та інші дослідження. Застосовуються всі методи діагностики, які зможуть дати повну картину про стан здоров’я дитини.

Діагностика уретриту у дітей полягає в дослідженні аналізів сечі та крові, а також загальному обстеженні стану здоров’я пацієнта. Для постановки точного діагнозу лікарі призначають комплекс тестів:

  • загальний аналіз сечі;
  • дослідження урини за Нечипоренком і пробій Зимницьким;
  • розгляд бактеріологічного посіву зданого матеріалу;
  • загальний і біохімічний аналіз крові.

Серед інструментальних методів діагностики маленьким пацієнтам доводиться пройти:

  • уретроскопию;
  • УЗД відділів сечовидільної системи;
  • інші дослідження при уретриті невиявленої етіології (наприклад, алергічна проба або огляд у імунолога).

Після діагностичних заходів лікар точно поставить діагноз і призначить адекватне лікування дитячого уретриту. Терапія, що призначається для дитини, враховує наступні фактори:

  • форму захворювання (інфекційну або неінфекційну);
  • вік пацієнта;
  • наявність супутніх проблем зі здоров’ям.

Основні засоби лікування – антибіотики, до застосування яких є ряд умов (зокрема, вік дитини). Антибактеріальні засоби знищують інфекційну мікрофлору, усуваючи саму причину розвитку запального процесу. Зазвичай лікарі прописують:

  • Аугментин;
  • Цефаклор;
  • Цефикс.

Для малюків до однорічного віку вибір антибіотиків вкрай малий, тому таким пацієнтам більшою мірою призначаються засоби-імуномодулятори, протизапальні препарати, вітамінні комплекси і антисептики.

 

Уретрит у дитини причини ознаки діагностика та особливості лікування

Лікування дітей з уретритом зазвичай проводиться в домашніх умовах – госпіталізація потрібна тільки для малюків із запущеною патологією та супутніми ускладненнями.

Для підвищення ефективності терапії запального ураження сечівника лікарі рекомендують застосовувати нетрадиційно-медичні методи. В першу чергу – корекцію харчування з виключенням гострих, кислих, копчених і гострих страв і додаванням великої кількості фруктів, овочів і каш.

Якщо захворювання проявилося у малюка у віці декількох місяців, дієта необхідна його матері, яка годує грудьми. Також необхідно налагодити питний режим дитини – великий обсяг випитої за добу рідини допоможе швидше вивести з організму патогени і продукти їх життєдіяльності разом із сечею.

Також доповнити традиційне лікування можуть народні зілля – настої і відвари:

  • трави мучниці;
  • звіробою;
  • шавлії;
  • шипшини;
  • брусничних листя;
  • смородинового листя;
  • кукурудзяних рилець;
  • коріння пирію.

Важливо: призначення засобів нетрадиційної медицини повинно здійснюватися лікарем. Самостійне лікування дитини ліками рослинного походження неприпустимо, так само як і застосування аптечних препаратів.

Діагностикою та лікуванням уретриту у дітей займається дитячий уролог. Перший крок у діагностиці захворювань сечостатевих шляхів – це збір скарг, анамнезу та огляд. Якщо дитина скаржиться на розлади сечовипускання, проводять огляд зовнішніх статевих органів (зокрема, зовнішнього отвору уретри). Видимими ознаками уретриту є почервоніння зовнішнього устя, наявність виділень.

Для остаточної верифікації діагнозу призначаються додаткові дослідження:

  • загальний аналіз крові та сечі;
  • мікроскопія урологічного мазка;
  • бакпосів виділень з уретри для ідентифікації збудника:
  • антибіотикограма для оцінки чутливості мікроорганізму до антибактеріальних препаратів;
  • трехстаканный аналіз сечі;
  • ПЛР-діагностика;
  • уретроскопія;
  • уретрография;
  • УЗД органів малого тазу.

Необхідність профілактики

Для запобігання розвитку дитячого уретриту слід дотримуватися прості профілактичні заходи:

  • стежити за дотриманням особистої гігієни дитини;
  • дотримуватися правильного харчування;
  • регулярно водити дитину на профілактичний огляд до лікаря;
  • не допускати у дитини тривалої затримки сечовипускання;
  • своєчасно лікувати захворювання сечостатевої системи, не допускаючи розвитку хронічної форми;
  • стимулювати дитину до активного способу життя, в розкладі повинні бути заняття спортом.

Подібна профілактика допоможе попередити виникнення захворювання і виключити провокуючі фактори.

Уретрит у маленьких дітей – захворювання важке, складно піддається лікуванню (за причини неможливості призначення найбільш ефективних медикаментів з-за віку пацієнтів). Саме тому його необхідно вчасно виявляти і лікувати, а найкраще – запобігати. Лікарі рекомендують батькам такі заходи профілактики:

  • стежити за дотриманням норм гігієни статевих органів дитини, а з віком привчати його піклуватися про себе самостійно;
  • забезпечувати дітям раціональне харчування і здоровий питний режим;
  • берегти дитину від переохолодження, але намагатися зміцнювати його імунітет загартовуванням та іншими методами;
  • регулярно відвідувати лікаря для контролю над станом сечостатевої системи дитини;
  • вчити малюків не стримувати позиви до спорожнення сечового міхура.

Небезпека захворіти уретритом зникаюче мала для дітей, ведуть здоровий спосіб життя (повноцінне харчування, правильний питний режим плюс розумна фізична активність), що стежать за чистотою статевих органів, регулярно осматриваемых лікарем.

Терапія за допомогою фітопрепаратів

Вибір препарату повністю залежить від причини розвитку захворювання, форми патології. Якщо мова йде про кандидозної уретриті у дітей, то може призначатися «Клотримазол» або «Флуконазол». Основними препаратами для лікування в дитячому віці є «Цефикс», «Аугментин» і «Цефалокс».

Також призначаються імунокоректори, це може бути «Каметон» або ехінацея. В залежності від факторів, що вплинули на появу хвороби, у доповнення до стандартних препаратів можуть додати медикаменти, які знімають запальний процес: «Цистан» або «Уролесан».

Найважче підібрати лікарські засоби, коли уретрит у дитини 3 років або більш молодшого віку. Тоді вибір антибактеріальних засобів дуже малий. Якщо клінічна картина дає можливість відмовитися від них, то лікування проводиться імуномодуляторами, вітамінними комплексами, протизапальними препаратами й антисептиками.

Лікування алергічної форми патології відбувається за допомогою антигістамінних препаратів, це можуть бути «Зіртек», «Зодак» або «Фенистил». Як правило, госпіталізація при боротьбі з уретритом у дитячому віці не потрібно.

Рецепти народної медицини добре підійдуть в якості допоміжного лікування при наявності уретриту і циститу у дітей. Використовувати можна монорецепты і багатокомпонентні трав’яні збори. При даних захворюваннях підійде шавлія, ромашка, хвощ і мучниця.

Не зайвим буде використання ванночок (сидячих). У їх складі може бути аїр, м’ята, звіробій і ялівець. Такі процедури можна робити три рази на день, тривалість – 20 хвилин. Курс – близько тижня.

Висновок

Уважне ставлення дорослого до здоров’я дитини допоможе своєчасно виявити і вилікувати багато захворювань.

Слідкуйте за самопочуттям дитини, в тому числі за процесом і частотою сечовипускання і появою незвичних симптомів.

При підозрі на запальний процес в сечівнику потрібно показати дитину лікарю.

Допомога батьків у лікуванні

Допомогти швидше одужати дитині батьки можуть, створивши для нього правильний догляд, який полягає в наступному:

  • Давати дитині багато пити протягом дня.
  • Якщо є припущення, що хвороба викликана алергією на засоби особистої гігієни, то від них слід відмовитися, краще використовувати просте дитяче мило.
  • Під час гігієнічних процедур геніталій не потрібно сильно терти мочалкою: миття не повинно завдавати дискомфорту. Також процедуру слід здійснювати таким чином, щоб уникнути попадання мила в уретру.
  • Допомогти полегшити больові відчуття може сидіння в теплій чистій воді протягом 10 хвилин. Таку процедуру можна повторювати регулярно на протязі дня.
  • Потрібно дотримуватися дієти, що виключає все жирне, солоне, гостре, кисле, так як це може викликати додаткове роздратування уретри.
  • Виконувати всі приписи лікаря. Навіть якщо через пару днів дитині стало краще, курс лікування, особливо антибіотиками, потрібно пройти повністю.
  • Після антибактеріального курсу необхідно відновити флору кишечника шляхом прийому пробіотиків.

Щоб не допустити повторних проявів патології сечостатевої сфери, важливо не допускати переохолодження дитячого організму, стежити за правильною гігієною. У випадку з підлітками, які ведуть статеве життя, в цілях профілактики раз на рік необхідно відвідувати уролога та гінеколога.

Чим можуть допомогти батьки?

Крім лікування традиційними препаратами та фітотерапії необхідно під час лікування забезпечити малюкові дієтичне харчування. З раціону необхідно усунути соління, копченості, жирні і смажені страви. Протягом дня дитина повинна випивати достатню кількість води, так як вона дозволить максимально швидко вивести всі мікроби з сечового міхура і організму.

ВАМ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ