Інструкція по застосуванню препарату Клабакс для дітей і дорослих дозування і аналоги

Чим замінити препарат?

До аналогів «Клабакса» відносяться «Кларитроміцин» поряд з «Клацидом», «Фромилидом», «Кламедом», «Кларикаром» і «Лактобактерином», використовуваним для приготування розчинів для внутрішнього прийому. Також серед замінників можна відзначити «Фурацилін», який виступає розчином для місцевого використання, і пероральні таблетки «Панцеф».

Крім усього іншого, до аналогів «Клабакса» 500 мг відноситься порошок «Фурадонін» поряд з суспензіями «Бактрим» і «Эрсефурил», а також пероральні пігулки «Нітроксолін» з аерозоль «Биопарокс». Далі розглянемо деякі замінники ліки окремо.

Форма випуску та склад

Клабакс випускається у формі вкритих оболонкою таблеток 250 і 500 мг (250 мг – по 4 шт. в блістерах, по 1, 3 або 10 блістерів у картонній пачці; по 500 мг – по 10 шт. у блістерах, по 1 блістеру в картонній пачці).

Діюча речовина препарату – кларитроміцин: в 1 таблетці 250 або 500 мг.

Допоміжні речовини: магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію (AC-DI-Sol), тальк очищений, кислота стеаринова, повідон (PVP K-30), кремнію діоксид колоїдний безводний, вода очищена (випаровується у процесі виробництва).

Склад плівкового покриття: гипролоза, гіпромелоза, пропіленгліколь, титану діоксид, сорбитан моноолеат, ванілін, тальк очищений, лак хіноліновий жовтий (CI N 47005), вода очищена (випаровується у процесі виробництва).

Для написи використовуються чорнила чорні Opacode S-1-27794 (ізопропіловий спирт, шелак глазурований, заліза оксид (E172) чорний Cl 77499, спирт N-бутиловий, IMS 74 OP, пропіленгліколь, вода очищена) і ізопропіловий спирт (випаровується у процесі виробництва).

Випускається медикамент у вигляді таблеток (Клабакс) і таблеток пролонгованої дії (Клабакс OD), кожна з яких містить:

• 250 або 500 мг кларитроміцину;
• Такі допоміжні компоненти, як: повідон К-30, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, тальк очищений, стеаринова кислота, натрію кроскармелоза і очищена вода.

Плівкове покриття таблеток складається з: очищеного тальку, пропіленгліколю, гипролозы, гипромеллозы, титану діоксиду, сорбитана монолеата, ваніліну, лаку хінолінового жовтого, води очищеної.

Виробляють у формі гранул для приготування суспензії, капсул, ліофілізованого порошку для ін’єкцій і таблеток.

Кларитроміцин – в «Клабаксе» головний компонент

Ці таблетки обійдуться споживачам за ціною від ста двадцяти карбованців. Представлене ліки є більш дешевим російським аналогом Клабакса». Відзначимо, що останній коштує в діапазоні від ста п’ятдесяти до шестисот рублів.

У розглядуваного аналога є те ж речовина в дозуванні по 250 або 500 міліграмів на таблетку. За показаннями у цих ліків майже немає жодних відмінностей, так як діючий компонент у обох препаратів використовується однаковий.

Які ще аналоги «Клабакса» є?

Це діюча речовина досить ефективно щодо штамів, які не виробляють бета-лактамазу. Не менш дієвий кларитроміцин і проти паразитів, самостійно виробляють бета-лактамазу.

Протипоказання

• підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату та антибіотиків эритромицинового ряду;
• порфірія;
• тяжкі порушення ниркової і печінкової функції.

https://www.youtube.com/watch?v=https:accounts.google.comServiceLogin

Вкрай обережно призначають препарат дітям до 12 років, жінкам у період вагітності і грудного вигодовування.

В офіційній інструкції до Клабаксу зазначено, що цей препарат не слід приймати:

• При наявності гіперчутливості до кларитроміцину або будь-якого допоміжного компонента;
• При порфірії;
• Вагітним жінкам (особливо в першому триместрі);
• В період лактації;
• Дітям до 2 років;
• Одночасно з препаратами, що містять терфенадин, цизаприд або пімозид.

Призначають Клабакс, але з великою обережністю, пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю.

Що стосується застосування препарату під час вагітності, то Клабакс приймають під суворим контролем лікаря і лише в тому разі, якщо більш безпечні медикаменти виявилися неефективними.

• Подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія або шлуночкова тахікардія типу «пірует» в анамнезі;
• Тяжка печінкова недостатність одночасно з нирковою недостатністю;
• Вказівка в анамнезі на гепатит і холестатичну жовтяницю, що розвилися при застосуванні кларитроміцину;
• Порфірія;
• Гіпокаліємія;
• I триместр вагітності;
• Годування груддю;
• Одночасний прийом цизаприду, астемізолу, терфенадину, пімозиду, алкалоїдів ріжків (наприклад ерготамін або дигідроерготамін), мідазоламу, колхіцину, ранолазина, тікагрелора, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатину, симвастатину);
• Гіперчутливість до кларитроміцину або інших макролідів.

Під особливим спостереженням у період лікування повинні перебувати пацієнти, у яких діагностовано: ниркова або печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня, виражена брадикардія (менше 50 ударів/хвилину), ішемічна хвороба серця, тяжка серцева недостатність, гіпомагніємія.

Інструкція по застосуванню даного медикаментозного засобу

Кларитроміцин активний компонент Клабакса – являє собою речовину групи макролідів, що володіє бактерицидною властивістю. Механізм дії препарату заснований на здатності кларитроміцину, що взаємодіє з 50S-рибосомальною субодиницею, пригнічувати синтез білка в бактеріальних клітинах, впливаючи на збудників як поза, так і усередині клітини.

Активність Клабакса відносно більшості мікроорганізмів підтверджена in vitro і в клінічній практиці. До нього чутливі:

• Аеробні грампозитивні бактерії: Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes;
• Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Moraxella catarrhalis, Haemophilus influenzae, Legionella pneumophila, Neisseria допоггһоеае, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus influenzae, Listeria monocytogenes;
• Мікробактерії: Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium leprae, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium avium complex, Mycobacterium kansasii;
• Chlamydia pneumoniae;
• Helicobacter pylori;
• Mycoplasma pneumoniae.

Помірно чутливі до Клабаксу наступні штами:

• Streptococci (груп C,G,F);
• Viridans group streptococci;
• Peptococcus niger;
• Streptococcus agalactiae;
• Pasteurella multocida;
• Bacteriodes melaninogenicus;
• Вorrelia burgdorferi;
• Propionibacterium acnes;
• Treponema pallidum;
• Bordetella pertussis;
• Clostridium perfringens;
• Campylobacter jejuni;
• Chlamydia trachomatis.

Бета-лактамази на активність кларитроміцину ніякого впливу не надають.

Ті грамнегативні штами, що не продукують лактозу, а також Enterobacteriaceae і Pseudomonas не чутливі до кларитроміцину.

Перед початком лікування Клабаксом всім пацієнтам рекомендується робити пробу чутливості бактерій до кларитроміцину.

За діючою речовиною аналогами Клабакса є Арвицин, Зимбактар, Киспар, Кларбакт, Кларексид, Кларитроміцин, Кларицин, Кларомин, Коаліціада, Клеримед, Коатер, Ромиклар, Сейдон-Сановель, Фромилид, Экозитрин.

По приналежності до однієї фармакологічної групи і схожим механізмом дії аналогами Клабакса є наступні препарати: Азивок, Азимицин, Азитрал, Азитроміцин, Азицид, Вильпрафен, Зетамакс, Зитролид, Зитроцин, Кетек, Макропен, Ровамицин, Рокситромицин, Сафоцид, Спирамисар, Сумаклид, Сумамед, Тремак-Сановель, Хемомицин, Екомед, Элпрокс, Еритроміцин.

Як сказано в інструкції до Клабаксу, цей антибіотик призначений для лікування захворювань бактеріального генезу, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами, зокрема:

• Інфекцій нижніх та верхніх дихальних шляхів: синуситу, ларингіту, тонзиліту, фарингіту, пневмонії, бронхіту, атипової пневмонії;
• Інфекційних хвороб шкіри та м’яких тканин: ранової інфекції, імпетиго, фолликулита, фурункульозу;
• Середнього отиту;
• Виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки;
• Хламідіозу;
• Мікобактеріозу.

Дозування для дітей віком старше 12 років і дорослих – по 250-500 мг двічі на добу. Максимальна добова доза для дорослих – 2 р. Лікування може тривати від 6 до 14 днів.

Дітям Клабакс призначають залежно від їх ваги: з розрахунку 7,5 мг на 1 кг маси тіла на добу, але не більше 500 мг на день. Тривалість терапії – 7-10 днів.

Відгуки про Клабаксе пацієнтів, які проходили курс лікування цим препаратом, свідчать про те, що в переважній більшості випадків він добре переноситься і при дотриманні рекомендованого дозування побічних ефектів не викликає.

Однак варто мати на увазі, що цей антибіотик може провокувати розвиток таких побічних ефектів, як:

• Безсоння, тривожність, запаморочення, страх, головний біль, рідко – деперсоналізація, галюцинації, сплутаність свідомості, психоз, дезорієнтація;
• Діарея, глосит, нудота, гастралгія, блювання, стоматит, холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ, рідко – псевдомембранозний ентероколіт;
• Тромбоцитопенія;
• Зміна смаку, шум у вухах, у поодиноких випадках – тимчасова втрата слуху;
• Розвиток стійкості мікроорганізмів.

Також Клабакс, за відгуками, може стати причиною алергічних реакцій у вигляді свербежу, шкірної висипки, злоякісної ексудативної еритеми, анафілактоїдних реакцій.

При застосуванні кларитроміцину у завищених дозах з’являється нудота, блювота, рідкий стілець.

Формат випуску у цього препарату – це пігулки, покриті оболонкою, вони поставляються за десять або дванадцять штук в упаковці. Таблетки «Клабакс» містять кларитроміцин у кількості 250 або 500 міліграмів.

Плівкове покриття ліки виготовляється з гипромеллозы, гипролозы, пропіленгліколі, сорбитана моноолеата, титану діоксиду, лаку хінолінового, екстракту ванілі, очищеної води і тальку.

Ліки рекомендують пацієнтам, які страждають тими чи іншими бактеріальними захворюваннями, викликаними мікроорганізмами, які чутливо ставляться до дії речовини кларитроміцин. Так, даний препарат вважається дуже ефективним у терапії людей з різними діагнозами.

Його застосовують для лікування інфекційних та запальних патологій, які викликані чутливими до медикаменту мікроскопічними організмами. Наприклад, це ліки чудово підходить для терапії таких захворювань:

1. При синуситі, фарингіті та середньому отиті.
2. У разі інфекційних захворювань нижнього району дихальних каналів на тлі пневмонії або бронхіту різної форми.
3. При розвитку дисемінованих мікобактеріальних інфекцій.
4. На тлі інфекцій шкіри та м’яких тканин.
5. Для терапії мікоплазмозу, уреаплазмозу і хламідіозу.
6. В цілях лікування токсоплазмозу (у рамках комплексної терапії).
7. Для ерадикації бактерії у хворих, що страждають виразковою хворобою органів травлення.

Фахівці рекомендують застосовувати «Клабакс» в ролі одного з компонентів антихелікобактерного лікування. Варто відзначити, що кларитроміцин досить активний при боротьбі з лепру і токсоплазмозом. Розглянемо далі керівництво по використанню цього препарату.

Препарат «Клабакс» призначається для прийому пероральним способом. Добову дозу цього медикаментозного ліки слід ділити на декілька прийомів з однаковими проміжками. Пігулки краще в цілому вигляді ковтати, не порушуючи при цьому цілісність оболонки, під час вживання їжі.

Тривалість терапії та дози кларитроміцину та схема прийому медикаменту «Клабакс» визначається лікарем. При наявності захворювань середнього ступеня тяжкості дорослим пацієнтам і підліткам, як правило, призначається прийом однієї пігулки двічі на добу.

При більш тяжкій формі захворювання, а також у разі хвороб, асоційованих з mycobacterium avium, пацієнти приймають одну таблетку двічі на добу. Середня тривалість лікування становить від декількох днів до двох тижнів.

Хворим з виразковими ураженнями слизової оболонки шлунка, а також кишечника, часто рекомендують вживання кларитроміцину триразово на добу в комбінації з альтернативним антихеликобактерным лікуванням. Тривалість курсу лікування становить два тижні.

Маленьким пацієнтам зазвичай призначається прийом кларитроміцину в дозуванні 7,5 міліграм на кілограм маси тіла, але добова норма не повинна бути більше 500 міліграмів. Тривалість терапії становить, як правило, від одного тижня до десяти діб.

Пацієнтам, що страждають проблемами з нирками потрібно зробити корекцію дозування кларитроміцину, а саме: при кліренсі креатиніну менше 30 міліграмів рекомендована максимальна доза становить 250 в день (при більш тяжкій інфекції кількість дозволяється збільшити до 500 на добу під умовою постійного спостереження лікаря).

Препарат «Клабакс Od» є антибіотиком із широким спектром дії з серії макролідів. Основний компонент препарату – це кларитроміцин. Використовується ліки для лікування шкірної інфекції та м’яких тканин, інфекційних патологій дихальних каналів, які викликані чутливими до кларитроміцину паразитами.

Протипоказано засіб «Клабакс Od» при надчутливості до його компонентів, а також на тлі порфірії, важких дисфункцій нирок і печінки. З великою обережністю цей медичний препарат слід використовувати жінкам, вагітним і неповнолітнім. Призначення курсу, рівно, як і дозування, здійснюється спеціалістом.

«Клабакс OD» застосовується в лікуванні пацієнтів з патологіями різної локалізації (за умови визначення штамів, чутливих до головного компоненту). Зокрема, цей медикамент використовується при захворюваннях системи дихання, а також м’яких тканин і шкіри, пов’язаних з бактеріями, які чутливі до кларитроміцину.

Ліки «Клабакс Od» протипоказано пацієнтам, що відрізняється непереносимістю кларитроміцину та інших макролідних антибіотиків. Ці пігулки не призначаються людям з непереносимістю молочного цукру. Засіб не застосовується в терапії хворих із гіпокаліємією, а також недостатністю нирок і кліренсом менше 30 мл на хвилину.

Що стосується педіатричної практики, то «Клабакс OD» можна призначати тільки дітям, які старше дванадцяти. Не рекомендують використання кларитроміцину для терапії інфекцій, які спричинені бактеріями, які є нечутливими до лінкоміцину, макролідів і кліндаміцину (з-за можливої перехресної резистентності).

У відгуках повідомляється, що засіб «Клабакс», як і його аналоги на основі кларитроміцину, є досить дієвим у рамках лікування різних інфекцій органів дихальної системи. Але щодо цього ліки зустрічається досить багато скарг.

Як зазначається у відгуках, навіть у наступні кілька днів гіркоту зберігається на корені язика. В результаті у деяких пацієнтів сильно страждає жовчний міхур. За повідомленнями, у людей при використанні розглянутого ліки може навіть скручувати живіт.

• Середня доза для дорослих становить 250 мг 2 рази/добу. При необхідності можна призначати по 500 мг 2 рази/добу. Тривалість курсу лікування — 6-14 днів.
• Дітям препарат призначають в дозі 7,5 мг/кг 2 рази на добу. Максимальна добова доза — 500 мг. Тривалість курсу лікування — 7-10 днів.

• Засіб можна використовувати в комбінації з дериватами ріжків, пімозидом, цизапридом, терфенадином і астемізолом, оскільки одночасне застосування цих лікарських засобів з кларитроміцином значно збільшує їх концентрацію в крові.
• Кларитроміцин знижує активність ізоферменту CYP3A4, що призводить до уповільнення швидкості метаболізму астемізолу при їх одночасному застосуванні. Це призводить до збільшення інтервалу QT і підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії типу “пірует”.
• При комбінованому застосуванні з варфарином можливе посилення антикоагулянтної дії та підвищення ризику розвитку кровотеч.
• При одночасному застосуванні з дигоксином можливе значне підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові і ризик розвитку глікозидній інтоксикації.
• При одночасному застосуванні з карбамазепіном підвищується концентрація останнього в плазмі крові, виникає ризик посилення побічної дії; з колхіцином – описані випадки тяжких, що загрожують життю токсичних реакцій, зумовлених дією колхіцину; з лансопразолом – можливі глосит, стоматит та/або поява темного забарвлення мови; з метилпреднізолоном – зменшується кліренс метилпреднізолону; з мідазоламом – підвищується концентрація мідазоламу в плазмі крові і посилюються його ефекти.
• При одночасному застосуванні з омепразолом значно підвищується концентрація останнього і незначно зростає концентрація кларитроміцину в плазмі крові.
• При одночасному застосуванні з рифампіцином значно зменшується концентрація кларитроміцину в плазмі крові; з сертраліном – теоретично не можна виключити розвиток серотонінового синдрому; з теофіліном – можливо підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові.
• При одночасному застосуванні з циклоспорином підвищується його концентрація в плазмі крові, виникає ризик посилення побічної дії.

Побічні дії Клабакса

Клабакс може викликати наступні побічні дії:

• нервова система і органи чуття – головний біль, тривожність, запаморочення, інсомнія, шум у вухах, відчуття страху, зміни смаку. Дуже рідко можуть виникати такі побічні ефекти, як психоз, втрата слуху, сплутаність свідомості, деперсоналізація;
• травний тракт – біль у шлунку, діарея, нудота, стоматит, блювання, глосит, транзиторні підвищення активності трансаміназ печінки, псевдомембранозний ентероколіт, холестатична жовтяниця, гепатит;
• алергічні реакції – ексудативна еритема, висип, свербіж, анафілактоїдні реакції;
• серцево-судинна і кровотворна системи – лейкопенія, тромбоцитопенія. Дуже рідко можлива поява шлуночкової аритмії, пароксизмальній тахікардії і тріпотіння шлуночків, подовження інтервалу QT.

Можливе підвищення в сироватці крові концентрації креатиніну, розвиток інтерстиціального нефриту і ниркової недостатності.

• Система кровотворення: нечасто – еозинофілія, тромбоцитемія, нейтропенія, лейкопенія; частота не встановлена – тромбоцитопенія, агранулоцитоз;
• Алергічні реакції: часто – висип; нечасто – реакції гіперчутливості, свербіж, кропив’янка, бульозний дерматит, макулопапульозний висип, анафилактоидная реакція; частота не встановлена – лікарська висип з системної симптоматикою і еозинофілією (DRESS–синдром), ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз, анафілактична реакція, синдром Стівенса–Джонсона;
• Згортальна система крові: нечасто – подовження протромбінового часу, збільшення значення MHO;
• Шлунково-кишковий тракт: часто – біль в області живота, нудота та/або блювання, діарея; рідко – стоматит, глосит, сухість у роті, здуття живота, метеоризм, відрижка, запор, гастрит, прокталгия, езофагіт, холестаз, підвищення концентрації білірубіну в крові, гепатит (у т. ч. гепатоцелюлярний і холестатичний), підвищення активності печінкових ферментів, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; частота не встановлена – зміна кольору язика і зубів, холестатична жовтяниця, гострий панкреатит, печінкова недостатність;
• Сечовидільна система: нечасто – зміна кольору сечі, підвищення концентрації креатиніну; частота не встановлена – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність;
• Органи чуття: часто – порушення смаку (у т. ч. дисгевзія); нечасто – дзвін у вухах, порушення слуху, вертиго; частота не встановлена – аносмія, паросмія, агевзія, глухота;
• Кістково-м’язова система: нечасто – міалгія, кістково-м’язова скутість, спазм м’язів; частота не встановлена – міопатія, в т. ч. рабдоміоліз;
• Серцево-судинна система: часто – вазодилатація; нечасто – тріпотіння і фібриляція передсердь, екстрасистолія, подовження інтервалу QT на ЕКГ, зупинка серця; частота не встановлена – шлуночкова тахікардія (у тому числі типу «пірует»);
• Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – гастроентерит, кандидоз, целюліт, вторинні інфекції (включаючи вагінальні); частота не встановлена – рожа, псевдомембранозний коліт;
• Обмін речовин і харчування: рідко – погіршення апетиту, анорексія, зміна відношення альбумін–глобулін, підвищення концентрації сечовини;
• Дихальна система: нечасто – кровотеча з носа, астма, тромбоемболія легеневої артерії;
• Центральна нервова система (ЦНС): часто – головний біль, безсоння; нечасто – занепокоєння, запаморочення, дискінезія, сонливість, підвищена збудливість, втрата свідомості, тремор; частота не встановлена – сплутаність свідомості, депресія, деперсоналізація, дезорієнтація, психотичні розлади, галюцинації, парестезія, кошмарні сновидіння, манія, судоми;
• Шкірні покриви: часто – інтенсивне потовиділення; частота не встановлена – геморагії, акне;
• З боку організму в цілому: часто – озноб, біль у грудній клітці, астенія, стомлюваність, підвищення температури тіла, нездужання.

Лікарська взаємодія

• Астемізол, терфенадин, цизаприд – подовження інтервалу QT, збільшення ризику розвитку шлуночкової аритмії за типом «пірует»;
• Ловастатин, симвастатин, аторвастин – міопатія, включаючи рабдоміоліз;
• Рифабутин – підвищення його концентрації в плазмі, розвиток увеїту, зменшення рівня кларитроміцину в плазмі крові;
• Колхіцин – посилення його дії і, як наслідок, інтоксикація (частіше у літніх людей), аж до летального результату;
• Триазолам – вплив на ЦНС (сплутаність свідомості, сонливість);
• Варфарин – посилення його антикоагулянтної дії, підвищення ризику розвитку кровотеч;
• Дигоксин – підвищення його концентрації в плазмі, ймовірність розвитку глікозидній інтоксикації;
• Хінідин, прокаїнамід – шлуночкова тахікардія типу «пірует»;
• Дизопірамід – гіпоглікемія і шлуночкова тахікардія типу «пірует»;
• Метилпреднізолон – зниження його кліренсу;
• Зидовудин – зменшення його біодоступності;
• Теофілін, омепразол, циклоспорин, фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота – підвищення їх концентрації у плазмі крові, ризик посилення побічних дій;
• Преднізон – гостра манія і психоз;
• Лансопразол – поява темного забарвлення мови, глосит і/або стоматит;
• Сертралін – серотоніновий синдром;
• Пероральні гіпоглікемічні засоби та/або інсулін – виражена гіпоглікемія;
• Флуоксетин – токсичні ефекти, обумовлені його дією;
• Ерготамін, дигідроерготамін – посилення їх побічних дій, ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи ЦНС, судинний спазм;
• Блокатори кальцієвих каналів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 – артеріальна гіпотензія;
• Верапаміл – лактацидоз, брадиаритмия, артеріальна гіпотензія.

https://www.youtube.com/watch?v=ytcopyright

Обережність слід дотримувати при необхідності застосуванні кларитроміцину з наступними речовинами і препаратами:

• Ототоксичні засоби (особливо аміноглікозиди) – під час лікування та після його закінчення слід контролювати функції слухового і вестибулярного апаратів;
• Інші статини – необхідний контроль стану пацієнта, щоб вчасно виявити ознаки і симптоми міопатії. Рекомендується призначати статини, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин), в найменших ефективних дозах;
• Препарати-індуктори CYP3A (наприклад, фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин, карбамазепін, звіробій продірявлений) – потрібно контролювати плазмову концентрацію індуктора СУР3А;
• Сильні індуктори ізоферментів системи цитохрому Р450 (наприклад, рифампіцин, невірапін, рифабутин, ефавіренз, рифапентин) – слід контролювати концентрацію кларитроміцину в плазмі, оскільки можливе зниження його змісту і, як наслідок, терапевтичного ефекту;
• Дизопірамід – необхідний контроль концентрації глюкози в крові.

При необхідності прийому Клабакса у добовій дозі понад 1000 мг можна додатково призначати препарати на основі ритонавіру, т. к. він значно пригнічує метаболізм кларитроміцину, в результаті чого значно підвищується його концентрація.

При одночасному застосуванні Клабакса з этривирином, знижується концентрація кларитроміцину в плазмі і підвищується концентрація його активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Однак він володіє низькою активністю по відношенню до микобактериальным інфекціями, тому рекомендується розглянути варіанти альтернативного лікування.

Кларитроміцин значно підвищує концентрацію в сироватці толтеродину, тому може знадобитися зниження його дози.

Протипоказано одночасно з Клабаксом призначати мідазолам у пероральній лікарській формі. При необхідності слід застосовувати його внутрішньовенну форму, а в процесі лікування контролювати стан пацієнта і в міру потреби коригувати дози.

Такі ж заходи обережності слід дотримуватися при призначенні інших бензодіазепінів і препаратів, які метаболізуються CYP3A (включаючи тріазолам і алпразолам, циклоспорин, цилостазол, дизопірамід, карбамазепін, метилпреднізолон, хінідин, рифабутин, непрямі антикоагулянти, силденафіл, вінбластин омепразол, такролімус), а також антиаритмічних засобів I A класу (хінідин, прокаїнамід) і III класу (аміодарон, дофетилід, соталол).

При одночасному застосуванні кларитроміцину з ітраконазолом можливе підвищення плазмової концентрації обох речовин.

При необхідності призначення тадалафілу, силденафілу або варденафілу слід мати на увазі, що може потребувати зниження їх дози.

• Активна речовина кларитроміцин є кислотостабильным макролідних напівсинтетичним антибіотиком широкого спектра дії, який знижує синтез білка мікроорганізмів і ефективно впливає на збудників хвороби на внутрішньоклітинному і позаклітинному рівні.
• При прийомі всередину, кларитроміцин досить швидко всмоктується в травному тракті і досягає максимальної концентрації у плазмі через 1-2 години. Прийом їжі на всмоктування речовини істотного впливу не робить. Метаболізується в печінці, добре розподіляється в тканинах і рідинах організму. Близько 40% препарату виділяється з сечею і 30% – кишечником у вигляді метаболітів.
• Має виражену бактерицидну, антибактеріальним і бактеріостатичною дією.

Особливі вказівки

Між різними антибіотиками з групи макролідів відзначається перехресна резистентність.

Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору кишечника, тому є ймовірність розвитку суперінфекції через резистентності мікроорганізмів.

Слід мати на увазі, що важка наполеглива діарея може свідчити про псевдомембранозному коліті.

У пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами, весь період лікування слід контролювати протромбіновий час.

• При призначенні препарату пацієнтам з хронічними хворобами печінки, необхідно регулярно проводити контроль ферментів сироватки крові.
• Лікування антибіотиками порушує флору кишечника, тому можливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами.
• Слід періодично контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.
• В даний час недостатньо даних щодо ефективності і безпеки застосування кларитроміцину у дітей у віці до 6 міс.

Як приймати медикамент

«Клабакс OD» приймається перорально. Рекомендують прийом таблеток пролонгованої дії одноразово на добу під час вживання їжі. Розжовувати і подрібнювати пігулки, як і у випадку з «Клабаксом», забороняється, оскільки це може призводити до зміни фармакокінетичного профілю препарату.

При наявності тяжкої форми інфекційного захворювання кількість збільшується до 1000 мг кларитроміцину в день в формі пролонгованих пігулок (дві таблетки «Клабакс ОД» за один прийом). Тривалість терапії визначається залежно від наявного штаму бактерій, зазвичай вона становить від п’яти до чотирнадцяти днів.

Негоспітальна пневмонія поряд з синуситами вимагає не менше семи днів лікування цим діючою речовиною. Далі познайомимося з відгуками споживачів і з’ясуємо, що вони думають про це медичний препарат.

Терміни та умови зберігання

Відпускається за рецептом.

Зберігати в сухому, недоступному для дітей, місці, при температурі не вище 25 °C. Термін придатності – 3 роки.

Вартість Клабакс за 1 упаковку від 255 рублів.

Зберігати при температурі до 25 ºС у сухому, недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.

https://www.youtube.com/watch?v=ytdev

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter.