Як розвивається
Заміщення фізіологічного середовища піхви патогенними мікроорганізмами відбувається під впливом широкого спектру несприятливих факторів. Вони пов’язані з перенесеними втручаннями на органах статевої системи, способом життя, особливостями харчування.
З моменту зміни мікрофлори піхви (після попадання в неї гарднерел) і до появи перших ознак може пройти від декількох днів до 2-3 місяців і навіть півроку. У вкрай рідкісних випадках інкубаційний період займав понад 1 року.
Симптоми
Вираженість і перелік симптомів можуть широко варіювати в залежності від складу мікрофлори і стану організму.
- Рясні або мізерні виділення із статевих шляхів. Частіше виділення носять гнійний характер, білого кольору, з неприємним різким запахом, виділення відходять активніше після статевого контакту або в період менструації.
- Свербіж – постійний, може посилюватися в період менструації.
- Болючість при генітальному статевому контакті. Цей симптом може бути викликаний зміною слизового епітелію піхви і агресивними властивостями мікрофлори піхви.
- Злипання малих статевих губ – пов’язано з активним виділенням гною.
- Відчуття печіння при сечовипусканні – цей симптом виникає рідко і може бути пов’язаний з подразненням слизової зовнішнього відділу сечовипускального каналу.
Основні ознаки розвитку бактеріального вагінозу:
- Виділення з піхви. Характеризуються різким рибним запахом, зелено-жовтим відтінком, рясністю (їх кількість в 20 разів перевищує норму). Консистенція густа, липка, піниста. Секреція посилюється після статевого акту, спринцювання, місячних.
- Виражена біль під час статевого акту, яка спонукає припинити його. Дискомфорт має гострий, пекучий характер, зберігається певний час після інтимної близькості.
- Неприємні відчуття під час сечовипускання (різь, роздратування всередині уретри).
- Безсоння, неприємні відчуття в нижній частині живота під час місячних, не пов’язані з циклом.
- Різкий, гнилісно-рибний запах сечі, зміна її відтінку.
Під час огляду колір слизових оболонок піхви характерних ознак запального процесу (набряку, почервоніння) не спостерігається. Температура тіла зберігається в межах норми, також відсутні скарги на типові ознаки інтоксикації (озноб, слабкість).
Можуть спостерігатися виділення з піхви. Вони можуть бути як прозорими, так і мати який-небудь відтінок, бути будь-якої консистенції і мати «рибний» запах. Після статевого контакту цей запах може посилюватися. У деяких жінок вагіноз не супроводжується ніякими симптомами.
Самим характерним і часто єдиним симптомом бактеріального вагінозу є виділення з статевих шляхів, часто з неприємним запахом, схожим на запах несвіжої риби. Зазвичай білі рідкі, білі або злегка сіруваті. Можуть бути тривалими, постійними, зберігаються протягом декількох років, або мізерними, короткочасними, що з’являються час від часу. Середня кількість білей при бактеріальному вагінозі – близько 20 мл на добу, що в 10 разів перевищує обсяг нормальних виділень. При тривалому перебігу захворювання (протягом декількох років) колір і консистенція виділень нерідко змінюються. Білі стають більш густими, пінистими, липкими, жовтуватими або зеленуватими.
Характер і кількість білей при бактеріальному вагінозі варіюються залежно від віку, загального стану здоров’я, психічного та емоційного стану жінки (психічних травм і інтенсивних стресів), сексуальної активності, фази менструального циклу, ендокринних розладів, хвороб репродуктивної системи і соматичних захворювань. В окремих випадках пацієнтки з бактеріальним вагінозом пред’являють скарги на печіння, свербіж, порушення сечовипускання, болі або неприємні відчуття під час інтимної близькості.
Можливо гостре або торпідний, безсимптомний, моносимптомное (тільки з виділеннями) або полисимптомное перебіг захворювання. У одних пацієнток прояви бактеріального вагінозу зберігаються протягом тривалого часу, в інших періодично виникають під дією несприятливих факторів. При зборі анамнезу з’ясовується, що понад 90% хворих з підозрою на бактеріальний вагіноз раніше зверталися до гінеколога та інших спеціалістів зі скаргами на виділення і інші симптоми. Три чверті пацієнток неодноразово лікувалися від неспецифічного вагініту, використовуючи антибактеріальні свічки і приймаючи різні пероральні антибактеріальні засоби.
В ході гінекологічного огляду хворий з бактеріальним вагінозом ознаки запалення не виявляються. Стінки піхви зазвичай рожеві, у пацієнток клімактеричного віку іноді виявляються невеликі червонуваті цятки. Виділення при бактеріальному вагінозі рівномірно розподілені по стінках піхви, добре видаляються ватним тампоном. При вимірі з використанням індикаторної смужки визначається pH більше 4,5. При змішуванні белей з 10% розчином гідроксиду калію відзначається поява або посилення запаху гнилої риби. При кольпоскопії набряк, гіперемія, інфільтрація і крововиливи відсутні. У 39% пацієнток з бактеріальним вагінозом діагностуються патологічні зміни піхвової частини шийки: рубці, ерозії, ектропіон або цервіцит.
Фактори ризику
З високою часткою ймовірності бактеріальний вагіноз розвивається у жінок, для яких актуальні:
- Часті стреси, проблеми психоемоційного стану
- Нещодавно перенесені хірургічні втручання або інструментальні діагностичні процедури на органах урогенітального тракту
- Кістозні новоутворення в органах сечостатевої системи (незалежно від кількості, розміру, локалізації, причини розвитку)
- Використання препаратів, у складі яких присутній ноноксинол-9 (наприклад, Патентекс овал, Ноноксинол)
- Стан після недавніх пологів (особливо, обтяжених)
- Носіння нижньої білизни, виготовленого із синтетичних тканин
- Становлення менструального циклу (період гормональних змін негативно відбивається на стані слизової оболонки піхви, робить її вразливою)
- Неконтрольоване або невиправдано тривале використання ліків гормонального, протизапальної, протигрибкової властивості. Особливо це відноситься до застосування антибіотиків.
- Перенесена променева або хіміотерапія (при пухлинних захворюваннях)
- Низькоякісне харчування, дотримання виснажливих дієт
- Використання низькоякісних миючих засобів
До групи ризику розвитку гарднереллеза відносяться жінки, які надто часто проводять спринцювання, не виконують гігієнічні процедури, переохолоджується. Непереносимість латексу, підвищена чутливість до лубрикантів, сперміцидну кремів негативно впливає на стан слизової оболонки піхви.
Профілактика бактеріального вагінозу
- Порушення гормонального фону. Ряд гінекологічних та ендокринних захворювань супроводжується порушенням циклічності зміни концентрацій у крові жіночих статевих гормонів. Порушення гормонального фону веде до змін в оновленні піхвового епітелію, властивостей клітин епітелію піхви.
- Зниження імунітету. Порушення активності імунної системи веде до зниження здатності імунної системи впливати на склад мікрофлори, знижується активність синтезу секреторних антитіл, активність імунних клітин.
- Порушення мікрофлори кишечника. Зміна бактеріального складу кишечника веде до зміни складу мікрофлори піхви. Тому дисбактеріоз кишківника може стати основною причиною вагінозу.
- Застосування антибіотиків – у ряді випадків може призводити до зміни якісного та чисельного складу слизу піхви. Вся справа в тому, що антибіотики не володіють виборчою дією на певні види бактерій. Наприклад, при лікуванні бронхіту, поряд із знищенням бактерій бронхіального дерева антибактеріальний препарат знищує і корисну мікрофлору кишечника і статевих шляхів.
Найбільш важливим у профілактиці рецидиву бактеріального вагінозу є виключення факторів:
- Раціональне використання антибіотиків.
- Підтримання мікрофлори кишечника на нормальному рівні (профілактика дисбактеріозу кишечника).
- Нормалізація гормонального фону (лікування гормональних гінекологічних захворювань).
- Підтримання захисних властивостей організму (імунітету) на високому рівні
- У ряді випадків використання піхвових гігієнічних засобів та контрацептивів повинно бути виключено.
Фахівці виділяють наступні причини розвитку бактеріального вагінозу:
- Зміна гормонального фону. Спостерігається в період статевого дозрівання, вагітності, клімаксу, після аборту.
- Дисбактеріоз кишечника (порушення його природної мікрофлори). Розвивається внаслідок запалення товстого або тонкого відділу кишечника, перенесеної інтоксикації. Порушення мікрофлори сприяє дотримання виснажливої дієти, голодування.
- Атрофічні зміни слизової оболонки піхви (виникають переважно під час клімаксу).
- Постійне використання під час місячних виключно тампонів. Вони сприяють внутривлагалищному застою крові, створюють сприятливе умова для запалення.
- Наявність цукрового діабету декомпенсованої форми. Патологія сприяє регулярному подразнення слизової оболонки піхви.
Ризик розвитку гарднереллеза зростає, якщо жінка веде безладне статеве життя, надмірно тривалі використовують внутрішньоматкову спіраль. Джерело запалення, присутній в організмі, підвищує ймовірність появи інфекційної патології.
Щоб уникнути розвитку бактеріального вагінозу, допоможуть такі рекомендації:
- Застосування вітамінів (особливо в період міжсезоння)
- Захист від переохолодження
- Ведення статевого життя порядною
- Обмеження від стресів
- Виняток використання аборт як оптимального способу регулювання народжуваності
- Профілактика розвитку запору – відмова від вживання сухої їжі, дробове харчування
- Підбір альтернативного методу контрацепції (при непереносимості латексу)
- Своєчасна корекція стану кишкової мікрофлори
- Повноцінне виконання гігієнічних заходів
- Нормалізація рівня глюкози в крові, регулярне відвідування ендокринолога (при спадковій схильності до цукрового діабету)
- Здоровий підхід до використання товарів інтимного призначення
- Відмова від експериментального відношення до підбору гігієнічних засобів
Надмірно часте використання тампонів під час місячних викликає подразнення слизової оболонки піхви. Тому рекомендується періодично застосовувати прокладки. Не менш важливо своєчасно усувати захворювання органів урогенітального тракту, не допускаючи переходу патологій у хронічну форму. Також слід адекватно підходити до питання спринцювання, прийому препаратів.
Бактеріальний вагіноз – це гінекологічна патологія поліморфного походження, яку усувають без операцій. Навіть при консервативному підході, лікування повинно бути комплексним – крім медикаментозних призначень, включати дієту, гігієну, статевий спокій.
Патологія викликає ускладнення лише в разі тривалої неуваги до свого здоров’я. Зокрема, коли жінка довго не відвідує гінеколога і не здогадується про наявність захворювання. Якщо патологія обумовлена ендокринними або шлунково-кишковими порушеннями, знадобиться відвідування лікарів цих профілів.
Як вже було сказано, бактеріальний вагіноз — це надмірне розмноження бактерій, які є частиною нормальної мікрофлори піхви. Однак дослідники досі не змогли встановити, з-за чого це відбувається.
Точно відомо, що певні дії підвищують ризик розвитку вагінозу. До таких належать спринцювання, а також часта зміна статевих партнерів. З-за цього бактеріальний вагіноз частіше зустрічається серед жінок, які ведуть активне статеве життя.
Швидше за все, ефективних способів запобігання бактеріального вагінозу не існує. У той же час, ви можете вжити заходи для максимального зниження ризику його розвитку. Для цього:
- Використовуйте презервативи. Презервативи здатні запобігти поширення бактеріального вагінозу.
- Підтримуйте чистоту сексуальних іграшок. Не дозволяйте користуватися ними іншим людям і завжди мийте їх після застосування.
- Обмежте кількість сексуальних партнерів. Моногамія (наявність лише одного партнера) — один з найбільш ефективних способів запобігання бактеріального вагінозу.
- Відмовтеся від спринцювання. Ця процедура викликає бактеріальний дисбаланс у піхву.
- Зверніться до лікаря. При появі симптомів бактеріального вагінозу відвідайте лікаря.
В нормі більш 95% мікрофлори піхви у жінок дітородного віку складають аеробні та анаеробні лактобактерії. Решта 5% входять понад 40 видів різних мікроорганізмів. Співвідношення анаеробів і аеробів у здорової піхвової мікрофлори становить 10:1. Лактобактерії є основою природного бар’єру між зовнішнім середовищем і порожниною матки. Завдяки кислотообразованию і виділенню перекису водню вони створюють кисле середовище, що перешкоджає розмноженню патогенних і умовно патогенних мікробів.
При несприятливих умовах, що виникають під впливом одного або декількох ендогенних і екзогенних факторів, кількісний і якісний склад мікрофлори змінюється. Кількість лактобактерій зменшується, починають активно розмножуватися інші мікроорганізми, в першу чергу – облігатні анаероби. Загальна кількість бактерій збільшується. Розвивається бактеріальний вагіноз. Відмінною особливістю даної патології є відсутність специфічного збудника. Причиною інфекційного процесу стає не один вид мікроорганізмів, а полімікробні асоціації.
Бактеріальний вагіноз може виникати при імунних порушеннях в результаті загального ослаблення організму, гострих і хронічних інфекційних захворювань. Ще одним фактором, що сприяє розвитку бактеріального вагінозу, є зміни гормонального фону при зміні фази менструального циклу, аменореї, олігоменореї, однофазних циклах, в період гестації, в підлітковому і клімактеричному віці. Велике значення має прийом гормональних засобів (кортикостероїдів, оральних контрацептивів), антибактеріальних, противірусних та протигрибкових препаратів.
Ймовірність виникнення бактеріального вагінозу збільшується при недотриманні правил гігієни, часті спринцювання, підвищеної променевому навантаженні (променевої терапії, опроміненні при професійному контакті з радіоактивними речовинами), вадах розвитку репродуктивної системи, стани після оперативних втручань, поліпах і кістах піхви, застосуванні внутрішньоматкової спіралі, діафрагм, тампонів і сперміцидів. У число факторів ризику розвитку бактеріального вагінозу також включають стану після абортів і пологів, атрофічні зміни слизової оболонки піхви і кишковий дисбактеріоз.
Схему лікування визначають індивідуально з урахуванням вираженості симптомів, тривалості і форми бактеріального вагінозу, наявність супутніх запальних процесів, змін репродуктивної системи, соматичних і ендокринних захворювань. Лікування включає в себе два етапи: прийом антибактеріальних засобів і відновлення нормальної мікрофлори. На весь період терапії пацієнтці з бактеріальним вагінозом рекомендують виключити алкогольні напої, обмежити прийом гострої і пряної їжі.
На першому етапі призначають метронідазол або кліндаміцин перорально або інтравагінально у вигляді вагінальних таблеток, свічок або кремів. Тривалість прийому перерахованих засобів при бактеріальному вагінозі становить 7-10 діб. При необхідності одночасно застосовують імунокоректори та антигістамінні засоби. Для профілактики кандидозу (особливо актуально при наявності грибкового ураження в анамнезі) використовують протигрибкові препарати. Для корекції pH вводять місцеві засоби з високим вмістом молочної кислоти.
Через 1-2 тижні після завершення першого етапу лікування проводять повторний огляд і лабораторні тести для оцінки ефективності терапії бактеріального вагінозу. Ще через 2-3 доби починають другий етап, основним завданням якого є відновлення нормальної лактофлори. Застосовують пробіотики і еубіотики. У 90% випадків результатом лікування стає нормалізація піхвової мікрофлори. Тести повторюють через 10 діб і 1-1,5 міс. після завершення другого етапу терапії. При наполегливому перебігу бактеріального вагінозу призначають додаткові обстеження для виявлення патогенних факторів, що сприяють розвитку рецидивів захворювання.
До числа заходів щодо запобігання та своєчасного виявлення бактеріального вагінозу відносять дотримання правил інтимної гігієни, продумане використання гігієнічних засобів, виключення частих спринцювань і раціональний підбір способів оберігання з урахуванням інтенсивності статевого життя, стану здоров’я і гормонального фону пацієнтки. Слід уникати безконтрольного прийому антибактеріальних і протигрибкових препаратів, своєчасно звертатися до лікаря при появі симптомів запальних захворювань, регулярно відвідувати гінеколога для проведення профілактичних оглядів, здійснювати лікування дисбактеріозу кишечника.
Діагностика
Діагностика бактеріального вагінозу ґрунтується на симптоматиці захворювання, ознаки виявляються при гінекологічному огляді і даних лабораторного аналізу.
Симптоми бактеріального вагінозу перераховані в попередньому розділі статті
Гінекологічний огляд При огляді лікар гінеколог виявляє рясні гнійні виділення їх статевих шляхів, у ряді випадків статеві губи склеєні підсихає гноєм. При огляді в дзеркалах може виявлятися гній на поверхні слизової.
Лабораторні дослідження
Мікроскопічне дослідження мазка зі слизової піхви – є основним методом у діагностиці вагінозу. Мазок береться з задньої поверхні вагінальної частини шийки матки при гінекологічному огляді в дзеркалах.
Після фарбування спеціальними реактивами мазок вивчається під мікроскопом. Більшість з відомих бактерій активно колонізують слизову матки при вагінозі вдається ідентифікувати в результаті даного обстеження. Чутливість даного методу досягає 100%.
Бактеріологічне дослідження не настільки ефективно для діагностики причини вагінозу. Однак цей метод у ряді випадків незамінний для проведення діагностики супутнього інфекційного ураження.
Аміно тест ефективний для експрес-діагностики вагінозу, спричинених анаеробними бактеріями. В результаті життєдіяльності цих бактерій у зовнішнє середовище виділяються такі органічні речовини, як: путресцин, кадаверин, триметиламін. Дані речовини створюють запах «зіпсованої риби».
Визначення рНвагинального секрету. Виявлення pH понад 4,5 є одним з ознак вагінозу. Як ми вже говорили вище, низькі значення рн в кислому середовищі забезпечують корисні бактерії (палички Додерляйна). Зниження ж кислотності свідчить про те, що їх чисельність знижена.
Діагноз «бактеріальний вагіноз» встановлюють на підставі скарг, анамнезу, даних гінекологічного огляду та результатів спеціальних тестів. В ході опитування лікар уточнює, страждає жінка хворобами репродуктивної системи, ендокринними та соматичними захворюваннями, бере вона гормональні препарати та антибактеріальні засоби, використовує засоби контрацепції, чи були в анамнезі пологи, аборти і оперативні втручання на статевих органах, яка інтенсивність статевого життя тощо
Основним лабораторним дослідженням при бактеріальному вагінозі є мікроскопія мазків, взятих з заднього склепіння і пофарбованих по Граму. В ході мікроскопії оцінюють кількість лейкоцитів, вивчають форми і типи мікроорганізмів, що входять до складу мікрофлори піхви. Наявність великої кількості анаеробів при зниженні кількості лактобацил свідчить про наявність бактеріального вагінозу. Характерною ознакою хвороби є ключові клітини – зрілі клітини епітелію, на мембрані яких виявляються різні мікроорганізми (гарднерелла, коки, мобилункус). У нормі такі клітини, як правило, не виявляються. В окремих випадках можлива помилкова діагностика бактеріального вагінозу, обумовлена наявністю в мазку клітин епітелію з адгезированными лактобактеріями.
В деяких роботах, присвячених дослідженням бактеріального вагінозу, згадуються серологічні, імуноферментні та культуральні методи діагностики даної патології, проте, такі методики поки що представляють чисто науковий інтерес і не використовуються в широкій клінічній практиці. Діагностичними критеріями бактеріального вагінозу служать наявність специфічних белей, виявлення ключових клітин при мікроскопії мазка, pH більше 4,5 і поява запаху несвіжої риби при реакції белей з гідроксидом калію. Для постановки діагнозу «бактеріальний вагіноз» потрібна наявність хоча б трьох з чотирьох критеріїв.
При виявленні супутньої патології можуть знадобитися додаткові обстеження і консультації різних фахівців. Хворих з бактеріальним вагінозом можуть направити на консультацію до терапевта, ендокринолога, уролога, венеролога, микологу або гастроентеролога. При необхідності призначають УЗД органів малого тазу, загальні аналізи крові та сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз калу на дисбактеріоз, аналіз крові на гормони і інші дослідження.
Бактеріальний вагіноз диференціюють з гонореєю, трихомоніазом, вагінальним кандидозом і неспецифічним вагинитом. Відмінними ознаками гонореї є рідкі виділення з жовтуватим або зеленуватим відтінком у поєднанні з хворобливим сечовипусканням. Про наявність трихомоніазу свідчать рясні липкі або пінисті сіро-жовто-зелені виділення, можливо з несвіжим запахом. Іноді білі поєднуються з сверблячкою і болем при сечовипусканні. Кандидоз можна запідозрити при появі хлопьевидных творожистых білих виділень в поєднанні з печінням і сверблячкою піхви. Для виключення перерахованих захворювань потрібні спеціальні лабораторні дослідження.
Лікар проведе обстеження піхви і за допомогою ватної палички візьме зразок виділень. Згодом він буде перевірений в лабораторії на предмет надмірної кількості анаеробів.
Спочатку лікар проводить опитування і огляд пацієнтки. З анамнезу дізнається про наявність проблем з травленням, зміни статевого партнера, використання нових інтимних товарів. Також важливе значення має акушерський анамнез – потрібно повідомити лікаря, якщо під час вагітності або родової діяльності виникали ускладнення. Під час огляду на гінекологічному кріслі ніяких ознак запалення не виявляють.
Мета обстеження – виключення наявності захворювань зі схожими симптомами, а потім – визначення ступеня ураження органів і наявності ускладнень. Аналогічні ознаки у перебігу уреаплазмозу, молочниці (вагінального кандидозу), трихомоніазу.
- Мікроскопічне дослідження мазка з піхви. Найбільш показовий вид обстеження. Виявляє всі зміни вагінальної мікрофлори.
- Дослідження крові на глюкозу, загальноклінічні та біохімічні показники.
- Аналіз сечі загальний (у зразку виявляють велику кількість лейкоцитів).
- Бактеріологічне дослідження сечі (посів).
- ПЛР-діагностика (виявлення збудника патології – гарднерел).
Вже на підставі результатів мазка стає зрозуміло, що мікрофлора піхви – порушена. Встановлюють, що молочнокислі бактерії майже відсутні, рівень лейкоцитів відповідає нормі або трохи перевищує її, рН виділень – понад 4,5. У 95% випадків для прояснення клінічної картини перерахованих видів обстеження – досить.
Додаткові види діагностики залежать від особливостей першопричини розвитку бактеріального вагінозу. Не виключено, що знадобиться проведення УЗД органів черевної порожнини, малого тазу. Діагностику проводять напередодні лікування, через 2 тижні з моменту його початку та через 1 місяць після його завершення.
Ступеня
У гінекології застосовують певну класифікацію бактеріального вагінозу. Згідно з такою, по ступеню тяжкості симптоматичних проявів захворювання ділиться на компенсований, субкомпенсований та клінічно виражений тип.
Компенсований
Характеризується відсутністю лактобактерій в піхву, що створює ризик заміщення природної мікрофлори хвороботворними збудниками. Такі показники не відносяться до патологічного стану. Нерідко вони пов’язані з надмірно ретельної гігієнічною обробкою статевих шляхів перед візитом до гінеколога.
Зокрема, якщо жінка використовувала для очищення інтимної зони антисептичні препарати або висококонцентровані миючі засоби. Також бактеріальний вагіноз цього типу виникає при онкологічних новоутвореннях – внаслідок опромінення та хіміотерапії.
Субкомпенсований
Характеризується скороченням чисельності лактобактерій, що вказує на порушення природної мікрофлори піхви. Набряку і почервоніння слизової оболонки статевих шляхів не спостерігається. Тому виявити зміни можна тільки лабораторним способом.
На тлі лейкоцитозу з’являються так звані «ключові» клітини. Їх кількість – до 5 в полі зору. Основні симптоми цього ступеня вагінального кандидозу – свербіж, болючість під час інтимної близькості. Додатково відбувається збільшення вагінальних виділень, поява від них неприємного запаху.
Характеризується повною відсутністю лактобактерій і наявністю анаеробів. При вивченні мазка під мікроскопом «ключові» клітини займають усе поле зору лаборанта. Основні прояви стану – велика кількість вагінальних виділень, свербіж всередині статевих шляхів. Патогенна секреція, обсяг якої збільшується після статевого акту, склеює стінки піхви.
Лікування і профілактика бактеріального вагінозу
Існує кілька способів лікування бактеріального вагінозу. Лікар може призначити пероральний прийом препаратів, а також застосування крему або гелю, які необхідно вводити всередину піхви. Вкрай важливо приймати препарати строго у відповідності з рекомендаціями лікаря.
При призначенні метронідазолу або подібних йому засобів відмовтеся від алкоголю протягом всього курсу лікування. Алкоголь ні в якому разі не можна вживати протягом 24 годин після прийому метронідазолу. У поєднанні зі спиртним він і подібні йому препарати викликають нудоту і блювоту, причому ці симптоми може викликати навіть незначна кількість алкоголю, що міститься, наприклад, в сиропі від кашлю. Обов’язково повідомте лікаря про всіх прийнятих вами в даний момент препаратах.
Якщо інфекція не піддається лікуванню, бактерії можуть поширитися в матку або фаллопієві труби, тим самим істотно збільшуючи тяжкість стану. Саме тому своєчасне лікування бактеріального вагінозу вкрай важливо, особливо це стосується вагітних жінок.
Лікування бактеріального вагінозу проводиться поетапно. На першому етапі усуваються причини, що викликали порушення мікрофлори: гормональна корекція, стимуляція імунітету, нормалізація травлення, усунення анатомічних дефектів зовнішніх статевих органів.
| Назва препарату | Спосіб застосування |
| по 0.5 гр. 2 рази на добу, курс лікування становить 7 днів | |
| 0.5 гр. 2 рази на добу, курс лікування становить 5 днів | |
|
по 200мг 2 рази на добу, курс лікування – 7 днів. |
| за 300 мг. 2 рази в день, курс лікування – 7 днів. |
Відновлення нормальної мікрофлори це складний процес. В основному для цієї мети використовуються препарати, які містять живі культури лактобактерій.
Важливо звернути увагу, що застосування локальних форм еубіотиків (у вигляді вагінальних свічок) не завжди приносить очікуваний результат. Тому рекомендації зводяться до комплексного підходу примі препаратів еубіотиків всередину і локальне застосування ліків цієї групи.
| Назва препарату | Спосіб застосування |
| по 1 капсулі 3/ 4 рази на день за годину до їжі, | |
| 40-60 крапель 3 рази на добу протягом | |
| по 2 драже 3 рази на добу |
Тривалість лікування визначається лікарем гінекологом індивідуально в залежності від результатів проміжної діагностики та динаміки процес.
Ефективність проведеного лікування можна оцінити лише через 4-6 тижнів після закінчення курсу лікування. Головним критерієм нормалізації мікрофлори є кількісне і якісне бактеріологічне дослідження мазка зі слизової піхви.
| Назва препарату | Механізм дії | Дозування
і режим застосування |
| Нео-пенотран (Нео-пенотран форте) | До складу препарату входять метронідазол і міконазол. Завдяки цьому він володіє антибактеріальними та протигрибковими властивостями. Може застосовуватися навіть під час вагітності, у другій її половині. | Вводиться в піхву по одній вагінальній свічці на ніч протягом 10 днів. |
| Гексикон (Хлоргексидин, Гексикон Д, Катеджель, Цитеал, Пливасепт) | Препарат, що містить хлоргексидин. Володіє антибактеріальною активністю, але при цьому не порушує діяльність молочнокислих бактерій. | Застосовується протягом 10 днів по 1-2 супозиторію у піхву
(в залежності від тяжкості перебігу). |
| Метронідазол (Метрогіл, Флагіл, Трихопол, Эфлоран) | Антибактеріальний препарат, ефективний практично при всіх видах вагінозу, в тому числі викликаному трихомонадами. | Дозування – по 1 свічці в піхву на ніч, протягом 5-7 днів. |
| Кліндаміцин (Клиндацин, Зеркалин, Клиндафен, Далацин, Климицин) | Лікарський засіб на основі антибіотика кліндаміцину. Ефективний при бактеріальному вагінозі. | Призначається по одному вагінального супозиторію 1-2 рази на день. У важких випадках доза може бути збільшена. Тривалість курсу – 7-10 днів. |
| Біфідумбактерин | Містить живі біфідобактерії; відновлює нормальну мікрофлору піхви. | Вводиться в піхву по 1 свічці на ніч. Курс лікування – 10 днів. |
| Экофемин | Препарат, що містить живі лактобактерії для відновлення нормальної мікрофлори. | Супозиторії вводяться в піхву 2-3 рази в день. Курс лікування становить 10 днів. |
Впоратися з вагінозом можна і за допомогою народних методів. Безумовно, лікування в цьому випадку буде більш тривалим, але зате відсутні які-небудь побічні ефекти. Ознаки поліпшення при використанні народних засобів з’являються через 2-2,5 тижня регулярного застосування.
- Змішайте в рівних кількостях коріння левзеї і алтея, а також бруньки сосни, траву буркуну, полину, сухоцвіту, лаванди. Дві столові ложки суміші заливають літром окропу. Через 6 годин можна приймати всередину настій по половині склянки перед їдою тричі на день. Лікування триває три місяці.
- Також усередину можна вживати настій з наступної суміші: коріння оману, листя берези, м’яти, ромашки, солодки, чебрецю, герані і комірника в рівних кількостях. Спосіб приготування і дозування аналогічні описаним вище.
- Можна спробувати таку суміш: листки брусниці, горця почечуйного, оману, калини, лаванди, подорожника, пижма, левзеї та омели, узяті в рівних частинах. Розчин готується так само, як і в попередніх рецептах.
- Ще один варіант – змішати в рівних кількостях сухі трави бадану, горця почечуйного, календули, дягелю, кропиви, льнянки, мати-й-мачухи; корені цикорію і кульбаби. Застосовувати як у попередніх рецептах.
- Змішати взяті в рівних кількостях сухі подрібнені листя чорниці, манжетки, берези, пижма і гречанки. Дві столові ложки суміші заварюють одним літром киплячої води і настоюють протягом 6-8 годин. Після цього настій потрібно процідити і застосовувати для спринцювання або вагінальних тампонів, змочуючи настоєм тампон і вводячи глибоко у піхву. Процедуру проводити щодня до 2-3 разів на день. На одну процедуру потрібно склянку настою.
- Змішати в рівних пропорціях кору дуба, трави герані, полину, ромашки і фіалки. Настій готується так само, як і в попередньому рецепті. Застосовується у вигляді спринцювання або тампонів.
- Суміш з коренів гірчака зміїного, трави вероніки, подорожника, деревію, чебрецю, квіток календули і листя черемхи. Компоненти змішуються в рівних кількостях. Настій готується описаним вище способом. Використовується для спринцювань.
- Коріння алтея, трава звіробою, квітки календули, трава гадючника, листя кульбаби і чорниці змішуються в рівних кількостях. Настій готується вищеописаним методом. Застосовується у вигляді спринцювання або тампонів.
Можна робити сидячі ванночки з описаними вище настоями. Для цього дві склянки настою виливається в ємність з 10 літрами теплої води. Тривалість процедури становить 15-20 хвилин. Сидячі ванночки з травами, вельми ефективні при вираженому свербінні.
Гарднереллез не лікують оперативним способом – достатньо комплексного, але консервативного підходу. Крім ліквідації інфекційного збудника, потрібно відновити pH піхви. У перспективі одужання має важливе значення зміцнення імунних здібностей організму.
Щоб купірувати бактеріальний вагіноз, пацієнтці призначають:
- Використання протизапального препарату (з наведених нижче варіантів призначають 1 або 2). Метронідазол (Трихопол) по 1 табл. 2 р. на добу, тривалість терапевтичного курсу – 10 днів. Кліндаміцин (150 мг) – по 1 табл. 4 р. на добу. Тривалість лікування – 1-1,5 тижня. Тіберал (500 мг) – по 1 табл. двічі на добу, до 5 днів поспіль.
- Використання вагінальних супозиторіїв з протизапальну, протигрибкову, антибактеріальну дію. До них відноситься Вагисепт, Тержинан, Вагиферон. Призначають введення по 1 свічці 1 р. в день, після ретельної інтимної гігієни. Терапевтичний курс становить 10 днів.
- Відновлення мікрофлори кишківника. Призначають Лінекс (по 2 капсули 3 р. в день, 3 тижні підряд) або Хілак Форте (по 1 ч. л. на 100 мл води 3 р. в день, 3 тижні).
- Вітамінотерапія. Вводять препарати групи B окремо або у вигляді комплексів (до них відноситься Неуробекс, Нейрорубін). Терапевтичний курс за умови внутрішньом’язового введення ліків – 10 днів.
- Дієтичне харчування. Відмова від вживання солодощів, кислих, гострих, солоних, копчених продуктів, страв. Заборонений прийом алкоголю і кофеїну. Якщо бактеріальний вагіноз обумовлений дисбактеріозом кишечника, до небажаного харчування відносяться смажені та жирні страви, бобові овочі.
Після купірування патогенних мікроорганізмів, показана нормалізація мікрофлори піхви за рахунок застосування таких препаратів, як Лактонорм, Біфідумбактерин, Ацилакт. Вводять вагінально Вагінорм, Лактогель або їх аналоги.
На час лікування необхідно дотримуватися статевий спокій. Не менш важливо виконувати гігієнічні заходи в повному обсязі (особливо, після відвідування туалету і під час місячних). Слід пам’ятати, що бактеріальний вагініт може інфікувати чоловіка під час близькості, викликати ускладнення для статевого здоров’я партнера. Тому йому потрібно одночасно проходити лікування, звернувшись до уролога.
Особливо у вагітних
Бактеріальний вагіноз відноситься до числа захворювань, враховуючи небезпеку для плода, гінекологи рекомендують проходити докладний попереднє дослідження. Основні наслідки хвороби для дитини і майбутньої матері:
- Внутрішньоутробне ураження плода. Наслідки впливу патогенної флори на дитину – аномалії його розвитку. Відбувається неправильне закладання органів – зокрема, серця, нервової трубки, опорно-рухового апарату, кісток черепа.
- Викидень. Інфекційний процес стимулює спазми матки, що сприяє відторгненню плодового яйця. Перші ознаки стану – болючість внизу живота, поява кров’янистих виділень із статевих шляхів.
- Завмирання плоду. Бактеріальний вагіноз – це патологічний процес, що вкрай негативно впливає на плід, що розвивається. Інфекція сприяє порушенню кровопостачання дитини, викликає інтоксикацію, що тягне внутрішньоутробну загибель. Перші ознаки стану – темні кров’янисті виділення з статевих шляхів, підвищення температури тіла до високих цифр. Під час гінекологічного огляду встановлюють невідповідність розміру матки терміну вагітності.
Нерідко бактеріальний вагіноз може викликати багатоводдя або маловоддя, істміко-цервикальную недостатність, неспроможність плаценти. Також ускладнення гарднереллеза – передчасне настання пологів або інфікування дитини під час його проходження по родових шляхах.
Якщо патологія виникла під час вагітності – стан ускладнюється із-за проблем з підбором лікування. Складність полягає в тому, що антибіотики та інші препарати протизапальної властивості протипоказані під час виношування.
Можливі ускладнення
Бактеріальний вагіноз може викликати уретрит, цистит, кольпіт, цервіцит, в найбільш обтяжених випадках – ендометрит. Перераховано запалення сечового міхура, сечовипускального каналу, піхви, цервікального каналу, внутрішнього шару матки.
Внаслідок хронічного і часто прихованого запалення зазначених органів розвивається безплідність, але високий ризик і позаматкової вагітності. Порушення середовища піхви, що виникло під час виношування плоду, підвищує ризик серйозних ускладнень.
Питання, які слід задати лікареві
- Яка ймовірна причина бактеріального вагінозу у моєму випадку?
- Чи потрібно мені здати якісь аналізи, наприклад, з метою виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом?
- Як інтерпретуються результати моїх аналізів?
- Який варіант лікування ви рекомендуєте?
- Чи потрібен прийом препаратів? Як їх слід приймати?
- Коли я відчую полегшення?
- Чи безпечно займатися сексом?
Лікування бактеріального вагінозу займається лікар-гінеколог. Але визначальним фактором є першопричина патології. Якщо захворювання обумовлене цукровий діабет – знадобиться додаткове звернення до ендокринолога.
При взаємозв’язку бактеріального вагінозу з статевими інфекціями необхідно звернення до венеролога. Якщо гарднерельоз – наслідок дисбактеріозу кишечника, потрібно отримати консультацію гастроентеролога.
