Збудник ангіни як розвивається захворювання

Причини ангіни

Захворювання на ангіну викликають різні мікроби, головним чином бета-гемолітичний стрептокок групи А та інші стрептококи, які потрапляють в глотку частіше з предметами домашнього вжитку, якими користувався хворий ангіною (наприклад, брудний посуд і ін).

У ряді випадків мікроби, що знаходяться в глотці і зазвичай не викликають захворювання, активізуються під впливом деяких несприятливих умов, наприклад, при охолодженні або різких коливаннях температури навколишнього середовища.

Деяким людям досить промочити ноги, з’їсти морозиво чи скупатися у водоймі, і вони зараз хворіють ангіною.

Також можуть сприяти різні дратівливі речовини, систематично потрапляють в глотку (дим, пил (у т. ч. домашній пил), алкоголь і ін), а також наявність аденоїдів або інших захворювань носоглотки, при яких порушується носове дихання.

Часті захворювання ангіною можуть бути пов’язані з гнійними запальними процесами в порожнині носа і його придаткових пазух (наприклад, з гайморитом), а також в порожнині рота (гнилі зуби).

Велика частина

потрапляють всередину організму через пошкоджені ділянки

і слизових оболонок, або разом з повітрям і їжею. На шляху бактерій знаходиться глотковий лімфатичне кільце, яке захищає організм від проникнення бактерій через ротову й носову порожнини. В результаті боротьби організму та інфекційного агента виникає локальна реакція мигдалин, звана ангіною.

Причинами захворювання ангіною є три великі групи збудників:

• Бактерії. В порожнині рота постійно присутні бактерії, які є нормальною мікрофлорою. Ці бактерії відносяться до групи умовно-патогенних збудників, які можуть викликати захворювання тільки при певних умовах. Іншою групою є патогенні бактерії. Потрапляючи в організм, вони затримуються на поверхні мигдалин, де при сприятливих умовах починають розмножуватися. Виникає локальна імунна відповідь із запаленням і набряком мигдаликів, що проявляється у вигляді тонзиліту.
• Віруси. Велика частина ангін, особливо в дитячому віці, обумовлена причиною зараження людини вірусом. Ці ангіни відрізняються від бактеріальних ангін короткою тривалістю і більш легким перебігом. Також варто зазначити, що у випадках, коли причиною ангіни є віруси, лікування антибіотиками є неефективним.
• Грибки.Грибки присутні практично скрізь, і організм людини не є винятком. В невеликій кількості вони завжди знаходяться на слизових оболонках порожнини рота. Активний ріст грибків стримує імунна система і умовно-патогенні бактерії. При зниженому імунітеті або при тривалому прийомі антибіотиків без використання протигрибкових препаратів грибки стрімко розмножуються, вражають мигдалини і, як наслідок, розвивається ангіна.

• Патологія носа і навколоносових пазух. При ринітах і гаймориті (запалення верхньощелепних пазух) створюються сприятливі умови для розвитку та поширення інфекції. Тривалий перебіг риніту або гаймориту призводить до того, що збудник інфекції потрапляє в ротоглотку і на поверхню слизової оболонки мигдаликів, де розмножується, викликаючи розвиток ангіни.
• Загальне і місцеве переохолодження організму. При загальному переохолодженні знижується імунологічний захист організму, що призводить до створення сприятливих умов для активізації умовно-патогенної мікрофлори, що постійно знаходиться в складках слизової оболонки мигдаликів. При місцевому переохолодженні мигдалин судини звужуються, знижується місцевий кровообіг. Разом зі зниженням припливу крові зменшується кількість лейкоцитів в мигдалинах, що також призводить до активізації умовно-патогенної мікрофлори та розвитку ангіни.
• Захворювання шлунково-кишкового тракту. При будь-яких захворюваннях шлунково-кишкового тракту залежно від ступеня і тяжкості ураження порушується травлення і всмоктування поживних речовин і вітамінів. Нестача цих компонентів веде до порушення створення організмом імунних клітин і зниження загального імунітету. Як наслідок, резистентність (опірність) організму до захворювань знижується, що в першу чергу проявляється інфекційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, у тому числі і ангіну.
• Зловживання алкоголем. Часте вживання алкоголю поряд з іншими шкідливими впливами на організм людини також знижує загальний імунітет. Крім свого загального впливу він робить і місцевий вплив на мигдалини. Це виражається в частому дражливому впливі алкоголю на слизову оболонку мигдалин і її пошкодження, що створює сприятливі умови для розвитку ангіни.
• Неправильне харчування. Одноманітна їжа з низьким вмістом вітамінів призводить до розвитку анемії та зниження імунітету. До вітамінів, які беруть участь у формуванні еритроцитів, відносяться вітаміни групи В. Недостатність вітаміну С призводить до підвищення проникності стінки судин, що полегшує бактеріям отримання поживних речовин, що циркулюють в крові, прискорює проникнення токсинів в кровоносне русло.
• Куріння. При курінні сигаретний дим з домішкою токсинів і смол впливає на слизову оболонку мигдалин, змінюючи її структуру. Також під впливом нікотину відбувається спазм судин, що зменшує приплив крові до миндалинам і, як результат, знижується місцевий імунітет.

Стафілокок

Стафілококова ангіна – це гнійне запалення слизової оболонки піднебінних мигдаликів в результаті їх ураження золотистим стафілококом.

Симптоми

Прояви хвороби не специфічні, вкрай складно побачити в звичайному гнійній ангіні стафілококову:

• висока температура тіла 39°С;
• інтоксикація сильно виражена (головний біль, слабкість, озноб);
• нестерпний біль при ковтанні;
• на мигдалинах гнійний наліт, який легко віддаляється шпателем;
• збільшені і болючі при промацуванні шийні лімфатичні вузли,
• перебіг хвороби, як правило, більш тяжкий, чим при стрептококової інфекції;
• слабкий ефект від антибактеріальних препаратів широкого спектру дії.

Лікування

Бактеріальна стафілококова ангіна важче піддається лікуванню, чим стрептококова. Базове лікування антибіотиками широкого спектра дії може не дати результату. Тому для підбору найбільш ефективного лікування необхідно проводити бактеріологічне дослідження, а також вивчити чутливість штаму до конкретних препаратів.

Разом з початком прийому антибіотиків призначають допоміжне лікування:

• фізіотерапія за допомогою апарату «Вітафон», підсилить ефект від антибіотиків і роботу імунної системи,
• постільний режим,
• рясне питво,
• лікувальна безбелковая дієта,
• полоскання горла розчином солі (1 чайна ложка на 1 літр води) або фурациліну.

Ці бактерії відносяться до грампозитивних, їх проникаюча здатність забезпечується ферментом гиалуронидазой. Також вони виробляють та інші агресивні агенти, які провокують токсичний шок у пацієнта і гемоліз – руйнування кров’яних клітин.

Симптоми

Початок і перебіг хвороби залежать від стану здоров’я та етіології запального процесу — віруси або бактерії, це дуже важливо виявити при діагностики та адекватного лікування.

Початок хвороби гострий. Вже на першу добу людина відчуває біль у горлі при ковтанні, яка потім підсилюється і не залишає навіть у стані спокою — поза прийому їжі. У м’язах з’являється ломота та біль, обличчя червоніє, а очі починають блищати.

Симптоми дуже схожі зі звичайною застудою, але ангіна переноситься важче, біль у горлі більш гостра, тривалість хвороби довше, зазвичай від 5-7 днів. Важливо під час розпізнати хворобу і почати негайне лікування.

Поєднання загальних і місцевих симптомів при ангіні дозволяє легко припустити відповідний діагноз. При всіх видах ангіни присутні одні й ті ж клінічні ознаки, виражені в різному ступені.

Симптомами ангіни є:

• підвищення температури;
• біль у горлі;
• утруднення при ковтанні;
• загальна слабкість;
• наліт на мигдалинах;
• збільшення лімфатичних вузлів.

Як і при будь-якому іншому захворюванні інфекційного характеру з запаленням має місце підвищення температури тіла. Варто відзначити, що при різних видах ангіни температура коливається як по тривалості, так і по своїй висоті.

При найлегшою, катаральній, ангіні температура рідко перевищує 38 градусів і триває більше 1 – 2 днів. При більш важких формах ангіни, таких як лакунарна та фолікулярна, температура тримається в межах 38 – 40 градусів і по своїй тривалості може досягати шести днів.

Окремо варто згадати про вірусної ангіні. Температура тіла при вірусної ангіні майже завжди тримається в межах 39 – 40 градусів. У випадках, коли до вірусної інфекції не приєднується бактеріальна, температура триває 2 – 4 дні.

При високій температурі у дітей можуть виникати фебрильні судоми. Проявляється це сильним напруженням усіх м’язів тіла, яке змінюється ритмічними вздрагиваниями і рухів. Частота поступово знижується до повного зникнення.

У рідкісних випадках ангіна може перебігати без підвищення температури. Такий перебіг зовсім не свідчить про легкому перебігу ангіни, навпаки, говорить про її тяжкості. Таке буває тоді, коли причиною ангіни є відразу кілька бактерій, одночасно вразили мигдалини з подальшим розвитком гангрени мигдалин.

Больові відчуття при ангіні варіюють залежно від тяжкості її перебігу. При легкому перебігу відзначається невеликий дискомфорт у горлі, печіння або легкий біль, що посилюється при ковтанні. Болючість в спокої виникає при глибокому ураженні піднебінних мигдалин. Біль ниючого характеру, сильно посилюється при ковтанні.

В процесі запалення організм намагається позбутися від патогенних агентів в обличчі бактерій або вірусів, які вразили мигдалини. В результаті цієї боротьби виділяється безліч БАВ (біологічні активні речовини), які впливають на нервові закінчення.

Підвищується чутливість больових рецепторів, які дратуються хімічними речовинами, що утворюються у вогнищі запалення. Крім хімічного впливу на рецептори також здійснюється механічне подразнення в результаті їх здавлювання набряклими тканинами. Механічний аспект посилюється при здійсненні ковтання.

Ангіни, які виникають на фоні вираженого імунодефіциту з великим некрозом мигдалин, можуть протікати з слабовыраженным больовим синдромом або з повною відсутністю болю. Це обумовлено тим, що в процес залучаються нервові закінчення, які також руйнуються. В результаті цього знижується больова чутливість в області ураження мигдаликів.

Даний симптом розвивається як наслідок запалення мигдалин. БАВ впливають на судинну стінку, провокуючи локальне розширення судин. Підвищується проникність судинної стінки, в результаті чого з судинного русла виходить рідина разом з лейкоцитами. Мигдалини набрякають і збільшуються в обсязі.

При цьому зменшується отвір ротоглотки, що призводить до утрудненого проходження їжі через нього. Також посилюються при ковтанні больові відчуття, що викликає у хворого обережність при здійсненні ковтальних рухів.

В процесі своєї життєдіяльності збудник ангіни виділяє різного роду токсини, які з місця запалення потрапляють в кров людини. Також токсини виділяються при руйнуванні бактерій клітинами імунної захисту. З кровоносного русла токсини разом з потоком крові потрапляють у всі органи і тканини організму.

При попаданні цих токсинів в центральну нервову систему (ЦНС) порушується нормальна робота зв’язків між нервовими клітинами мозку, що викликає у людини почуття сонливості, апатію, можливі головні болі.

У дітей при загальній інтоксикації як захисна реакція організму, що виникає блювота. Попадання в м’язову тканину, токсини накопичуються в м’язах. Подразнюючи нервові закінчення, токсини викликають відчуття ломоти і ниючий

. Разом всі ці симптоми складають інтоксикаційний синдром.

При ангіні на поверхні мигдалин в результаті життєдіяльності мікроорганізмів і боротьби організму людини з ними утворюється наліт. При ангіні, викликаної бактеріями, колір гнійних відкладень буде білястим, рідше – жовтуватим.

По консистенції гній щільний, заповнює собою фолікули або лакуни. На поверхні мигдаликів можуть бути відкладення фібрину у вигляді плівки білястого кольору, яка легко знімається без пошкодження мигдалин.

У випадках, коли плівка щільна і відокремлюється з пошкодженням слизової оболонки мигдаликів і кровоточивістю, необхідно припускати наявність дифтерійної ангіни. В такому випадку необхідно звернення до лікаря для підтвердження або спростування діагнозу

і призначення специфічного лікування.

При грибкової ангіні наліт частіше жовтуватого кольору, рідше – білого. По консистенції відкладення сирнистого характеру, розташовуються на поверхні мигдалин і піднебінних дужках.

Мигдалини пов’язані з регіонарними лімфатичними вузлами за допомогою лімфатичних судин, по яким медіатори запалення мигдалин досягають лімфатичних вузлів. В результаті в них виникає запальна реакція, що призводить до їх набряку та збільшення в об’ємі.

Регіонарними лімфатичними вузлами є:

• подніжнещелепні;
• привушні;
• потиличні;
• передні шийні.

Медичне значення слова «катаральна» походить від грецького «катаралис», що означає набрякання, закінчення. Цей термін добре описує цю ангіну, яка проявляється набряком, почервонінням і утворенням серозної (прозорою або трохи каламутною) субстанції на слизовій оболонці піднебінних мигдалин.

Катаральна ангіна часто є не самостійною формою, а початковою стадією фолікулярної чи лакунарної ангін, і рідше виявляється як окрема патологія, як правило, протікає легко і швидко (в середньому 6-7 днів).

Симптоми

Симптоми з’являються раптово:

• температура тіла може бути не дуже високою (37-38°С),
• першими суб’єктивними ознаками зазвичай є сухість і відчуття саднения в горлі,
• під час проковтування харчової грудки відчувається біль,
• характерна почервоніння тільки мигдалин і оточуючих їх піднебінних дужок (див. малюнок вище),
• збільшені мигдалики виглядають з-за піднебінних дужок,
• мигдалини можуть покриватися ніжною каламутною і легкоудаляемой плівкою,
• важливо, що не повинно бути виявів та інших порушень структури мигдалин,
• болючість при пальпації регіональних лімфатичних вузлів.

Не дивлячись на легкість перебігу, катаральна ангіна є потенційною загрозою загальному здоров’ю людини, може ускладнитися нефритом (хвороба нирок), міокардит (хвороба серця), ревматоїдний артрит (хвороба суглобів).

Лікування

Бажано, щоб лікування катальной ангіни відбувалося під контролем лікаря. Зазвичай призначається:

• Антибактеріальні препарати, в тому числі сульфаніламідні. Є основним методом лікування ангіни.
• Полоскання горла можна виробляти антисептиками (фурацилін), а краще фізіологічним розчином (розчин солі у воді: 1 чайна ложка солі на літр теплої води).
• Жарознижуючі препарати при температурі тіла вище 38 °С.
• Для полегшення симптомів застосовують спреї, які знижують біль і смоктальні таблетки.
• Спільно з початком застосування антибіотиків необхідно проводити фізіотерапію «Витафоном», оскільки він підсилює ефект препаратів, покращує лімфовідтікання, виведення токсинів з уражених ділянок, очищення тканин і стимулює імунітет на боротьбу з інфекцією.

Під час лікування потрібно тримати під контролем серцево-судинну систему, кілька разів здавати на аналіз сечу і кров, для своєчасного виявлення можливих ускладнень.

Пневмокок і стрептокок

Основну частину бактеріальних тонзилітів являє стрептококова ангіна, при цьому такого терміна в офіційній медицині не існує. Справа в тому, що збудником більшості видів тонзиліту є стрептокок (різні штами бета-гемолітичного стрептококу групи А), тому така назва не відображає основних характеристик захворювання.

Частіше всього стрептококова ангіна проявляється у вигляді основних форм хвороби (розібраних на початку статті) це:

• катаральна,
• фолікулярна,
• лакунарна,
• фибринозная,
• флегмонозна.

А так само стрептококова інфекція може приєднатися до будь ангіні:

• вірусної,
• грибкової,
• виразково-некротичною,
• мононуклеозной та ін.

Для стрептококової ангіни характерні наступні ознаки:

• температура тіла може варіюватися залежно від тяжкості захворювання (38-40 °С),
• мигдалини збільшуються і набувають червоний колір, можуть бути покриті плівкою, гнійним нальотом або гнійними пробками,
• лімфатичні вузли на шиї можуть бути збільшені в різній мірі,
• біль у горлі під час прийому їжі, а важких випадках навіть у спокої.

Ця бактерія, що викликає ангіну, є підвидом стрептококів. Частіше вони стають причиною пневмонії, але можуть спровокувати і тонзиліт.

Пневмококи чуттєві до тих же препаратів, що і стрептококи, лікування проводиться за аналогічною схемою.

Бактерії відносяться до грампозитивних мікроорганізмів, є факультативними анаеробами, проявляють активність в середовищі, позбавленому кисню. На знімку мазків можна виявити, що стрептококи розташовуються групами по 2 і більше клітки. Стрептококові бактерії викидають два основних види токсинів:

• О і S-стрептозолины, які чинять руйнівний вплив на клітини крові;
• Пірогенний эритроген, який викликає підвищення температури тіла у пацієнта під час хвороби.

Ускладнення

Вони є найбільш небезпечними, так як викликають ураження важливих органів і загрожують життю людини.

До них відносяться:

• ревматизм (захворювання сполучної тканини з ураженням суглобів, серця, мозку);
• захворювання нирок (наприклад, пієлонефрит) веде до важких розладів здоров’я, аж до ниркової недостатності;
• поширення інфекції в грудну клітку;
• розповсюдження в порожнину черепа з розвитком запалення оболонок мозку (менінгіт);
• інфекційно-токсичний шок (отруєння організму продуктами життєдіяльності мікробів і розпаду тканин організму);
• ураження органів шлунково-кишкового тракту, часто ангіна супроводжується гострим запаленням червоподібного відростка (апендициту);
• самим серйозним загальним ускладненням є сепсис — зараження крові, проникнення інфекції в кров і її поширення по всьому організму, часто призводить до летального результату.

• абсцеси оточуючих м’яких тканин (утворення великих порожнин, заповнених гноєм) — паратонзіллярний абсцес (паратонзилліт);
• флегмони (розлите скупчення гною, необмежена);
• отит;
• набряк гортані;
• кровотеча з мигдалин.

Щоб уникнути цих ускладнень, необхідно вчасно звернутися до фахівця, щоб вибрати правильну тактику лікування ангіни.

Хламідії

Це ще не зовсім бактерії, але вже і не віруси. Вони відносять до облігатним, внутрішньоклітинних паразитів. Іншими словами, вони володіють своїми власними клітинами, у них є ДНК, але підтримувати життєдіяльність поза клітин теплокровного тіла, де вони паразитують, хламідії не можуть.

Ці бактерії здатні поглинати здорові клітини і утворювати вакуолі – фагосы. Також вони викидають ендотоксини та екзотоксини, гнітюче впливають на імунну здатність клітин.

Діагностика ангіни

Діагностика ангіни включає в себе наступні методи обстеження:

• візуальний огляд пацієнта, промацування шийних лімфовузлів;
• з’ясування симптомів;
• взяття мазка з горла на визначення збудника хвороби, а також на його чутливість до антибіотика (бактеріологічний посів);
• експрес тест мазка з горла на визначення стрептококової інфекції, яка може протягом 10-15 хвилин підтвердити або спростувати наявність патогенних бактерій;
• Загальний аналіз крові (необов’язково) — при запальному процесі виявляється збільшення кількості лімфоцитів, незначно моноцитів, збільшення ШОЕ, відхилення від норми рівня лейкоцитів, зниження нейтрофілів;
• Загальний аналіз сечі (необов’язково) — при запальному процесі виявляється білок з еритроцитами;
• при необхідності, для визначення місць скупчення гною можуть призначити — МРТ (магнітно-резонансна томографія) або КТ (комп’ютерна томографія).

Діагностика ангіни обов’язково включає в себе огляд пацієнта ЛОР-лікарем і призначення додаткових методів обстеження.

Огляд лікаря – це найбільш важлива ланка в постановці правильного діагнозу. В першу чергу ЛОР-лікар оглядає мигдалини пацієнта з допомогою одноразового шпателя.

При огляді мигдалин і ротоглотки виявляються наступні зміни:

• почервоніння піднебінних дужок;
• наявність бульбашок і виразок на м’якому небі й дужках;
• збільшення мигдалин;
• фібринозний або гнійний наліт на мигдалинах;
• наявність гнійних пробок у лакунах мигдаликів.

Після огляду ротоглотки лікар промацує лімфатичні вузли, які знаходяться в безпосередній близькості до миндалинам – це подніжнещелепні, привушні і потиличні групи лімфовузлів. При ангіні вони болючі і збільшені.

Загальний

показує підвищення лейкоцитів за рахунок

, зсув лейкоцитарної формули вліво з перерозподілом молодих і зрілих форм нейтрофілів, збільшення швидкості осідання еритроцитів (

). Перераховані вище зміни характерні для бактеріальної ангіни.

Вірусна ангіна відрізняється нормальним або трохи зниженим кількістю лейкоцитів. При цьому може спостерігатися збільшення процентного співвідношення лімфоцитів і моноцитів за рахунок зменшення кількості нейтрофілів. Швидкість осідання еритроцитів при вірусної ангіні підвищується незначно.

Наступний етап в діагностиці ангіни – це мазок з зіву або порожнини носа. Мазок береться для бактеріоскопічного і бактеріологічного дослідження до початку лікування антибіотиками.

Методами визначення збудника ангіни є:

• Бактеріоскопічне дослідження. Під мікроскопом можна орієнтовно визначити збудника ангіни. Цей спосіб дозволяє виявити наявність стрептококів, які забарвлюються за Грамом в синій колір і розташовані в мазку ланцюжками. При грибкової ангіні в мазку можна помітити розгалужені нитки грибків – міцелій.
• Бактеріологічне дослідження. Перед взяттям мазка із зіву пацієнт не повинен приймати їжу або рідину протягом двох годин, не дозволяється перед процедурою чистити зуби. Мазок із зіву береться спеціальної дротяною петлею, яка обов’язково повинна бути стерильною. Лікар проводить петлею по черзі з піднебінним дужкам, миндалинам і задній стінці глотки, обходячи ділянки скупчення гною. Потім петля поміщається в стерильну пробірку і як можна швидше транспортується в лабораторію, де проводиться посів на живильне середовище. На живильному середовищі в сприятливих умовах починається ріст і розмноження отриманої із зіву мікрофлори. Таким чином, через кілька днів можна визначити збудника ангіни. У багатьох європейських країнах останні кілька років широко використовуються експрес-тести на виявлення стрептококового антигену в мазку з зіву. З допомогою цього методу діагностики протягом 5 – 7 хвилин можна визначити наявність стрептокока.
• Серологічний метод діагностики. Призначений для виявлення в крові пацієнта антитіл проти ферментів β-гемолітичного стрептокока групи А. Наявність великої кількості цих антитіл, званих Антистрептолизин-О, свідчить про наявність в організмі стрептококової інфекції та можливий ризик розвитку ускладнень.

До лабораторної діагностики вірусних ангін вдаються лише у випадках важкого перебігу захворювання. Для цього використовуються

і ІФА (імуноферментний аналіз), які визначають наявність вірусних антигенів в мазках із зіву. Ці методи призначені для виявлення вірусу Епштейна-Барр, ентеровірусу, вірусу герпесу та інших збудників вірусного походження.

Мікоплазми

За своєю будовою нагадують хламідії: вони також складніше вірусів, але примітивніше бактерій. Мікоплазми не відносяться до грампозитивних мікроорганізмів, виявити їх можна переважно на поверхні клітинних мембран.

У дорослих мікоплазми дуже рідко викликають ангіну, зазвичай страждають діти. Але вони здатні серйозно порушити обмінні процеси в організмі і навіть внести свою інформацію в гени. Ось чому особливо небезпечно інфікування мікоплазмою під час виношування дитини – у більшості випадків це загрожує спонтанним перериванням вагітності. Пригнічуються мікоплазми фагоцитами – вони поглинають їх клітини і повністю руйнують.

Ці два збудника нечутливі до пеніцилінів, лікування підбирається з урахуванням індивідуальної переносимості пацієнтом тих чи інших препаратів.

Лікування ангіни

У більшості випадків, ангіна лікується антибіотиками, які повинен призначити лікар.

Фахівці не рекомендують лікувати ангіну самостійно, особливо це стосується вагітних і дітей!

Як лікувати ангіну? Суворе виконання приписів лікаря при ангіні є необхідною умовою швидкого одужання і в більшості випадків дозволяє уникнути розвитку ускладнень.

При лікуванні ангіни, слід приділяти велику увагу харчуванню хворого. Їжа повинна бути різноманітною, багатою вітамінами. Рекомендуються бульйони, рідка каша, парові котлети, киселі, рясне пиття (молоко з Боржомі, чай з лимоном).

При ангіні не слід вживати гостру, грубу і гарячу їжу.

При перших ознаках ангіни, необхідно викликати лікаря, а до його приходу потрібно приступити до частого, повсякчасного, полоскання горла.

Для полоскання горла краще використовувати слабкий теплий розчин солі. Даний захід буде корисно і на більш пізніх стадіях ангіни. Лікар же, в свою чергу, як правило, призначає полоскання горла антибактеріальними засобами, наприклад: розчином «Фурациліну», «Риваноля», «Элюдрила».

Лимон. При починається ангіні дуже повільно розжувати половинку лимона разом з цедрою. Протягом 1 години після цього нічого не їсти, щоб дати можливість ефірним маслам і лимонної кислоти попрацювати. Процедуру повторити через 2 години.

Можна також взяти 2-3 скибочки лимона, очистити від шкірки і по черзі тримати в роті, намагаючись, щоб скибочку був біля самого горла. Слід посмоктувати ці скибочки, а потім ковтати сік. Процедуру повторювати щогодини.

Нагідки лікарські, Полин, подорожник. Суцвіття календули, листя подорожника, трава полину – всього порівну. 1 столову ложку суміші залити 1 склянкою окропу, кип’ятити на слабкому вогні протягом 10-15 хвилин, процідити. Полоскати горло теплим розчином кожні 2 години.

Буряк. Корисно полоскання горла соком буряка. Натерти буряк на дрібній тертці і віджати сік. До склянці соку додати 1 столову ложку столового оцту (не есенції!). Полоскати горло 5-6 разів на день.

Сода і сіль. При болях в горлі у склянку дуже теплої кип’яченої води всипати по половині чайної ложки соди і солі і додати кілька крапель йоду. Цим розчином полоскати горло.

Картопля. Зварити картоплю «в мундирі» і дихати над нею 5-10 хвилин, а потім із злитою після варіння картоплі води зробити теплий компрес на горло. Підошви ніг потрібно натерти часником і надіти шерстяні шкарпетки.

Чай. Заварюємо міцний чай (не в пакетиках). Охолоджуємо до температури, яку можна терпіти. Додаємо туди 1 ложку солі, розмішуємо. Полоскати кілька разів на день. Гній сам виходить при полосканні.

Часник. Поріжте 1 головку часнику, покладіть в каструлю, налийте туди 1 літр води, а як тільки вода почне закипати, всипте 1 чайну ложку харчової соди і робіть інгаляцію (дихайте над каструлею) 3 рази в день.

Береза. Настій гілок берези (гілки з нирками подрібнити, залити окропом і дати настоятися протягом години). Пити кілька склянок настою в день. Протипоказання – тяжкі захворювання нирок.

Молоко. Якщо ви раптово охрипли: закип’ятіть молоко, зніміть пінку і дихайте над каструлею, роблячи глибокі вдихи, поки йде пара.

Збір 1. Суцвіття ромашки – 2 частини, листя шавлії – 4 частини, листя евкаліпта – 3 частини, трава м’яти – 2 частини, трава чебрецю – 2 частини, бруньки сосни – 3 частини, корінь оману – 4 частини. 3 столові ложки суміші залити 0,5 л окропу, кип’ятити 3-4 хвилини, полоскати горло теплим розчином. Цей склад можна використовувати для інгаляції.

Збір 2. Квітки ромашки аптечної – 2 частини, листя шавлії – 4 частини, листя евкаліпта – 3 частини, трава м’яти перцевої – 2 частини, трава чебрецю – 2 частини, бруньки сосни – 3 частини, корінь оману – 4 частини. 3 ст. л.

суміші залити в чайнику 0,5 л окропу, прокип’ятити 3-4 хв. Потім зняти чайник з вогню, надіти на його носик паперову лійку і дихати гарячою парою через рот при ангіні, фарингіті, ларингіті, бронхіті.

Біла верба. Полоскання горла відваром кори верби білої (верба, рокита). 2 столові ложки подрібненої кори залити 2 склянками гарячої води, довести до кипіння і кип’ятити 15 хвилин на слабкому вогні. До речі, кора білої верби також володіє чудовим кроворазжижающим ефектом, якщо її приймати всередину, тому вона корисна і для профілактики серцево-судинних хвороб.

Подорожник. Полоскання горла соком або відваром подорожника. На 1 склянку окропу покласти 4-5 подрібнених сухих або свіжих листя, настояти півгодини. Полоскати горло теплим розчином щогодини. Для поліпшення смаку можна додати мед.

Сироп з листя алое. Пляшку з широким горлом наповнити до половини подрібненим листям алое, засипати доверху цукровим піском, зав’язати шийку марлею і настоювати 3 дні, потім процідити і віджати. Сироп приймати 3 рази в день перед їжею до повного одужання.

Подорожник, росичка, фіалка. Для пом’якшення кашлю при всіх видах ангін, а також при коклюші, бронхіті й запаленні легенів використовують таку суміш: листки подорожника – 30 г, росичка – 30 г, квіти фіалки – 40 г, збір залити 1 л води, кип’ятити 2 хвилини, настоювати 1 годину. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази в день.

Сосна. Відвар бруньок сосни використовують у вигляді інгаляцій при бронхітах і ангінах. Можна взяти хвою сосни. Жменю голок заливають десятикратним об’ємом води. Перед цим голки розтираються з невеликою кількістю холодної води.

Кип’ятити 30 хвилин, настоювати 4 години. Процідити і використовувати для полоскання горла. Настій можна пити по 1/3 склянки 3 рази на день. Він є ефективним протизапальним і відхаркувальним засобом.

Шавлія, ромашка, приворот. Лист шавлії – 3 частини, квітки ромашки аптечної – 3 частини, трава привороту – 3 частини, 1 чайну ложку суміші заварити 1 склянкою окропу, настояти 30 хвилин, процідити. Полоскати горло при ангіні і фарингітах.

Шавлія. При запаленні мигдаликів, слизової оболонки порожнини рота і ясен у вигляді полоскань використовують відвар шавлії. 4 чайні ложки подрібненого листя залити 2 склянками окропу, настояти 30 хвилин, процідити. Полоскати горло 4 рази на день.

Прополіс. Жування прополісу добре допомагає при всіх видах ангін в будь-якій стадії хвороби. Після їжі повільно жувати шматочки прополісу завбільшки з ніготь. За день потрібно з’їсти близько 5 г прополісу. Щоб відрізнити хороший прополіс від старого і менш сильного, треба знати, що при жуванні свіжого прополісу у роті відчувається несильно печіння і оніміння мови.

Нігтики. При ангіні готують для полоскання водний настій нагідок: 10 квіток на 1 склянку окропу. Охолодити протягом години при кімнатній температурі, процідити. Полоскати горло 3-4 рази на день.

Марганець, йод. Дуже гарне полоскання при ангінах і хронічному тонзиліті. У 0,5 л слабкого розчину марганцю додати 10 крапель йоду, добре перемішати. Полоскати горло 3-4 рази на день.

Троянда. Відвар з пелюсток троянди є ефективним засобом для полоскання горла при ангінах, гострих респіраторних захворюваннях, фарингітах. На 1 столову ложку пелюсток троянди 1 склянку води, довести до кипіння, настояти 1 годину, процідити. Полоскати горло 3-4 рази на день.

Малина. Досить часто ангіна супроводжується підвищенням температури тіла. Швидке жарознижувальну дію надає варення з малини, доданий в чай.

Ромашка і липа. Також, для зниження температури народні цілителі радять приймати настої квіток ромашки аптечної і липового цвіту, які готують, як чай. 1 чайну ложку квітів ромашки або 1 столову ложку квітів липи, заварити 1 склянкою окропу, настояти 30 хвилин, процідити. Пити по ½ склянки 2-3 рази на день.

Цибуля. Ріпчасту цибулю пропустити через м’ясорубку і викласти на блюдце, вдихати ротом по 2-3 хвилини 3 рази в день. (Брати тільки свіжоприготовлену кашку, так як на повітрі фітонциди, що містяться в цибулі через 10-15 хвилин втрачають свої лікувальні властивості).

Важливо! Перед використанням народних методів лікування необхідно проконсультуватися з лікарем.

Гнійний тонзиліт – це небезпечне захворювання, яке виникає в результаті проникнення шкідливих мікробів і вірусів в організм.

Запальний процес, в основному, локалізується в області мигдалин.

Але це не означає, що всі навколишні повинні обов’язково захворіти.

Якщо людина володіє сильним імунітетом, ризик інфікування практично зводиться до нуля.

Як виникає хвороба. Причиною захворювання є шкідливі бактерії, віруси та грибки.

Вони проникають в організм людини, накопичуючись на поверхні мигдалин.

Далі інфекція потрапляє в кровоносну систему, викликаючи появу загальної інтоксикації. Як передається гнійна ангіна?

Хвороба може передаватися через повітря, предмети побуту і продукти харчування.

Але вона не призводить до появи запальних процесів. Якщо імунітет послаблюється, мікроби активізуються і починають посилено розмножуватися.

Також появі захворювання можуть сприяти певні умови:

• Різке охолодження;
• Раніше перенесені хвороби;
• Емоційні перевантаження;
• Підвищена загазованість повітря;
• Наявність в організмі додаткової інфекції;
• Шкідливі звички – вживання алкогольних напоїв та куріння.

На початковій стадії захворювання характеризується гострими симптомами. З’являється сильний біль при ковтанні, загальна слабкість і ломота в суглобах.

Може різко підвищитися температура і виникнути гарячковий стан. Мигдалини набрякають і стають червоними. Пік захворювання настає на 3-4 добу.

• Для відповіді на питання, заразна чи гнійна ангіна, слід розглянути різні види хвороби.
• Одним із способів класифікації є поділ інфекції за мірою впливу на структуру мигдалин і розташування гнійних утворень.
• Розрізняють наступні типи гнійного тонзиліту.

Катаральну форму відносять до найбільш простим видами ангіни. Основними симптомами є почервонілі і збільшені мигдалини, і неприємні відчуття при ковтанні.

Інтоксикація – помірна. Температура тіла зазвичай не піднімається вище 38 градусів.

Лікування

Чому ще може розвинутися бактеріальний тонзиліт?

Віруси – це часта причина ангін, в тому числі і бактеріальних. Практично завжди вони сильно пригнічують місцевий імунітет у горлі і відкривають шлях для приєднання вторинної інфекції у вигляді стрептокока.

Вірусні ангіни також можуть бути наслідком загального захворювання організму, наприклад, дуже часто тонзиліт розвивається при Кору або ВІЛ-інфекції.

Бактеріальна ангіна – це інфекційне ураження піднебінних мигдаликів різного роду бактеріями, як правило, стрептококом. Вона проявляється у вигляді фолікулярної, лакунарної або фібринозно форми з усіма характерними для них симптомами та ознаками (див. вище відповідні розділи).

Різні інфекційні агенти (бактерії) мають деякі схожі симптоми і скарги, але є і характерні відмінності, які розглянемо далі.

Ангіна може бути самостійним ізольованим захворюванням, а може з’явитися і як ускладнення інших інфекцій, викликаних бактеріями – найчастіше дифтерії або скарлатини.

Для ангіни, викликаної дифтерію, характерний щільний білий наліт по всій поверхні гортані. Якщо наліт зіскоблити, то на мигдалинах утворюється кровоточива виразка. Дифтерійна паличка, що викликає захворювання, знищується тільки спеціальної антидифтерийной сироваткою.

Збудником скарлатини є бета-гемолітичні стрептококи. Ці бактерії викидають токсини, що викликають сильне почервоніння слизової в роті і алергічні висипання на шкірі. Це і є характерні симптоми захворювання.

Напевно визначити збудника захворювання можна тільки за допомогою повноцінного обстеження, зокрема – аналізів крові, сечі і мазка із зіву. Лікар обов’язково направить на бак посів, щоб виявити чутливість не тільки бактерій, але і пацієнта до тих чи інших препаратів і підібрати оптимальний.

Підозрювати ангіну бактеріального походження можна при виявленні таких зовнішніх симптомів у пацієнта.

1. Висока температура. Якщо хвороба викликана бактеріями, показники термометра можуть збільшуватися до 40 градусів. При вірусної інфекції таке трапляється вкрай рідко.
2. Сильне збільшення мигдаликів та болючість при ковтанні – вірусна інфекція якщо і супроводжується набряком гланд, то незначним.
3. Загальні симптоми інтоксикації – головний і суглобові болі, слабкість, нудота, відсутність апетиту.

При цьому сухий кашель, риніт і закладеність носа, вони, як правило, бувають при вірусних захворюваннях, при бактеріальної ангіні відсутні.

Прогноз

Прогноз при ангіні сприятливий. Однак, якщо не застосувати належні заходи терапії, можливе формування хроническо-збільшеною мигдалини, яка періодично може запалитися.

Іноді терапія виявляється настільки ефективною, що на 3-4-й день людина починає відчувати себе практично здоровим. Однак, категорично забороняється в цей час кидати лікування ангіни і виходити на роботу, відвідувати заняття в навчальному закладі.

Запальний процес ще далеко не завершений, багато систем організму або ослаблені, або перебувають у стані значної перебудови (в тому числі, імунітет). Щоб уникнути зриву пристосувальних механізмів (фактично, розвитку ускладнень), необхідний період відновлення, який триватиме ще кілька днів.

В цей час будуть дуже до речі гарне харчування, післяобідній відпочинок, повноцінний сон. У протилежній ситуації, тобто коли стан хворого на фоні лікування ангіни не поліпшується, або спостерігається посилення болю, лихоманка відрізняється стабільністю, з’являється гугнявість голосу, перешкода при ковтанні їжі або при диханні або будь-які інші неприємності, стає вкрай необхідним термінова додаткова консультація лікаря.