Бронхіальна астма інструментальна і диференціальна діагностика хвороби

Причини появи бронхіальної астми

Зовнішніми факторами, які призводять до алергічного запалення в бронхах, можуть бути наступні:

• побутові (пил, продукти життєдіяльності пилового кліща, шерсть, пух і перо);
• рослини (пилок трав, дерев і кущів);
• грибок (цвіль);
• продукти харчування (мед, цитрусові, ягоди, риба, яйця, іноді злакові крупи);
• медичні препарати.

Всі перераховані вище фактори в більшості випадків є першопричиною появи бронхіальної астми на відміну від внутрішніх, до яких відносяться різні віруси і патогенні мікроорганізми, паразити, а також перенесені сильні стреси.

В залежності від фактора, що спровокувала розвиток хронічного захворювання бронхів, розрізняють внутрішню і зовнішню бронхіальну астму. Загострення хвороби часто пов’язано з супутніми захворюваннями (ГРВІ, грип, гайморит, синусит, бронхіт, ларингіт та інші), а також відбувається при зіткненні з несприятливими обставинами (кліматичний фактор, стрес, силові і кардионагрузки).

При першому обстеженні хворого на бронхіальну астму доктор зможе почути сухі хрипи, відзначити скарги пацієнта на кашель з малим виділенням харкотиння, який виникає найчастіше під час нічного сну або вранці.

Яскравим і особливим проявом бронхіальної астми є приступ задухи. Але так як лікаря не завжди вдається бути присутнім безпосередньо на такому етапі, то і тут необхідний диференційований підхід, оскільки є хвороби з подібним проявом.

Оглядаючи пацієнта при початковій стадії захворювання, як правило, постукуючи по області грудей, можна почути звук високої тональності, що сигналізує про скупчення великого об’єму повітря. Прослуховуючи легкі, не можна не помітити безліч хрипів різної висоти.

Сам напад може тривати різний проміжок часу, що вимірюється хвилинами або навіть годинами. Типове закінчення супроводжується посиленням кашлю з виділенням недостатній кількості мокротиння. Найбільш небезпечним для життя є стан астматичного статусу — пікове вираз сукупності симптомів з додаванням нападу задухи.

Щоб діагностувати бронхіальну астму часто вдаються до лабораторних методів дослідження крові, що дозволяють визначити наявність алергічної реакції, присутність інфекції, що характеризуються наявністю певних кров’яних тілець.

Часто виникає необхідність шкірної проби. Простіше кажучи, вводити алерген, реакція організму на який точно дає можливість визначити джерело захворювання і проводити відповідне лікування.

Найбільш достовірні результати дають інструментальні методи дослідження бронхіальної астми. Один з них — спірометрія — діагностування з аналізу обсягу повітря, що видихається, з використанням медичних препаратів.

Результати спірограмми — показники функцій зовнішнього дихання, відношення об’єму повітря, що видихається за секунду до пікової швидкості видиху. При бронхіальній астмі такий показник у спірограмми нижче норми.

Останні роки широке застосування має спостереження зміни показника максимальної швидкості видиху пикфлуометром, яке дозволяє виявити приховану обструкцію бронхіальної астми.

Так само в скрутних випадках диференціальної діагностики бронхіальної астми та інших хвороб, зокрема, онкологічної пухлини, проникнення стороннього тіла в дихальні шляхи, використовується рентгенографія та комп’ютерна томографія.

Рентгенограма не інформативна на початкових стадіях, але при подальшому розвитку захворювання, можна виявити характерні ознаки. Комп’ютерне дослідження доцільно при загостренні астми більш складного рівня розвитку.

Особливість діагностики у дітей

У дітей як діагностика, так і лікування бронхіальної астми найбільш складна, але має істотну відмінність.

Механізм розвитку дитячої бронхіальної астми, на відміну від типових чинників, що провокують астму у дорослих, практично завжди є імунологічний. Тому особливістю діагностування цього захворювання у дітей, є дослідження алергічних реакцій і аналіз збудників.

Як визначити бронхіальну астму? Діагностувати дане захворювання може тільки досвідчений кваліфікований лікар, який буде проводити діагностику захворювання. Щоб поставити остаточний діагноз, необхідно провести диференціальну діагностику:

• скарги пацієнта на постійний сухий астматичний кашель, який супроводжується болем в області грудної клітини, важке дихання зі свистом у грудях, вислуховування кашлю проходить під час огляду у пульмонолога;
• наявність задишки при швидкій ходьбі або при інших фізичних навантаженнях;
• наявність зафіксованих випадків прояви алергічних реакцій в анамнезі (вивчення амбулаторної карти хворого);
• підтвердження діагнозу за результатами клінічних аналізів (підвищений рівень еозинофілів у крові пацієнта, мокротинні, відокремлюваного при відкашлюванні, підвищення імуноглобуліну Е, позитивні результати проб на алергію);
• підтверджують результати досліджень функцій зовнішнього дихання (спірографії та інші апаратні діагностичні обстеження).

Для офіційної постановки діагнозу необхідно обов’язково пройти всі етапи діагностики, незважаючи на те, що розпізнати і виявити захворювання можна лише на підставі клінічної картини при обстеженні хворого.

Так як БА має цілий ряд симптомів, які можуть вказувати не тільки на дане захворювання, але і на багато інших, проводиться в цьому випадку саме диференціальна діагностика, результати якої дають можливість виключити те або інше захворювання зі схожою клінічною картиною і розпізнати бронхіальну астму.

Під час обстеження пацієнта на предмет діагностики бронхіальної астми, лікарям часто доводиться диференціювати з такими захворюваннями, відмітною особливістю яких також як і при БА є гостре порушення функції дихання:

• Хронічний обструктивний бронхіт (відмінність цього захворювання від БА полягає в тому, що ОФВ1 знижується не більше, чим до 84% від норми, а індекс Тіффно до 88%). Диференціювати БА з бронхітом також можна шляхом визначення ефективності бронходилататоров.
• Трахеобронхіальна дискинези. Для цього захворювання характерні напади сухого кашлю з задишкою на тлі фізичних навантажень, сміху, чхання і т. д.
• Захворювання, що викликають здавлення бронхів і трахеї. Це можуть бути пухлини різної етіології, збільшення лімфатичних вузлів, аневризма аорти та інші порушення, за які суттєво звужується просвіт бронхів і утруднюється дихання.
• Карціноід. Це пухлина, яка тільки в 7% відомих медицині випадках виникає не в ШКТ, а в бронхах, чим і викликає схожі з астмою симптоми.
• Серцева астма. Це захворювання характеризує тяжку недостатність лівого шлуночка.

  Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА). Хвороба виражена задухою, важким утрудненным диханням, явними хрипами.

• Порушенням регуляції функції дихання на нервовому грунті. При даному захворюванні у клінічній картині відсутні характерні для БА хрипи.
• Чужорідне тіло в трахеї чи бронхах. Характерно ядуха, ціаноз, кашель.
• Обструкція бронхів при зараження паразитами. Глистні інвазії сприяють підвищенню рівня нейтральних лейкоцитів у крові, а також еозинофілів у крові та харкотинні. Диференціювати з БА допомагає наявність яєць гельмінтів в організмі і ефективність дегельмінтизації.
• Рефлюкс-індукована БА відбувається внаслідок викиду в просвіт бронхів вмісту шлунка.
• Нічна БА. Характеризується виключно нічними або ранніми ранковими нападами задухи.

Всі ці діагнози мають свої відмітні симптоми, завдяки яким можна диференціювати БА від кожного з них.

Необхідні аналізи для діагностики

Як діагностувати астму і які аналізи потрібно здавати? Без результатів лабораторних досліджень не можна поставити остаточний діагноз, тому для діагностування захворювання, визначення причини його викликала, а також ступеня тяжкості, хворий повинен здати такі аналізи:

• ОАК (загальний аналіз крові) – при БА (бронхіальній астмі) покаже підвищений рівень імуноглобуліну Е, еозинофілів, ШОЕ ( тільки в період загострення стану);
• загальний лабораторний аналіз відхаркувальною мокротиння (покаже досить високий рівень еозинофілів, а також виявляться нейтральні лейкоцити та зліпки слизу різної форми і розмірів — кристали Шарко-Лейдена, спіралі Куршмана);
• біохімічне дослідження крові хворого – покаже підвищення рівня таких показників як серомукоїд, альфа2, сіалові кислоти, гапто — і гаммаглобуліни, фібрин та інші;
• імунологічні лабораторні дослідження на предмет виявлення підвищеного рівня імуноглобуліну Е, що свідчить про алергію.

Крім лабораторних досліджень виявити дане захворювання допоможуть наступні методи діагностики бронхіальної астми:

• аускультація при бронхіальній астмі (вислуховування хрипів);
• спірографія;
• пневмотахографії;
• рентгенографія;
• пикфлуометрия;
• проби з бронходилататорамі;
• ЕКГ;
• бронхоскопія;
• аналіз газового складу крові;
• перевірка на наявність алергологічного статусу.

Дії після підтвердження діагнозу

Якщо діагноз бронхіальна астма після проходження всіх досліджень підтвердився, лікар призначає базисну терапію, яка складається з гормональних, протизапальних препаратів, а також бронходилататоров (препарат купірує напад задухи).

Що робити хворому, якщо у нього виявлена астма? Насамперед, слід чітко дотримуватися всіх приписів і рекомендацій лікаря. Вдома необхідно виключити по можливості всі провокують астму фактори (екзогенні та ендогенні) або ж знизити їх вплив на стан здоров’я астматика.

Курс лікування астми неможливий без застосування розріджують мокротиння і відхаркувальних засобів. Якщо лікар виявляє атопічну форму астми, він призначає протиалергічні препарати, іноді гіпосенсибілізацію (метод, при якому в організм вводиться незначна доза алергену курсом, після чого алергія і, відповідно, астма, йдуть в ремісію), а також дає рекомендації по усуненню джерела алергенів.

Коли діагностують аспириновую астму, хворому призначають регулярний прийом аспірину в мізерних дозах, після чого його чутливість до даного препарату значно знижується, а напади задухи слабшають або проходять зовсім.

В домашніх умовах можна активно боротися з бронхіальною астмою шляхом проведення спеціальних дихальних вправ, рефлексотерапії, занять спортом, відвідування психотерапевта і іншими методами.

Диференціальна діагностика БА дає можливість відрізнити дане захворювання від інших хвороб з аналогічною симптоматикою. Для цього застосовуються різні методи – лабораторні дослідження, апаратна діагностика, огляд хворого та аналіз клінічної картини захворювання.

Захворювання зі схожими симптомами

Часто на практиці доводиться диференціювати астму з такими хворобами:

• хронічні хвороби дихальних шляхів(наприклад, обструктивний бронхіт);
• ракова пухлина,
• запалення лімфовузлів, розташованих ближче до бронхів;
• захворювання серця та судин (наприклад, інфаркт, серцеві вади);
• крововилив унаслідок розриву судин під впливом занадто високого артеріального тиску;
• гострі хвороби нирок (нефрит);
• такі захворювання як муковісцидоз, епілепсія, сепсис, отруєння героїном, істерія.

Розглянемо деяку схожість і відмінності найбільш поширених захворювань з бронхіальною астмою.

Якщо мова йде про хронічному бронхіті, то симптоми бронхіальних обструкцій у дітей і у дорослих, також мають місце і після бронхорозширюючих препаратів, може, статися тільки полегшення. При задишці, викликаної бронхітом, зазвичай ніколи не трапляється нападів задухи, вона не нападоподібний, а постійно присутній, довго прогресує, лабораторні дослідження крові та мокротиння показують відсутність алергії.

Не рідко виникає необхідність відрізняти бронхіальну астму від серцевої, частіше у дорослих пацієнтів. Як правило, остання буває у літніх людей, що мають гострі або хронічні захворювання серцево-судинної системи.

Загострення супроводжується високим артеріальним тиском, частіше відбувається після фізичного або психологічного напруження, приймання їжі в обсязі понад норми або алкоголю.Тоді у хворого виникає відчуття нестачі повітря та складності виникають при вдиху, а не видиху, що властиво бронхіальній астмі.

Відзначається збільшення ширини серцевих кордонів, мокрі хрипи, збільшення розміру печінки, набряки кінцівок. Прослуховуючи хворого можна помітити хрипи, в нижній частині легенів. Мокрота при серцевій астмі рідка, а не в’язка, буває з домішкою крові.

https://www.youtube.com/watch?v=PYBIUQBYE40

При такому захворюванні як муковісцидоз як у дітей так і у дорослих уражені всі органи, що виділяють слиз, в тому числі і бронхолегеневі. При цьому присутній ураження та інших слизоотделяющих частин організму (шлунково-кишковий тракт, підшлункова залоза), підвищена концентрація електролітів хлориду натрію в потові секреті.