Вторинна легенева гіпертензія – Лікування гіпертонії

Легенева гіпертензія: діагностика захворювання

Фахівці відносять легеневу гіпертензію до одного з найбільш часто виникаючих захворювань серцево-судинної системи. Жінки у віці від 30 до 40 років більш схильні до цього захворювання, чим чоловіки.

Пацієнт відчуває симптоми даного захворювання на початкових стадіях може не звертатися до лікаря, так як загальна картина досить стерта. Молоді жінки у віці від 30 років найбільш схильні до її розвитку, у чоловіків гіпертензія виникає рідше.

Легенева гіпертензія при відсутності лікування призводить до правошлуночкової недостатності, яка може стати причиною загибелі пацієнта. Ознаки легеневої гіпертензії, виявлені людиною в даному віці, повинні стати серйозним приводом для звернення в спеціалізовану клініку.

Легенева гіпертензія не має яскраво виражених симптомів, тому лікування починається на пізніх етапах захворювання. Однак фахівцями визначені симптоми початкового етапу захворювання:

• поява невеликої задишки у стані спокою або при малої фізичної активності;
• захриплий голос або сухий кашель;
• зниження маси тіла без видимих причин;
• прискорене серцебиття, з плином захворювання на шиї у пацієнта чітко відзначається пульсація в яремній вени;
• пригнічений настрій і постійне відчуття втоми і слабкості;
• непритомність і запаморочення, які є наслідком гіпоксії – нестачі кисню.

На більш пізніх етапах легенева гіпертензія має наступні симптоми:

• порушення ритму серця, аритмія;
• ознаки ішемії міокарда і напади стенокардії, при яких пацієнта охоплює почуття страху, виступає холодний піт і з’являється біль за грудиною;
• кровохаркання і поява прожилків крові в мокроті.

На термінальній стадії відбувається відмирання тканин, що виникає через формування тромбів в артеріолах. Гіпертонічні кризи у хворих виявляються в нічний час. Гостра серцева недостатність або перекриття легеневої артерії тромбом можуть стати основними причинами смерті.

Причини виникнення легеневої гіпертензії залежать від виду захворювання. Так, причини ідіопатичної легеневої гіпертензії достовірно не встановлені. Однак, ймовірність її розвитку висока у людей з аутоімунними захворюваннями, що приймають оральні контрацептиви, мають близьких родичів з даним захворюванням.

Поступове звуження артеріол і капілярів, що належать до системи легеневої артерії, передує розвитку захворювання. На пізніх стадіях ураження артерії може відбуватися запальне руйнування стінки судини.

Помірна легенева гіпертензія протікає без яскраво виражених симптомів, тому діагностика захворювання повинна проводитися пульмонологом і кардіологом з використанням комплексу досліджень:

• електрокардіограма використовується для виявлення гіпертрофії правого шлуночка і передсердя;
• комп’ютерна томографія дозволяє отримати інформацію про збільшення артерій і наявності супутніх захворювань;
• ехокардіографія проводиться для визначення швидкості руху крові і огляду порожнин серця і судин;
• рентгенографія органів використовується для встановлення розмірів серця і підтвердження діагнозу;
• катетеризація правих серцевих відділів і легеневої артерії визнана найбільш достовірним методом діагностики захворювання. Даний метод дозволяє точно визначити тиск крові;
• ангіопульмонографія – метод, при якому вводиться контрастна речовина для встановлення судинного малюнка в системі артерій легенів.

Легенева гіпертензія у новонароджених зустрічається вкрай рідко, переважна кількість даних діагнозів ставиться в перші дні життя малюка, що дозволяє знизити кількість летальних випадків.

Прогноз легеневої гіпертензії несприятливий. Домогтися повного одужання не вдасться. Якщо хворий буде отримувати лікування, то серцева недостатність, що веде до летального результату, все одно настане, але продовжити життя пацієнта все-таки вдасться.

• Якщо причиною легеневої гіпертензії є системна склеродермія, то максимально несприятливий прогноз. При захворюванні відбувається переродження нормальної тканини органів у сполучну тканину. В результаті, людина гине протягом першого року.

• При ідіопатичній легеневій гіпертензії прогноз трохи покращується. Такі хворі можуть прожити в середньому, три року після постановки діагнозу.

• Якщо до легеневої гіпертензії призводить порок серця, то хворого направляють на операцію. П’ятирічна виживаність таких пацієнтів прирівнюється до 40-44%.

• Якщо на тлі легеневої гіпертензії швидко наростає серцева недостатність з ураженням правого шлуночка серця, то летальний результат настане протягом 2 років після маніфестації хвороби.

• Якщо легенева гіпертензія має неускладнений перебіг і піддається медикаментозній корекції, то рубіж в 5 років переступають близько 67% пацієнтів.

У зв’язку з тим, що легенева гіпертензія у більшості випадків розвивається повільно, клінічні прояви на ранніх стадіях можуть бути відсутні тривалий час.

По мірі прогресування гіпертензії настає субкомпенсація захворювання, і з’являються перші ознаки захворювання. До них відносяться задишка, спочатку обумовлена навантаженням, а потім і в стані спокою.

Крім задишки, пацієнт відзначає синювате забарвлення шкіри обличчя і кінцівок (акроціаноз), швидку стомлюваність, загальну слабкість, зниження переносимості фізичних навантажень. Можливі запаморочення і непритомність внаслідок зниження надходження кисню до головного мозку. Всі ці симптоми є проявом починається дихальної недостатності.

Внаслідок постійно високого тиску в капілярах легень правий шлуночок, функція якого зводиться до проштовхуванню крові в легеневу артерію, не справляється із збільшеним навантаженням, і формується правошлуночкова недостатність.

Ознаками її є набряки спочатку нижніх кінцівок, а потім і всього тіла, збільшення живота, дискомфорт і біль в правій половині живота, обумовлені застоєм рідини в печінці та її збільшенням аж до кардіального (серцевого) цирозу печінки.

На стадії декомпенсації у пацієнта відзначається дифузний ціаноз, поширений по всьому тілу, виражені набряки, задишка в спокої і в положенні лежачи. Розвиваються дистрофічні зміни в усіх органах і тканинах.

Залежно від анатомо-функціональних порушень, які виникають при захворюванні, а також від рівня переносимості фізичного навантаження, виділяють ступеня гіпертензії:

• 1 ступінь, або транзиторна (лабільна) – характеризується непостійним підвищенням тиску в легеневій артерії понад 30 мм рт ст, що виникають після фізичних навантажень. Як правило, симптоми турбують пацієнта при значних навантаженнях або не виникають зовсім.
• 2 ступінь, або стабільна гіпертензія – характеризується постійним підвищенням тиску в легеневій артерії вище 25 мм рт ст в стані спокою і вище 30 мм рт ст при навантаженнях. Симптоми виникають при добре переноситься раніше навантаженні (ходьба пішки, підйом по сходах і т. д.).
• 3 ступінь, або незворотна – розвивається правошлуночкова недостатність з усіма її клінічними проявами, у відсутність лікування швидко прогресуюча до термінальної стадії і летального результату.

Вторинна артеріальна гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Ми живемо, поки працює наше серце. Рух крові по судинах контролює «насос», що створює тиск. Будь-які відхилення артеріального тиску від норми можуть бути смертельно небезпечними.

Гіпертонію – один з найбільш поширених і непередбачуваних хвороб на планеті – не випадково називають міною уповільненої дії, що підвищує ризик несвоєчасної смерті.

Головний її ознака – сталий високий тиск. Регулярні головні і очний біль, тахікардія, напади нудоти свідчать про артеріальної гіпертензії.

Якщо ігнорувати гіпертонію, можливі ускладнення у вигляді:

• Порушень мозкового кровотоку і збоїв в роботі серця;
• Атеросклерозу;
• Інфаркту міокарда та інсульту;
• Пошкоджень судин ока;
• Проблем з нирками і печінкою.

Швидкість розвитку таких патологій в наш час стрімко зростає, до того ж, хвороба значно помолодшала: ознаки гіпертонії сьогодні можна виявити навіть у тінейджера. Якщо не вжити термінових заходів для адекватного лікування, організм запускає механізми, що провокують серйозні ураження органів і систем.

Це помірна форма гіпертензії. Для неї характерні наступні показання тонометра: 160 -180 мм. рт. ст. систолічний тиск і 100 -110 мм рт. ст. – діастолічний межа. Періоди високого тиску тепер тривалі.

В залежності від швидкості переходу від одного ступеня до іншого розрізняють доброякісну і злоякісну гіпертонію. В останньому варіанті хвороба прогресує такими темпами, що може виявитися смертельною.

Гіпертонія 2 ступеня симптоми і лікування має неоднозначні. Підвищення тиску може супроводжуватися такими ознаками:

• Набряки обличчя, особливо повік;
• Шкіра обличчя гіперемована, з часом проявляється судинна сіточка;
• Пульсуючий біль в скроневій області;
• Одночасно спостерігається ниючий біль в потилиці;
• Після пробудження немає бадьорості, втома і апатія зберігається і протягом денного часу;
• Набрякають руки;
• Темніє в очах, періодично мерехтять «мушки»;
• Серцевий ритм частішає при найменшій навантаженні;
• Спостерігаються проблеми із запам’ятовуванням;
• Періодичний шум у голові;
• Емоційна лабільність – низький поріг збудливості;
• Розширені судини очей (склер);
• Ущільнення стінки шлуночка (компенсується опір кровотоку);
• Мимовільне сечовипускання при нирковій недостатності.

Підвищений тиск традиційно асоціюється з представниками зрілого віку. У цієї категорії пацієнтів і справді звужуються просвіти судин, і сповільнюється кровотік. Щоб прокачати кров, серця треба більше сил, це викликає скачки артеріального тиску. Але причин, що провокують високий тиск, значно більше:

• Зміни, зумовлені втратою еластичності судин (атеросклероз);
• Генетична схильність;
• Недостатньо активний спосіб життя;
• Куріння, зловживання алкоголем, інші шкідливі звички;
• Ожиріння і незбалансоване харчування (солоні, жирні, смажені страви, продукти з високим холестерином);
• Порушення сечостатевої системи;
• Проблеми ендокринного характеру;
• Патології вагітності;
• Пухлини різної природи;
• Високе споживання солі, яка затримує рідину в організмі;
• Серйозні судинні порушення;
• Ниркова недостатність;
• Гормональні збої;
• Тривалий вплив стресів.

Прискорений ритм життя, особливо в індустріальних країнах, викликає спочатку легку форму АД, характеризується незначним (20-40 од.) стрибком тиску. Показання тонометра часто змінюються, адже людський організм звикає жити в новому режимі.

Вторинна артеріальна гіпертензія – патологічний стан, обумовлений порушенням роботи внутрішніх органів, які беруть участь у регуляції показників артеріального тиску. Відрізните від есенціальної гіпертонії в тому, що вдається встановити причини.

Цей вид захворювання в більшості випадків має злоякісне і прогресуючий перебіг, що практично не піддається медикаментозній корекції гіпотензивними препаратами. Весь час виявляється високий і стійкий кров’яної «напір».

Вчені виділяють більше 70 різних патологій, які здатні призвести до розвитку симптоматичного захворювання. Обов’язково проводиться диференціальна діагностика. Але пошук точної етіології вимагає багато часу, що призводить до тяжких уражень органів-мішеней.

Вторинна гіпертонія становить до 25% випадків від усіх недуг. Для сприятливого прогнозу необхідно в стислі терміни встановити патофізіологію аномального процесу, усунути з допомогою адекватного лікування.

Відповідно до Міжнародного класифікатора хвороб (код за МКХ-10), артеріальна гіпертензія є групою патологічних станів, внаслідок яких діагностуються хронічно високі показники тиску. Перелік цих недуг досить великий.

Вторинна гіпертензія може бути викликана прийомом деяких лікарських препаратів. До них відносять контрацептиви для прийому всередину, протизапальні ліки нестероїдного характеру, таблетки для лікування серцево-судинних захворювань.

Якщо підвищення артеріального тиску обумовлено первинною патологією головного мозку, то ставиться діагноз гіпертонія центрального генезу. Звичайно вона розвивається через травми головного мозку, порушення центральної регуляції. Ще причини: крововилив у мозок, інфаркт, енцефалопатія.

Механізми розвитку ниркової гіпертонії криються в порушенні функціональності нирок:

• Уражаються ниркові артерії. Ця причина зустрічається найбільш часто. Нирки відіграють домінуючу роль у регуляції СД і ДД. Якщо в них надходить мала кількість крові, вони продукують компоненти, які збільшують системний артеріальний тиск, щоб забезпечити нирковий кровотік. Причини порушення циркуляції крові різні: атеросклеротичні зміни, тромбози, пухлинні новоутворення.
• Полікістоз нирок – генетично обумовлена патологія, яка провокує грубі перетворення у вигляді великої кількості кіст, що призводить до порушення функціональності органу аж до важкої форми ниркової недостатності.
• Тривалий перебіг запальних процесів у нирках. Наприклад, хронічна форма пієлонефриту. Зустрічається таке захворювання рідко, але не виключається.

Ендокринна гіпертонічна хвороба розвивається внаслідок розладу роботи ендокринної системи. Патогенез наступний:

1. Захворювання Іценко-Кушинга. В основі етіології лежить руйнування коркового шару надниркових залоз, що призводить до посиленого продукування глюкокортикостероїдів. Як результат, у людини збільшується навантаження всередині кровоносних судин, присутні характерні ознаки захворювання.
2. Феохромоцитома – патологія, яка вражає мозковий шар наднирників. У медичній практиці зустрічається відносно рідко. Зазвичай веде до гіпертензії злоякісного і прогресуючого перебігу. Внаслідок здавлювання пухлинного новоутворення спостерігається викид адреналіну і норадреналіну в кров, що призводить до хронічно високому СД і ДД або кризовому течією.
3. Хвороба Кона – пухлина, локализовавшаяся в наднирниках, провокує збільшення концентрації альдостерону. Розвивається гіпокаліємії, зростання ПЕКЛО. Особливість: ліки гіпотензивного ефекту практично не діють.
4. Порушення роботи щитовидної залози.

Серцево-судинна гіпертонія обумовлена безліччю захворювань. До них відносять звуження аорти вродженого характеру, відкритий артеріальний проток, недостатність клапана аорти, пізні стадії хронічної недостатності.

Дуже часто вторинні ступеня артеріальної гіпертензії з’являються на тлі збою в роботі нирок. Для такого стану є характерним стабільно високий артеріальний тиск, що обумовлено порушенням кровообігу в органах.

Симптоматика артеріальної гіпертензії первинної і вторинної природи відрізняється, відповідно, є різні підходи до лікування. У першому разі захворювання є всі ознаки гіпертонічної хвороби, проте етіологія залишається невстановленою.

Клініка у другому випадку буде змішаною. У кожній індивідуальній картині ознаки і симптоми будуть значно відрізнятися. У деяких спостерігається короткочасне підвищення артеріального тиску аж до критичних значень, в інших – стійке незначне збільшення і т. д.

Лікарі зазначають, що захворювання змінює емоційний фон і характер людини не в кращу сторону. Тому якщо близька людина став дратівливим, запальним, у нього різко змінюється настрій, то так організм сигналізує про хворобу.

Симптоматика підвищення артеріального «напору»:

• Інтенсивні головні болі.
• Порушення зорового сприйняття (погіршення зору, плями і мушки перед очима).
• Запаморочення, шум у вухах.
• Нудота, іноді блювота.
• Загальне нездужання (слабкість і млявість).
• Прискорене биття серця, пульсу.
• Набряки нижніх кінцівок та обличчя (особливо вранці).
• Відчуття тривоги, емоційна лабільність.

Найбільш яскраво виражені клінічні прояви на тлі нейрогенної форми АГ. Пацієнт скаржиться на сильну тахікардію, безперервні головні болі, підвищене потовиділення, судорожне стан (рідко).

При АГ ендокринного характеру проявляється специфічна повнота. Тобто, у людини повніє виключно обличчя і тіло, при цьому верхні і нижні кінцівки залишаються колишніми. Зазвичай діагностується у представниць прекрасної статі при клімаксі.

Через нирковою АГ виникають сильні головні болі, значно погіршується зір, з’являється важкість в голові, відчуття власного серцебиття.

Ознаки, що відрізняють первинну форму хвороби від вторинної:

1. Раптове виникнення захворювання.
2. Молодий вік до 20 років або після 60-річного віку.
3. Стійке збільшення СД і ДД.
4. Швидке прогресування патології.
5. Низька ефективність або повна відсутність ефекту від медикаментозного лікування.
6. Симпато-адреналовые напади.

Симптоми і лікування гіпертонії 2 ступеня

• 1 Види і форми
• 2 Причини виникнення легеневої гіпертензії
• 3 Механізм розвитку
• 4 Ступеня перебігу
• 5 Симптоми гіпертензії
• 6 Чим небезпечна патологія?
• 7 Диференціальна діагностика захворювання
• 8 Лікування гіпертензії
  • 8.1 Медикаментозні засоби
  • 8.2 Терапія народними засобами
  • 8.3 Правильне харчування
• 9 Профілактичні заходи та прогноз для хворого

До патологія дихальної системи відноситься легенева гіпертензія, що зустрічається у дорослих і у дітей. Небезпека захворювання в тому, що його початкові прояви нагадують інші проблеми з легенями і складно точно діагностувати, яка їхня першопричина.

Пацієнтів, у яких було діагностовано це захворювання, цікавить питання про те, легенева гіпертензія I ступеня – що це таке? Лікарі Юсуповской лікарні для визначення ступеня захворювання використовують метод ехокардіографії або катетеризацію серця. Класифікація легеневої гіпертензії по тиску припускає 3 ступеня розвитку захворювання:

• збільшення тиску в легеневій артерії на 25 – 45 мм рт. ст. вказує на I ступінь захворювання;
• збільшення тиску на 45-65 мм рт. ст. – легенева гіпертензія II ступеня;
• збільшення тиску більш чим на 65 мм рт.ст. – легенева гіпертензія III ступеня.

Виділені чотири ступеня легеневої гіпертензії, які визначають тяжкість перебігу хвороби:

• Перша ступінь характеризується відсутністю яких-небудь симптомів.

• Друга ступінь проявляється усіма симптомами захворювання, які описані вище. При цьому їх інтенсивність вкрай низька, скарг хворий не пред’являє. Патологічні прояви будуть турбувати людину тільки під час фізичного навантаження.

• Третя ступінь хвороби проявляється погіршенням самопочуття навіть на тлі незначного фізичного навантаження. У стані спокою хворий почуває себе нормально.

• Четверта ступінь захворювання виражається в тому, що людині важко виконувати навіть елементарні дії. Симптоми легеневої гіпертензії не проходять під час стану повного спокою.

Прогноз

Як самостійна патологія, легенева гіпертензія діагностується лише у 6 осіб з мільйона. У цьому випадку її причину встановити не вдається, або вона передається у спадок. В інших історіях хвороби легенева гіпертензія є наслідком якого-небудь порушення у функціонуванні органів.

Класифікаційна група патології	Хвороба, як її причина
Первинна артеріальна легенева гіпертензія	Причина не з’ясована. Обтяжена спадковість. Системний червоний вовчак, склеродермія. Порок серця вродженого характеру. Вірус імунодефіциту людини. Отруєння лікарськими препаратами або іншими токсичними речовинами. Хвороба Гошера. Патології щитоподібної залози. Хвороба Рандю-Ослера. Глікогенози. Відсутність в організмі селезінки в результаті видалення органу. Гемоглобінопатії. Патології червоного кісткового мозку. Наявність тромбів в судинах. Легеневий капілярний гемангиоматоз.
Легенева гіпертензія, обумовлена патологічними змінами в лівому відділі серця.	Дисфункція клапанів лівого шлуночка, або самого лівого шлуночка серця.
Легенева гіпертензія, обумовлена порушення в роботі дихальної системи.	Патології в розвитку легенів, які можуть передаватися у спадок, або є наслідком вроджених аномалій їх будови. Висотна гіпоксія, пов’язана з кисневим голодуванням організму при знаходженні людини на великих висотах в горах. Апное. Порушення в роботі альвеол. ХОЗЛ. Ураження интерстиция легенів в результаті розростання сполучної тканини або на тлі запального захворювання.
Легенева гіпертензія, пов’язана з емболією іл тромбоемболією.	Наявність кров’яного тромбу в кінцевих і початкових артеріях легенів. Перекриття легеневих альвеол пухлинами, паразитами, сторонніми тілами.
Змішана легенева гіпертензія.	Саркоїдоз. Гістіоцитоз. Лимфангиоматоз. Лімфаденопатія, що призводить до здавлення легеневих артерій. Медіастиніт, що характеризується запаленням середостіння.
Легенева гіпертензія, зумовлена порушеннями в будові серця.	Дефект перегородок між передсердями. Відкрита артеріальна протока.

Таким чином, можна виділити наступні фактори ризику, які здатні призводити до розвитку захворювання:

• Прийом лікарських препаратів, потрапляння в організм токсичних речовин. Встановлено, що легенева гіпертензія може виникнути на тлі прийому Фенфлураміну, Ріпакової олії, Аминорекса, Дексфенфлураміна. Також вчені припускають, що патологію можуть спровокувати такі речовини, як Амфетамін та L-триптофан.

• Демографічні фактори ризику та медичні фактори. Доведено, що від патології частіше страждають жінки. Також є думка, що гіпертензія може бути пов’язана з високим артеріальним тиском і вагітністю.

• Деякі захворювання. Встановлено взаємозв’язок ЛАД з ВІЛ-інфекцією. Можливо розвиток легеневої гіпертензії при патологіях печінки.

Нормальний — систолічний 120-129, діастолічний 80-84

Причина ЛГ – стійке підвищення тиску в легеневих судинах. Це може бути наслідком таких чинників:

• хвороби серця, вади клапанів (мітральна регургітація) або синдром Айзенменгера при вроджених аномаліях;
• захворювання легенів, такі як пневмоконіоз, хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ), синдром апное сну;
• захворювання сполучної тканини, такі як ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак тощо;
• ускладнення після тромбоемболії легеневої артерії;
• інші захворювання, шкідливі легеневі судини (ВІЛ-інфекція, портальна гіпертензія, отруєння токсичними препаратами).

• легенева артеріальна гіпертензія — в основному викликана захворюваннями сполучної тканини, ВІЛ — інфекцією, портальною гіпертензією, вадами серця;
• венозна легенева гіпертензія розвивається в результаті хвороб лівого клапана або лівого шлуночка серця;
• легенева гіпертензія, пов’язана із захворюваннями органів дихання або гіпоксією — в основному з’являється за рахунок інтерстиціального захворювання легень, ХОЗЛ, порушень дихання під час сну, хронічної гірської хвороби;
• легенева гіпертензія, пов’язана з хронічною тромбоемболією — викликана закупоркою легеневих артерій.

Первинна форма також іноді називається терміном «ідіопатична легенева гіпертензія». Вона виникає рідко (приблизно 2 випадки на мільйон осіб), її етіологія невідома. Захворювання частіше діагностується у жінок середнього віку.

Первинна легенева гіпертензія протікає зі спазмом судин в малому колі кровообігу. При цьому спостерігається надмірна згортання крові. Прогноз дуже несприятливий. Однак, якщо вам поставили діагноз первинна легенева гіпертензія, не варто зневірятися.

Вона розвивається на фоні інших захворювань – бронхіальної астми, вад серця, фіброзу легень, гіпертонії, системної червоної вовчака та ін Таким чином, для того щоб позбутися від ЛГ, потрібно спочатку вилікувати первинний недуга, якщо це можливо.

Будь-який різновид ЛГ дає один і той же результат: збільшується легеневий судинний опір. Такі умови змушують правий шлуночок працювати сильніше, що призводить до гіпертрофії серця та дилатації в межах правого шлуночка.

Як наслідок, розвивається застійна серцева недостатність і недостатність мітрального клапана. Надмірна перевантаження правого шлуночка через хворобу легенів називається «легеневе серце». Ці зміни призводять до зниження серцевого викиду, а якщо хворобу не лікувати – то і до смерті.

Причини ідіопатичною гіпертензії не відомі. З передбачають факторів виділяють обтяжену спадковість, микротромбоэмболии (осідання кров’яних згустків) в судинному руслі легеневої тканини, дисфункцію ендотелію (внутрішньої вистилки) легеневих капілярів.

Причинами вторинної легеневої артеріальної гіпертензії служать такі захворювання, як:

1. Кардіологічні та судинні захворювання:

• постінфарктний кардіосклероз,
• постмиокардитический кардіосклероз – рубцеве заміщення нормального серцевого м’яза після її запалення,
• пороки серця вродженого і набутого характеру,
• пухлини серцевих тканин,
• артеріальна гіпертонія,
• кардіоміопатії,
• тромбоемболія легеневої артерії,
• васкуліти – ураження судинної стінки запального, алергічного або токсичного характеру.

2. Хвороби бронхо-легеневої системи:

3. Інші захворювання:

• ураження судинної стінки, зумовлені системними захворюваннями сполучної тканини – системним червоним вовчаком, склеродермією та ін,
• синдром портальної гіпертензії з підвищенням тиску в судинах печінки у осіб з цирозом печінки,
• ВІЛ – інфекція,
• вроджені порушення обміну речовин – патологія щитовидної залози, глікогенози (хвороба обміну глікогену в організмі), гемоглобінопатії та ін.

4. Особливе місце займає легенева гіпертензія новонароджених, яка також може бути первинною чи вторинною. Перший варіант розвивається у новонародженої дитини без ознак захворювань легенів. Другий варіант виникає у немовляти при кардіологічної або легеневої патології, а також при асфіксії (задушення) і гіпоксії (кисневому голодуванні) в пологах. З причин, що викликають персистируючу генералі легеневу гіпертензію у новонароджених, виділяють:

• респіраторний дистрес – синдром (гострі дихальні порушення),
• аспірація (вдихання) меконієм у пологах,
• пневмонії і сепсис у періоді новонародженості,
• передчасне (внутрішньоутробний) закриття відкритого овального вікна і артеріального протоку, призначених для “виключення” кровотоку по легким у плода, і в нормі закривається в момент першого крику новонародженого або в перші місяці життя,
• вроджені діафрагмальні грижі, при яких органи, розташовані в черевній порожнині підтискають ліве легке, з-за чого кровотік правого легкого збільшений.

Прогноз при відсутності лікування несприятливий, так як більшість пацієнтів гине в перший рік від появи виражених клінічних симптомів і постановки діагнозу. При своєчасній діагностиці і застосуванні лікарських препаратів прогноз сприятливий, а п’ятирічна виживаність становить близько 95%.

У дітей, які перенесли легеневу гіпертензію в періоді новонародженості та отримували адекватне лікування, прогноз сприятливий – виживаність дітей становить понад 75%. Більшість маленьких пацієнтів в подальшому не відстають у розвитку від однолітків.

Прогноз і лікування легеневої гіпертензії залежить від форми і стадії захворювання. Згідно зі статистичними даними, при сучасних методах лікування смертність пацієнтів з хронічною формою становить 10%. П’ятирічна виживаність пацієнтів при первинній легеневій гіпертензії варіюється від 20 до 35%.

На загальний прогноз впливають наступні фактори:

• ступеня легеневої гіпертензії по тиску: при зниженні тиску в легеневій артерії прогноз буде сприятливим, при підвищенні тиску більше чим на 50 мм рт.ст. – несприятливий. Пацієнт, у якого діагностовано вторинна легенева гіпертензія, може з більшою ймовірністю отримати сприятливий прогноз;
• наростання симптомів захворювання або зменшення ступеня їх вираженості;
• поліпшення або погіршення стану пацієнта при терапевтичному лікуванні;

Коли розвивається легенева гіпертензія у новонароджених, прогноз залежить від того, в який термін лікарем буде виявлена проблема. У більшості випадків для постановки діагнозу потрібно до 3-х днів, після чого лікарі починають здійснювати комплекс лікувальних заходів.

Легенева гіпертензія: класифікація

Синдром легеневої гіпертензії класифікується також в залежності від спостережуваної клінічної картини, при цьому виділяється 4 класу:

• I клас: у пацієнтів не спостерігається зниження фізичної активності. Звичні навантаження не викликають задишку, запаморочення, слабкість і хворобливі відчуття;
• II клас: у пацієнтів відбувається зниження фізичної активності. При звичайних навантаженнях хворий відчуває запаморочення, задишку, біль за грудиною, слабкість. У стані спокою ці симптоми зникають;
• III клас: значною мірою порушується фізична активність пацієнтів. При незначному навантаженні проявляються симптоми, характерні для даного захворювання;
• IV клас: значне зниження активності. Легенева гіпертензія 4 ступеня характеризується вираженою симптоматикою як у стані спокою, так і при мінімальних фізичних навантаженнях.

Прогноз захворювання

Якщо людина підозрює, що у нього розвивається легенева гіпертензія, йому необхідно відвідати лікаря.

Доктор проведе комплексну діагностику, яка зводиться до виконання наступних заходів:

• Огляд пацієнта. В ході первинного огляду лікар може виявити синюшність шкірних покривів на верхніх і нижніх кінцівках. Нігті пацієнта можуть бути потовщені, мати форму «барабанних» паличок. Якщо у хворого є емфізема, то його грудна клітка буде розширена за типом «бочки». Печінка часто збільшена в розмірах, що помітно при пальпації. Можливо виявлення асциту і плевриту, при яких рідина накопичується в порожнині очеревини і в плеврі. Ноги хворого набряклі, вени шиї розширені.

• Прослуховування серця і легенів. Над легеневою артерією шуми посилені на 2 тони, прослуховуються характерні поодинокі хрипи. При клапанної недостатності серця будуть чутні систолічні шуми. Можливо вислуховування шумів, які характеризують порок серця, якщо такий є.

• У 55% випадків діагноз дозволяє виставити виконання ЕКГ. У 87% виявляється розширений правий шлуночок з потовщеними стінками. На праві відділи серця навантаження значно зростає, що можна визначити за відповідним ознаками. Вправо електрична вісь серця відхиляється у 79% людей.

• Векторэлектрогардиография дозволяє виявити легеневу гіпертензію у 63% випадків. Що стосується показників, то вони змінюються аналогічно показниками ЕКГ.

• Фонокардіографія, яка дозволяє реєструвати серцеві шуми, що підвищує ймовірність постановки вірного діагнозу, як мінімум, до 76%. При цьому вдається виявити збільшення тиску в легеневій артерії, зміни в будові правого шлуночка, застійні явища в малому колі кровообігу, вади розвитку серця.

• Рентгенологічне дослідження грудної клітки дає змогу виявити вибухання легеневої артерії, розширення коренів легень, праві відділи серця збільшуються в розмірах. Краю легень відрізняються підвищеною прозорістю.

• УЗД серця або проведення ЕХОКГ дає можливість виявити підвищення тиску в стовбурі легеневої артерії, виявити порушення в роботі трикуспідального клапана і міжшлуночкової перегородки. Також дослідження дають можливість виявити вади розвитку серця, розширення правого відділу серця, потовщення стінок правого шлуночка.

• Введення приладу в серці з великих венах (катетеризація правих відділів серця). Ця інвазивна процедура дозволяє визначити показники тиску в легеневій артерії у шлуночку, рівень оксигенації крові, порушення кровообігу шлуночка серця і легенів. Паралельно можуть бути виконані лікарські проби, які дозволяють з’ясувати реакцію організму на антагоністи кальцію. Саме ці препарати є основними в лікуванні легеневої гіпертензії.

Якщо перерахованих методів дослідження недостатньо для того, щоб виставити правильний діагноз, лікар направить пацієнта на додаткові обстеження, серед яких:

• ФЗД – визначення функції зовнішнього дихання. Цей метод дозволяє виключити патології дихальної системи. Якщо тиск в системі легеневих артерій підвищений, то лікар діагностує зниження парціального тиску кисню та оксиду вуглецю.

• Проведення вентиляційно-перфузійної сцинтиграфії легень. В ході проведення дослідження доктор вводить в кров радіоактивні частинки, які досягають легенів. Це дає можливість виявити тромботичні маси в системі легеневих артерій.

• Мультиспіральна комп’ютерна томографія легенів і серця із введенням контрасту. Цей метод дозволяє створити тривимірну модель органів дихання і вивести їх на екран. У підсумку, доктор отримує максимум інформації про захворювання.

• Ангіопульмонографія. В ході проведення дослідження в легеневі судини вводиться контрастна речовина, а потім на рентгенологічних апаратах виконується серія знімків. Це дослідження дозволяє виявити тромби в артеріях.

У зв’язку з тим, що легенева гіпертензія може прогресувати до важкої правошлуночкової недостатності досить швидко (вже через 2-8 років від моменту встановлення діагнозу), необхідно насторожено ставитися в плані підозри на гіпертензію у осіб з наявними захворюваннями серця і легенів, а також з системними захворюваннями.

Для цього зазначеної категорії пацієнтів необхідно регулярно відвідувати лікаря з щорічним проведенням наступних методів обстеження:

1. Рентгенографія грудної клітки дозволяє визначити збільшення меж серця при гіпертрофії правого шлуночка і посилення легеневого малюнка за рахунок судинного компонента,
2. ЕКГ крім ознак основної патології (ішемія міокарда, постінфарктний кардіосклероз та ін), дозволяє виявити ознаки гіпертрофії правого шлуночка і перевантаження правих відділів серця,
3. Ехокардіографія допомагає не тільки діагностувати захворювання міокарда, але і побічно виміряти тиск в легеневій артерії, на підставі чого вирішується питання про проведення інвазивного методу діагностики – катетеризації легеневої артерії з більш точним вимірюванням тиску в ній.

Для уточнення діагнозу при підозрі на гіпертензію внаслідок тромбоемболії дрібних гілок легеневої артерії показані такі методи, як:

• Радіонуклідне сканування легень, засноване на здатності мічених радіоізотопами атомів проникати в кров, в результаті чого випромінювання від цих атомів вловлюється відповідним екраном і виходить картина, що відтворює струм крові в легенях,
• Легенева ангіографія – введення контрастної речовини в легеневу артерію з наступними рентгенівськими знімками,
• Комп’ютерна томографія легенів.

Для своєчасної діагностики захворювання досить перших трьох методів обстеження, що проводяться регулярно, не рідше одного разу в рік, а за показаннями і частіше.

У новонароджених дітей гіпертензію також можна встановити при проведенні УЗД серця і рентгенографії.

Лікування

Терапія гіпертензії повинна бути почата негайно, як тільки діагноз підтвердився, навіть якщо присутні лише незначні симптоми. Лікування в першу чергу повинно бути спрямоване на усунення основного захворювання.

1. Антагоністи кальцієвих каналів – ніфедипін, амлодипін, дилтіазем. Краще призначати ретардные форми, надають більш тривалий ефект.
2. Препарати, звані простаноидами, надають потужний розслабляючий ефект на судинну стінку. Такі препарати, як епопростенол і трепростиніл застосовуються у вигляді ін’єкцій, причому для досягнення ефекту застосовувати їх слід тривало, що не зовсім зручно і не дешево для пацієнта. Тому в останні роки був розроблений ілопрост, що застосовується інгаляційно у вигляді аерозолю, і володіє доведеною клінічною ефективністю.
3. Антагоністи ендотелінових рецепторів перешкоджають ремоделированию і зміни еластичності судинної стінки легеневих артерій. Одним з найбільш вивчених препаратів є бозентан у вигляді таблетованих форм.

У новонароджених дітей для лікування легеневої гіпертензії у перші дні життя застосовується киснева через маску або з допомогою штучної вентиляції легенів, а також подача суміші кисню з оксидом азоту, що надають розслаблюючу дію на судини легенів і, отже, знижує навантаження на серце дитини. В останні роки значних успіхів досягає застосування екстракорпоральної мембранної оксигенації крові дитини, при якій відбираєма з допомогою апарату кров насичується киснем через спеціальний контур, а потім повертається в кровоносне русло.

Крім медикаментозного, за показаннями призначається хірургічне лікування, наприклад, при вадах серця, тромбоемболії легеневої артерії, значною оклюзії коронарних артерій, що викликала інфаркт міокарда і т. д.

Стандарти лікування легеневої гіпертензії припускають комбінацію адекватної терапії із застосуванням препаратів, рекомендацій щодо зниження симптоматики, хірургічних методів. Лікування легеневої гіпертензії народними засобами є допоміжним методом лікування.

Немедикаментозні методи лікування синдрому легеневої гіпертензії припускають дотримання водно-сольового балансу, помірні фізичні навантаження і киснетерапії. Прийом препаратів для лікування легеневої гіпертензії спрямований на відновлення функції дихальної і серцево-судинної систем.

Легенева гіпертензія у дорослих проявляється більш важкими симптомами і вирішується лікарями за допомогою хірургічних методів:

• тромбоэндартерэктомия – видалення згустків крові з судин;
• передсердна саптостомия – створення отвори між передсердями для зниження тиску;
• трансплантація комплексу легкого і серця або тільки легені ефективна на пізніх стадіях розвитку захворювання, а також при наявності інших захворювань.

Отже, ви вже знаєте, що таке легенева гіпертензія і які її симптоми. Тепер настав час розглянути лікування.

Якщо у вас ідіопатична (первинна) легенева гіпертензія, то проводиться паліативне лікування, яке дозволяє продовжити життя пацієнта і поліпшити її якість. При вторинній легеневій гіпертензії усуваються захворювання, які призвели до такої проблеми.

Нижче ми дамо пацієнтам поради щодо здорового способу життя і уявимо народні засоби, які зменшують тиск у легеневій артерії.

Дієта й спосіб життя

Пацієнти повинні уникати ситуацій, при яких погіршуються симптоми захворювання. Відмовтеся від фізичних зусиль, не піднімайтеся на великі висоти, не літайте на літаках. При погіршенні стану здоров’я можна використовувати дихання через кисневі балони.

Дуже важливо намагатися уникати стресів, так як це підвищує кров’яний тиск і частоту серцевих скорочень. Для боротьби зі стресом використовуйте медитацію, прогулянки по свіжому повітрю, зустрічі з друзями, хобі та інші відповідні способи.

Що стосується дієти, то головне правило тут — зменшити споживання солі. Замініть її іншими спеціями. Також пацієнти повинні випивати не більше 1,5 літра води в день, щоб не підвищувати тиск. Природно, алкоголь і сигарети при такому захворюванні повністю заборонені.

Часник

Легкий підвид легеневої гіпертензії можна повністю вилікувати за допомогою часнику. Справа в тому, що цей продукт розширює судини малого кола кровообігу, прибирає затори у венах, тим самим знижуючи тиск. Також він дуже корисний для серця, адже саме серцеві проблеми часто призводять до ЛГ.

Найпростіший рецепт – це щоранку натщесерце з’їдати 2 зубчики часнику, запиваючи склянкою води. Якщо ви боїтеся неприємного запаху з рота, зажуйте часник листочком м’яти.

Добре допомагає часниковий чай. Нехай вас не лякає така екзотична назва – такий напій дуже смачний і корисний. Він допоможе відновити не тільки кровоносну і дихальну системи, але і весь організм. Інгредієнти на одну порцію:

• 1 зубчик часнику;
• 1 стакан води;
• трохи меленого імбиру (близько 7-8 грамів);
• 1 столова ложка лимонного соку;
• 1 столова ложка меду.

Поставте воду на вогонь. Коли вона почне кипіти, додайте попередньо подрібнений зубчик часнику, імбир і ложку меду. Все добре перемішайте і залиште на малому вогні варитиметься близько 20 хвилин. Потім процідіть отриманий настій.

Конюшина

Конюшина дуже корисний для серцево-судинної системи і допоможе при вашому захворюванні. Його можна використовувати різними способами.

Якщо є можливість, посадіть у себе вдома конюшина в горщику, і їжте молоді паростки цієї рослини. Столової ложки трави буде достатньо.

Можете також робити чай із засушених квіток конюшини. На склянку води знадобиться чайна ложка подрібненої рослини. Залийте конюшина окропом, настоюйте 15 хвилин, потім пийте. У день приймають 2-3 склянки цього зілля.

Наперстянка

Від болю в області грудей і сильної задишки врятує наперстянка, але пити її потрібно обережно, підвищуючи дозування і стежачи за станом організму.

Приготуйте спиртову настоянку з розрахунку 1 частина сухої трави наперстянки на 10 частин спирту міцністю 70 градусів. Наполягайте суміш 2 тижні, потім процідіть. Почніть з дозування 3 краплі двічі на день.

Настоянку потрібно розчиняти в невеликій кількості води і пити на голодний шлунок. Приблизно через тиждень дозу можна збільшити до 5 крапель, потім ще через тиждень – до 7 крапель. Потім перейдіть на 10 крапель настоянки двічі в день. Курс лікування триває від 2 до 4 місяців.

Глід

Глід розширює судини, допомагаючи зменшити систолічний та діастолічний тиск в легеневій артерії. Його можна використовувати кількома способами.

Спосіб перший – чай. Для приготування напою десертну ложку висушених квіток і листя глоду засипте в кухоль і залийте склянкою киплячої води. Потримайте склянку в накритому стані протягом 15 хвилин, потім процідіть напій. Його потрібно пити по 1 склянці вранці і ввечері.

Спосіб другий – цілюща вино. Вам знадобиться 50 г зрілих плодів глоду і 500 мл натурального червоного солодкого вина. Ягоди роздушіть в ступці, вино нагрійте до температури приблизно 80 С. В скляну банку або пляшку налити тепле вино, додайте глід, закрийте кришкою і наполягайте 2 тижні, потім процідіть. Пийте кожен вечір перед сном 25 мл цього вина.

Спосіб третій – спиртова настоянка. З’єднайте квітки глоду зі спиртом у співвідношенні 1 до 10 і настоюйте в скляній ємності 10 днів, потім процідіть. Пийте приблизно по половині чайної ложечки цієї настоянки вранці і ввечері на голодний шлунок.

Омела біла

Пацієнту буде набагато легше, якщо він почне приймати омелу білу. Увечері чайну ложку трави залийте склянкою холодної води, нехай суміш настоюється ніч. Вранці злегка підігрійте її і випийте. Так потрібно робити кожен день.

Можете також приготувати вино з омели. Вам знадобиться 50 г рослини і 500 мл білого сухого вина. З’єднайте ці компоненти і настоюйте 1 тиждень, потім процідіть. Приймайте по 25 мл двічі на день перед їжею.

Плоди горобини

Благотворно впливають на серцево-судинну систему плоди горобини. Тому звичайний чай замінити чаєм з цієї рослини. Столову ложку плодів розімніть в гуртку, додайте невелику кількість цукру і 200 мл окропу. Розмішайте і випийте. У день рекомендується приймати 3 порцій такого чаю.

Знахарский збір

Є хороший збір рослин, який рекомендують досвідчені знахарі. Змішайте в рівних частинах траву горицвіту, корінь валеріани, листя м’яти, траву звіробою і насіння кропу. На ніч у термосі заварюйте столову ложку це суміші з літром окропу і настоюйте до ранку.

Сік – це природний лікар, який допоможе впоратися з багатьма проблемами, в тому числі і з ЛГ. Ми дамо кілька найбільш ефективних рецептів.

Лікування легеневої гіпертензії може бути як консервативним, так і оперативним. Повне одужання не настає. Якщо організм людини сприймає проведену терапію, то це сприяє поліпшенню його загального самопочуття.

Щоб полегшити перебіг захворювання, а також підвищити якість і тривалість життя, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

• Фізичні навантаження повинні бути обмежені. Особливо строго це правило потрібно дотримувати відразу після прийому їжі, а також за умови знаходження в дуже холодному або в занадто спекотному приміщенні.

• Фізичні навантаження повинні бути регулярними, але складати комплекси потрібно тільки виходячи з медичних показань. Це дозволяє не навантажувати серце і легені, але зберігати адекватний судинний тонус.

• Під час подорожей на літаках необхідно застосовувати киснетерапії.

• Необхідно попереджати різні захворювання органів дихання.

• Потрібно відмовитися від прийому гормональних препаратів в період менопаузи.

• Жінкам з легеневою гіпертензією не рекомендується народжувати дітей.

• Слід відмовитися від прийому гормональних препаратів для запобігання небажаної вагітності.

• Необхідно стежити за рівнем гемоглобіну в крові.

Сучасні препарати

Мацитентан

Мацитентан – це препарат, що відноситься до групи антагоністів эндотелиевых рецепторів. Його призначають в якості антигіпертензивного засобу, тобто для зниження кров’яного тиску у хворих з легеневою гіпертензією.

Препарат рекомендований для лікування ідіопатичної легеневої гіпертензії, для лікування ЛАГ, яка розвивається на фоні пороку серця і на тлі патології сполучної тканини. Препарат спрямований на зняття симптомів захворювання і на поліпшення якості життя хворих.

Мацитентан на 51,6% знижує ризик госпіталізації, пов’язаної з легеневою артеріальною гіпертензією. Вартість лікарського засобу досить висока і прирівнюється до 2800 євро.

Вентавис

Вентавис – це розчин для інгаляцій, в якому основною діючою речовиною є ілопрост. Вентавис є препаратом, що має антиагрегантні властивості. Він перешкоджає формуванню тромбів в легеневих артеріях, шляхом гальмування агрегації тромбоцитів.

Ще один ефект від використання препарату Вентавис – це вазодилатуючу дію на артерії легенів. Тобто лікарський засіб розширює їх просвіт, тим самим знімаючи навантаження з серцевого м’яза.

Вентавис – це єдиний препарат для виконання інгаляцій, з групи простаноидов, який доступний в РФ. Його інгалюють від 6 до 9 разів на добу за допомогою небулайзера.

Терапія Вентависом має доведеною ефективністю, яка була підтверджена в ході наукових досліджень. У них взяло участь 203 пацієнта з ЛАД, які отримували монолікування препаратом протягом 12 тижнів.

Також препарат може бути використаний в якості лікарського засобу в комплексній терапії легеневої артеріальної гіпертензії. Дослідження STEP з цього приводу тривало 12 тижнів, а участь у ньому брало 67 пацієнтів з ЛАГ.

У дослідженні Opitiz взяло участь 6 осіб, які отримували препарат протягом 5 років. При цьому виживання людей зросла з 32% до 49% порівняно з пацієнтами, які не отримували аналогічного лікування.

Також було проведено дослідження AIR 1, в якому люди отримували терапію протягом одного року і трьох років. Через рік показники виживаності становили 83%, через 2 роки 78%, а через 5 років 58%.

Тому можна стверджувати, що препарат не тільки дозволяє підвищити якість життя хворих з ЛАД, але і продовжити її. При цьому вартість Вентависа складає близько 100 000 рублів за упаковку.

Траклир

Траклир – це препарат, основною діючою речовиною якого є бозентан. Випускається лікарський засіб у формі таблеток. Його основним ефектом є розширення легеневих артерій, за рахунок зняття судинного опору з них.

За допомогою цього лікарського засобу можна збільшити тривалість життя у хворих з ідіопатичною ЛАД, а також з вторинної ЛАД. Траклир призначають пацієнтам з гіпертензією легенів на тлі вад серця. Його можна застосовувати як дорослим, так і дітям.

Вартість лікарського засобу становить 200 000 рублів за упаковку.

Ревацио

Ревацио – рецептурый препарат, основною діючою речовиною якого є силденафіл. Провідним ефектом від прийому препарату виступає зняття спазму з легеневих артерій, а також розширення їх просвіту.

Крім того, Ревацио дозволяє зменшувати артеріальний тиск, знижувати навантаження з серцевого м’яза. Організм хворого стає толерантним до фізичних навантажень, навіть за умови важкого перебігу легеневої артеріальної гіпертензії. Доведено, що препарат сприяє підвищенню виживаності хворих з ЛАГ.

Ревацио можна використовувати в комплексній схемі лікування легеневої гіпертензією. Його застосовують для лікування всіх форм захворювання. Середня ціна за упаковку препарату становить 50 000 рублів.

Волибрис – це препарат з групи антагоністів ендотелінових рецепторів. Його основною діючою речовиною є Амбризентан. Прийом препарату дозволяє зменшити клінічне симптоми легеневої артеріальної гіпертензії, підвищити рівень толерантності до фізичних навантажень, поліпшити показники гемодинаміки. Ефект від застосування препарату Волибрис відрізняється стабільністю протягом року.

Середня ціна за упаковку лікарського засобу становить 60 -75 000 000 рублів.

Adempas (Риоцигуат)

Препарат Адемпас з основною діючою речовиною Риоцигуат. Це препарат належить до фармакологічної групи гіпотензивних засобів, стимуляторів гуанилатциклазы.

Прийом препарату Адемпас дозволяє знижувати легеневий судинний опір, покращувати гемодинаміку, знижувати ступінь вираженості задишки, зменшувати клінічні прояви хвороби. Лікарський засіб, що застосовується в комплексній терапії, дає можливість підвищити однорічну виживаність пацієнтів до 96%.

Препарат Аптрави є лікарським засобом з групи селективних агоністів непростаноидного рецептора простацикліну. Варто зазначити, що препарат не зареєстрований в Росії. Його основним ефектом є розширення спазмованих легеневих судин та зниження артеріального тиску.

Профілактичні заходи

Профілактика синдрому легеневої гіпертензії має проводитися комплексно і включати в себе:

• відмова від паління та інших шкідливих звичок;
• своєчасне визначення проблеми і розробка плану лікування;
• регулярне спостереження за пацієнтами з підтвердженими бронхолегеневими діагнозами;
• виключення стресових ситуацій;
• контроль фізичної активності і навантажень.

У Юсуповской лікарні проводять діагностику та лікування пацієнтів з легеневою гіпертензією. Своєчасне проходження діагностики поліпшить якість і тривалість життя.

Зателефонуйте Юсуповской лікарні і запишіться на прийом. Лікар-координатор центру відповість на всі ваші запитання.