Як лікувати тубоотит в домашніх умовах

Проведення діагностики захворювання

У разі підозри на тубоотит лікар з’ясовує анамнез, так як для розвитку даної патології характерно предшествие інфекційного захворювання носа і горла. В обов’язковому порядку виконується стандартний огляд вух.

При цьому проводиться отоскопія, а, крім того, досліджується робота слухової труби за допомогою збільшення тиску на її отвір. В ході дослідження здійснюється процес продування балоном Политцера і застосовуються фізикальні тести. При отоскопії лікарі спостерігають втягнення поряд з гіперемією барабанної перетинки.

В цілях недопущення розвитку цього захворювання необхідно дотримувати наступні рекомендації:

• Проводити зміцнення імунітету.
• Регулярно здійснювати загартовування організму.
• Сякатися слід почергово, наприклад, спочатку правою, а потім лівою ніздрею, але ніяк не обома разом.
• Дітям слід промивати ніс згідно з лікарськими рекомендаціями.
• Можна користуватися спреями в ніс у дітей виключно з того віку, який вказаний в інструкції.
• Необхідно санувати вогнища інфекції в районі отоларингологічних органів.
• Ні в якому разі не можна допускати травми вуха.
• Потрібно намагатися знизити ймовірність зараження отоларингологическими захворюваннями та іншими інфекційними патологіями.

Таким чином, дане захворювання краще всього лікувати комплексно з використанням лікарських препаратів і народних методик, але перш курс терапії необхідно узгодити з лікарем.

Важливо пам’ятати, що при такої хвороби, як євстахіїт, лікування в домашніх умовах можливо тільки при неускладненому варіанті. Або при загостренні хронічної форми захворювання, коли точно встановлено причини, що викликали хворобу, так і ефективні способи її лікування. Але навіть у цьому разі необхідно попереднє погодження схеми лікування з лікарем.

Ні в якому разі не можна лікувати тубоотит народними засобами при:

• розрив барабанної перетинки;
• гострій формі захворювання;
• алергічному євстахіїті;
• гнійних виділеннях із середнього вуха.

При переході в хронічну форму первинні симптоми практично повністю зникають. Але тубоотит провокує постійне натягнення барабанної перетинки, з-за якого вона поступово потовщується і втрачає свою еластичність. В результаті розвивається приглухуватість, крайнім проявом якої може стати повна глухота.

Гострий тубоотит зазвичай є ускладненням грипу, будь ГРВІ чи іншої патології органів дихання.

Клінічні симптоми евстахііта:

1. Закладеність вух,
2. Чутність власного голосу в закладеному вусі,
3. Шум і гул у вухах,
4. Головний біль,
5. Запаморочення,
6. Нудота,
7. Порушення координації рухів,
8. Почуття «переливання рідини» у вусі,
9. Погіршення слуху,
10. Незначні виділення з хворого вуха.

У хворих зазвичай відсутня лихоманка і виражена біль. Якщо гостре запалення не лікувати, то воно переходить в хронічне, яке погано піддається терапії і часто закінчується втратою слуху.

При появі вищезгаданих симптомів необхідно звернутися до оториноларинголога.

1. Діагностика тубоотіта грунтується на скаргах хворого і даних отоскопії, аудіометрії, тимпанометрії.
2. Мікробіологічне дослідження виділень із вуха, носа або зіву проводять з метою виявлення збудника захворювання і визначення його чутливості до антибактеріальних препаратів.
3. Якщо ЛОР-лікар припускає, що у хворого алергічний тубоотит, то він направляє пацієнта на консультацію до алерголога і на алергічні проби.
4. Щоб діагностувати патології, що стали причиною тубоотіта, оглядають ніс і глотку за допомогою лобного рефлектора, проводять комп’ютерну томографію.

Профілактика патології полягає в своєчасному виявленні та усуненні захворювань органів дихання.

1. Хворим рекомендують уникати різких перепадів тиску, переохолодження, протягів і повністю виключити заняття дайвінгом і альпінізмом.
2. Особливої уваги заслуговує процес сморканія. Сякатися слід акуратно, затиснувши одну ніздрю і відкривши рот.
3. При алергійних та респіраторних захворюваннях необхідно користуватися судинозвужувальними і антигістамінними засобами.
4. Систематичне загартовування допоможе уникнути частих простудних захворювань і знизити ризик розвитку тубоотіта.
5. Фахівці рекомендують обмежити тривалі перельоти на літаках.

Головними наслідками тубоотіта виступають туговухість та глухота. Ризик їх розвитку більш високий у разі хронічної форми захворювання. Вона сама небезпечна, тому лікувати патологію потрібно з перших же ознак. Інші можливі ускладнення:

• проблеми з вестибулярним апаратом;
• проникнення інфекції з вуха всередину черепа;
• менінгіт;
• порушення функції барабанної перетинки;
• гнійний середній отит;
• нейросенсорна приглухуватість;
• абсцес;
• сепсис.

Першим для діагностування захворювання лікар-отоларинголог проводить огляд носової порожнини і вух пацієнта. Це процедури риноскопії та отоскопії. Вони допомагають оглянути слизову носоглотки, гирло євстахієвої труби, кінці носових раковин.

Отоскопія – це процедура, яка розглядає стан слухового проходу і барабанної перетинки. При розвитку евстахііта спостерігається набряк і гіперемія слизової. Якщо хвороба перейшла в перфоративну стадію, то стають видні виділення з барабанної перетинки та перфорація. Інші методи діагностики патології:

• продування вух по Політцеру – процедура, при якій в одну ніздрю вставляють наконечник балону, а другу затискають, після чого пускають повітря, щоб перевірити прохідність слухової труби;
• загальний аналіз крові;
• аналіз сечі;
• мазок з вуха для;
• аудиопробы – дослідження слуху;
• рентгенографія;
• комп’ютерна томографія.

Основною метою профілактики є зниження навантаження на вушні раковини. Якщо ви схильні до захворювань вух, то не варто занурюватися під воду, займатися альпінізмом і користуватися повітряним транспортом.

• зміцнювати імунітет;
• правильно харчуватися;
• надягати шапку в холодну пору року;
• гартувати організм;
• уникати переохолодження, протягів;
• при перших симптомах закладеності вуха звертатися до лікаря;
• правильно сякатися при нежиті – спочатку затиснувши одну ніздрю, потім – іншу, не докладаючи зусиль;
• уникати травм носа, голови, вуха;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• при алергічних або респіраторних захворюваннях користуватися судинозвужувальними препаратами.

Діагностика тубоотіта в першу чергу складається з проведення огляду носової порожнини і вуха. Перше називається риноскопія, а друге – отоскопія. Проводить їх лікар-отоларинголог.

Задня риноскопія дозволяє оглянути носоглотку, кінці носових раковин і гирло євстахієвої труби і виявити можливі причини її перекриття. Роблять її за допомогою носоглоточного дзеркала, яке підігрівають і вводять пацієнтові через рот в глибину глотки, під язичок.

Отоскопія дає відомості про стан слухового проходу і барабанної перетинки. На початку хвороби вона виглядає втягнутою через порушення тиску в порожнині середнього вуха. Також вона може бути набряклою, гиперемированной.

Діагноз тубоотит ставлять на підставі даних огляду. Також можуть призначити продування по Політцеру. Це процедура, під час якої використовується гумовий балон з повітрям. В одну ніздрю вставляють наконечник балону, друга ніздря затискається.

Лікар натискає на балон, і повітря надходить в ніс. По звуках, чутним під час продування, він визначає ступінь прохідності слухової труби. Якщо під час процедури спостерігати за барабанною перетинкою через отоскоп, то можна визначити її рухливість.

Також знадобиться здати загальні аналізи крові, сечі, а якщо є виділення з вуха – мазок для визначення збудника хвороби. Додатково для діагностики тубоотіта можуть призначити аудиопробы (дослідження слуху), рентгенографію або КТ.

Ускладненням тубоотіта стають туговухість та глухота. Особливо часто їх спостерігають при хронічній формі хвороби. Хронічне запалення найнебезпечніше, тому краще спробувати запобігти починаючи лікування при перших ознаках захворювання.

Якщо запалення охопить внутрішнє вухо, то можуть початися проблеми з вестибулярним апаратом. Є велика ймовірність повної втрати слуху.

Також існує небезпека поширення інфекції з вуха всередину черепа і розвитку менінгіту, абсцесу мозку, сепсису. Такі стани потребують термінової оперативної допомоги.

Тубоотит у дітей особливо небезпечний. Тому, якщо ваша дитина захворіла – обов’язково йдіть до лікаря. Під його наглядом буде безпечніше і спокійніше. При погіршенні стану дитини телефонуйте в швидку.

Профілактика тубоотіта повинна включати:

• своєчасне лікування захворювань верхніх дихальних шляхів;
• профілактику вірусних інфекцій;
• зміцнення імунітету.

Потрібно намагатися уникати переохолоджень і попадання забрудненої води у вухо і ніс. Так ви зможете запобігти розвиток тубоотіта!

Тубоотит: причини його виникнення

Головними причинами розвитку тубоотіта є віруси і бактерії, що потрапляють в євстахієву трубу через носоглотку. Такий процес характерний при ангіні, гаймориті, гострому або хронічному риніті, фарингіті та інших ЛОР-захворюваннях.

• коклюш;
• дифтерія;
• кір;
• грибкові ураження;
• запалення аденоїдів;
• гіпертрофія носових раковин;
• поліпи;
• алергічна реакція на прийом деяких препаратів;
• рецидив хронічного тонзиліту;
• скарлатина;
• бактеріальний фарингіт.

Причиною тубоотіта зазвичай стають бактерії або віруси, які проникають через носоглотку в євстахієву трубу. Таке відбувається при ринітах, гаймориті, фарингіті, ангіні та інших ЛОР-захворюваннях. Збудниками тубоотіта найчастіше стають стафілококи або стрептококи, а також гострі респіраторні вірусні інфекції, наприклад грип, аденовірус.

На етапі запалення євстахієвої труби можна спробувати запобігти поширенню хвороби на середнє вухо. Як це зробити, ви можете дізнатися зі статті «Євстахіїт».

Інші методики

До іншим можливим методиками обстеження при наявності тубоотіта відносять:

• Взяття мазка з носоглотки в цілях виявлення того чи іншого типу збудника.
• Проведення алергопроб і аналізів на специфічні імуноглобуліни. Таке дослідження проводиться зазвичай при алергічному тубоотите.
• Проведення ендоскопічного дослідження носоглотки.
• Виконання тимпанометрії, є дослідженням рухових функцій перетинки.
  

Форми протікання

Симптоми тубоотіта у дітей і дорослих на початковому етапі складаються з:

• погіршення слуху (можливо відчуття закладеності, шум у вусі, деякі кажуть, що у них булькає у вухах або вони чують резонанс власного голосу);
• дискомфорту, тиску у вухах.

Ознаки тубоотіта можуть бути слабовыраженными, поки запалення не охопить середнє вухо. Тоді проблеми зі слухом стають більш серйозними, розвивається приглухуватість. Людина може відчувати сильні болі, у нього підвищується температура.

Як проявляється тубоотит у грудних дітей? Вони починають чіпати вушко, яке болить, намагаються притулитися тією стороною до мами (або взагалі до якоїсь поверхні). Дитина стає вередливою, погано їсть і спить (або, навпаки, постійно спить). У такому віці може високо підскочити температура.

Симптоми хронічного тубоотіта можна відрізнити по постійному наявності виділень з вуха, періодичного виникнення болів і проблем зі слухом, причому слух з часом стає все гірше і гірше. Ці ознаки зникають (цей період називається ремісія), а через час відбуваються загострення.

Будьте здорові!

Гострий тубоотит переходить у хронічний при відсутності адекватного лікування або при перериванні лікувального курсу.

Клінічні ознаки хронічного тубоотіта:

• Атрофія або склероз слизової,
• Каламутність і малорухомість барабанної перетинки,
• Стеноз євстахієвої труби,
• Поява на слизовій гиперемированных ділянок,
• Розпирання і тиску у вусі.

Отоскопическими ознаками хронічного тубоотіта є:

1. Барабанна перетинка стає втягнутою і нерухомою,
2. Рукоятка молоточка деформується,
3. Відбитий конус світла повністю пропадає,
4. Судини розширюються,
5. Відросток вушного молоточка виступає.

Під час ремісії у хворих зберігається працездатність і задовільне самопочуття. При загостренні хронічної форми патології з’являються симптоми гострого евстахііта.

Основна класифікація тубоотіта поділяє його на види з урахуванням характеру перебігу. За цим критерієм описують дві форми захворювання:

1. Гостра. Цей тип триває близько 1-2 тижнів. Гострий тубоотит характеризується більш яскраво вираженими симптомами. Адекватне лікування дозволяє купірувати ознаки патології буквально за кілька діб.
2. Хронічна. Тривалість цієї форми становить від 1 місяця до року або більше. Розвивається із-за відсутності лікування гострої форми, яка і переходить в хронічну. Симптоми захворювання тут менш виражені, а сама патологія відрізняється зміною періодів ремісії і рецидивів.

У тому разі, якщо терапія гострого тубоотіта була розпочата на ранній стадії, тоді хворий зможе повністю одужати за шість днів. При наявності хронічного тубоотіта лікування і його ефективність прямо залежать від ступеня погіршення слуху, а, крім того, від своєчасного усунення чинників, що провокують хворобу.

Процедури і медикаменти

Також призначають такі процедури і медикаменти:

• В ніс закопуються судинозвужувальні засоби від набряку слухової труби у вигляді «Називіну», «Отривина» і «Санорина».
• У хворе вухо закопується борний спирт для зменшення неприємних симптомів і дезінфекції запаленого району.
• Здійснення продування вуха поряд з пневмомассажем для видалення з труби серозної рідини.
• Використання для лікування тубоотіта вуха спреїв з глюкокортикостероїдами, які вводяться в ніс і допомагають справлятися з запаленням в носоглотці, наприклад, «Назонекс».
• Лікування антигістамінними і десенсибілізуючими засобами у вигляді «Діазоліну», «Тавегіла» і «Кларитина».
• Лікування тубоотіта імуномодуляторами для підвищення загальної опірності організму. При цьому застосовуються засоби у вигляді «Тактивина», «Полудана», «Иммунорикса» і «Аміксину».
• Лікування антибіотиками при важкій формі захворювання зі схильністю хвороби до переходу в гнійний отит. При цьому зазвичай лікарі призначають або макроліди або препарати пеніцилінової групи.
• Проведення физиолечения з допомогою мікрострумів, магнітотерапії, УВЧ, електростимуляції та лазерного впливу.
  

Позбутися від захворювання можна лише комплексним методом. В першу чергу призначають застосування лікарських засобів, які підбирають в індивідуальному порядку з урахуванням причини патології й особливостей її розвитку.

Антибіотики

Антибактеріальні препарати, які використовуються для терапії тубоотіта, повинні володіти широким спектром дії. Такі допомагають усунути больовий синдром, знизити підвищену температуру, припинити продукцію гнійних виділень з запаленого вуха.

Щоб підібрати найбільш ефективний препарат, в першу чергу роблять дослідження на чутливість мікрофлори до того або іншого засобу. Стандартні препарати, які призначають при євстахіїті:

• Бісептол;
• Амоксицилін;
• Цефтриаксон;
• Гентаміцин.

Приблизний курс терапії антибіотиком – 1-2 тижні. Не потрібно закінчувати лікування при перших поліпшень в загальному стані. В такому випадку можна викликати додатковий шкоду та ускладнити перебіг захворювання.

В процесі лікування тубоотіта використовують і протизапальні препарати, які сприяють швидкому усуненню гіперемії перетинки вуха і зменшення її натягу. засоби надають знеболюючу дію за рахунок включення в склад болезаспокійливих речовин (лідокаїн або ін.), усувають набряки і покращують кровообіг.

• Нормакс;
• Софрадекс;
• Отофа;
• Ципромед;
• Отипакс.

Багато засоби з протизапальним ефектом не використовують при таких патологічних станах, як перфорація і розривши перетинки.

Судинозвужувальні

Препарати з судинозвужувальною дією спрямовані на зменшення продукції слизу у вушний порожнини, усунення закладеності носа, відновлення прохідності слухового проходу. Це може бути:

• Отривин;
• Санорин;
• Нафтизин;
• Назол.

Судинозвужувальні ліки вимагають особливої обережності у використанні, адже при неправильному застосуванні і перевищенні дозування вони здатні підвищувати сухість слизових і викликати роздратування.

Жарознижуючі

Препарати з жарознижуючим ефектом допомагають знизити підвищену температуру. Використовувати такі засоби рекомендується при показниках вище 38,5 градусів або при наявності невисокої температури протягом 12 годин поспіль.

Інші препарати

Якщо тубоотит викликаний алергічних фактором, призначають використання антигістамінних препаратів 2 або 3 покоління. Наприклад, це може бути Цетрин або Еріус.

Також можуть використовуватися кортикоидные (гормональні) препарати. Такі засоби допомагають знизити імунну реакцію запалених тканин і застосовуються при неефективності звичайних протизапальних ліків.

У комплексі з основними патогенетичними препаратами необхідно приймати і засоби, спрямовані на підвищення захисної функції організму. Це – імуномодулятори, які покращують боротьбу з збудниками патології: Иммудон та ін.

Досягти поліпшення і прискорення відтоку рідини в слуховий трубі можна, здійснюючи жувальні руху у великому обсязі. Не обов’язково щось постійно їсти. Можна придбати жувальну гумку і використовувати її в якості лікувального засобу.

Лікар може проводити масаж барабанної перетинки за допомогою спеціального апарату, з якого подається високий (або низький) тиск.

Поліпшити прохідність євстахієвої труби можна методом використання катетера, призначеного для введення Адреналіну або Гідрокортизону. Така процедура проводиться при тяжкому перебігу патології.

Усунути супутні симптоми захворювання, наприклад, головний біль, можна за допомогою звичайного масажу, проведеного на шийних м’язах. Така процедура дозволяє не тільки поліпшити загальний стан, але і нормалізувати стан ЛОР-органів. Активно призначають точковий масаж, який не менш ефективний при тубоотите.

Під час ковтка відбувається приподнятие піднебінної фіранки і щільне притискання до задньої стінки глоткової. При цьому лікар стискає балон. Контроль попадання повітря відбувається за допомогою отоскоп. Якщо процедура проводиться правильно, можна спостерігати поліпшення стану вже через 1-3 сеансу.

Місце локалізації

Запалення може торкатися як одне вухо, так і обидва. У першому випадку діагностують односторонній тубоотит. Він протікає не так важко, може бути правостороннім і лівостороннім. Гострий двосторонній тубоотит – це діагноз, який частіше ставлять дітям.

Захворювання вражає відразу праву і ліву слухову трубу. З-за цього двосторонній тубоотит вважається більш небезпечним, особливо для молодшого віку пацієнтів. У дорослих він відзначається рідше. Їм частіше ставлять діагноз право – або лівобічний тубоотит. Основною причиною є ослаблення імунної системи.

Симптоми

Для гострої і хронічної форми тубоотіта характерні певні симптоми. Загальні ознаки захворювання можуть бути слабкими до моменту, поки запалення не дійде до середнього вуха. Після цього симптоми стають вже більш серйозними аж до приглухуватості. Серед спільних для обох форм захворювання ознак можна виділити наступні:

• зниження слуху;
• відчуття закладеності у вухах;
• аутофония, коли людина чує відлуння власного голосу;
• періодичний шум у вусі;
• підвищена стомлюваність;
• нудота;
• головний біль;
• відчуття тяжкості з одного боку в залежності від того, право – або лівобічний тубоотит;
• відчуття того, що у вусі переливається рідина при нахилі або повороті голови.

Гострий тубоотит

Ця форма тубоотіта відрізняється стабільним самопочуттям. Температура підвищується не завжди, частіше залишається в межах нормальних показників. Підвищений больовий синдром відчувається рідко. Основними симптомами гострої форми тубоотіта є:

• відчуття переливається рідини у вусі;
• закладеність одного або обох вух;
• тяжкість в голові з боку хворого вуха;
• резонанс у вусі власного голосу;
• шум у вухах;
• зниження слуху через випадання низькочастотних звуків.

Якщо гостра форма виникає в результаті дії інфекції, то хронічна є її наслідком у разі відсутності лікування або частих рецидивів. Через порушення прохідності євстахієвої труби її стінки злипаються, а симптоми тубоотіта набувають постійний характер. Основними ознаками цієї форми є:

• стійке зменшення просвіту євстахієвої труби;
• часткове почервоніння слизової;
• порушення слуху;
• приглухуватість стійкого характеру;
• атрофія, склероз слизової;
• відчуття тиску і розпирання в вусі;
• гіперемовані ділянки на слизовій.

Лікування антибіотиками

Вирішувати, чим лікувати таку патологію як тубоотит, повинен тільки лікар. Будь-які лікарські препарати при цьому підбираються в індивідуальному порядку, у залежності від симптоматики та особливості перебігу цього захворювання.

Антибіотики в лікуванні тубоотіта у дорослих призначаються при появі сильного болю, температури і гнійного виділення з середнього вуха. Зазвичай це медикаменти широкого спектру дії. Але в цілях посилення їх ефективності доцільно виконати аналіз на мікрофлору, щоб підібрати максимально відповідний препарат.

Тубоотит у дітей

Фізіотерапевтичні процедури проводять тільки після усунення гострої стадії захворювання і виражених клінічних проявів.

Використовують фототерапію синім кольором, яка має протизапальну, антисептичну дію, знеболює, підвищує місцевий імунітет, покращує кровообіг, стимулює регенераційні процеси. Тривалість процедури – 15 хвилин. Курс – до 7 днів.

Ультрависокочастотна терапія має протизапальну, протинабрякову дію, знижує активність медіаторів запального процесу, усуває больовий синдром. Тривалість процедури – до 7 хвилин. Курс – до 7 днів.

СМВ-терапія (сантиметроволновая терапія) має протизапальну, знеболювальну дію, активізує місцевий імунітет. Тривалість процедури – до 10 хвилин. Курс – до 10 процедур.

Інфрачервона терапія має дезінтоксикаційну, протизапальну дію, сприяє розширенню судин, покращує кровообіг, усуває больовий синдром. Тривалість процедури – до 8 хвилин. Курс – до 8 процедур.

Електрофорез з лікарськими препаратами сприяє підвищенню ефективності останніх. Це можуть бути знеболюючі речовини, протизапальні, протинабрякові та ін Тривалість процедури – 10-20 хвилин. Курс – 10 процедур.

В період вагітності багато лікарські препарати заборонені до використання. До таких відносять і антибіотики. Щодо протипоказаними засобами вважаються препарати Отипакс, Отофа, Софрадекс.

Абсолютно протипоказані вагітним антибіотики Нормакс, Ципромед, Анауран, Полидекса. Такі засоби мають високу токсичність і можуть накопичуватися в організмі, роблячи шкідливий вплив на плід.

Для усунення набряклості проводять продування. Щоб нормалізувати прохідність вушного проходу, порушену внаслідок формування сірчаної пробки, проводять аспірацію, вимивання водою або дезрозчином, використання спеціальних пінцетів.

У дітей тубоотит лікують за допомогою медикаментів і фізіотерапії. Для відновлення прохідності слухової труби призначають краплі в ніс з судинозвужувальним ефектом (наприклад, Нафтизин або Санорин). При переході захворювання в хронічне протягом використовують антибактеріальні засоби (Амоксицилін або ін).

Не потрібно забувати, що тубоотит виникає на тлі простудного захворювання, що протікає на занедбаному етапі. Саме з цієї причини важливо своєчасно лікувати провокують патології, щоб уникнути розвитку евстахііта і його негативних наслідків, серед яких – стійке зниження слухової функції.

У дитячому віці це захворювання здатне протікати зі значним збільшенням температури тіла, особливо тоді, коли мова йде про грудних дітей. Найчастішою причиною розвитку захворювання є використання спреїв для носа з потужним струменем, а, крім того, неправильне промивання дихального органу на тлі бактеріального риніту або отоларингологічних захворювань.

Лікування двостороннього тубоотіта завжди слід починати з усунення набряку допомогою закапування судинозвужувальних препаратів. Дуже часто педіатри рекомендують дітям використання місцевих антибактеріальних препаратів у вухо, наприклад, «Полидекс».

В обов’язковому порядку дітям потрібно давати антигістамінні засоби, які допоможуть впоратися з набряком і зменшать вироблення транссудату. Слідом за зменшенням гострої фази захворювання потрібно виконати продування слухової труби, також проводиться низка різноманітних фізіотерапевтичних заходів.

Дитячий слуховий прохід у порівнянні з дорослим є коротшим і рівним. Завдяки цьому бактерії та віруси безперешкодно проникають в порожнину середнього вуха.

Клінічні прояви патології у дітей багато в чому схожі з такими у дорослих:

• Тріск у вухах,
• Закладеність вух і носа,
• Зниження слуху,
• Набряк і гіперемія вушної раковини,
• Поява в зовнішньому слуховому проході численних бульбашок.
• Відновлення слуху під час кашлю, чхання, ковтання.

У дітей гострий тубоотит часто проявляється лихоманкою, познабліваніем і болісними відчуттями у вухах.

Схильність дітей до двостороннього тубоотиту пояснюється тим, що у них більш короткий і рівна слуховий прохід порівняно з дорослим. З-за цього бактерії і віруси дуже легко проникають всередину середнього вуха.

• зниження слуху;
• численні бульбашки в зовнішньому слуховому проході;
• тріск у вухах;
• гіперемія і набряк вушної раковини;
• слух відновлюється тільки при ковтанні слини, кашлі і чханні.

Грудні діти постійно чіпають себе за вушко, що їх турбує. Малюки намагаються притулити його до мами або до будь-якої поверхні. З-за болю і дискомфорту дитина стає вередливою і неспокійним. Він може погано спати, їсти або зовсім відмовлятися від їжі.

У маленьких дітей при тубоотите може піднятися висока температура. При хронічній формі у них з’являються виділення з вуха. На тлі цього дитина погано чує. Ці ознаки можуть зникати і знову з’являтися.

Стандартний курс

Стандартний курс терапії становить, як правило, від п’яти до чотирнадцяти днів. Дуже важливо, щоб пацієнт пройшов його до кінця. Часто буває так, що больова симптоматика і сильне запалення на тлі комплексного лікування зникає вже на третій день, але це зовсім не означає, що наступило повне одужання.

У разі самостійної відміни препарату можна викликати рецидив, який здатний привести до серйозних ускладнень. Антибіотики при тубоотите не вважаються обов’язковим компонентом терапії, дуже часто можна обійтися звичайними засобами проти запалень.

Тепер з’ясуємо, які народні засоби підходять для комплексного лікування тубоотіта.

Народні засоби

Лікувати євстахіїт в домашніх умовах можна за допомогою народних засобів, які абсолютно безпечні, якщо порівнювати з багатьма готовими препаратами. Єдине виключення – індивідуальна непереносимість певного засобу, при чому використовувати його протипоказано.

У терапії евстахііта будуть ефективними засоби, приготовані на основі наступних інгредієнтів:

• ріпчаста цибуля: невеликий шматок цибулини помістити в бинтової відрізок, загорнути і вкласти у вушну порожнину, витримавши до ранку;
• лаванда, деревій, чистотіл, кульбаба, евкаліпт: інгредієнти беруть в рівному обсязі, змішують, 2 ст. л. збору заливають 400 мл гарячої води, настоюють протягом 3 годин (готове засіб використовують для приготування турунд, які вставляють в хворе вухо, витримуючи протягом півгодини);
• часник соняшникова олія: перемолоти часник (1 головку), змішати з маслом до отримання кашки і з гліцерином (отримане засіб використовувати для приготування турунд, які вставляють у вухо на 15 хвилин);
• алтея, календула, м’ята, горець: інгредієнти подрібнити, змішати в рівних частках, взяти 3 ст. л. суміші, залити 1 л гарячої води, настояти протягом години (готове засіб приймати внутрішньо по 75 мл тричі на день);
• безсмертник, комірник, кропива, конюшина: інгредієнти подрібнити, змішати в рівних частках, взяти 3 ст. л. суміші, залити 0,5 л окропу, настояти протягом декількох годин (готове засіб приймати всередину по 100 мл тричі на день);
• коріандр, м’ята, звіробій: інгредієнти подрібнити, змішати в рівному обсязі, взяти 2 ст. л. суміші, залити 200 мл окропу, настояти протягом 5 годин (готове засіб приймати всередину по 100 мл двічі на день);
• алое: сік рослини змішати з водою у рівному співвідношенні, змочити в розчині турунду і вставити у запалене вухо до ранку (сік алое можна використовувати для закапування хворого вуха по 5 крапель кожні 4 години).

В домашніх умовах безпосередньо після лікарської консультації можна провести лікування тубоотіта народними засобами. Але важливо при цьому не забувати про призначені медикаменти, так як в такому випадку існує ризик переходу захворювання в хронічну форму. Рецепти від появи запалення слухової труби варто порекомендувати наступні:

• Готується збір з деревію, куди додається лаванда, коріння кульбаби і евкаліптовий лист. Заварюється ложка збору одним склянкою води. Отриманий засіб приймають всередину по 50 мл тричі на день.
• Подрібнюють часникову головку в кашку і заливають продукт 120 грамами рослинної олії. Залишають засіб на одну добу в теплі, потім приготоване ліки слід капати в вухо по три краплі. Найкраще робити це на ніч. Лікування тубоотіта народними засобами цим не обмежується.
• В ложку з оливковою олією потрібно капнути чотири краплі соку чайного дерева. Далі ватні турунди змочуються в засобі, після чого їх вставляють в уші на всю ніч.
• Настоянка календули розводиться водою один до трьох. Вийшло ліки капають у хворе вухо по три краплі до двох разів на день.
• Настоюють дві ложки брусничних листя в 300 мілілітрах окропу і залишають на годину. Пити засіб рекомендується по 100 мілілітрів тричі на добу до їди.

В колекції народних засобів фігурують по більшій частині рослини, що володіють протизапальною та протинабряковою дією. Широко використовуються: чистотіл, м’ята, ромашка, цибуля ріпчаста і алое, брусниця, калина і чорниця, лаванда, коріандр і евкаліпт, кульбаба, березові листя та ін

Такі засоби доступні і завжди під рукою. Методика боротьби з евстахиитом – це промивання носа, горла і вуха, а також вушні тампони з цілющим речовиною (трав’яні настої або витиснуті з м’якоті рослин соки).

Ріпчаста цибуля

Візьміть цибулину середньої величини. Одну половину розріжте на невеликі часточки. Розташуйте в емальовану миску і поставте її в більш велику ємність окропом. Тримайте до тих пір, як цибуля добре нагріє (але ні в якому разі не потрібно його варити). Паралельно з цим другу половину луковицв подрібніть, відіжміть сік.

Нагріте цибулю помістіть в хворе вухо, одночасно закапайте в ніс по 2-4 краплі в кожну ніздрю. Увага! Щоб пом’якшити пекучість свіжого цибульного соку, розбавте його водою 1:1. При хронічних формах тубоотіта прагнете мінімізувати розбавлення водою, употребялйте свіжий сік, наскільки можете терпіти.

Сік алое

Рецепт простий і ефективний:

• візьміть кілька соковитих листів алое середнього розміру;
• вийміть з м’якоті сік і розведіть з кип’яченою водою в рівних частинах (вода повинна бути теплою, але ні в якому разі не гарячою);
• ретельно перемішайте;
• видаліть м’якоть;
• закапуйте в ніс по 3-5 крапель регулярно, через кожні 3-4 години;
• одночасно поміщайте у вухо тампон, змочений соком алое.

Для приготування цього засобу треба взяти в рівних пропорціях:

• ромашку лікарську (квітки);
• корінь дягелю;
• листя кропиви (або рослина цілком);
• брусничний лист;
• м’яту;
• шишки хмелю.

  Шишки хмелю

Всі рослини мають бути спочатку сушеними.

Ретельно перемішати, подрібнити наскільки це можливо. Залити окропом 2 ст. л. рослинної суміші в термосі з герметичною кришкою.

Рекомендується готувати настій в пізні години, щоб до ранку він добре настоявся. Пийте напій по 1/3 склянки тричі на день. Час вживання – за півгодини до їди. І ще зробіть з відвару ватний тампон 1 раз в день.

Тривалість курсу – аж до одужання. Рецепт особливо показаний хронічним хворим, і вживати відвар потрібно ще протягом 1,5-2 тижнів після зникнення явних симптомів. Це потрібно для того, щоб закріпити результат і не дати хворобі повернутися в ще більш «підступної» прихованій формі.

На 0,75 л окропу вам буде потрібно 30 грамів суміші, приготованих з наступних найменувань:

• кора стовбура і гілок калини;
• листя м’яти;
• звіробій (рослина повністю);
• листя брусниці;
• листя берези;
• цільні плоди коріандру.

Затока рослинний збір киплячою водою в керамічному посуді, щільно накрийте ємність і залиште настоюватися протягом 8 годин. Приймати відвар всередину по 1 склянці між прийомами їжі натщесерце. Випити весь обсяг за день. Курс 2 тижні, потім перерва на 1 тиждень, повторити. І так до поліпшення.

До складу рецептури входять інгредієнти:

• лаванда повністю;
• листя евкаліпта;

  Листя евкаліпта

• коріння кульбаби;
• трава чистотілу;
• трава деревію.

Сушені рослини ретельно подрібніть і змішайте в рівних кількостях. Відокремте 2 ст. ложки на 1 процедуру.

Залийте цей обсяг окропом (500 мл). Всю ніч настоюйте в темному місці з кімнатною температурою, ближче до прохолодної – щоб не почався процес прокисання. З ранку невелику кількість розчину відлийте в чарку 25-30 мл, щоб змочувати тампони, решта рівними частинами випийте за день.

Вам будуть потрібні сушені рослини:

• пагони чорниці;

  Чорниця

• календула (квітки);
• буркун (рослина повністю);

  Буркун

• подорожніковий лист;
• хвощ польовий.

Змішайте всі інгредієнти в однакових кількостях, подрібніть до однорідної пилку. Візьміть 2 ст. л. отриманої суміші 0,5 л окропу. Залийте трав’яний збір водою в термосі і тримайте всю ніч щільно закритим.

Настій пийте тричі на день по 1/3 склянки. Одночасно з цим обробляйте вухо: 1 раз в день на 1 годину, покласти у вухо ватяну паличку, змочену розчином. Увага! Будьте обережні, не повредитеперепонку. Якщо сумніваєтеся – використовуйте маленький ватний тампон.

Хороший ефект показують краплі у вухо, приготовані таким чином:

• подрібніть в кашку цілу головку часнику середніх розмірів;
• змішайте з рослинним маслом (100-120 г);
• процідіть від волокон;
• наполягайте в темному місці приблизно 10-12 днів;
• капніть кілька крапель гліцерину.

  Гліцерин

Курс 1-2 тижні. Перед вживанням нагрівати до температури вашого тіла.

Лікування тубоотіта борним спиртом

Перевіреним, а разом з тим і широко використовуваним засобом серед народних рецептів для терапії тубоотіта служить борний спирт. Він здатний ефективно усувати больові відчуття. Застосовують цей засіб наступним чином: теплий спирт закопується у вуха по три краплі, а потім вухо закривається ватним тампоном.

Лікування борним спиртом необхідно починати з очищення вушного каналу від накопиченої сірки. Це дасть можливість препарату краще проникнути в раковину, щоб згодом ефективно впливати на вогнище запалення.

На тлі запалення у людини може стріляти у вусі і при цьому також присутній сильний біль. Для того щоб очистити вуха, слід користуватися перекисом водню 3% концентрації. Після процедури закапування надлишки розчину видаляють з вух за допомогою ватної палички.

Протипоказання

Але далеко не кожна людина може користуватися розчином борного спирту без отримання збитку. Нижче розглянемо список протипоказань, у разі наявності яких це засіб слід виключити із свого лікування:

• Наявність індивідуальної непереносимості.
• Період виношування плоду або годування.
• Присутність дисфункції нирок.
• Вік пацієнта менше одного року.

Застосування даного препарату передбачає, що ймовірні певні наслідки, до речі, це підтверджують і відгуки, які люди залишають в інтернеті про це засобі. Таким чином, можуть спостерігатися побічні реакції у формі помутніння свідомості, м’язових судом, запаморочень, порушень роботи нирок, нудоти або блювоти.

Далі дізнаємося, як слід проводити лікування патології у дітей.