Які існують хвороби середнього вуха

Симптоми запалення середнього вуха

Зовнішній отит виникає в результаті інфікування поверхні шкіри вушної раковини бактеріями або грибками. Згідно зі статистикою, приблизно 10% населення Землі хоч раз в житті страждало від зовнішнього отиту.

Факторами, що сприяють отиту у дорослих, є:

• переохолодження вушної раковини, наприклад, під час прогулянок на холоді;
• механічні пошкодження вушної раковини;
• видалення сірки з слухового проходу;
• попадання води, особливо брудною, у слуховий прохід.

Бактерії і грибки «люблять» слуховий прохід з тієї причини, що в ньому сиро, темно і досить волого. Він являє собою ідеальне місце для їх розмноження. І, напевно, зовнішній отит був би у кожного, якщо не така захисна особливість організму, як освіта вушної сірки.

Так, вушна сірка – це зовсім не марна і засоряющее вушний прохід речовина, як багато хто думає. Вона виконує важливі бактерицидні функції, і тому її видалення з вушного проходу може призвести до отитів.

Запалення зовнішнього слухового проходу зазвичай відноситься до різновиду шкірних захворювань – дерматиту, кандидозу, фурункульозу. Відповідно, хвороба викликається бактеріями, стрептококами і стафілококами, грибками роду Кандида.

У разі фурункульозу має місце запалення сальних залоз. Основний симптом зовнішнього отиту – це, як правило, біль, особливо посилюється при натисканні. Підвищеної температури при зовнішньому отиті зазвичай не буває.

Ослаблення слуху відбувається при зовнішньому отиті рідко, за винятком тих випадків, коли процес зачіпає барабанну перетинку або вушної прохід виявляється повністю закритий гноєм. Проте після лікування отиту слух повністю відновлюється.

Діагностика зовнішнього отиту у дорослих досить проста. Як правило, достатньо візуального огляду лікарем. Більш детальний метод діагностики отиту включає використання отоскоп – приладу, що дозволяє бачити дальній кінець слухового проходу і барабанної перетинки.

Лікування отиту полягає в усуненні причини запалення вуха. При терапії зовнішнього отиту у дорослих використовуються антибіотики або протигрибкові препарати. Різновид антибактеріальної терапії повинен визначити лікар.

Як правило, в разі зовнішнього отиту використовуються вушні краплі, а не таблетки. При ураженні зовнішніх, не розташованих в області слухового проходу тканин вушної раковини, використовуються мазі. Часте ускладнення зовнішнього отиту – перехід запального процесу на середнє вухо через барабанну перетинку.

Для попередження хвороб потрібно захищати свої вуха від внутрішніх і зовнішніх механічних пошкоджень, перегріву і переохолодження, а також стежити за їх загальною гігієною. Одним з основних симптомів захворювань вух є зниження слуху. Його може спровокувати ряд інших хвороб:

• порушення кровообігу головного мозку;
• закупорка слухового проходу;
• гострі вірусні та простудні захворювання;
• стрес і нервові розлади;
• побічна дія певних груп медичних препаратів;
• перенапруги, значні фізичні навантаження.

Захворювання вух виникають раптово й супроводжуються цілим рядом ознак. Основні симптоми:

• висока температура, яка сигналізує про наявність запальних процесів;
• головний біль;
• нудота, блювання;
• запаморочення;
• слабкість і апатія;
• ниючий і стріляючий біль у вухах;
• свербіж в вушному проході;
• порушення координації рухів;
• шум у вухах.

Хвороби внутрішнього вуха виникають внаслідок інфекційного ураження, вроджених аномалій, загальної інтоксикації організму, запальних процесів в інших органах і системах. Розвиток патології можуть спровокувати контузія і поразка барабанних перетинок. Види хвороб внутрішнього вуха:

1. Отосклероз.
2. Внутрішній отит (лабіринт).
3. Різні види приглухуватості.
4. Синдром Меньєра.

До захворювань середнього вуха відносять різні види середнього отиту. Часто хвороба провокується інфекціями, які знаходяться в носоглотці. Гнійні процеси можуть викликати запалення головного мозку.

До захворювань зовнішнього вуха відносять:

• сірчані пробки;
• зовнішній отит;
• екзему;
• пику зовнішнього слухового проходу;
• герпес;
• нарости і новоутворення в вушному проході.

Основним симптомом отиту є біль– за відчуттями людини вона може бути слабкою або сильною, що стріляє. Хворий сам не може визначити, яка саме частина вуха запалилася, констатувати запалення середнього вуха може тільки лікар.

З непостійних симптомів зустрічається невелике зниження слуху, температура тіла при цьому може бути підвищена. Протягом гною з слухового проходу може спостерігатися в тому випадку, якщо в барабанної перетинки утворився отвір. Якщо ж цього не сталося – хворий не буде скаржитися на виділення з вуха.

Часто спостерігається зниження сприйняття звуків, хворий може відчувати власний голос у вухах (аутофония). Виключно на підставі цього симптому ще не можна ставити діагноз «отит», адже подібне явище може спостерігатися у разі перепадів атмосферного тиску.

Причини запалення середнього вуха

Запалення найчастіше може виникнути після проникнення туди інфекції із сусідніх відділів вушниці, тому отит на рівні середнього вуха носить назву вторинної інфекції. Виникненню захворювання може сприяти безліч факторів, які послаблюють захисні сили організму.

Ось основні з них:

• Охолодження тіла. Зниження температури сприяє різкого звуження судин в організмі. В таких умовах бактерії починають посилено розвиватися, результатом цього стає запальний процес.

• Незбалансоване харчування. Занадто мало фруктів та овочів у раціоні знижують імунітет людини, тому високий ризик інфікування.

• Інфекції носової порожнини, носоглотки і ін. Вони можуть бути не до кінця вилікуваними і в підходящий момент активізуватися, на тлі цього інфекція може поширитися аж до середнього вуха.

Деякі захворювання можуть стати причиною переходу отиту в гостру форму, яка є дуже небезпечною для здоров’я. До них відносять євстахіїт – у випадку цієї хвороби запальний процес проходить в трубі, що з’єднує носоглотку та барабанну порожнину.

Бактерії, що провокують розвиток евстахііта, спочатку можуть стати причиною ларингіту, ангіни та ін. захворювань. У разі риніту або запалення порожнини носа інфекції точно також відкритий вхід в слухову трубу.

Ще одна хвороба – мастоїдит, часто буває не тільки причиною появи запалення, але і ускладненням отиту. Бактерії при наявності супутніх хронічних захворювань можуть легко проникати у соскоподібний відросток, сполучається з середнім вухом, тим самим викликаючи отит.

У дорослої людини ризик виникнення отиту підвищується в кілька разів, якщо спостерігаються:

• Порушення цілісності барабанної перетинки.

• Наявність алергій.

• У людини ослаблений імунітет, робота ендокринної системи порушена.

• Різке переохолодження.

• Різноманітні патології органів слуху, з причини яких природна вентиляція слухової труби неможлива.

• Запальні хвороби вух, носоглотки та горла.

Отит і неврит

Лікарі відносять отит до найбільш поширених захворювань вух. Першою ознакою хвороби є сильний біль, яка носить ниючий або стріляючий характер. При загостренні підвищується температура, можлива поява гнійних виділень з вушного проходу.

Основні причини отиту:

• інфекції;
• низький імунітет;
• ускладнення після захворювань верхніх і нижніх дихальних шляхів;
• запалення, викликані присутністю сторонніх тіл у вусі;
• застій рідини в слуховому проході.

Виявити вушні хвороби, класифікувати їх ознаки та призначити відповідну терапію може тільки ЛОР. Якщо отит вчасно не вилікувати, він перейде в хронічну форму, яка важко піддається лікуванню.

Для отримання точної картини захворювання вуха лікар призначає аналізи та обстеження. Лікування хвороби вух комплексне, передбачає прийом препаратів, використання мазей і компресів, а також проходження фізіотерапевтичних процедур. У рідкісних випадках показано хірургічне втручання.

Неврит — це захворювання вуха, при якому відбувається ураження нервів слухових органів. Розрізняють вроджену і придбану форму недуги. Другий тип може розвинутися внаслідок інфекційних захворювань вуха, хвороб сусідніх органів, порушення кровообігу, черепно-мозкових травм і алергічних реакцій.

Основні симптоми невриту:

• шум та біль у вухах;
• проблеми зі слухом;
• порушення рівноваги і координації рухів.

Ураження вуха грибковою мікрофлорою

Отомикоз — захворювання, яке викликане активним розмноженням грибкової мікрофлори на стінках слухового проходу і барабанної перетинки. Основні ознаки:

• свербіж;
• сильне печіння;
• почервоніння шкірних покривів в районі зовнішнього слухового проходу;
• відчуття чужорідного тіла у вусі;
• зменшення діаметра слухового проходу;
• закладеність вух;
• шум у вухах;
• гостра біль;
• набряк вушної раковини;
• різні виділення;
• порушення сприйняття власного голосу;
• приглухуватість.

Захворювання виникає через забруднення вуха, порушення природної мікрофлори в області слухового каналу, механічних пошкоджень, дерматитів, алергії і травм. Розвитку патогенної мікрофлори сприяє низький імунітет.

За результатами обстеження лікар призначає загальну і місцеву терапію протигрибковими препаратами. Лікування отомикоза — складна, копітка і не дуже приємне заняття. Профілактика полягає у підтримці гігієни вух.

Отосклероз і приглухуватість

Виникнення отосклерозу пов’язано із зростанням кістки в середньому вусі. Хвороба зачіпає обидва вуха відразу, проявляючись порушенням слуху і зменшенням рухливості слухових кісточок. Для діагностики недуги використовують тимпанографию і аудіометрію. Лікування отосклерозу включає наступні методи:

1. Медикаментозні засоби.
2. Використання слухових апаратів.
3. Хірургічна операція для відновлення структур вуха.
4. При запущених формах хвороби – оперативне втручання з метою встановлення спеціальних протезів.

Приглухуватість — це хвороба, яку характеризує часткова втрата слуху. Може бути як природженою, так і придбаної. Виділяють 3 види порушень:

1. Сенсоневральный.
2. Кондуктивний.
3. Комбінований.

Сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість характеризується ураженням органів, які відповідають за сприйняття звуків – внутрішнього вуха, волоскових клітин, черепного нерва. Кондуктивний тип хвороби викликаний ураженням структур зовнішнього та середнього вуха.

Змішаний діагностують, коли порушені всі відділи слухового аналізатора. Розрізняють легку, середню і важку форми кожного виду недуги. В останньому випадку прогноз невтішний – відновити слух навряд чи вдасться.

Найчастіше причинами приглухуватості виступають:

• черепно-мозкові травми;
• механічні пошкодження вушного каналу і складових органу слуху;
• вікові зміни;
• акустичні і баротравми;
• патології різних структур вуха;
• сірчані пробки;
• застосування деяких видів препаратів;
• тривалий вплив шумів;
• стреси і перенапруги.