Вагітність
Для амлодипіну.
У зв’язку з відсутністю достатнього клінічного досвіду застосування препарату
у період вагітності та годування груддю амлодипін можна призначати тільки за суворими показаннями за умови, коли користь для матері перевищує можливий ризик для плода або у жінок репродуктивного віку, які не використовують ефективні засоби контрацепції протягом лікування.
Годування груддю. При відсутності альтернативної терапії рекомендується припинити годування груддю.
Для бісопрололу. Бета-адреноблокатори зменшують плацентарну перфузію, що викликає затримку росту, завмирання плоду, спонтанний аборт, дострокові пологи. У плоду і новонародженого можуть спостерігатися гіпоглікемія та брадикардія. Якщо лікування бета-блокаторами необхідно, то переважають селективні β1 – адреноблокатори.
Бісопролол не слід застосовувати у період вагітності, якщо для цього немає чітких показань. Якщо лікування бісопрололом визначене як необхідне, слід проводити моніторинг матковоплацентарного кровообігу і росту плода. У випадку негативного впливу на вагітність або плід слід вирішити питання щодо альтернативного лікування. Новонароджені повинні перебувати під ретельним контролем. Гіпоглікемія та брадикардія зазвичай можуть очікуватися в перші 3 дні.
Годування груддю.
Невідомо, чи виділяється препарат у грудне молоко, і якщо виділяється, то бісопролол може завдати шкоди дитині. У зв’язку з цим застосовувати таблетки амлодипіну / бісопрололу в період годування груддю не рекомендується.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Алотендин не рекомендується поєднувати з наступними препаратами/речовинами:
- верапаміл, дилтіазем: може призвести до вираженого зниження артеріального тиску і атріовентрикулярній блокаді;
- клонідин, моксонідин, метилдопа, рилменідин та інші антигіпертензивні препарати центральної дії: можливе уповільнення ЧСС і хвилинного об’єму серця, вазодилатація; у разі різкої відміни Алотендина підвищується ризик розвитку синдрому відміни, що виявляється гіпертензією.
При комбінації Алотендина з наступними препаратами/речовинами слід дотримуватись особливої обережності:
- ніфедипін: збільшується ймовірність артеріальної гіпотензії, у пацієнтів з серцевою недостатністю можливе подальше погіршення насосної функції шлуночків;
- хінідин, дизопірамід, лідокаїн, флекаїнід, фенітоїн, пропафенон: можуть потенціювати ефект на час передсердно-шлуночкового проведення і посилювати негативний інотропний ефект;
- аміодарон: здатний потенціювати ефект на час передсердно-шлуночкового проведення;
- парасимпатомиметики: можливо збільшення часу передсердно-шлуночкового проведення і, як наслідок, підвищення ймовірності розвитку брадикардії;
- препарати для зовнішнього застосування, в складі яких присутні β-адреноблокатори (краплі очні для лікування глаукоми тощо): не виключено зміна системної дії Алотендина;
- інсулін та пероральні протидіабетичні засоби: можливо посилення гіпоглікемічної дії;
- глікозиди наперстянки: можливе уповільнення ЧСС, збільшення часу передсердно-шлуночкового проведення;
- нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): можливе послаблення гіпотензивної дії Алотендина;
- добутамін, ізопреналін: можливо зменшення дії обох діючих компонентів препарату;
- антигіпертензивні засоби та інші препарати, що знижують артеріальний тиск (трициклічні антидепресанти, фенотіазини, барбітурати): є ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії;
- мефлохін: можливо виражене уповільнення серцевого ритму;
- інгібітори моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО-В): можливе посилення гіпотензивної дії β-адреноблокаторів, збільшення ймовірності розвитку гіпертонічного кризу.
Вживання грейпфрутового соку може викликати деяке підвищення амлодипіну в сироватці крові, однак, не дає клінічно значущих змін артеріального тиску.
Для амлодипіну.
Препарати, одночасне застосування з якими потребує обережності: з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, нітратами пролонгованої дії, сублингвальным нітрогліцерином, НПЗП, антибіотиками та пероральними цукрознижувальними препаратами.
Одночасне застосування амлодипіну з дигоксином не призводить до зміни концентрації дигоксину в плазмі крові і не впливає на його нирковий кліренс.
Одночасне застосування амлодипіну з циметидином не впливає на фармакокінетику амлодипіну.
Одночасне застосування амлодипіну з варфарином істотно не впливає на протромбіновий час.
Вживання соку грейпфрута може призвести до незначного збільшення концентрації амлодипіну в плазмі крові, але це не дає клінічно значущих змін артеріального тиску.
Для бісопрололу.
Не рекомендується одночасне призначення.
Антагоністи кальцію (верапаміл і меншою мірою – дилтіазем): негативно впливають на скорочення, передсердно-шлуночкову провідність і артеріальний тиск.
Введення верапамілу у пацієнтів, які застосовують бета-блокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії та AV-блокади.
Гіпертензивні препарати центральної дії (клонідин, метилдопа, моксонодин, рилменідин): одночасне призначення цих препаратів може призвести до уповільнення ЧСС, хвилинного об’єму серця і вазодилатації. Раптова відміна препарату може підвищити ризик «синдром відміни у вигляді артеріальної гіпертензії».
– Антагоністи кальцію типу дигідропіридину, такі як ніфедипін: через підвищення ризику артеріальної гіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності.
– Антиаритмічні препарати класу 1 (наприклад, дизопірамід, хінідин, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): у зв’язку із зростанням негативного впливу на інотропну функцію міокарда, АV-провідність.
– Антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодароном): у зв’язку зі зростанням впливу на передсердно-шлуночкової провідності.
– Парасимпатомиметики При одночасному застосуванні може викликати зростання часу передсердно-шлуночкової провідності і тим самим підвищити ризик брадикардії.
– Місцеві засоби, що містять бета-блокатори (очні краплі для лікування глаукоми) можуть доповнювати системна дія бісопрололу.
– Інсулін та пероральні протидіабетичні засоби: посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада бета-аренорецепторив може маскувати симптоми гіпоглікемії.
– Серцеві глікозиди: зниження ЧСС, подовження AV-провідності.
– НПЗП: зниження антигіпертензивного ефекту.
– Бета-симпатоміметики (ізопреналін, добутамін): комбінація з бісопрололом може знизити ефекти обох препаратів.
– Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини, а також інші антигіпертензивні засоби: збільшують ризик артеріальної гіпотензії.
Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводнів (хлороформ, циклопропан, галотан, метоксифлуран та ін) При одночасному застосуванні з бета-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензивних реакцій. Дія недеполяризуючих блокаторів нервово-м’язової передачі може посилюватись і подовжуватись під впливом бета-адреноблокаторів.
– Мефлокин підвищується ризик брадикардії.
– Інгібітори МАО (за винятком інгібіторів МАО-В): посилення гіпотензивного ефекту бета-блокаторів, а також підвищення ризику гіпертонічного кризу.
Показання та спосіб застосування
Алотендин показаний для монотерапії або у складі комбінованого лікування при артеріальній гіпертензії та/або хронічній стабільній стенокардії.
Застосовують препарат в якості замісної терапії для контролю артеріального тиску та/або хронічної стабільної стенокардії у пацієнтів, у яких ці стани піддаються контролю шляхом одночасного застосування амлодипіну та бісопрололу.
Алотендин застосовується перорально. Таблетки п’ють вранці, незалежно від прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.
Рекомендована добова доза – 1 таблетка певного дозування.
При недостатності функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості і в похилому віці корекції дози Алотендина не потрібно.
У пацієнтів з тяжкою недостатністю функції печінки, тяжкою недостатністю функції нирок при кліренсі креатиніну (КК) менше 20 мл/хв, добова доза бісопрололу не повинна перевищувати 10 мг.
Не слід різко припиняти прийом Алотендина, так як це може викликати тимчасове погіршення стану, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС). Дозу слід знижувати поступово.
Алотендин є комбінованим препаратом, який використовується для нормалізації підвищеного артеріального тиску. Отже, медикамент показаний до застосування пацієнтам з:
- гіпертонією 1, 2 і 3 ступеня;
- тривалою артеріальною гіпертензією;
- хронічною стенокардією;
- ішемічною хворобою серця;
- предынфарктным або прединсультным станом.
В якості додаткової терапії, Алотендин застосовується для профілактики атеросклерозу. Також препарат показаний для прийому літнім людям з діабетом II типу, оскільки активні речовини не впливають на показники цукру в крові.
Можливість комбінувати Алотендин з іншими медикаментами включила його до списку лікарської терапії, спрямованої на боротьбу з високим тиском різного ступеня.
Дозування — один з ключових показників інструкції Алотендина, якої необхідно дотримуватися. Кількість таблеток, а також курс прийому визначається лікарем залежно від ступеня хвороби:
- При стабільній стенокардії та хронічної гіпертензії — 1 таблетка по 10/10 мг у першій половині дня;
- При гіпертонії — 1 т 5/5 мг вранці до їжі;
- При ішемії міокарда — 1 т 10/10;
- Профілактика передінфарктних/передінсультному стані — 1 т 10/10 мг.
При прийомі препарату Алотендин хворим слід пам’ятати, що позитивна динаміка спостерігається тільки через 3 години. Ефект триває не більше 24 годин, отже таблетки слід застосовувати курсами.
Згідно з дослідженнями PRAISE, особливого погіршення клінічної картини хворих при прийомі препарату Алотендин не виникає. Однак різке припинення лікування Бісопрололом (активна речовина, що входить до складу препарату) може призвести до тимчасової патології серця.
Прийом Алотендина вимагає консультації лікаря:
- при діабеті з нестабільним рівнем цукру;
- при особливе харчування і дієти;
- стенокардії Принцметала;
- псоріазі;
- перед анестезією;
- при бронхіальній астмі та інших захворюваннях верхніх дихальних шляхів.
Взаємодія з іншими препаратами
Взаємодія Алотендина з іншими препаратами до кінця не вивчено, однак за деякими дослідженнями In Vitro виявлено, що таблетки не рекомендується поєднувати з:
- Блокаторами кальцієвих каналів — препаратами Верапаміл і Дилтіазем, так як сумісне застосування може призвести до артеріальної гіпотензії;
- Антигіпертензивні медикаменти — Клонідин, Метилдопа, Моксонідин та Рилменідин. Лікування спільно з Алотендином часто призводить до уражень ЧСС.
Застосування при вагітності
Клінічних досліджень застосування препарату Алотендина при вагітності не проводилося. З цієї причини будь-який прийом таблеток вимагає попереднього обстеження і чітких рекомендацій лікаря.
Лікування Алотендином при вагітності також вимагає ретельного моніторингу стану плода. В період лактації прийом препарату необхідно припинити.
– Артеріальної гіпертензії, як монотерапія або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.
– Хронічної стабільної стенокардії, у якості монотерапії або в комбінації з іншими антиангінальними засобами.
– Як замісна терапія у пацієнтів, у яких артеріальний тиск та / або хронічна стабільна стенокардія адекватно контролюється одночасним застосуванням амлодипіну та бісопрололу в тих же дозуваннях.
Рекомендована добова доза становить 1 таблетку відповідного дозування, бажано препарат
приймати вранці незалежно від прийому їжі, не розжовуючи.
Максимальна добова доза – 1 таблетка Алотендину 10 мг / 10 мг на добу.
Діапазон дозування препарату дозволяє гнучко підібрати співвідношення компонентів залежно від клінічних потреб.
Лікування не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану.
Особливо це стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Рекомендується поступове зниження дози.
Порушення функції печінки і нирок.
У випадку печінкової недостатності елімінація амлодипіну сповільнюється. Особливих рекомендацій щодо дозування амлодипіну немає, тому препарат у пацієнтів з порушенням функції печінки необхідно призначати з обережністю. У разі тяжкої печінкової недостатності добова доза не повинна перевищувати 10 мг.
У пацієнтів з легкою або середньої нирковою недостатністю немає необхідності змінювати дозування. У разі тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну
