Як пити Еритроміцин при ангіні

Властивості і розподіл препарату в організмі

Еритроміцин володіє бактеріостатичним ефектом. Він пригнічує ріст і розмноження бактерій за рахунок блокування синтезу білків їх клітинної стінки. У високих дозах може викликати загибель мікробів.

Впливає на більшість бактерій, які можуть викликати ангіну і запальні зміни в горлі. Препарат активний щодо внутрішньоклітинних збудників, таких як хламідія і мікоплазма, тому його використовують в лікуванні хламідійної ангіни.

Еритроміцин швидко всмоктується слизової оболонки травного тракту і накопичується у терапевтичних концентраціях у вогнищах запалення. Його всмоктування не залежить від прийому їжі, тому його можна вживати як до, так і після їжі.

Проникає в грудне молоко, тому при прийомі Еритроміцину варто на якийсь час відмовитися від годування груддю. При вагітності препарат застосовують тільки після консультації з лікарем.

В організмі він розподіляється нерівномірно, накопичуючись в печінці, нирках і селезінці. Цей нюанс потрібно враховувати пацієнтам з хронічними захворюваннями цих органів. Метаболізується в печінці та виводиться з організму пацієнта з жовчю і сечею.

Фото 2. Людина п’є таблетки

При респіраторних інфекціях пацієнтам призначають препарати різних фармакологічних груп ─ макроліди, пеніциліни, цефалоспорини. Вибір лікарського засобу залежить від кількох факторів: локалізації інфекційного вогнища, а пацієнта, даних анамнезу, стану імунітету, у дітей від маси тіла.

Макроліди

Макроліди ─ це найменш токсичні антибактеріальні препарати. Вони відносно безпечні і легко переносяться пацієнтами. Тому їх частіше прописують ослабленим і літнім людям, дітям. Препарати цієї групи не мають отруйну дію на нирки, центральну нервову систему.

Макроліди мають бактеріостатичні властивості, зупиняють ріст і розмноження стафілококів і стрептококів. Створюють високі концентрації активної речовини в уражених тканинах, при цьому не мають токсичного впливу. Основний препарат групи ─ Еритроміцин.

Пеніциліни

Пеніциліни ─ антибіотики, які діляться на природні (синтезуються грибами), і хімічні (напівсинтетичні). Їх основна дія ─ бактерицидну. При контакті з патогенною кліткою, препарат проникає всередину, порушує продукування ферменту, який забезпечує життєдіяльність бактерії.

Цефалоспорини

Цефалоспорини ─ засоби, особливість яких полягає у високій стійкості та опору ферментів, які виділяють бактерії. Препарати цієї групи зменшують свою активність під дією патогенної мікрофлори.

Цефалоспорини здатні викликати алергічні реакції різного ступеня тяжкості, тому їх призначають з обережністю. Препарати: Цефотаксим, Цефтріаксон, Цефазолін.

Корисно: Чим лікувати лопнувшую мозоль

Як приймати еритроміцин при ангіні дорослим і дітям

Препарати пеніцилінового ряду приймаються з обережністю. Вони можуть стати причиною алергії. Найбільш ефективним при ангіні є еритроміцин. Він приймається легше, чим інші антибіотики пеніцилінового ряду.

Еритроміцин відрізняється потужним бактерицидну і бактеріостатичну дію. Він пригнічує в організмі анаеробні, грамнегативні і грампозитивні бактерії. Їх організму еритроміцин виводиться через сечу і жовч.

Для надання правильного впливу інструкція по застосуванню повинна дотримуватися хворим неухильно.

Еритроміцин не можна приймати, якщо у хворого:

• жовтяниця;
• порушена печінкова діяльність;
• є чутливість до макролідів.

Еритроміцин приймається з обережністю:

• вагітним і годуючим жінкам;
• страждають нирковими захворюваннями.

При вагітності препарат призначається в крайньому випадку. Годуючим ж матерям на час прийняття еритроміцину рекомендується припинити грудне вигодовування з-за швидкого проникнення антибіотика в молоко.

Еритроміцин, що займає провідне місце в пенициллиновом ряду, випускається в таблетках, вкритих кишково-розчинною оболонкою. Приймати їх треба, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Антибіотик еритроміцин призначається лікарем в певних дозах.

Дітей до року в разі захворювання ангіною найкраще госпіталізувати. У цьому віці лікування повинно проводитися під постійним контролем педіатра. Тим більше, що одним з побічних ефектів при прийомі антибіотиків є алергічні реакції, аж до анафілактичного шоку.

Якщо захворювання протікає у важкій формі, добову дозу можна збільшувати. Але повинен вирішувати лікар. Приймати еритроміцин слід за годину до їжі або через 2 години після. Лікування триває не менше 7 днів.

При прийомі препарату більше 2 тижнів може розвинутися кандидоз. У цьому випадку паралельно з прийомом антибіотика призначаються протигрибкові препарати: ністатин, леворин та інші лікарські засоби схожого дії.

Якщо поліпшення не настає або виникли ускладнення, лікар може призначити ін’єкції еритроміцину внутрішньовенно. Таким же способом проводять прийом препарату, якщо у хворого блювання. Зустрічаються випадки, коли внутрішньовенне введення неможливе через запалення вен. В цьому випадку хворому, що потребує эритромицине, вводять його ректально у вигляді свічок.

Еритроміцин відрізняє досить потужне бактеріостатичну дію.

Не варто забувати і про його бактерицидній дії. Він здатний придушити всі грампозитивні, грамнегативні та анаеробні бактерії.

Виводиться з організму еритроміцин допомогою жовчі та сечі.

Для того, щоб антибіотик надав правильне дію, потрібно знати, як приймати еритроміцин при ангіні.

Він під забороною:

• при жовтяниці;
• при наявності порушень печінкової діяльності;
• при надмірній чутливості до макролідів.

Обережно призначають:

• вагітним;
• годуючим матерям;
• при наявності ниркових захворювань.

І обов’язково потрібно знати, як правильно приймати еритроміцин при ангіні.

Не варто забувати і про його бактерицидній дії. Він здатний придушити всі грампозитивні, грамнегативні та анаеробні бактерії.

Виводиться з організму еритроміцин допомогою жовчі та сечі.

Він під забороною:

• при жовтяниці;
• при наявності порушень печінкової діяльності;
• при надмірній чутливості до макролідів.

І обов’язково потрібно знати, як правильно приймати еритроміцин при ангіні.

Дозування і правила прийому

Еритроміцин при ангіні використовують у формі таблеток. Для дорослих і дітей старше 14 років рекомендована доза становить 500 мг 2 рази на добу. При ускладненій ангіні доза може бути збільшена до 2 г на добу.

Прийом за 1-2 години до або після прийому їжі, запиваючи водою. Часовий інтервал між прийомом таблеток становить 6-8 годин. Тривалість лікування 7-10 днів.

У дітей молодшого віку препарат призначають з урахуванням маси тіла і тяжкості клінічної картини.

Таблетки приймають внутрішньо, не розжовуючи. Дозу встановлюють індивідуально з урахуванням тяжкості інфекції і чутливості збудника.

Уколи Еритроміцин

В/в повільно (протягом 3-5 хв) або краплинно. Для в/в крапельного введення Еритроміцину розчиняють в 0.9% розчині NaCl або 5% розчині декстрози до концентрації 1 мг/мл і вводять зі швидкістю 60-80 кап/хв

В/в вводять протягом 5-6 днів (до настання виразного терапевтичного ефекту) з подальшим переходом на пероральний прийом. При гарній переносимості та відсутності флебіту і перифлебита курс в/в введення можна продовжити до 2 тижнів (не більше).

Стандартна разова доза для дорослих і підлітків старше 14 років становить 250-500 мг Еритроміцину, добова від 1000 до 2000 мг. Інтервал між призначенням — 6 ч. При важкому перебігу інфекцій добова доза може бути збільшена до 4 р.

Таблетки, капсули суспензія

Середня добова доза Еритроміцину для дорослих згідно інструкції по застосуванню – від 1 до 2 грам в 2-4 прийоми, максимальна добова доза — 4 грами.

• Дітям від 4 місяців до 18 років в залежності від віку, маси тіла і тяжкості інфекції — по 30-50 мг/кг/добу в 2-4 прийоми.
• Дітям перших 3 місяців життя — 20-40 мг/кг/добу.

У разі тяжких інфекцій доза може бути подвоєна.

При дифтерії приймають по 250 мг Еритроміцину 2 рази на добу.

При легионеллезе приймають від 500 до 1000мг 4 рази на добу протягом 2 тижнів.

При лікуванні амебної дизентерії разова доза для дорослих составляет250 мг (кратністю 4 рази в день) добова доза для дітей – по 30-50мг на 1 кг ваги. Курс лікування – 10-15 днів.

Еритроміцин при гонореї приймають по 500 мг кожні 6 годин протягом 3 днів, далі по 250мг кожні 6 годин протягом 7 днів.

При гастропарезе — всередину (для лікування гастропареза більш кращим є еритроміцин для в/в застосування), по 0.15-0.25 г за 30 хв до їди 3 рази на добу.

Для передопераційної підготовки кишечнику з метою профілактики інфекційних ускладнень — всередину, по 1 г за 19 год, 18 год і 9 год до початку операції (всього 3 г).

Для профілактики стрептококової інфекції (при тонзиліті, фарингіті) Еритроміцин дорослим по 20-50 мг/кг/добу, дітям — 20-30 мг/кг/добу, тривалість курсу — не менше 10 днів.

Для профілактики септичного ендокардиту у хворих з вадами серця — по 1 г для дорослих і по 20 мг/кг для дітей, за 1 год до лікувальної або діагностичної процедури, далі по 0.5 г для дорослих і 10 мг/кг для дітей, повторно через 6 год.

При коклюші — 40-50 мг/кг/добу протягом 5-14 днів.

При кон’юнктивіті новонароджених — 50 мг/кг/добу суспензії в 4 прийоми протягом не менше 2 тижнів.

При пневмонії у дітей — 50 мг/кг/добу суспензії Еритроміцин в 4 прийоми протягом не менше 3 тижнів.

При інфекціях сечостатевих під час вагітності — по 0.5 г 4 рази на день протягом не менше 7 днів, або (при поганій переносимості такої дози) по 0.25 г 4 рази на добу протягом не менше 14 днів.

У дорослих, при неускладненому хламідіозі та непереносимості тетрациклінів — по 0.5 г 4 рази на добу протягом не менше 7 днів.

Інструкція із застосування мазі Еритроміцин

При інфекціях очей закладають за нижню повіку очну мазь.

При ураженнях шкіри змазують уражені області розчином для зовнішнього застосування. Мазь наносять на уражені місця 2-3 рази на добу. При опіках 2-3 рази в тиждень.

Курсове застосування мазі триває до 2 місяців.

Дозування, кратність і тривалість застосування мазі Еритроміцин визначається індивідуально.

Важлива інформація

При важкої бактеріальної інфекції Еритроміцин вводять внутрішньовенно.

При тривалої антибактеріальної терапії проводять регулярний контроль за станом печінки. Ототоксичність проявляється частіше у осіб з нирковою патологією системи. Симптоми холестатичної жовтяниці можуть розвинутися через кілька днів після початку терапії, однак ризик розвитку підвищується після 7-14 днів безперервного прийому антибіотика.

Таблетки не можна запивати молочними продуктами, молоком.

При дослідженні на тваринах було виявлено, що речовина проникає крізь плаценту, виявляється в низьких концентраціях в плазмі крові, однак негативного впливу на плід не надає.

Дослідження у вагітних жінок не проводилися.

Виходячи з цього варто відзначити, що при вагітності препарат можна застосовувати тільки в тому випадку, коли можлива користь від його вживання вище, чим можливий ризик для плода.

Не рекомендується застосовувати ліки і при грудному вигодовуванні. По можливості варто припинити годування груддю.

Азитроміцин при гнійній ангіні призначається в більшості випадків по 5-денний, рідше — по 3-денної схеми лікування. У першому випадку хворий приймає в перший день одну цілу таблетку, потім протягом 4 днів — по половині таблетки в день. При 3-денній схемі лікування достатньо приймати по 1 таблетці в день.

Прийом препарату азитроміцину проводиться або за 1 годину до прийому їжі, або через 2 години після неї.

У дітей схеми лікування можуть бути іншими. Їм, як правило, азитроміцин призначається у вигляді суспензії, приготовленої на основі порошку. Добова доза для них — 10 мг на 1 кг маси тіла, приймається це кількість за один прийом раз на 24 години.

Знову ж таки, тут можлива або триденна схема, при якій протягом 3 днів кожні 24 години дитина отримує порцію з розрахунку 10 мг на 1 кг маси тіла, або 5-денна, коли в перший день приймається 10 мг/кг, у наступні 4 дні — по 5 мг/кг.

У будь-якому випадку, за курс лікування хворий дорослий повинен отримати 1,5 г препарату (в таблетках зазвичай міститься 0,5 г), дитина — 30 мг препарату на кожен кг маси тіла.

Яка конкретно схема повинна бути призначена дитині або дорослому, залежить від:

1. Препарату азитроміцину — Сумамед, Азимед, Сумамокс приймаються частіше за 3-денний схемою, дитячі (наприклад, Азитро Сандоз) — частіше за 5-денний схемою;
2. Конкретного призначення лікаря.

Сумамед — один з найбільш поширених препаратів азитроміцину.

Іноді азитроміцин призначається від гнійної ангіни і на більш тривалий термін, однак такі випадки рідкісні: препарат швидко накопичується в тканинах у високих концентраціях, а потім поступово всмоктується в кров, і тому навіть через кілька днів після завершення курсу ще продовжує ефективно пригнічувати залишки інфекції.

В найбільших концентраціях азитроміцин накопичується в мигдалинах, придаткових пазухах носа, легень, лімфатичних вузлах, органах малого таза. Примітно, що завдяки специфічним особливостям фармакокінетики цей антибіотик рухається в основному в місця запалення, а значить, при гнійній ангіні буде в основному збиратися в мигдалинах, де і надасть свою терапевтичну дію.

Більш детально про схеми застосування азитроміцину при ангіні читайте в окремому матеріалі…

Особливості застосування та взаємодія з іншими ліками

Чи є протипоказання у медикаменту «Еритроміцин»? Інструкція (відгуки споживачів про це ліки представлені в кінці статті) повідомляє, що такий антибіотик не використовують при його непереносимості компонентів, значному зниженні слуху, вагітності, прийомі «Терденацина» і «Астемізолу».

Також слід зазначити, що при грудному вигодовуванні, аритмії, патології нирок і жовтяниці цей препарат призначають з особливою обережністю.

Знижує бактерицидну дію бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенемы). Підвищує концентрацію теофіліну.Підсилює нефротоксичність циклоспорину (особливо у хворих з супутньою нирковою недостатністю).

Знижує кліренс тріазоламу і мідазоламу, у зв’язку з чим може потенціювати фармакологічні ефекти бензодіазепінів.Уповільнює елімінацію (підсилює ефект) метилпреднізолону, фелодипіну та антикоагулянтів кумаринового ряду.

При спільному застосуванні з ловастатином підвищується ризик розвитку рабдоміолізу.Підвищує біодоступність дигоксину.Знижує ефективність гормональної контрацепції.Лікарські засоби (ЛЗ), що блокують канальцеву секрецію, подовжують T1/2 еритроміцину.

При спільному застосуванні з ЛЗ, метаболізм яких здійснюється в печінці системою цитохрому P450 (карбамазепін, вальпроєва кислота, гексобарбітал, фенітоїн, алфентанил, дизопірамід, ловастатин, бромокриптин), може підвищуватися концентрація цих ЛЗ в плазмі (оскільки еритроміцин є інгібітором мікросомальних ферментів печінки).

При спільному застосуванні з терфенадином або астемізолом можливий розвиток аритмії (мерехтіння і тріпотіння шлуночків, шлуночкова тахікардія, аж до смертельного результату), з дигидроэрготамином або негидрированными алкалоїдами ріжків – звуження судин аж до повного спазму, дизестезии.Якщо Ви приймаєте інші препарати, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Уколи Еритроміцин

Важлива інформація

Щоб визначити, які краще антибіотики для лікування маленьких дітей, збирають анамнез і проводять проби на чутливість. Особливо це відноситься до тих випадків, коли чекає тривала терапія.

Цефалексин ─ випускається в гранулах для самостійного приготування суспензії. Призначають з народження. Показання: ангіна, гайморит, отит, фарингіт, бронхіт. Терапевтичний курс становить 7-10 днів.

• від 1 до 12 місяців ─ 2,5 мл;

• від 1 до 3 років ─ 5 мл;

• від 3 до 6 років ─ 5-7,5 мл;

• від 6 до 12 років ─ 10 мл;

• від 12 до 18 років ─ 10 мл 4 рази в день.

Цефіксим ─ дешевий препарат, розроблений для застосування в педіатрії. Випускається у вигляді порошку для приготування суспензії усередину. Показання: середній отит, гострий та хронічний бронхіт, ангіна. Необхідну дозу ліків розраховує лікар з урахуванням маси тіла дитини.

Аугментин ─ порошок для приготування оральної суспензії. Препарат показаний з народження. Дозу розраховують індивідуально, залежно від ваги дитини. Показання: бактеріальний синусит, запалення середнього вуха, пневмонія.

Амоксиклав ─ порошок для приготування розчину. Володіє широкою активністю щодо багатьох видів патогенної мікрофлори. Приймають перорально (всередину). Призначають з 2 місяців. Дозу розраховують за формулою: не більше 40 мг діючої речовини на 10 кг ваги дитини.

Макропен ─ гранули для суспензії, в педіатрії призначають при респіраторних інфекціях, коклюші з сильним кашлем. Приймають перед прийомом їжі. Терапевтичний курс 7-14 днів. Схеми лікування:

• 0-12 місяців ─ 3-4 2 мл вранці та ввечері;

• 1-2 роки ─ 7 мл 2 рази на день;

• 3-4 роки ─ 10 мл 2 рази на добу;

• 4-6 років ─ 15 мл вранці та ввечері;

• від 10 років ─ 20-22 мл двічі на день.

Панцеф ─ гранули жовтого кольору для приготування розчину. Прописують дітям з 6 місяців. Показання ─ ангіна, тонзиліт, бронхіт, запалення легенів. Ліки з обережністю призначають при захворюваннях товстого кишечнику і ниркової недостатності.

• до 6 кг ─ 50 мг (2,5 мл);

• від 6 до 12 кг ─ 100 мг (5 мл);

• від 12 до 25 кг ─ 200 мг (10 мл);

• від 25 до 38 кг ─ 300 мг (15 мл);

• від 38 до 50 кг ─ 300-400 мг (15-20 мл).

Призначення препаратів з бактерицидними властивостями у немовлят повинне бути виправдане. Це пов’язано з тим, що ліки впливають на подальший розвиток дитини, викликаючи негативні наслідки.

Антибіотики при ГРВІ малюкам до року прописують при сильному і тривалому кашлі, задушливих нападах з ризиком спазму гортані, рясному риніті, перекрывающем носове дихання (створюється загроза його зупинки).

Назви лікарських препаратів:

• 
  Кліндаміцин ─ застосовують з 1 місяця життя. Протипоказання ─ виразкові процеси в товстому кишечнику, ентерит. Легко всмоктується в кров, швидко концентрується в м’яких тканинах і запальних вогнищах.

• 
  Емсеф ─ призначають з народження, застосовують внутрішньом’язово, розчиняючи в лідокаїн. При парентеральному введенні можливі прояви побічних ефектів з боку внутрішніх органів, розвиток анафілактичного шоку.

• 
  Лінкоміцин ─ порошок для приготування розчину (внутрішньом’язове та внутрішньовенне введення). Показано з 1 місяця життя.

• 
  Сульбактам ─ прописують з народження, в тому числі недоношеним і маловагих дітей. Препарат призначений для парентерального введення.

При застуді у дорослих призначають антибіотики в капсулах і таблетках. В основному це цефалоспорини і макроліди. засоби пеніцилінового ряду (Бензилпеніцилін, Пеніцилін) негативно впливають на стан і функціональність слизової ШКТ, особливо шлунка. Призводять до розвитку симптомів гастриту. Тому ці препарати вводять внутрішньом’язово.

Список лікарських засобів для лікування ГРВІ у дорослих:

• 
  Флемоксин Солбтаб ─ протимікробні таблетки широкого спектру дії. Призначають при бактеріальної інфекції органів дихання. Показані пацієнтам з масою тіла понад 40 кг Приймають всередину 2-3 рази на добу.

• 
  Супракс Солютаб ─ цефалоспорин для лікування інфекцій ЛОР-органів. Це диспергуючі таблетки. Їх можна приймати всередину цілком або розчиняти в невеликій кількості води. Препарат запивають склянкою рідини.

• 
  Сумамед ─ капсули для лікування дихальних шляхів з ускладненнями (синусити, бронхіт, пневмонія, тонзиліт, фарингіт). Призначену дозу приймають один раз на добу, між прийомами їжі. Препарат розпадається в печінці, тому його не можна прописувати пацієнтам з тяжкими функціональними розладами, при гепатитах та цирозі.

• 
  Цефуроксим ─ таблетки вкриті оболонкою з бактерицидними властивостями. Показані при респіраторної інфекції з ураженням слизової органів дихання ─ риніти, синусити, трахеїт, бронхіт, запалення легенів.

• 
  Хемомицин ─ блакитні желатинові капсули з білим порошком. Призначають дорослим при бактеріальному запаленні слизових носоглотки і бронхіального дерева. Препарат взаємодіє з багатьма фармакологічними засобами. Це слід враховувати перед тим, як включити Хемомицин до складу комплексного лікування.

• 
  Азитрокс ─ в плівковій оболонці таблетки. Їх п’ють цілком, не розжовуючи, запивають великою кількістю води. Це ефективний засіб, який швидко усуває симптоми запальних процесів ЛОР-органів. Курс лікування не перевищує 3 днів. Приймають 1 таблетку на добу.

Серед недорогих препаратів, які можна прописати дорослому пацієнту виділяють такі: Амоксицилін, Пеніцилін, Азитроміцин, Еритроміцин.

До складу комплексного лікування входять протимікробні розчини, які застосовують місцево (для обробки слизової оболонки верхніх і нижніх дихальних шляхів). Вони випускаються у вигляді крапель, спреїв, аерозолів. Розчинами зрошують носові ходи, стінки ротоглотки, слизову оболонку бронхів при інгаляційному введенні.

Препарати для носа

Изофра (фрамицетин) ─ аміноглікозид для місцевого застосування. Володіє бактерицидною активністю. Показаний з першого року життя. Схема лікування: по 1 впорскуванню в кожний носовий хід від 4 до 6 разів на добу.

Полидекса (неоміцин) ─ комбінований препарат, назальний спрей. Показаний з 15 років. Схема лікування: по 1 впорскуванню в кожну ніздрю від 3 до 5 разів на день. Терапевтичний курс 5 днів.

Биопарокс (фузафунгин) ─ розчин для інгаляційного введення через носові ходи або ротову порожнину. Призначають від 2,5 років. Спосіб застосування: по 4 інгаляції через рот або кожен носовий хід, процедуру проводять кожні 4 години.

Антибіотики при грипі з ускладненнями можна вводити шляхом інгаляцій. Препарати не використовують у чистому вигляді, а розводять з фізіологічним розчином NaCl 0,9% у співвідношенні 1:1. Перевагою такого методу є те, що при вдиханні ліки концентрується у тканинах, при цьому не потрапляє в системний кровотік і не чинить впливу на роботу внутрішніх органів і систем.

Гентаміцин ─ антибіотик пролонгованої (тривалого) дії. Обмеження по застосуванню ─ літні пацієнти, тяжка форма ниркової недостатності, запалення нервів.

Флуімуціл, інша назва Ацетилцистеїн ─ препарат широкого спектру дії. При місцевому застосуванні можливі реакції гіперчутливості. Тому ослабленим дітям процедуру з цим антибіотиком призначають з обережністю.

Інгаляції проводять 1-2 рази в день. При кашлі не рекомендують вдихати лікувальні розчини безпосередньо перед сном. Вечірню процедуру проводять не пізніше 18-00 години. При використанні небулайзера необхідно дотримуватися правила, визначені в експлуатації приладу.

Еритроміцин — один з перших представників антибіотиків з групи макролідів. Володіє широким спектром бактеріостатичної активності і допомагає впоратися з хвороботворними мікроорганізмами. Еритроміцин при ангіні використовують у випадках алергічних реакцій або стійкості мікробів до стандартної терапії антибіотиками з ряду пеніцилінів.

Протипоказання і побічна дія

Несумісний з лінкоміцином, кліндаміцином і хлорамфеніколом (антагонізм).

Підвищує концентрацію теофіліну.

Підсилює нефротоксичність циклоспорину (особливо у хворих з супутньою нирковою недостатністю).

Знижує кліренс тріазоламу і мідазоламу, у зв’язку з чим може потенціювати фармакологічні ефекти бензодіазепінів.

Уповільнює елімінацію (підсилює ефект) метилпреднізолону, фелодипіну та антикоагулянтів кумаринового ряду.

При спільному застосуванні з ловастатином, симвастатином та іншими статинами посилюється ризик розвитку рабдоміолізу.

Підвищує біодоступність дигоксину.

Знижує ефективність гормональної контрацепції.

Лікарські засоби (ЛЗ), що блокують канальцеву секрецію, подовжують T1/2 Еритроміцину.

При спільному застосуванні з ЛЗ, метаболізм яких здійснюється в печінці системою цитохрому P450 (карбамазепін, вальпроєва кислота, гексобарбітал,

фенітоїн, алфентанил, дизопірамід, ловастатин, бромокриптин), може підвищуватися концентрація цих ЛЗ в плазмі (оскільки еритроміцин є інгібітором мікросомальних ферментів печінки).

При спільному застосуванні з терфенадином або астемізолом можливий розвиток аритмії (мерехтіння і тріпотіння шлуночків, шлуночкова тахікардія, аж до смертельного результату), з дигидроэрготамином або негидрированными алкалоїдами ріжків – звуження судин аж до повного спазму, дизестезии.

Якщо Ви приймаєте інші препарати, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Гіперчутливість до еритроміцину та інших макролідів; значне зниження слуху; одночасний прийом терфенадину, астемізолу, пімозиду, ерготаміну, дигідроерготаміну, дитячий вік до 14 років, період грудного вигодовування.

Застосування при вагітності Застосування Еритроміцину при вагітності можливо тільки в тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У період лактації у зв’язку з можливістю проникнення в грудне молоко слід утриматися від годування груддю при застосуванні Еритроміцину.

Симптоми: порушення функції печінки, аж до гострої печінкової недостатності, рідко-порушення слуху.

Лікування: активоване вугілля, ретельний контроль за станом дихальної системи (при необхідності — проведення штучної вентиляції легенів), кислотно-основного стану та електролітного обміну, електрокардіограма.

Промивання шлунка є ефективним при прийомі дози, п’ятикратно перевищує середню терапевтичну.

У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.

Термін придатності 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.

У разі передозування препарату може наступити часткова або повна втрата слуху або проявитися гостра печінкова недостатність. Якщо ви прийняли еритроміцин в більшій дозі, чим потрібно згідно з призначеннями лікаря, або не витримали шестигодинного проміжку між прийомами, прийміть активоване вугілля (1 таблетка на кожні 10 кг ваги).

Приймаючи цей антибіотик, можна спостерігати наступні побічні ефекти:

• розлад кишкової функції (діарея, нудота, блювання);
• поява жовтизни на шкірі;
• погіршення слуху;
• аритмія;
• поява висипки на шкірних покривах.

Крім ангіни еритроміцин призначають при таких захворюваннях, як пневмонія, плеврит, сепсис, бешиха, інфекції шкіри і статевих органів, мастит, остеомієліт, перитоніт, отит і багато інші гнійні хвороби.

Не приймайте антибіотики, виписані іншим людям. Лікуйтеся тільки тим, що виписав лікар в конкретному випадку. Бережіть власне здоров’я.

Витяг з офіційної інструкції

Препарат не призначають при індивідуальній непереносимості та алергії до антибіотиків цієї групи. Не використовують у пацієнтів з декомпенсированными хворобами нирок і печінки.

Серед побічних дій найчастіше зустрічаються:

• з боку ШКТ: біль в епігастральній ділянці, блювання, нудота, жовтяниця, рідко — порушення роботи печінки і підшлункової залози;
• алергія: висип та свербіж шкірних покривів, кропив’янка, анафілактичний шок;
• з боку серця і судин: прискорене серцебиття, збої серцевого ритму, зміни на ЕКГ;
• ототоксичність при вживанні високих доз. Тривале застосування препарату може викликати необоротну втрату слуху;
• інші: молочниця, коліт, панкреатит та ін

Важливо! Тяжкі побічні ефекти спостерігаються у пацієнтів при сумісному застосуванні Еритроміцину зі статинами (Аторвастатин, Ловастатин та ін) і блокаторами кальцієвих каналів.

У процесі лікування не рекомендують вживати алкоголь через вираженого токсичного впливу на печінку. Препарат може посилити прояви хвороби miastenia gravis.

Препарат не застосовують спільно з колхіцином (засіб для лікування подагри і склеродермії). При сумісному прийомі цих ліків розвиваються небезпечні для життя ускладнення.

Важливо! Одночасний прийом Еритроміцину з алкалоїдами ріжків, терфенадином і астемізолом викликає порушення серцевого ритму аж до летального результату.

При прийомі разом з теофіліном, кофеїном, карбамазепіном і деякими іншими ліками посилюється токсичний вплив антибіотика на печінку. У пацієнтів з супутньою патологією печінки і нирок потрібна корекція дози, а також контроль рівня печінкових ферментів та показників аналізу сечі.

Еритроміцин не використовують спільно з препаратами з групи пеніцилінів та цефалоспоринів, а також антибіотиками з групи лінкозамідів (Кларитроміцин та ін). Підвищує ефективність серцевих глікозидів, наприклад, Дигоксину.

Пацієнтам з супутніми хворобами, які приймають іншу лікарську терапію, слід проконсультуватися з лікарем перед застосуванням Еритроміцину.

Еритроміцин — це антибіотик з групи макролідів, що можуть при певних умовах використовувати в лікуванні ангіни. Перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем з-за наявності лікарської несумісності з багатьма іншими препаратами.

Якщо у вас залишилися питання, ви можете задати їх тут .

Витяг з офіційної інструкції

Побічні дії виникають вкрай рідко. Тривале застосування препарату може викликати наступні побічні реакції:

• нудота,
• пронос,
• блювота,
• жовтяниця,
• можливий розвиток алергічних реакцій.

Тривале застосування Еритроміцину призводить до розвитку резистентності до антибіотика патогенних мікроорганізмів.

Бактеріостатичний антибіотик з групи макролідів, оборотно зв’язується з 50S субодиницею рибосом, що порушує утворення пептидних зв’язків між молекулами амінокислот та блокує синтез білків мікроорганізмів (не впливає на синтез нуклеїнових кислот).

До чутливих належать мікроорганізми, зростання яких затримується при концентрації антибіотика менше 0.5 мг/л, помірно чутливим – 1-6 мг/л, стійким – 6-8 мг/л.

Спектр дії включає грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus spp., продукують і не продукують пеніциліназу, в т. ч. Staphylococcus aureus; Streptococcus spp. (в т. ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes), альфа-гемолітичний стрептокок (групи Viridans), Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium minutissimum;

До препарату стійкі грамнегативні палички: Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, а також Shigella spp., Salmonella spp., Bacteroides fragilis, Enterobacter spp. та ін.

Є агоністом рецепторів мотилина. Прискорює евакуацію шлункового вмісту за рахунок збільшення амплітуди скорочення воротаря і поліпшення антрально-дуоденальної координації.

Можливі аналоги (замінники)

При необхідності замінити препарат, можливо два варіанти – вибір іншого медикаменту з тим-ж діючою речовиною препарату або зі схожим дією, але іншим активним речовиною.

Аналоги Еритроміцин, список препаратів:

1. Эритран,
2. Эрифлюид,
3. Эрмицед,
4. Илозон.

Збіги по коду АТХ:

• Грюнамицин сироп,
• Илозон,
• Еритроміцин-Комплект,
• Эрмицед,
• Зинерит.

Вибираючи заміну важливо розуміти, що ціна, інструкція по застосуванню і відгуки до Еритроміцин на аналоги не поширюються. Перед заміною необхідно отримати схвалення лікаря і не робити заміну препарату самостійну.

Еритроміцин-Комплект (від 65.00 руб), Еритроміцин-АКОС (від 85.52 руб), Адимицин, Грюнамицин, Илозон … Показати всі аналоги препарату Еритроміцин » Увага: застосування аналогів повинно бути узгоджене з лікарем.

Відгуки

Про лікування «Еритроміцином» в дитячому віці можна зустріти чимало хороших відгуків. Серед плюсів ліки зазначають можливість використання в самому ранньому віці, а також в ситуаціях, коли більш поширені антибіотики не допомагають.

Мами підлітків, які використовували мазь для боротьби з вуграми, теж підтверджують її ефективність в більшості випадків.

Антибіотик при гаймориті дорослим. Краплі при гаймориті з антибіотиком

З настанням холодів рідко кому вдається уникнути застуди. А такий простий на перший погляд симптом, як нежить, може свідчити про запальний процес гайморових пазух. Якщо не звернутися до лікаря вчасно, в порожнині носа з’явиться гній.

Така ситуація небезпечна не тільки для здоров’я, але і для життя. Лікування гаймориту рідко може обійтися без застосування антибіотиків. Але які потрібні медикаменти і як їх приймати правильно, знають далеко не всі.

Причиною гаймориту може стати бактеріальна або вірусна інфекція. Антибіотики діють лише на бактерії. Тому приймати медикаменти з цієї групи не потрібно, якщо причиною захворювання є вірус.

Нерідко гайморит може викликати золотистий стрептокок. У цьому випадку знадобиться стаціонарне лікування, де буде проведена комплексна антибактеріальна терапія. Можливо, знадобиться хірургічне втручання.

Слід пам’ятати про те, що будь-які медикаменти мають побічні ефекти. Антибіотик при гаймориті дорослим і дітям повинен призначити тільки лікар. У першу чергу проводяться аналізи, щоб визначити тип бактеріальної інфекції.

Одне і те ж ліки не може однаково ефективно впливати на різні мікроорганізми. Береться до уваги також форма захворювання. Хронічний гайморит передбачає систематичне лікування.

https://www.youtube.com/watch?v=UaY-oLw4DnQ

Препарати цієї групи блокують ріст бактерій, а також сприяють пригніченню їх розмноження. Макроліди можуть використовуватися як в системному лікуванні, так і при гострих стадіях захворювання. Препарати цієї групи можуть бути призначені людям будь-якого віку.

Хворіти не любить ніхто, особливо хронічно і з ускладненнями. Тому, щоб уникнути неприємностей – потрібно вчасно лікуватися. Прополіс при максиллите (гаймориті) усуне всі симптоми захворювання, а також поліпшить загальне самопочуття в десятки разів.

Гайморит – це набагато серйозніше, чим ви могли собі уявити. Захворювання відноситься до підвиду синуситу, тобто до запальних процесів приносових пазух. З лікуванням не можна затягувати. Порушення доступу повітря до мозку призводить до кисневого голодування, у результаті чого порушується режим сну, хворий відчуває постійну втому і млявість.

Приємного мало. А що, якщо я вам скажу про те, що при хронічному гаймориті можна навіть задихнутись уві сні? Так, таке теж буває. Називається це синдромом апное. Так що, щоб уникнути неприємних наслідків – лікуємо свій організм вчасно!

Застосування

Прополіс – це справжній Супермен серед природних ліків. Він застосовується для лікування величезного комплексу захворювань, гнійний гайморит не виняток. Навіть антибіотики не справляються з цією хворобою, а ось народному ліків все під силу!

Користуйтеся маззю, настоянкою, краплями, інгаляціями з бджолиного клею вчасно – і вам вдасться уникнути гострого і страшного скальпеля хірурга.

Для курсу лікування від гаймориту використовують різноманітні краплі, інгаляції, мазі та настоянки з нього. Їх приготування і застосування варіюється в залежності від характеру захворювання.

Нікому не хочеться проколювати носа, ну, якщо ви не є фанатом пірсингу. Уникнути хірургічного втручання допоможе народний засіб — настойка прополісу.